Розвиток ринку фінансових послуг, його функціонування

Серед найбільш значних передумов формування ринку фінансових послуг в Україні є: розвиток альтернативного сектора економіки, формування ринкової інфраструктури, комерціалізація банківської сфери, відміна монополії зовнішньої торгівлі, пільговий порядок оподаткування доходів із цінними паперами. Все це дозволяє посилити платоспроможний попит, який нині формується на ринковій основі. Основним критерієм повинні стати вигідність вкладання капіталу в рамках ринкового механізму і конкурентоспроможність тих, хто хоче його залучити.

 Поява нового закону "Про  фінансові послуги та державне  регулювання ринків фінансових  послуг" спрямована на утворення  ринку фінансових послуг, посилення  захисту небанківських фінансових  установ, захисту інтересів споживачів  фінансових послуг та створення  системи державного регулювання  за діяльністю з надання фінансових послуг. Так, визначено базові категорії, порядок укладання договорів про надання фінансових послуг, умови створення та діяльності фінансових установ, а також встановлено порядок державного нагляду за ринками фінансових послуг. Це дало змогу реалізувати як саму потребу в державному регулюванні ринків фінансових послуг, так і визначити мету та регулятивні функції спеціального уповноваженого державного органу.

Цим Законом передбачається утворення Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг зі статусом центрального органу виконавчої влади, підлеглого безпосередньо Президенту і підзвітного Верховні Раді.

Метою діяльності Державної комісії є подальший розвиток ринку фінансових послуг, захист інтересів споживачів фінансових послуг, контроль за прозорістю, відкритістю ринків фінансових послуг.

3. Ринок фінансових послуг України: глобалізаційний аспект

В Україні ринкові процеси відбуваються на фоні гострої нестачі інвестиційних ресурсів, необхідних для розвитку економіки. Питання гарантування прав і визначення законодавчих рамок інвестиційної діяльності повинно бути однією з пріоритетних функцій держави й суспільства. При визначенні внутрішнього інвестиційного потенціалу та засобів його використання завданням державного регулювання фінансового ринку в будь- якій країні є не стільки впорядкування діяльності позичальників капіталу й фінансових посередників, забезпечення стабільного розвитку та функціонування фінансового ринку в цілому, скільки детермінація кола та пошук шляхів вирішення проблем інвесторів, захист інвесторів, перш за все, дрібних і найменш захищених.

Весь досвід економічного розвитку показує, що висока якість фінансових активів підвищує якість ринку і тим самим стимулює економічне зростання.

По-перше, високоякісний, добре відрегульований фінансовий ринок знижує загальний ризик, який міжнародні інвестори пов'язують із конкретною країною. Завжди знайдуться ті, хто буде проти жорстких заходів і норм, що регулюють ринок цінних паперів. Але кожного разу, коли якась фірма надає неправильну і неправдиву інформацію, або коли хтось здійснює тиск з метою змінити інформацію, не оголошені раніше зміни в системі продажу цінних паперів, падає престиж держави на світових ринках капіталу, що приносить збитки всім підприємствам і користувачам капіталу в країні. Тому потрібен якісний контроль над фінансовим ринком, який починається на ранніх етапах його розвитку та з часом завойовує повагу як з боку користувачів капіталу, так і з боку інвесторів.

По-друге, якісний, добре відрегульований ринок - це незамінний інструмент для залучення в процес економічного розвитку всього обсягу заощаджень населення. Сьогодні іноземні джерела капіталу складають значну долю в загальному обсязі інвестованих заощаджень. Внутрішні заощадження можуть і повинні відігравати важливу позитивну роль в економіці.

По-третє, висока якість фінансового ринку підвищує динамічність системи та її репутацію, що дуже важливо для того, щоб населення поступово схвалило перехід до ринкової економіки. Справа в тому, що пайова форма фінансування, використання акцій для забезпечення економічного зростання створюють враження економічного плюралізму й закріплюють ідеологічну основу змін. Населення бачить, що перехід до ринкової економіки створює шляхи для розвитку особистості та росту благополуччя. Але сам контроль над фінансовим ринком не в змозі вирішити соціальні проблеми, коріння яких сягають в історію.

На сучасному етапі розвиток ринку фінансових послуг характеризується глобалізаційними та інтеграційними процесами.

Фінансова глобалізація є одним із процесів глобалізації, який розуміють як вільний та ефективний рух капіталів між країнами та регіонами, функціонування глобального ринку, формування системи наднаціонального регулювання міжнародних фінансів, реалізацію глобальних фінансових стратегій ТНК та транснаціональних банків.

Глобалізаційні процеси в фінансовій сфері характеризуються посиленням взаємозалежності та взаємовпливу країн у сфері фінансових відносин, зростанням ролі міжнародних кредитних відносин, міжнародного руху капіталів, а також джерел надходження доходів і розміщення активів в інших країнах. В основі фінансової глобалізації - вільний рух капіталів і валюти, їх перетинання національних кордонів, що призводить, в свою чергу, до формування глобальних фінансових ринків і світового фінансового середовища. Таким чином, на фінансову глобалізацію впливає низка чинників, серед яких можна виділити такі: регулятивні, технологічні, політичні, соціальні, чинники якісних змін у фінансах та інші. Сучасна глобалізована економіка - це, перш за все, фінансова економіка у вигляді взаємопов'язаної та взаємозалежної системи фінансових ринків країн світу, які поділяються на ринки розвинуті та такі, що розвиваються. Світовий ринок фінансових послуг є складовою частиною світової фінансової системи, у який інтегровані національні ринки фінансових послуг країн з відкритою економікою. Фінансовий ринок і ринок фінансових послуг, зокрема, за своєю природою завжди були інтернаціональними - інвестори завжди шукали найкращі варіанти застосування капіталу в усіх країнах світу. Отже, найважливішою тенденцією розвитку сучасного ринку фінансових послуг є його глобалізація [12].

Зауважимо, що на початку XXI століття стрімкий розвиток сегментів вітчизняного фінансового ринку та економічне зростання перетворили його на один із найпривабливіших у Східній Європі секторів міжнародних фінансів. Із приходом в Україну потужного міжнародного фінансового капіталу, передусім у банківський і страховий сектори, на фондовий ринок, на вітчизняному фінансовому ринку активізувалися та інтенсифікувалися процеси інтеграції й конвергенції. Починаючи з 2006 року в Україні з'явилося більше десятка іноземних фінансових груп, які інвестували у вітчизняні банки понад 10 млрд. дол. США. Станом на 1 січня 2012 року відносна частка активів міжнародних конгломератів у активах банків України сягала 16,98 %, а у ВВП - 18,07 %, що свідчить про їх потужність як банківських посередників на фінансовому ринку України. У 2006-2010 рр. кількість банків з іноземним капіталом зросла з 35 до 53 (в т.ч. 17 банків зі 100 % іноземним капіталом); в 2011 році їх кількість вже становила 51, а банків з 100% іноземним капіталом нараховувалось 18. Зазначимо, що кількість філій і дочірніх компаній українських банків протягом років суттєво не змінилась і становить відповідно - 1 та 8. За умови поділу всіх банків за національною приналежністю їх інвесторів в Україні можна зробити висновок, що вітчизняний банківський ринок є досить розконцентрованим [4].

Проте структура банківського ринку є досить мобільною, а процеси злиттів і поглинань можуть з часом суттєво змінювати картину власності. Насичення банківського сектора іноземним капіталом практично відбулося. На зростаючому ринку місця вистачало усім, а під час криз зазвичай відбувається процес перерозподілу власності. Питання полягають в тому, який із інвесторів найбільше зацікавлений в українських банках, чи в змозі він збільшити свою частку на ринку і які це матиме наслідки для економіки України. На сьогоднішній день найбільша частка іноземних активів контролюється інвесторами з колишніх метрополій - Росії та Австрії.

Показники надійності та ефективності іноземних дочірніх банків значно знизили, що призвело до масового спаду їхніх кредитних рейтингів.

По-перше, відбулося падіння кредитної активності глобальних банків, які щокварталу фіксують мільярдні збитки.

По-друге, внаслідок цього курс акцій великих транснаціональних банків впав у кілька разів.

По-третє, в розвинутих країнах Європи спостерігається посилення протекціонізму національних регуляторних органів.

Водночас розмір і потужність міжнародних фінансових груп становлять певну небезпеку для вітчизняного ринку фінансових послуг, й основною причиною цього є його недостатня капіталізація, а також нерівномірність розвитку його сегментів. Іноземному капіталу в Україні властивий короткотерміновий та спекулятивний характер. Підтвердженням цього є динаміка та структура інвестиційного процесу в країні. Враховуючи, що розвиток ринку фінансових послуг в умовах фінансової глобалізації є передумовою зростання зовнішнього боргу держави, то в комплексі це створює дестимулюючий вплив на економічну стабільність України та загострює наслідки фінансово - економічної кризи.

Таким чином, міжнародні фінансові потоки та фінансова глобалізація відіграють вагому роль на вітчизняному фінансовому ринку та ринку фінансових послуг. В умовах фінансової глобалізації кількість фінансових альтернатив для підприємств і банків - реципієнтів іноземного капіталу - зростає, а вартість залучення капіталу знижується, розширюється база потенційних інвесторів і підвищується ліквідність фінансових інструментів. Потоки іноземного капіталу приносять суттєву економічну вигоду всім сторонам. Іноземні інвестори диверсифікують свої ризики за межами вітчизняного ринку й отримують доступ до можливостей одержання прибутку по всьому світі. Країни, що приймають потоки капіталу, отримують різноманітні вигоди: підвищується рівень інвестицій; відбувається обмін досвідом управління, програмами підготовки кадрів; налагоджуються важливі зв'язки з постачальниками та міжнародними ринками.

Україна поступово інтегрується до міжнародних фінансових ринків і наслідки глобалізаційних процесів стають дедалі відчутнішими для української фінансової системи та ринку фінансових послуг зокрема. Позитивний чи негативний вектор змін від глобалізації залежить від рівня розвитку національної економічної системи та ринку фінансових послуг держави. Беручи до уваги той факт, що чим стабільніша фінансова система країни та ефективніший фінансовий ринок, тим більше позитивних результатів країна може одержати від процесу глобалізації. В Україні слід виробити таку політику, що буде здатна протистояти викликам фінансової глобалізації, запобігати негативним наслідкам цього процесу.

У стратегічній перспективі Україна має повністю інтегруватися до глобальної фінансової системи та стати її повноправним учасником, але це створює нові умови функціонування внутрішнього фінансового ринку, нові правила поведінки українського бізнесу, нові принципи державного управління тощо. У таких умовах необхідна розгорнута, цільова підготовка України, її фінансової системи, а також окремих учасників ринків фінансових послуг до глобальних правил функціонування. Зауважимо, що це має відбуватися з урахуванням національних інтересів та інтересів українського бізнесу в цілому, без загрози економічній та фінансовій безпеці держави [3].

Отже, для повноцінної участі в глобальному процесі формування світової фінансової системи на рівноправних умовах національному ринку фінансових послуг необхідно:

1) вдосконалення правової бази для усунення асиметричного розвитку серед представників фінансового посередництва;

2) сприяння регіональній збалансованості ринку фінансових послуг, впровадження нових технологій, розробка та диверсифікація послуг, що надаватимуться клієнтам, призведуть до такого зростання капіталізації, яка необхідна для обслуговування національної економіки;

3) створення умов для інтеграції банківської системи в світовий фінансовий простір шляхом адаптації вимог ринків фінансово-банківських послуг;

4) покращення якості та надійності корпоративного управління та керівництва на ринку фінансових послуг повинно знайти своє відображення з урахуванням зарубіжного досвіду та національних особливостей.

Проте, здійснюючи стимулювання вітчизняного ринку фінансових послуг та його інтеграцію у світовий економічний простір, варто турбуватись й про економічну безпеку держави. Тобто в сучасних умовах необхідно здійснювати збалансовану фінансову політику, що базуватиметься на визнанні первинності реального сектору економіки в суспільному розвитку. Отже, посилення уваги до проблем обґрунтування та реалізації ефективної стратегії розвитку ринку фінансових послуг як джерела інвестиційних ресурсів призведе до ефективного функціонування національного виробництва.

Висновки до першого розділу

Таким чином виявлено, що на сучасному етапі інтенсивний розвиток вітчизняного ринку фінансових послуг є необхідною умовою сталого економічного розвитку держави. Ринок фінансових послуг виник у результаті виникнення потреби в додатковій формі мобілізації коштів для фінансового забезпечення розвитку економіки держави, але, крім того, він також є певним фінансовим барометром економіки, який ефективно працює при низьких темпах інфляції, стабільній законодавчій і нормативній базі, сприятливому політичному кліматі та певному балансі інтересів у суспільстві.

Ринок фінансових послуг – це особлива притаманна тільки ринкової економіці, сфера економічних взаємовідносин де здійснюються купівля-продаж, розподіл і перерозподіл фінансових активів країни між сферами економіки. Ринок фінансових послуг має розвинену розгалужену інфраструктуру. Ця інфраструктура включає банківську систему, фондову біржу та позабіржову систему, небанківські кредитні інститути, підтримуючі і стимулюючі інформаційні системи, законодавчу базу, що забезпечує врегулювання економічних взаємовідносин між суб’єктами економіки, що діють на фінансовому ринку, державний бюджет та інші елементи.

Сутність і роль ринку фінансових послуг в економіці країни розкриваються в його функціях, основними з яких, є: формування ринкових цін на фінансові послуги й фінансові активи на основі співвідношення попиту та пропозиції на фінансові ресурси; фінансове забезпечення інвестиційно-інноваційних процесів; перерозподіл ризиків за допомогою механізму зниження втрат суб'єктів ринку фінансових послуг та ін.

Підводячи підсумок, слід зауважити, що Україна поступово інтегрується до міжнародних фінансових ринків і наслідки глобалізаційних процесів стають дедалі відчутнішими для української фінансової системи. Позитивний чи негативний вектор змін від глобалізації залежить від рівня розвитку національної економічної та фінансової систем країни.