Розвиток ринку фінансових послуг, його функціонування

 

Рис. 2.6 - Групування кредитних спілок за кількістю членів

Підводячи підсумки діяльності кредитних спілок, можна констатувати, що вони ще не остаточно подолали наслідки світової фінансової кризи, проте у 2012 році намітились певні позитивні тенденції до відновлення діяльності кредитних спілок до рівня докризових років.

Ринок послуг факторингу за результатами І півріччя 2012 року порівняно з І півріччям 2011 року показав зростання в 2,48 рази операцій факторингу у вартісному вираженні, в той час як кількість укладених угод зросла в 1,93 рази. Протягом останнього року спостерігається тенденція до збільшення обсягів надання факторингових операцій саме фінансовими компаніями. На думку НРА «Рюрік», це зумовлено тим, що, на відміну від фінансових компаній, банки мають формувати під операції факторингу резерви, що знижують привабливість цього інструменту для банків. Також банки втратили велику кількість коштів в період фінансової кризи через масові невиплати за факторингом, який, на відміну від кредитування, є беззаставною послугою.(Рис.2.7)

 

 

 

 

 

 

 

 

2.7 - Динаміка ринку послуг з факторингу

Продовжує зростати ринок послуг ломбардів, сукупний розмір активів яких за підсумками І півріччя 2012 року склав у вартісному вираженні 1 435,1 млн. грн. Протягом аналізованого періоду продовжилась тенденція до зростання середнього розміру наданого ломбардного кредиту, який дорівнював 814,8 грн. В цілому, фінансування діяльності ломбардів за рахунок власного капіталу (фінансова автономність) зменшилось із 70,0% на початок року до 64,0% на кінець І півріччя 2012 року, проте, на думку НРА «Рюрік», залишається на високому рівні.

Ринок недержавного пенсійного забезпечення характеризувався суттєвим зменшенням кількості укладених пенсійних контрактів. Загальний же обсяг активів, сформованих пенсійними фондами, станом на 01.07.2012 р. становив 1 520,5 млн. грн., що на 9,6% більше, ніж за підсумками 2011 року, а основні показники НПФ протягом останніх років показують стабільну позитивну динаміку. З огляду на це, система НПЗ має потенціал для подальшого розвитку пенсійного забезпечення населення України. Метою інвестування пенсійних активів є, насамперед, збереження пенсійних заощаджень громадян. Тому стратегія інвестування недержавних пенсійних фондів є більш консервативною, ніж у інших фінансових установ. Поки що суттєвим фактором, що стримує зростання інвестиційного доходу НПФ, є незначний обсяг залучених пенсійних внесків для забезпечення можливості здійснення диверсифікації пенсійних активів у дохідні фінансові інструменти.

2.3. Проблеми функціонування  ринку фінансових послуг України

 

Проблема українського ринку фінансових послуг полягає у відсутності в нього фінансових ресурсів для забезпечення інвестиційного попиту з боку реального сектору економіки. Відповідно вирішення цієї проблеми передбачає створення умов, які б дозволили додатково залучити внутрішні фінансові ресурси, зокрема, заощадження населення та "тіньовий капітал", до інвестиційної діяльності, а також створити привабливі умови для іноземних інвесторів. Отже, основною проблемою є проблема мобілізації ресурсів.

Хто може здійснювати мобілізацію фінансових ресурсів, і що цьому перешкоджає?

По-перше, це банки. Однак банків в Україні занадто багато, тому фінансові ресурси є досить розпорошеними. Крім того значна частина коштів сьогодні перебуває в безготівковій формі, обслуговуючи "тіньовий" капітал та у формі заощаджень населення поза банками.

По-друге, акумулюванням та інвестуванням фінансового капіталу займаються різноманітні учасники фондового ринку: інвестиційні компанії та фонди, трастові компанії (довірчі товариства). Вагомими учасниками фондового ринку можуть бути пенсійні фонди. В розвинутих країнах ці заклади останнім часом відіграють все більшу і більшу роль в інвестиційній діяльності, акумулюючи значні кошти та інвестуючи їх в основному в акції приватних компаній. Банки також є потенційними гравцями на ринку цінних паперів, оскільки цінні папери є привабливим джерелом забезпечення ліквідності [4].

Однак усе це є справедливим за умов розвиненого фондового ринку, якого ми в Україні, на жаль, поки що не маємо. Слабкість фондового ринку України виражається в таких основних моментах:

Недостатня ліквідність фондового ринку

Переважання державних цінних паперів

Недостатня прозорість діяльності емітентів та професійних учасників ринку

Нерозвиненість правової бази, неадекватність її сучасним вимогам діяльності на ринку фінансових послуг

Низький технологічний рівень функціонування ринкової інфраструктури

Низький рівень корпоративної культури

Недостатня обізнаність більшої частини населення з питань фондового ринку

Недостатня ліквідність українського фондового ринку пояснюється малими обсягами фінансових потоків, які обертаються на ньому. Ліквідність фондового ринку визначається тим, наскільки він може забезпечити достатній попит на певні цінні папери. На сьогоднішній день ліквідність фондового ринку досить низька.

Рівень ліквідності значно впливає на розвиток такої сфери діяльності як венчурне інвестування. Питання розвитку венчурного інвестування є досить цікавим для України, адже особливістю венчурного інвестування є те, що воно передбачає надання підприємствам, в які було здійснено інвестиції, додаткових послуг, які в загальному підсумку підвищують вартість компанії.

Одним з пояснень того, що український фондовий ринок працює неефективно є переважання на ньому державних цінних паперів. Однак операції з цими цінними паперами не сприяють притоку капіталу в реальний сектор і є за своїм характером спекулятивними. Крім того, оскільки держава як емітент виступає в даному випадку потужною силою впливу на процеси, що відбуваються на фондовому ринку, тим самим зменшуючи його незалежність та ліберальний характер [7].

Одною з найбільших проблем залишається прозорість фондового ринку. Адже на сьогоднішній день більшість операцій з купівлі - продажу цінних паперів (більше 90%) відбуваються поза біржами. За таких умов неможливо забезпечити потенційних учасників ринку цінних паперів необхідною інформацією, порушуються умови чесної конкуренції. Фактично, емітенти цінних паперів втрачають можливості підвищення вартості своїх акцій. Адже за умов, коли торгівля буде відбуватися в межах організованого ринку цінних паперів, попит, пред'явлений на ті чи інші цінні папери, може зрости за рахунок більшої кількості учасників, що матиме результатом зростання ціни акцій.

Нерозвиненість законодавчої бази, зокрема з питань захисту прав інвесторів та емітентів, ускладнює залучення інвестицій. Перешкодою на цьому шляху є також нерозвиненість страхової справи. Адже страхові установи відіграють вагому роль в інвестиційному процесі, забезпечуючи інвесторам страховий захист від різного виду ризиків.

Актуальним є питання лібералізації ринку страхових послуг, оскільки на сьогодні відповідно до закону України "Про страхування" національний страховий ринок захищається від іноземної конкуренції протекціоністськими нормами. Існування протекціонізму в страхуванні викликано, знову ж таки, слабкістю цього ринку. Іноземні конкуренти мають як більші фінансові можливості, так і сформований за багато років досвід роботи як на вітчизняному страховому ринку, так і на іноземному. Вихід їх на український страховий ринок означатиме знищення національних страховиків [9].

Фондові біржі розвинутих країн являють собою інформаційних гігантів, які застосовують у своїй роботі найсучасніші технології , що забезпечують їх ефективність функціонування. В Україні ж функціонування фондової інфраструктури відбувається на низькому технологічному рівні.

В Україні ще не сформувалася корпоративна культура, яка б була внутрішнім поштовхом активного виходу підприємств на фондовий ринок. Менеджери підприємств ще не навчилися працювати заради підвищення доходів акціонерів, а не своїх власних.

Аналогічні провали в розумінні сутності фондового ринку існують і серед усього населення, яке довіряє вкладенню коштів в акції інвестиційних компаній ще менше ніж розміщенням своїх заощаджень у банківському секторі.

 

Висновки до другого розділу

 

Проведене дослідження показало зростання ролі небанківських фінансових установ у наданні фінансових послуг. Вагому роль на ринку небанківських фінансових послуг відіграють страхові компанії, а останнім часом і фінансові компанії та ломбарди. Через незначний розмір активів недержавні пенсійні фонди не мають змоги суттєво впливати на акумулювання та перерозподіл інвестиційного капіталу.

Можна очікувати, що у майбутньому буде ефективно розвиватись ринок небанківських фінансових послуг, який здатний забезпечити вирішення пріоритетних проблем, таких як ріст економіки та інвестицій, а також ефективності їх використання; забезпечення умов для розширеного відтворення заощаджень громадян; створення сучасної інфраструктури небанківських фінансових інститутів.

За відносно незначний часовий інтервал свого становлення ринок фінансових послуг демонструє суттєву позитивну динаміку. Але при цьому його розвиток має дискретний та фрагментарний характер, що проявляється в значній нерівномірності обсягів активів, структурі та якості наданих послуг і, як наслідок, невідповідності зростаючим потребам національної економіки.

Проблема українського ринку фінансових послуг полягає у відсутності в нього фінансових ресурсів для забезпечення інвестиційного попиту з боку реального сектору економіки. Відповідно вирішення цієї проблеми передбачає створення умов, які б дозволили додатково залучити внутрішні фінансові ресурси, зокрема, заощадження населення та "тіньовий капітал", до інвестиційної діяльності, а також створити привабливі умови для іноземних інвесторів. Отже, основною проблемою є проблема мобілізації ресурсів.

Формування ефективного ринку фінансових послуг неможливе без створення та розвитку якісних фінансових посередників - банків і небанківських фінансово- кредитних установ.

 

 

 

 

Розділ 3.

ОСНОВНІ ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ УКРАЇНИ

 

3.1. Методичні  підходи щодо покращення конкурентоспроможності  України на ринку фінансових  послуг в глобальному та регіональному  масштабі

 

На нашу думку, ринок фінансових послуг є інфраструктурою, яка вимагає комплексного підходу до вирішення своїх проблем. Необхідно поставити перед собою стратегічне завдання та розробити конкретні заходи по його виконанню.

Особливо це стосується вирішення законодавчих питань. Законодавство з питань функціонування ринку фінансових послуг повинно мати вигляд узгоджених між собою пакетів документів, які регламентують максимально прості правила поведінки на ринку цінних паперів.

Фондовий ринок на сьогодні ще не має достатніх механізмів саморегулювання, тому необхідною передумовою його розвитку є зміцнювання системи державного регулювання. Для цього необхідно щоб функція контролю за ринком цінних паперів здійснювалася інституцією, незалежною від політичних, урядових, а тим більше - лобістських, тіньових та корумпованих сил.

Основним напрямами розвитку фондового ринку є:

Удосконалення базового спеціального законодавства.

Забезпечення виконання вимог законодавства усіма учасниками фондового ринку.

Інвестор та інші учасники фондового ринку повинні відчувати як захищеність своїх прав, так і реальність своїх обов'язків. Норми законів не повинні бути мертвими, вони повинні постійно підкріплюватися гарантіями їх виконання на практиці.

Створення дієвої системи розкриття інформації емітентами цінних паперів.

Упорядкування і підвищення ефективності інфраструктури фондового ринку.

Вжиття заходів для залучення емітентів та інвесторів до взаємодії на організованих фондових ринках

Розвиток інститутів колективного інвестування [1]

Розглянемо детальніше, які саме заходи необхідно здійснити для виконання поставлених завдань, та яку участь в їх виконанні відводиться урядовим та неурядовим організаціям.

По-перше, завдання удосконалення законодавства. У першу чергу це є справою законодавчих органів влади. Для активізації роботи законодавчого органу в цій сфері необхідно сприяти участі в розробці нових законів і самих учасників ринку, влаштовуючи відкриті обговорення в засобах масової інформації. Такий підхід буде, по-перше, найбільш демократичним, а, по-друге, забезпечить більш повне врахування усіх потреб ринку фінансових послуг. Крім того, це справить позитивний вплив на імідж України в світі і, зокрема, її привабливість для іноземних інвесторів, які також зможуть взяти участь в дискусії, висловлюючи свої побажання. Це сприятиме також і обміном досвідом з питань організації діяльності фінансових ринків, зокрема фондового. Паралельно, такий медіа-проект виконуватиме завдання просвітництва населення України, що сприятиме підвищенню його інвестиційної активності.