Розвиток ринку цінниї паперв України

 

ВИСНОВКИ

 

Ринок цінних паперів  – це особлива сфера ринкових відносин, де завдяки продажу цінних паперів  здійснюється мобілізація фінансових ресурсів для задоволення інвестиційних  потреб суб'єктів економічної діяльності. Ринок цінних паперів поділяють на первинний і вторинний, біржовий і позабіржовий.

Інструментами фондового  ринку є цінні папери, вони поділяються  на три основні групи: пайові, боргові  та похідні цінні папери. Національний ринок цінних паперів охоплює випуск та обіг акцій, облігацій державних позик, державних казначейських зобов'язань, ощадних сертифікатів і векселів, а також приватизаційних цінних паперів – за своєю економічною природою вони є фіктивним капіталом першого порядку. На практиці фондові біржі застосовують фіктивний капітал другого і третього порядків, депозитні свідоцтва й варанти, сертифікати інвестиційних фондів та компаній, опціони і ф'ючерси.

На ринку цінних паперів  можуть здійснюватися такі види професійної  діяльності: депозитарна діяльність, торгівля цінними паперами, розрахунково-клірингова діяльність, діяльність з управління цінними паперами, діяльність із ведення реєстру власників іменних цінних паперів, діяльність з організації торгівлі на ринку цінних паперів.

Органічною частиною сучасного етапу ринкових перетворень в Україні є побудова інфраструктури ринку цінних паперів. Суб'єкти, які беруть участь у операціях з цінними паперами, є учасниками ринку цінних паперів. Основними учасниками ринку цінних паперів є: емітенти цінних паперів, інвестори, посередники, держава. Учасники фондового ринку можуть на добровільних засадах об'єднуватися у саморегульовані організації. Важливим елементом інфраструктури ринку цінних паперів є системи обліку прав власності на цінні папери і виконання угод (реєстратори, зберігачі і депозитарії).

Важливим аспектом характеристики правового режиму цінних паперів є державне регулювання їх ринку, тобто здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних і запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Система регулювання  ринку цінних паперів охоплює: регулятивні  органи (державні органи, СРО), регулятивні  функції та процедури (реєстраційні, ліцензійні, наглядові), законодавчу  інфраструктуру ринку (регулятивні норми, що діють на фондовому ринку). етику фондового ринку (правила ведення чесного бізнесу), традиції та звичаї. На сьогоднішній день фондовий ринок регулює значну кількість законодавчих нормативних документів, але залишається правова невирішеність ще багатьох аспектів фондового ринку.

Сучасний стан ринку  цінних паперів та його структура  утворилися внаслідок процесів трансформації  економічної системи, які відбулися  в Україні під впливом внутрішніх факторів її розвитку, а також зовнішніх, тобто криз на світових фінансових ринках упродовж останніх років.

З другого розділу  можно зазначити,на основі досліджених статистичних даних можна прогнозувати подальше зростання обсягів випуску цінних паперів в Україні, за умови стабільності фінансової системи та світових фондових ринків. Ринок капіталу в Україні не відрізняється значною різноманітністю цінних паперів.

Останніми роками на ринку цінних паперів спостерігається тенденція до диверсифікації у розподілі тимчасово вільних грошових коштів та ускладнення структури ринку цінних паперів, що надає можливість для створення конкурентоспроможного вітчизняного ринку капіталу.

Низька ефективність вітчизняного фондового ринку зумовлена наступними факторами: політична нестабільність в країні, слабкість законодавчої бази, що захищає інтереси інвесторів, недостатня розвиненість інфраструктури фондового ринку, маніпулювання цінами, торгівля з використанням службової інформації, недобросовісні дії брокерів по відношенню до своїх клієнтів та інші порушення та інші.

Крім того, потребує вирішення  ціла низка проблем: високий ступінь ризиків; відсутність відкритого доступу до інформації; невеликий обсяг і неліквідність; недосконалість нормативно-правового забезпечення; нестача кваліфікованого персоналу; низький рівень капіталізації; порушення прав інвесторів.

У світовій практиці регулювання ринку цінних паперів має дворівневу структуру: державний рівень і регулювання ринку професійними учасниками (саморегулювання). Розподіл повноважень між державними органами і саморегулюючими організаціями (СРО) у процесі нагляду за професійними учасниками залежить як від прийнятої моделі організації фондового ринку, так і від ступеня централізації державного управління в країні. У теоретичних дослідженнях, присвячених функціонуванню ринку цінних паперів, прийнято виділяти англо-американську та романо-німецьку моделі організації ринку цінних паперів. Спільною рисою у діяльності органів, які здійснюють регулювання ринку цінних паперів, є те, що всім розвиненим країнам притаманний високий рівень інтегрованості державних відомств і саморегулюючих організацій.

Умови функціонування та методи регулювання вітчизняного ринку цінних паперів засвідчують наявність як індивідуальних особливостей, пов’язаних із непростим переходом від жорсткого регулювання економіки до ринкових методів її управління, так і традиційних проблем ринків, що розвиваються.

У найближчі роки передбачено  розвиток фондового ринку шляхом: посилення інституціональної спроможності й операційної незалежності регуляторів фондового ринку; створення законодавчої бази для впровадження нових фінансових інструментів, в тому числі похідних цінних паперів; посилення вимог до управління ризиками, прозорості діяльності й розкриття інформації учасниками ринку; створення єдиної системи депозитарного обліку цінних паперів, запобігання маніпулювання ціноутворенням на ринку цінних паперів, посилення на законодавчому рівні відповідальності за використання інсайдерської інформації; стимулювання збільшення обсягів операцій на організованому сегменті ринку цінних паперів; удосконалення регулювання іпотечного ринку; модернізація шляхом перетворення національного фондового ринку на ефективний механізм забезпечення вільного та швидкого перетоку інвестиційного капіталу, створення відповідних правових, інституційних, технологічних та організаційних умов.

Головними тенденціями  на міжнародних фондових ринках, що визначатимуть дальший розвиток фондового ринку України, є:  глобалізація світового ринку капіталу, створення  глобальних торговельних та розрахунково-клірингових систем для обслуговування міжнародних ринків капіталу; технологізація ринків капіталу; універсалізація діяльності фінансових інститутів, які спроможні надавати своїм клієнтам повний спектр фінансових послуг; інституціоналізація або зростання ролі інституційних інвесторів у здійсненні фінансових інвестицій; інтернаціоналізація та регіоналізація регулювання фондових ринків; дерегуляція фінансових ринків як засіб протидії їх переміщенню в офшорні зони.

Глобалізація економічного розвитку всіх сторін сучасної господарської діяльності диктує відповідні вимоги, кількісні і якісні параметри для економіки кожної країни, яка бажає стати рівноправним учасником глобального ринку товарів, робочої сили і капіталів. Відповідність світовим стандартам вимагає створення сприятливого інвестиційного клімату як для вітчизняних, так і закордонних інвесторів. Створення такого інвестиційного клімату передбачає політичну і законодавчу стабільність, формування економічно обґрунтованої податкової політики, включення економіки у світові господарські комунікації, розвиток повного комплексу інфраструктури фондового ринку.

 

Список  використаної літератури

 

1. Школьник І.О. Фінансовий ринок України: сучасний стан і стратегія розвитку : монографія / І.О. Школьник. – Суми : Вид-во "Мрія": УАБС НБУ, 2008. – 348 с.
2. Бірюк С. Державне регулювання ринку цінних паперів України в посткризовий період / С. Бірюк. – Фінансовий ринок України. – 2009. – № 10 (72). – С. 14
3. Ватаманюк З.Г. Перспективи розвитку ринку цінних паперів в Україні / З.Г. Ватаманюк, О.В. Баула // Фінанси України. – 2007. – № 5. – С. 37-42.
4. Вівчар О.Й. Сучасні тенденції розвитку ринку цінних паперів в Україні // О.Й. Вівчар, Л.Б. Колесник // Науковий вісник НЛТУ України. – 2011. – Вип. 21.9 Збірник науково-технічних праць. – с. 178-182.
5. Глущенко С.В. Становлення та розвиток вторинного ринку корпоративних цінних паперів в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. екон. наук: спец. 08.04.01 “Фінанси, грошовий обіг і кредит” / С.В. Глущенко. – Київ, 2001. – С. 16.
6. Головко А.Т. Законодавчі передумови впровадження міжнародних правил торгівлі цінними паперами в Україні / А.Т. Головко. – Фінансовий ринок України. – 2009. – № 12 (74). – С. 9-10.
7. Денисенко М. П. Основи інвестиційної діяльності: Підручник. —К.: Алер-та, 2003.-С. 25
8. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2009 рік // Инвест-Газета Нормативна база. – 2010. – № 37. – С. 34-37.
9. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2008 рік // Цінні папери України. – 2009. – № 33.
10. Звіт Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку за 2010 рік
11. Иванов В. М. Финансовый рынок. —К.: МАУП, 1999.- С. 122
12. Інвестування: Навч.-метод, посіб. / А. А. Пересада та ін. — К.: Вид-во КНЕУ,2001.- С.46
13. Калина А. В., Корнеев В. В. Рынок ценных бумаг: Учеб. пособие. — К.: МАУП, 1999.- С.57-61
14. Миркин Я. М. Ценные бумаги и фондовый рынок. – М. : Перспектива, 1995. – 536 с.
15. Мозговий О. М. Фондовий ринок: Навч. посіб. — К.: Вид-во КНЕУ, 1998.-С.125-134
16. Мозковий О.М. Фондовий ринок : навч. посібн. / О.М. Мозковий. – К. : Вид-во КНЕУ, 1999. – 316 с.
17. Панова Л.В. Проблеми правового регулювання ринку цінних паперів в Україні: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.03 “Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право” / Л.В. Панова. – Харків, 2002. – С. 1.
18. Пилипко В.С. Розвиток фондового ринку і перспективи зростання інноваційного потенціалу АТ / В.С. Пилипко // Економіка і прогнозування. – 2006. – № 4. – С. 64-67.
19. Приступко А. Стан та перспективи законодавчого регулювання фондового ринку України // А. Приступко // Наукові записки інституту законодавства Верховної Ради України. – Випуск 2. – 2010. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc%5FGum/Nzizvru/2010%5F2/
20. Рак, Р. В. Світовий досвід функціонування ринку державних цінних паперів / Р.В. Рак // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). – № 1(48). – 2010. – с. 116-122
21. Терещенко Г.М. Проблеми становлення та напрями удосконалення функціонування ринку цінних паперів в Україні / Г.М. Терещенко // Фінанси України. – 2007. – № 6. – С. 24-27.
22. Федоренко В. Г., Гойко А. Ф. Інвестування. — К.: МАУП, 2000.-С.359
23. Developing Government Bond Markets // A Handbook. The World Bank & International Monetary Fund. – 2000. – Р. 188.

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

Функції та повноваження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку

Державна комісія з  цінних паперів та фондового ринку  відповідно до покладених на неї завдань  виконує такі основні функції:

1) визначає вимоги  щодо випуску (емісії) й обігу  цінних паперів та їхніх похідних, інформації про випуск і розміщення цінних паперів, встановлює порядок реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів;

2) видає дозволи на  обіг цінних паперів українських  емітентів за межами України;

3) здійснює реєстрацію випуску цінних паперів та інформації стосовно випуску цінних паперів, зокрема цінних паперів іноземних емітентів, які перебувають в обігу на території України;

4) визначає вимоги  стосовно допуску цінних паперів  іноземних емітентів та обігу їх на території України;

5) встановлює порядок  і видає дозволи на здійснення  окремих видів професійної діяльності  на ринку цінних паперів, а  також анулює ці дозволи (ліцензії) у разі порушення вимог законодавства  про цінні папери;

6) встановлює вимоги  й стандарти щодо обов’язкового надання інформації емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, забезпечує створення інформаційної бази даних про ринок цінних паперів відповідно до чинного законодавства;

7) бере участь у розробленні та вносить на розгляд у встановленому порядку проекти актів законодавства, що регулюють питання розвитку ринку цінних паперів України;

8) координує роботу  з підготовки фахівців з питань  ринку цінних паперів, установлює  кваліфікаційні вимоги щодо осіб, які здійснюють професійну діяльність із цінними паперами, проводить сертифікацію фахівців;

9) розробляє й організовує  виконання заходів, спрямованих  на запобігання порушенням законодавства  України про цінні папери;

10) встановлює порядок  здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів іноземними юридичними особами та підприємствами з іноземними інвестиціями;

11) роз’яснює порядок  застосування чинного законодавства  про цінні папери, має деякі  інші функції.

Комісія під час виконання  покладених на неї завдань взаємодіє з іншими центральними органами виконавчої влади, відповідними органами Автономної Республіки Крим, місцевими органами виконавчої влади й відповідними органами самоврядування. 
Для виконання окреслених завдань Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку надаються відповідні повноваження. Комісія має такі основні права:

1) встановлювати обов’язкові  нормативи достатності власних  коштів та інші показники і  вимоги, що обмежують ризики з  операцій із цінними паперами  під час діяльності з випуску та обігу цінних паперів, інших видів професійної діяльності на ринку цінних паперів (за винятком банківських операцій);

2) встановлювати обмеження  щодо суміщення видів професійної  діяльності на ринку цінних  паперів;

3) у разі порушення законодавства про цінні папери, нормативних актів Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку попереджати, зупиняти на термін до року розміщення (продаж) та обіг цінних паперів того чи іншого емітента, дію спеціальних дозволів (ліцензій), виданих Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, анулювати дію таких дозволів (ліцензій);

4) здійснювати контроль  за достовірністю інформації, що  надається емітентами й особами,  які здійснюють професійну діяльність  на ринку цінних паперів, та  її відповідністю до встановлених стандартів;

5) проводити самостійно  чи спільно з іншими відповідними  органами перевірки та ревізії  фінансово-господарської діяльності  емітентів, осіб, які здійснюють  професійну діяльність на ринку  цінних паперів, фондових бірж та саморегулівних організацій;

6) розробляти й затверджувати  коло питань, що належать до  її компетенції, обов’язкові  для виконання нормативні акти;

7) накладати адміністративні  стягнення, штрафні та інші  санкції за порушення чинного  законодавства на юридичних осіб та їхніх співробітників, аж до анулювання дозволів на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів;

8) здійснювати моніторинг  руху інвестицій в Україну  та за її межі через ринок  цінних паперів;

9) здійснювати сертифікацію  програмного забезпечення й встановлювати вимоги до програмних продуктів на фондовому ринку, а також інші права. 
ДКЦПФР також має значні повноваження щодо застосування санкцій до учасників ринку цінних паперів за порушення чинного законодавства України. Комісія може накладати адміністративні стягнення на посадових осіб — учасників ринку цінних паперів.