Розвиток ринку цінниї паперв України

 

Скорочення обсягів  випуску акцій, як засобу залучення  додаткових інвестиційних ресурсів, пояснюється:

загальним несприятливим  інвестиційним кліматом у державі, що зумовлює високий рівень ризику цього виду цінних паперів;

небажанням нових власників  приватизованих підприємств використовувати саме цей фінансовий інструмент через побоювання втратити контроль над підприємством;

кризою на світових фінансових ринках, що спричинила падіння попиту на вітчизняні цінні папери з високим рівнем ризику.

Незначними за обсягами випуску були також опціони, сертифікати фонду операцій з нерухомості та акції корпоративних інвестиційних фондів.

Якщо опціони характеризувалися  тенденцією до падіння обсягів випуску, то сертифікати фонду операцій з нерухомості показали від 2007 р. до 2009 р. зростання у 81 раз, коли вперше Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку зареєстровано випуск сертифікатів фонду операцій з нерухомістю ТОВ "Нова фінансова компанія" на суму 21 млн. грн. Але вже у 2010 р. спостерігається спад обсягу випуску цінних паперів в Україні [4].

У 2010 р. відбулося значне збільшення обсягів торгів цінними паперами на організаторах (у 3,64 рази) порівняно з 2009 р., тоді як у 2009 р. у порівнянні з 2008 р. обсяги торгів скоротились на 4,62% (рис. 2.2).

 

Обсяги торгів

Рис. 2.2. Обсяг біржових контрактів з цінними паперами в Україні

 

Станом на 31.12.2010 р. кваліфікаційний  іспит із питань бухгалтерського обліку професійних учасників фондового ринку склали 2080 осіб, у тому числі у 2010 р. – 236 осіб.

Станом на 31.12.2010 р. Державною  комісією з цінних паперів та фондового  ринку видано 32816 сертифікатів, продовжено – 9519 сертифікатів, у тому числі  у 2010 р. видано 2315 сертифікатів, продовжено – 1048 сертифікатів.

До державного бюджету  України за реєстрацію документів, поданих на сертифікацію, станом на 31.12.2010 р. надійшло 2,60 млн. грн. у тому числі у 2010 р. – 285,85 тис.грн. [10].

Загальна кількість торговців цінними паперами у 2010 р. збільшилась у порівнянні з 2009 р. на 26 професійних учасників та становила 763.

У 2010 р. видано ліцензій на здійснення певних видів професійної  діяльності на ринку цінних паперів, а саме:

за напрямом брокерської  діяльності – 193,

дилерської діяльності – 192,

андеррайтингу – 71,

діяльності з управління цінними паперами – 40.

Протягом 2010 р. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку 905 постійних свідоцтв про реєстрацію випуску акцій, відмовлено у реєстрації 82 випусків акцій, скасовано 1073 реєстрації випуску акцій, зареєстровано 82 звіти про результати розміщення акцій, зареєстровано 42 випуски облігацій. Розподіл кількості зареєстрованих у 2010 р. випусків цінних паперів за регіонами України наведено на рис. 2.3.

Рис. 2.3. Розподіл кількості  зареєстрованих у 2010 р. випусків цінних паперів в Україні 

 

Протягом 2010 р. Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку проведено 1042 перевірки учасників фондового ринку, з них 675 планових. В тому числі у Харківській області проведено 54 перевірки, з яких 39 планових, 13 за ознаками правопорушень, 2 за зверненням правоохоронних органів [10].

Проведений аналіз продемонстрував переважання пайових цінних паперів на ринку цінних паперів України. Отож, останніми роками на ринку цінних паперів спостерігається тенденція до диверсифікації у розподілі тимчасово вільних грошових коштів та ускладнення структури ринку цінних паперів, що надає можливість для створення конкурентоспроможного вітчизняного ринку капіталу.

Але при цьому низька ефективність вітчизняного фондового ринку зумовлена дією низки зовнішніх по відношенню до ринку цінних паперів факторів, що ускладнюють залучення капіталів інвесторів у реальний сектор економіки на даному етапі її розвитку. До них відносяться: політична нестабільність в країні, слабкість законодавчої бази, що захищає інтереси інвесторів, недостатня розвиненість інфраструктури фондового ринку та інші.

Разом з тим існують  також внутрішні по відношенню до ринку цінних паперів фактори, що мають негативний вплив незалежно від стану економіки і політичної обстановки в країні. До них відносяться:

маніпулювання цінами, торгівля з використанням службової інформації,

недобросовісні дії  брокерів по відношенню до своїх клієнтів та інші порушення, протидія яким є однією з форм захисту інтересів інвесторів і, отже, актуальною функціональним завданням регулюючих органів та організаторів торгівлі.

Крім того, потребує вирішення  ціла низка проблем, а саме: високий  ступінь ризиків; відсутність відкритого доступу до інформації; невеликий обсяг і неліквідність; недосконалість нормативно-правового забезпечення; нестача кваліфікованого персоналу; низький рівень капіталізації; порушення прав інвесторів [21].

Тенденції розвитку фондового  ринку України дають змогу говорити про поступове наближення цього економічного інституту до світових стандартів. Від початку створення ринку цінних паперів в Україні нагально постало питання з його ефективного функціонування. За рахунок емісії корпоративних цінних паперів у західних країнах фінансується від 10% до 40% загального обсягу позабюджетних інвестицій, в Україні ж поки менше 1%. Це свідчить про те, що сьогодні фондовий ринок не виконує своїх функцій, не сприяє залученню інвестицій і перерозподілу капіталу.

 

 

Розділ 3.ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ РИНКУ ЦІННИХ ПАПЕРІВ В УКРАЇНІ

 

 

Успішне функціонування економіки в умовах ринку та її подальше зростання неможливе без достатнього обсягу фінансових ресурсів. У розвинених країнах фондовий ринок, виступаючи джерелом фінансових ресурсів, дозволяє уряду вивести країну з незадовільного фінансового стану, забезпечуючи розширене відтворення шляхом залучення та „переливу” коштів. Ефективність функціонування останнього насамперед залежить від особливостей його роботи та механізму регулювання.

Загалом, умови функціонування та методи регулювання вітчизняного ринку цінних паперів засвідчують наявність як індивідуальних особливостей, пов’язаних із непростим переходом від жорсткого регулювання економіки до ринкових методів її управління, так і традиційних проблем ринків, що розвиваються. У своїх дослідженнях науковці приділяють увагу різним аспектам як функціонування, так і регулювання ринку цінних паперів.

Програмою економічних  реформ України на 2010 – 2014 рр. передбачено в тому числі і розвиток фондового ринку шляхом:

посилення інституціональної  спроможності й операційної незалежності регуляторів фондового ринку;

створення законодавчої бази для впровадження нових фінансових інструментів, в тому числі похідних цінних паперів;

посилення вимог до управління ризиками, прозорості діяльності й  розкриття інформації учасниками ринку;

створення єдиної системи  депозитарного обліку цінних паперів, запобігання маніпулювання ціноутворенням на ринку цінних паперів, посилення  на законодавчому рівні відповідальності за використання інсайдерської інформації;

стимулювання збільшення обсягів операцій на організованому сегменті ринку цінних паперів;

удосконалення регулювання  іпотечного ринку.

Також розроблено Програму розвитку фондового ринку України на 2011 – 2015 рр., яка визначає стратегічні напрямки розвитку фондового ринку та суттєву його модернізацію шляхом перетворення національного фондового ринку на ефективний механізм забезпечення вільного та швидкого перетоку інвестиційного капіталу, створення відповідних правових, інституційних, технологічних та організаційних умов [10].

Безумовно найголовнішим  елементом розвитку ринку цінних паперів є законодавчо-правове  регулювання, яке забезпечує загальнообов’язковий регулятивний вплив на діяльність та поведінку всіх учасників ринку цінних паперів. Цей елемент утворює необхідний нормативно правовий базис, на якому учасники ринкових взаємовідносин, у тому числі держава та її уповноважені органи, реалізують свої права, інтереси, обов’язки та повноваження.

 Удосконалюючи вітчизняне  законодавство у сфері обігу цінних паперів, необхідно узгоджувати цей процес із відповідною правовою базою тих країн, з якими наша держава має намір тісно співпрацювати в інвестиційній діяльності [19].

Головними тенденціями на міжнародних фондових ринках, що визначатимуть дальший розвиток фондового ринку України, є:

глобалізація світового  ринку капіталу, створення глобальних торговельних та розрахунково-клірингових  систем для обслуговування міжнародних  ринків капіталу;

технологізація ринків капіталу через зростаюче використання новітніх інформаційних і фінансових технологій;

універсалізація діяльності фінансових інститутів, які спроможні  надавати своїм клієнтам повний спектр фінансових послуг, включаючи послуги  на ринках цінних паперів;

інституціоналізація або  зростання ролі інституційних інвесторів (інститутів спільного інвестування, недержавних пенсійних фондів, страхових  компаній) у здійсненні фінансових інвестицій;

інтернаціоналізація та регіоналізація регулювання фондових ринків;

дерегуляція фінансових ринків як засіб протидії їх переміщенню  в офшорні зони.

На перешкоді ефективному  функціонуванню українських економічних  агентів на світових ринках цінних паперів стоїть низка факторів. Насамперед відставання існуючої законодавчої і нормативно-правової бази функціонування фондового ринку від світових стандартів і розвитку реальних процесів.

Загальновизнаними орієнтирами  в створенні національного законодавства  повинні стати стандарти і  рекомендації Євросоюзу та інших країн, які визначають «обличчя» глобального ринку.

З моменту розпаду  СРСР і формування національних економік із самого початку інституціональні і правові складові фінансових ринків створювалися на засадах, запозичених  з досвіду найбільш розвинених країн, чим значно полегшується задача їхньої уніфікації і зближення зі світовою практикою.  У той же час, при спільності вихідних принципів побудови, зберігається деяка специфічність національних ринків цінних паперів, іноді навіть принципові відмінності законодавства щодо обігу цінних паперів.

Зі зростанням масштабів  взаємного обороту капіталів  і вільного руху цінних паперів важливим стає виконання вимоги відносно максимально  можливої стандартизації усіх видів  діяльності на ринку капіталу й особливо на ринку цінних паперів. Подібна стандартизація повинна здійснюватися з урахуванням необхідності підвищення ступеня урегульованості процесів на фондовому ринку кожної країни.

З огляду на складність внутрішніх процесів у нових незалежних державах  не слід форсувати створення наднаціональних органів, що володіють регулюючими і управлінськими повноваженнями. Протягом тривалого періоду забезпечення вільного руху капіталів може здійснюватися на засадах міждержавного співробітництва, зі збереженням повної самостійності управління ринком капіталів з боку національних органів.  
У зв’язку з усім вище переліченим стає очевидною необхідність зміни українського законодавства, що регулює фондовий ринок.

Глобалізація економічного розвитку всіх сторін сучасної господарської  діяльності диктує відповідні вимоги, кількісні і якісні параметри для економіки кожної країни, яка бажає стати рівноправним учасником глобального ринку товарів, робочої сили і капіталів. Відповідність світовим стандартам вимагає створення в кожній країні сприятливого інвестиційного клімату як для вітчизняних, так і закордонних інвесторів. Створення такого інвестиційного клімату передбачає політичну і законодавчу стабільність, формування економічно обґрунтованої податкової політики, включення економіки у світові господарські комунікації, розвиток повного комплексу інфраструктури фондового ринку.

Для покращення стану  фондового ринку України та підтримання  його фінансової безпеки потрібно підвищити роль держави на фондовому ринку. Одним з основних елементів державного регулювання ринку цінних паперів є контроль за діяльністю емітентів, професійних учасників ринку, фондових бірж та самоврядних організацій, спрямованих на виявлення і своєчасне запобігання порушенню законодавства на ринку цінних паперів [21].

Держава повинна створити довготермінову концепцію щодо розвитку ринку цінних паперів, має знайти шляхи поєднання ресурсів держави і приватного сектору з метою його формування, а також впорядкувати низку нормативно-правових актів. Так, створення єдиної біржової фондової системи та централізованого клірингового депозитарію на сучасному етапі розвитку вітчизняного ринку цінних паперів стане потужним чинником підвищення його ефективності [18].

Організація служб нагляду в українських організаторів торгівлі також вимагає вдосконалення. З одного боку, робота з контролю за операціями учасників на ринку трудомістка і вимагає кваліфікованих фахівців, з іншого – в нинішніх умовах деякі торгові майданчики можуть дозволити фінансування проектів, які теоретично є витратними. Хоча тут можна навести аргументи, що свідчать про зворотне: захист ринку від негативного впливу з боку недобросовісних учасників істотно знизить неринкові ризики. Це дозволить залучити більшу кількість інвесторів, що, в свою чергу, викличе підвищення ліквідності, а з нею авторитету і доходів організатора торгівлі.