Податкова система: тенденції розвитку і національні особливості в країнах з розвиненою ринковою економікою

Муніципальні ж податки включають: податок на проживання в конкретному населеному пункті; майновий податок; податок «на легкі» транспортні засоби; податок на землю, що знаходиться у власності; податок на розвиток міст та ін. При цьому місцеві податки не домінують у місцевих бюджетах, складаючи менше половини їхньої дохідної частини. Це відрізняє японську податкову систему від північно-американської, де місцеві податки перевищують 2/3 бюджету муніципалітетів. Закон про місцеві податки визначає їхні види і граничні ставки, регулювання ж ведеться місцевими органами влади.

Основу всіх податкових надходжень в держбюджет Японії – близько 70% - складають прибутковий податок (income tax) та корпоративний податок (Corporate income tax).

Фізичні особи (наймані працівники та самозайняті особи) сплачують державний прибутковий податок по прогресивній шкалі, що має шість ставок – 5, 10, 20, 30, 40 і 50%, які нараховуються залежно від суми отриманого доходу. Сплачується він щорічно на всі види доходів, отриманих протягом календарного року.

Громадяни Японії, а також постійні резиденти (громадяни, що проживали  на території держави щонайменше 5 років і мають намір постійного проживання) сплачують прибутковий податок на всі доходи отримані як в Японії, так і закордоном. Неризеденти сплачують податки лише в частині доходів, отриманих на території Японії. Дані висвітлено в Додатку 3.

Базою оподатковування в рамках системи прибуткового податку є: заробітна плата, доходи осіб вільних професій, оплата працівників мистецтв, професійних спортсменів, офіціантів у барах,допомога при звільненні, доходи, отримані від нерухомості, дивіденди, пенсії, авторські гонорари,винагороди за різноманітні особисті заслуги, прибуток від продажу акцій, зареєстрованих на фондових біржах тощо.

Попри велику кількість доходів, що підлягають оподаткуванню законодавством також встановлено багато пільг  та підстав для податкових кредитів. Законом встановлений досить значний неоподатковуваний мінімум, що враховує родинний стан платника податків. У середньостатистичного японця може вивільнитися від прибуткового податку більш як 30% його доходів.

В Японії Корпоративний податок (Corporate income tax), що нараховується з чистого прибутку як організацій (компаній, корпорацій), так і приватних підприємців, складається з національного податку (national corporate tax), а також місцевих податків: податок на проживання (inhabitant tax), податку з підприємств (еnterprise tax), та спеціальний місцевий податок з корпорацій (Special localcorporate tax), що значно збільшують підсумкову ставку корпоративного податку (Corporate incometaxes). В Токіо вона може сягати більше 40%.

Серед непрямих податків в Японії основним виступає податок на споживання, що стягується за ставкою 5% (4% національного та 1 % податку префектур). Цей податок включається в ціну товару та сплачується споживачем, тому схожий на податок на додану вартість, ним обкладається більшість товарів і послуг, що надаються в Японії.

До непрямих податків також відносяться акцизи - на спиртне, тютюнові вироби, нафту, газ, бензин, які сплачуються споживачами при купівлі товару. До цієї ж групи відносяться також мита.

З 1 жовтня 2010 року в Японії введено 40% ставку податку на тютюнові вироби. Ціна популярних видів цигарок зросла на сьогодні до 410 єн (близько 40 грн) за пачку, надалі передбачено подальше підвищення ціни цигарок до 700 єн за пачку. Новий податок спрямований на заохочення японців до відмови від паління.

Серед прямих місцевих податків слід зазначити майнові, а саме:

Податок на нерухомість. Це муніципальний  податок, який сплачується щорічно  особами, що володіють земельними ділянками, житлом та іншими видами активів, що підлягають амортизації.

Податок на спадщину. Громадяни Японії та постійні резиденти сплачують  податок на всю спадщину, в тому числі, отриману з закордонних джерел. Для іноземних громадян податкові  зобов’язання існують лише відносно активів Японії. Ставки податку від 10% до 50%, залежно від вартості майна.

Податок на дарування Податкові ставки на дарування від 10% до 50%, залежно від вартості активу. Слід зазначити, що дарування від корпорації фізичній особі обкладається податком на прибуток, а не податком дарування.

Податок на транспортні засоби. Взагалі  власники транспортних засобів в  Японії змушені платити чимало податків: 3% споживчого податку при купівлі, окремий податок на придбання  транспортного засобу (сплачується  до префектури), податок на бензин (включений в його вартість), щорічний податок на сам засіб і навіть на його вагу. До префектур раз на рік власниками автобусів та вантажних і легкових автомобілів сплачується податок на транспортні засоби, що розраховується залежно від потужності двигуна та вантажопідйомності. Власники мотоциклів, мопедів та інших «легких» моторних транспортних засобів сплачують цей податок до муніципалітетів.

Японська податкова система  зорієнтована на специфічні особливості  місцевого населення. У країні традиційно високо розвинуті правосвідомість та законослухняність, і переважна більшість громадян просто не в змозі порушити законодавство. Та сила цієї системи не в суворості покарання, а в існуючій системі контролю за платниками, при якій практично неможливо ухилитися від заповнення декларації. Безумовно, є й такі, хто ухиляється від сплати податків. Але відповідно до закону про державний контроль за податковими порушеннями, до них можуть застосовуватися різні санкції, від штрафів до карних переслідувань. Японська податкова поліція працює жорстко, послідовно і принципово, незважаючи на особи і посади.

Унікальність податкової політики Японії забезпечується сполученням  таких факторів, як високі темпи  економічного зросту і помірний у  порівнянні з іншими країнами рівень державних витрат (цьому в чималій мірі сприяла майже повна відсутність військового бюджету). Аналіз сучасної податкової системи Японії дозволяє виділити наступні її особливості: помірний рівень податкового тягаря (щонайнижчий серед розвинутих країн: частка податків у національному доході Японії - 26%, тоді як, наприклад, у Великобританії – 40%, Франції – 34%); високий рівень місцевих податків;висока частка прямих (Direct Tax) і низька непрямих (Indirect Tax) податків; найвища серед розвинутих країн частка прибуткових податків (Incom Tax) - близько 50%; стабільно високий рівень податків на прибуток корпорацій (Corporation Income Tax) - близько 40%; помітна роль податкових пільг (Tax Incentives) у підвищенні ефективності економіки і досягнення цілей економічної політики;низький рівень податку на споживання. Цей податок був уведений лише в 1989р. як аналог ПДВ. Його ставка лише 5% - найнижча серед розвинутих країн. Наприклад, у Франції відповідний податок становить 19,6%, у Великобританії, Австрії та Італії – 20%, Данії, Норвегії, Швеції – 25%; високий рівень податків на власність (15,8%);централізований збір податків (на відміну, наприклад, від США, Канади й ін.).

Проведемо аналіз ефективності податкової системи серед деяких країн світу.

Спеціалісти  Міжнародного  валютного  фонду  одним  із  основних  показників результативності  податкової  вважають  рівень  виконання  платниками податкового  законодавства.  Для  його  визначення  використовується  поняття  податкового розриву,  який  відображає  співвідношення  запланованих обсягів податків,  що передбачаються до виплати, та проведених платежів.

Податковий розрив розраховується як різниця  між  сумою  податків,  що  мають  бути  сплачені (згідно  з  вимогами  податкового законодавства),  та  фактичними  обсягами  їх  сплати [12,  с. 48].  За  показником  податкового розриву спеціалісти МВФ поділяють країни на чотири групи, для кожної з яких установлено граничні розміри податкового розриву (Додаток 4) [12, с. 49].

Згідно  із  розрахунками Світового  банку рівень податкового навантаження в Україні становить 57,1%.  Тепер  порівняємо  показник  податкового  навантаження  з  аналогічним показником  країн  з  розвинутою  ринковою  економікою (Додаток 5).  За  цим критерієм Україна з рівнем  податкового навантаження  знаходиться  в  одній  групі  з  такими країнами як Швеція (52,8%), Австрія (53,1%) та Бельгія (57,3%).

Для більшості країн сьогодні характерним  є помірне податкове навантаження та проведення  податкової  політики  спрямованої  на  забезпечення  стабільного економічного зростання, створення сприятливого клімату для розвитку господарської діяльності та ефективного вирішення соціальних проблем в державі.

Разом  з  тим  питома  вага  податків,  зборів  та  обов’язкових  платежів  у  ВВП багатьох  країн  є  досить  суттєвою.  Так,  від 40  до 50 %  становить  питома  вага зазначених  платежів  у  таких  європейських  країнах,  як  Італія,  Австрія,  Франція, Бельгія, Норвегія, Фінляндія, Нідерланди, Люксембург, Швеція, Данія [14]. 

Використовуючи  дані  щодо  сплата  податків,  зібрані  з 183  країн  порівняємо податкові  системи  у  всьому  світі,  та  їх  вплив  на  бізнес.  Як  свідчать  дані  Додатка 4, найвища питома вага податків у ВВП у скандинавських  країнах, зокрема у Норвегії, Данії, Швеції. У них склалась достатньо раціональна й ефективна система розподілу і використання зібраних коштів на соціальні цілі.

Найменший рівень податкового навантаження характерний для Данії та Канади. Тут  це  зумовлено  використанням  податкової  політики  як  засобу  створення сприятливих умов для діяльності промислових компаній, що потребує низького рівня оподаткування.

Порівнюючи  показник  податкового  навантаження  України  з  іншими  країнами  з розвинутою  ринковою  економікою,  можемо  побачити,  що  даний  показник  у  нашій державі  є  середнім.  Проте  зниження  податкового  навантаження  є  необхідною умовою виходу України з економічної кризи, що приведе до формування цілої низки позитивних  зрушень  в  економічній  і  податковій  сферах.  Поступове  зниження податкового  навантаження  на  фізичних  осіб  сприятиме  збільшенню  заощаджень домогосподарств,  підвищенню  платоспроможного  попиту  населення,  а  отже розвиткові  виробництва  та  збільшенню  реальних  доходів  платників  податків  і,  як наслідок, – зростання податкової бази.

У  рейтингу  сприятливості  податкових  систем Paying Taxes 2012, підготовленому Світовим банком  спільно  з Pricewaterhouse Coopers, Україна посіла 152-ге місце серед 183 досліджуваних країн [додаток 6].

Таким  чином,  у  порівнянні  з  іншими  країнами  світу  ефективність  податкового адміністрування  в  Україні  є  низькою,  а  відповідно  існують  значні  резерви  її  підвищення.

Насамперед,  це  стосується  стандартизації  процедур  процесу  адміністрування  податкових платежів  та  посилення  уваги  до  платників  податків  в  аспекті  партнерства,  а  не  тільки контролю.  Окремим  питанням  залишається  уніфікація  статистичної  бази  податкового адміністрування. Така статистична інформація в нашій державі майже відсутня і закрита для широкого  кола  користувачів.  В  Україні  поки  що  не  є загальноприйнятою  практика  дослідження  діяльності  фіскальних  загалом  і  податкових органів зокрема. На відміну від вітчизняної практики, наприклад, у США, такі дослідження є систематичними  і  проводяться  великими  дослідницькими  групами  кожні  декілька  років.

Внаслідок  такого  аналізу  для  держави  та  суспільства  стає  доступною  інформація  про ефективність  роботи  податкових  органів  не  тільки  в  кожний  окремий  період  часу,  але й в динаміці [4,  с. 256]. Зрозуміло,  такі дослідження потребують  значних витрат,  і наша  влада сьогодні до цього не готова.

Основна мета побудови податкової системи  України на сучасному етапі визначалася, перш за все, ліквідацією дефіциту бюджету, що обумовлювалося застосуванням монетаристського підходу до її побудови в його односторонньому розумінні без врахування конкретних умов. Крім того, повинні були бути задоволеними вимоги міжнародних фінансово-кредитних організацій, які для надання кредитів поставили умови – стабілізація національної валюти і скорочення дефіциту бюджету. 

Вважаємо, що основним недоліком чинної податкової системи є її спрямування  на подолання дефіциту бюджету шляхом вилучення доходів господарюючих  суб’єктів. Прослідковується відсутність чіткого взаємозв’язку податкової системи з розвитком економіки і діяльністю безпосередніх її суб’єктів. Це, у свою чергу, призвело до того, що податкова система розвивається відірвано від розвитку безпосередніх суб’єктів оподаткування. Підприємства зацікавлені у отриманні мінімального прибутку, щоби уникнути надмірного податкового тиску. Функціонування податкової системи в Україні пов'язане з багатьма проблемами і суперечностями. За своєю природою податкова система є результатом еволюції податкових відносин і детермінується багатьма специфічними чинниками. її існування зумовлене певним етапом, якого досягли суспільні правовідносини у сфері оподаткування. Ця категорія є своєрідною детермінуючою оболонкою, формою для дії податкових механізмів у державі, у якій разом з тим вплив системи на її елементи є взаємопов'язаним.

Податкова система, з одного боку, забезпечує фінансову базу держави, а з іншого - виступає основним знаряддям реалізації її економічної доктрини. Податки - це об'єктивне суспільне явище, тому при побудові податкової системи слід виходити з реалій соціально-економічного стану країни, а не керуватися побажаннями, хоч і найкращими, але нездійсненними. Саме тому побудова чіткої податкової системи - це одна з основних умов ефективного функціонування економіки і фінансів, оскільки через податки здійснюється найтісніший зв'язок між державою і юридичними та фізичними особами щодо формування, розподілу й використання їх доходів.

Окремі елементи утворюють податкову систему лише тоді, коли між ними формуються зв'язки сумісності, взаємоузгодженості, відповідності. Системо утворюючими чинниками при побудові податкової системи України виступають саме принципи оподаткування. Побудова податкової системи відповідно до цих принципів потребує вмілого комбінування податків з різним ступенем еластичності, з різною властивістю щодо можливостей їх перекладання, а також реалізації принципів економічної ефективності та справедливості. Таким чином, забезпечується така властивість податкової системи України, як її побудова на засадах взаємодоповнення. Реалізація податковою системою певної сукупності загальних та особливих принципів оподаткування надає їй неповторності [11].

Комплекс податкових заходів, що використовуються в Україні на сучасному етапі, істотно впливає на економічну діяльність суб'єктів господарювання, стимулюючи економічну й інвестиційну активність.[3 с. 70]

РОЗДІЛ 3. Сучасні проблеми і тенденції  розвитку податкових систем в країнах  з розвиненою ринковою економікою

Наукова думка європейських країн найчастіше зосереджує свою увагу на проблемі досягнення справедливого оподаткування в суспільстві. Розв'язанням цієї проблеми за допомогою податків опікувались Р. Хар (Англія), Дж Смарт (Австралія) — послідовники основних ідей вчення І. Бентама та Д Мілля, які додержувалися справедливості у розрізі задоволення потреб якнайбільшого кола людей. Оцінюючи точку зору західних авторів на справедливість в оподаткуванні, не можна не помітити їхнього ліберального, навіть гуманістичного, загальнолюдського характеру. Західні вчені відмежовуються від соціальної конфронтації та класового підходу до розподільчих процесів, проповідують свободу господарської та інтелектуальної діяльності, політичного вибору як абсолютної суспільної цінності.

Наприкінці XX століття поширилася теорія оптимальної податкової системи. Найяскравішими представниками цієї доктрини є Ф. Рамсей і П. Самуельсон. Дещо пізніше її підтримав А. Пігу. Основними характеристиками оптимального оподаткування є врахування, крім фіскального, побічних економічних і соціальних факторів. Кінцеву мету оптимального оподаткування можна витлумачити так, що при заданих бюджетних доходах треба мінімізувати негативний ефект від податків, а позитивний — максимізувати. Треба зазначити, що ідеали оптимального оподаткування втілюються в реформування податкових систем більшості європейських держав.