Податкова система: тенденції розвитку і національні особливості в країнах з розвиненою ринковою економікою

Рівнонапруженість податкового тягаря між платниками повинна забезпечуватись  прогресивним характером, тобто розмір сплаченого податку повинен прямопропорційно  залежати від розміру одержаного доходу. "Чим  менше  дохід,  тим  більшу  його  частину  забирають непрямі податки" [10, c. 25]. Головним недоліком непрямих податків, на противагу прямим,  є саме регресивність цих платежів. Рівного податкового тягаря можна досягти лише за допомогою диференціації ставок непрямих  податків,  а саме  звільнення  від  дискримінації  в  порядку сплати та розміру податку.

Основою  реалізації  принципу  соціальної  справедливості  є  орієнтація  на  платників  податків,  оскільки  показником  вимірювання  справедливості є рівень матеріального  добробуту громадян. Лише на цьому повинно базуватись  поступове встановлення  оптимальної структури податкової  системи,  що  максимально задовольнятиме  всіх  учасників податкових  відносин.  Порушення справедливості  здійснюється  за рахунок необґрунтованого надання пільг певним категоріям платників, нераціонального встановлення розміру податкових платежів тощо. 

Стабільність податкової системи  забезпечується незмінною законодавчою  базою,  чіткими  механізмами  справляння  податків.  Цей принцип  досить  актуальний  для  України.  Часті  податкові  реформи, зміни в законодавстві негативно впливають на економічне життя у державі, хоча це може бути зумовлено досить об’єктивними факторами.

Вдале пристосування до постійного оновлення системи оподаткування  відповідає  основному  її  завданню –  забезпеченню  доходами  бюджету країни. Саме тому податкова система повинна бути гнучкою і постійно пристосовуватись до змін в економічній сфері, які проводить держава  в  певний  період  її  розвитку. Слід  зауважити, що  досягнення максимально  граничних  величин  як  стабільності,  так  і  гнучкості  негативно впливає на розвиток податкової сфери. Ефективність податкової  системи  залежить  від  досягнення  оптимального  співвідношення цих критеріїв.

Дотримання розглянутих вище принципів створюватиме передумови  для  правильної,  виваженої  діяльності  держави  у  сфері  оподаткування. На жаль, вони використовуються не повною мірою, а іноді й  зовсім  не  використовуються.  Це  можна  назвати  спотворенням фундаментальних  основ оподаткування.  Розглянуті  принципи  формування податкової політики дозволяють визначити пріоритетні напрями їх використання. Однак дотримання принципів оподаткування у їх гармонійному  поєднанні надзвичайно важливе для ефективного формування податкової системи сьогодні та її реформування як справедливої та економічно виправданої в найближчому майбутньому.

Основою формування податкової системи  є податкова політика, в якій відображається комплекс цілей і заходів держави, спрямованих на ефективне функціонування податкової системи відповідно до  соціально-економічної  мети  суспільства,  на  реалізацію  основних  функцій податків [11, c. 108].

Своїми діями в цій сфері  держава намагається досягти:

• стимулювання  динамічного  розвитку  економіки  на  принципах економічного зростання;

• забезпечення оптимального наповнення бюджетів і стабільності у сфері  державних фінансів;

• структурної перебудови економіки, заохочення інвестиційної та інноваційної діяльності;

• стимулювання розвитку зайнятості та самозайнятості;

• підвищення  добробуту  населення  та  розвитку  людського капіталу [1, c. 45].

Держава, через проведення податкової політики,  здійснює вплив на обсяги  та структуру національного виробництва, ділову активність суб’єктів  господарювання (стримання  або  стимулювання),  рівень інфляції,  рівень  зайнятості,  а  також  впливає  на  стан  конкурентного середовища. У першу чергу потрібно сприяти розвитку всіх сфер життя суспільства, використовуючи при цьому податкові важелі та інструменти.  [22]

Починаючи з Адама Сміта, учені  приділяли значну увагу розробці раціональної податкової структури. Відомий  американський економіст Р. Масгрейв сформулював основні вимоги до такої  структури:

1) розподіл податкового тягаря  повинен бути рівномірним: кожен  платить свою "справедливу частку";

2) мінімальний тиск на економічні  рішення; будь-яке державне втручання,  пов' язане з "надмірним оподатковуванням", необхідно зменшити;

3) якщо перед податковою політикою  поставлені інші цілі, наприклад,  заохочення і субсидування інвестицій, необхідно звести до мінімуму можливе порушення рівноваги між соціальною справедливістю й економічною ефективністю;

4) сприяти стабілізації економіки  й економічному зростанню;

5) оподаткування повинно бути  зрозумілим для платника податків, а управління ним - справедливим, базуватися на законах;

6) витрати на управління податковою  системою повинні бути мінімальними.

У загальному вигляді будь-яку податкову  систему можна представити у  вигляді трьох складових, які  виступають її підсистемами: 1) податкові інститути, що є суб’єктами податкового адміністрування; 2) податкові законодавчо оформлені правила, що визначають дію податкових механізмів (платники податків, об’єкти оподаткування, ставки податків тощо); 3) структура податкової системи – сукупність діючих  податків, що дають певний соціально-економічний ефект. Розглянемо критерії оптимальності податкової системи в розрізі її складових.[11]

Сучасні податкові системи мають  досить складну структуру, що поєднує  різноманітні види податків, що дозволяють врахувати і майнове положення платників, і одержувані ними доходи. Розмаїття форм податків пов'язано з прагненням врахувати відмінності у платоспроможності платників податків, зробити оподатковування загалом психологічно легшим, відобразити розмаїтість форм доходів, впливати на споживання і нагромадження.

Частіше у податкових системах різних країн використовуються такі податки:

- прибутковий податок із фізичних  осіб;

- відрахування на соціальне  страхування;

- податок на прибуток підприємств  (корпорацій);

- податки на майно (землю,  нерухоме майно, грошовий капітал  - у вигляді відсотків за банківськими  депозитами і облігаціями);

- податкова система винна забезпечувати  раціональний перерозподіл частини  створюваного валового внутрішнього  продукту (ВВП) і бути ефективним інструментом державної економічної політики;

- податки можуть використовуватися  як фінансові регулятори з  метою встановлення оптимального  співвідношення між доходами  роботодавців і найманих робітників, між засобами, що спрямовуються  на споживання і нагромадження;

- необхідно забезпечувати стабільність  оподаткування; ставки податків  не повинні змінюватися протягом  досить тривалого періоду. Водночас, податкова система повинна бути  адекватною конкретним етапам  економічного розвитку країни; це  досягається здійсненням податкових реформ, що забезпечують еволюцію податкової системи;

- не можна допускати індивідуального  підходу до конкретних платників  податків при встановленні податкових  ставок і застосуванні податкових  пільг. Оподатковування повинно бути досить універсальним, забезпечувати однакові вимоги й однаковий підхід до платників, з одного боку, і розумну диференціацію ставок і використання податкових пільг - з іншого.

 

 

РОЗДІЛ 2. Розвиток та встановлення податкових систем у країнах з розвиненою ринковою економікою

 

Становлення податкової системи в Україні відбувається в складних умовах. Правове регулювання оподаткування перебуває поки що в стані, далекому від досконалості. Довгий час у нашій країн принижувалась роль товарно-грошових відносин, що, в свою чергу, негативно вплинуло на розвиток податкової теорії та практики. З переходом вітчизняної економіки на ринкові відносини з'явилась гостра необхідність у чіткій та докладній юридичній регламентації фінансових і особливо податкових відносин. При створенні відповідного правового масиву корисне звернення до позитивного досвіду, накопиченого в країнах з розвиненою ринковою економікою, -Великобританії, США, Франції, Німеччини, який не тільки сприяє розробці досконаліших нормативних актів щодо фінансових питань, але й допомагає зрозуміти загальні закономірності функціонування і розвитку податкового механізму.

Так, особливості побудови податкової системи  та структури податкових органів  у  деяких країнах наведено у Додатку 1.

Сучасна податкова система позбавлена стимулюючої основи, яка в нинішніх умовах розвитку повинна розкриватися у взаємозв’язку усіх основних функцій оподаткування – фіскальній, розподільчій, регулюючій та похідних від них.

Аналіз даних, наведених у  Додатку 1, дозволив зробити наступні висновки. Більшу частину надходжень до бюджету кожної країни складають прямі та непрямі податки, що стягуються в країні.

Слід зазначити, що кожна країна ЄС відраховує 1 % від надходжень податку  в бюджет ЄС. Базова ставка ПДВ  на початок 2011 року в Італії становить 21 %, в Німеччині – 16 %, у Швеції – 25 %, у Франції – 18,6 % та у Великобританії – 20 %.  Також слід відмітити, що в різних країнах встановлено не один вид ставки, а декілька видів: знижена, підвищена та нульова. Так, величина зниженої ставки може коливатися від 0 до 17 %, підвищеної  – від 25 до 33 %. Ставки на податок з фізичних осіб у зарубіжних країнах мають прогресивний характер, тобто при збільшенні доходу відповідно і збільшується ставка. Податок на прибуток підприємств у кожної країни має свою ставку. Так, наприклад, при сплаті цього виду податку в Італії 40 % від його розміру сплачується до 31 травня, а інші 60 % – до 30  листопада [7 с. 7;  27, с.115].

В усіх країнах, податкові системи  яких було розглянуто, система побудови податкових органів держави визначається як складна. Особливості організаційної побудови податкової системи полягають у тому, що податкові органи мають єдину загальнодержавну структуру, можуть входити в загальну фінансову структуру управління, а також діяти на автономній основі. 

Так, наприклад, у Швеції та Великобританії податкові органи діють як самостійні державні агентства, які не залежать від міністерства фінансів. У Англії, як сказано в офіційному повідомленні Королівської податкової служби, 31.10.2011 року було сформовано новий підрозділ, який отримав назву "Affluent Unit" ("Багатий підрозділ"), що буде займатися збором інформації про податкові порушення, купівлю нерухомості за кордоном платниками податків, що мають великі доходи. 

А в Німеччині податкові  органи діють на правах підрозділів федерального міністерства фінансів та земельних міністерств фінансів, які стягують відповідні податки. Важливою відмітною рисою є чітке розмежування компетенцій між  федерацією, землями та місцевими органами. Також серед європейських країн Німеччина виділяється суворістю покарання за порушення податкового законодавства, а саме великими розмірами штрафів, які можуть накладатися повторно, а також позбавленням волі на строк до 10 років. 

У Франції податкові органи проводять  дуже багато масово-роз’яснювальної роботи, бо це є принципом побудови механізму сплати податків у країні, як і практично у всіх інших країнах ЄС. У Франції ведеться специфічне відшкодування ПДВ – так, якщо у платника погана ділова репутація, або він новий платник податків, то податкові органи мають право вимагати внесення застави у вигляді гарантованої облігації. Також у Франції є відмінною рисою організації збору податкових надходжень те, що податкові інспектори несуть відповідальність за розповсюдження податкових декларацій з пояснювальними буклетами.

В Італії організація діяльності податкових органів практично така ж сама, як і в нашій країні, та все  ж таки існують певні відмінності  – наприклад, у розкритті та розслідуванні  недотримання податкового законодавства. Цим в Італії займається податкова міліція і разом з нею Фінансова гвардія, яка знаходиться у структурі Міністерства фінансів та виконує функції податкової міліції, податкової інспекції, митних та прикордонних органів.  Також у країні стягненням податків займаються фірми, що уклали договір з податковими органами, бо такі фірми мають більше повноважень та можливостей застосування адекватних методів для стягнення податків. 

До податкової реформи Словаччина мала велику кількість податкових знижок, пільг, преференцій і спеціальних режимів. При цьому, як і в нинішні Україні, їх обсяги та адресати безпосередньо залежали від того, яка політична сила була при владі. Під час податкової реформи було скасовано 80 % усі податкових пільг, у тому числі абсолютно всі пільги зі сплати ПДВ. Спеціальні податкові режими застосовуються лише в депресивних районах і є зрозумілими прозорими та тимчасовими. Словаччина спростила законодавство, зменшила втручання в господарську діяльність підприємств, підвищила фіскальну продуктивність податків і рентабельність податкової служби. Із словацького досвіду Україні можна взяти багато корисного і проблеми можна подолати з рахунок ефективних економічних механізмів.

Податкова система Франції цікава тим, що саме в цій країні було розроблено і в 1954 р, введено податок на додану вартість. В даний час податкова система Франції стабільна в незмінності переліку податків і зборів, правил їх стягування, проте ставки податків щорічно переглядаються з урахуванням економічної ситуації і напряму економіко-соціальної політики держави. Характеризуючи податкову систему Франції, слід було б виділити її соціальну спрямованість, переважання непрямих податків, особливу роль прибуткового податку, облік територіальних аспектів, гнучкість системи в поєднанні з жорсткістю, широку систему пільг і знижок, відвертість для міжнародних податкових угод.

Провідною ланкою бюджетної системи  Франції є податок на додану вартість, який враховує характер здійснюваної операції і не залежить від фінансового положення платника податків. Об'єктом оподаткування служить продажна ціна товару і послуги. Окрім роздрібної ціни в об'єкт оподаткування включаються збори і мита без ПДВ. З загальної суми віднімається розмір податку, сплаченого постачальникам сировини і напівфабрикатів.

Існує чотири види ставок ПДВ: 18,6% - нормальна  ставка на всі види товарів і послуг; 33,33% - гранична ставка на предмети розкоші, автомобілі, алкоголь, тютюн; 7% - пільгова ставка на товари культурного вжитку (книги); 5,5%о - на товари і послуги  першої необхідності (харчування, за винятком алкоголю і шоколаду, медикаменти, житло, транспорт). Зараз спостерігається тенденція до зниження ставок і переходу до двох ставок -18,6% і 5,5%.