Податкова система: тенденції розвитку і національні особливості в країнах з розвиненою ринковою економікою

 

Міністерство  освіти і науки, молоді та спорту України

ДВНЗ «Київський національний економічний університет  імені Вадима Гетьмана»

 

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з «ФІНАНСІВ»

 

ТЕМА: «Податкова система: тенденції розвитку і національні  особливості в країнах з розвиненою ринковою економікою»

 

 

ВИКОНАВ: студент Єрусланов Михайло Володимирович курс ІІІ, спеціальність 6508 група 15 форма навчання денна   особистий підпис студента_____________ НАУКОВИЙ КЕРІВНИК: Котіна Ганна  Михайлівна

 

РЕЄСТРАЦІЯ РОБОТИ номер__________,       дата___________   ДОПУСК ДО ЗАХИСТУ: c  ТАК, c  НІ

 

 

 

 

Київ – КНЕУ – 2013

 

ЗМІСТ

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Неефективність вітчизняного оподаткування, складність та незрозумілість системи  оподаткування, нестабільність податкового законодавства, що підтверджується міжнародними рейтингами, широке обговорення податкових проблем громадкістю та політиками зумовлюють практичне спрямування більшості наукових праць податкової тематики. Їх автори розглядають насамперед прагматичні та організаційні аспекти оподаткування, зокрема порядок нарахування та сплати податкових платежів, їх адміністрування, фіскальну ефективність, напрями реформування податкової системи, проблеми застосування податкового законодавства та податкової відповідальності. Поряд з тим не приділяється належна увага розробці теоретико-методологічних засад процесу оподаткування та управління ним. Двадцятирічний досвід розбудови податкової системи України дозволяє зробити висновок про те, що вона відбувалась без достатнього наукового обґрунтування, що в свою чергу обумовило відсутність комплексної програми розвитку оподаткування, його стратегічних пріоритетів та тактичних цілей. [4, с. 25]

Податкова система є основною ланкою, яка покликана забезпечувати наповнення державного бюджету. Податкова система відіграє провідну роль у формуванні державних доходів, відчутно впливаючи на доходи юридичних і фізичних осіб [12]. При цьому податкову систему можна розглядати у широкому і вузькому розумінні. У широкому розумінні вона охоплює всі обов'язкові платежі, за допомогою яких здійснюється перерозподіл доходів на користь держави і які концентруються в бюджеті та фондах цільового призначення. У вузькому розмінні - це сукупність тільки податків як особливої форми мобілізації доходів бюджету [11].

З іншого боку, податкова система - це сукупність правових норм, що регулюють розміри, форми, методи і терміни стягнення податків і платежів, які носять податковий характер і необхідні для виконання функцій держави. Вона ґрунтується на принципах гласності; загальності; обов'язковості; соціальної справедливості; фіскальної та економічної ефективності. Тому важко не погодитися з авторами щодо визначення податкової системи як «сукупності податків і зборів, обов'язкових платежів, об'єднаних спільною організаційною структурою та нормативно-правовою базою» [14, с.23].

Мета роботи: розглянути сутність податкової системи зарубіжних країн з розвиненою економікою, визначити основні тенденції розвитку та спів ставити досвід зарубіжних країн з вітчизняним.

Для вирішення цього питання  необхідно вирішити наступні задачі:

• Визначення сутності податкової системи,
• Розгляд міжнародного досвіду розвиту податкової системи,
• Окреслення тенденцій розвитку,
• Визначення недоліків

Предмет роботи - податкова система різних країн світу в сучасних умовах.

Об’єкт роботи – сучасна структура  податкової системи.

Методичну та теоретичну основу курсової роботи складають існуючи розробки українських та зарубіжних науковців, законодавчі та нормативні акти Верховної Ради України, що регулюють податкову систему країни, спеціальна та науково література з оподаткування, а також статті періодичних економічних журналів.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. Загальна характеристика податкових систем.

 

У ринкових умовах податки, з одного боку,  є  безумовно  головним  джерелом  державних  доходів,  а  з  другого –  істотним важелем державного впливу на економічні процеси в країні [6, с.3].

Перш ніж перейти до аналізу  податкової системи України, її структури, зупинимося на окремих питаннях термінологічного характеру. Це потрібно тим більше, що  існують розбіжності в трактуванні окремих категорій податкової системи. Окремі економісти під цією категорією розуміють систему податків. Зокрема В.А. Андрущенко і Ю.І. Ляшенко пишуть: "Уся сукупність податків, взаємопов'язаних та класифікованих на основі певних ознак, виокремлює  податкову  систему"  [14].  Ідентичне визначення  податкової  системи знаходимо у праці О.Д. Василика "Податкова система України" [12]. У наведеній цитаті автори ведуть мову про систему податків, а не про податкову систему. Останнє поняття значно ширше, оскільки воно включає ще весь апарат державної податкової служби, податково-правове законодавство, які забезпечують справляння податків, контрольно-ревізійної служби з матеріально-технічною базою, характеристики податкової системи. Названі вище автори розрізняють "наукову  податкову  систему"  і "національну  податкову  систему".

До  першої  вони  відносять "опис  гіпотетичної  сукупності  податків  у  світлі певних теоретичних положень, а також класифікацію всіх відомих податків, безвідносно до їхнього походження, за ознаками їхньої схожості та відповідності фінансовим потребам абстрактної держави" [14]. Це, по суті, загальнотеоретичне, абстрактне визначення податкової системи. На відміну від такої наукової абстракції національна податкова системи ними розглядається, як реально  сформована  на  певний момент  сукупність  податків  і форм  оподаткування  конкретної  держави.  Але  ж  податкова  система  будь-якої  країни  має ґрунтуватися на  наукових  принципах,  виражати  реальні форми фінансових відносин між платниками податків і державою. Без цих вимог до формування податкової системи, вона не буде ефективною, не забезпечить реалізацію тих функцій, які на неї покладаються.

Проблема побудови оптимальної податкової  системи  полягає  у  забезпеченні  балансу потреб  і  можливостей  держави  і  громадян, публічними  і  приватними  інтересами.  Визначення податкової системи у працях російських фінансистів розглядається як комбінація  податків,  побудована  відповідно  до  наукових  принципів  оподаткування  для  фінансування  державних  витрат (І.  Янжул);  взаємопов’язана сукупність податків, що склалася  в  певній  державі  під  впливом  всіх  соціально-політичних,  економічних  і  фінансових чинників (М. Соболєв). У підручнику В. Федосова  податкова  система  розглядається  як «сукупність встановлених у країні податків», які «повинні  бути  взаємопов’язані  між  собою, органічно доповнювати один одного, не заходити у суперечність  із системою в цілому та іншими її елементами» [17, с.7].

В.  Пушкарьова  розглядає  податкову  систему як сукупність податків, що справляються  в  державі,  форми  і  методи  побудови  їх, методи  обрахування  податків  і  податковий контроль [20, с. 370].  В. Вишневський характеризує податкову систему не лише як сукупність податкових законів, але й як інститут, що включає специфічний соціальний прошарок  фінансових  спеціалістів;  правила і традиції  бухгалтерського обліку;  створені  державою фіскальні та фінансові  установи; формальні  і  неформальні  процедури,  пов’язані з  обрахуванням,  сплатою  і  розподілом  визначених  законодавством  обов’язкових  платежів [20, с. 370].

Вітчизняні  економісти  О.В.  Олійник, І.В. Філон визначають податкову  систему як сукупність  податків  і  зборів (обов’язкових платежів)  до  бюджетів  та  до  державних  цільових фондів, що  справляються  у  встановленому  законами України  порядку. У  більш широкому  розумінні  податкова  система включає  правові  основи  оподаткування,  виконавчо-контролюючі  органи,  порядок  розроблення та законодавчого закріплення формальних правил оподаткування, неформальні правила оподаткування [10, с.25]. 

Протягом  кількох  століть (від  чотирьох принципів  оподаткування,  узагальнених А. Смітом, до дев’яти принципів, запропонованих А. Вагнером,  і п’яти принципів, сформульованих Дж.Е. Стігліцом) вони доповнювалися,  обґрунтовувалися,  набували  більш яскравих  і  точних  формулювань.  Зокрема, сформульовані А. Смітом принципи етичного та організаційно-технічного характеру були згодом доповнені принципами фіскальної достатності (А.  Вагнер),  економічної  ефективності (Р.  Мардсен,  Дж.Е.  Стігліц),  політичної відповідальності (Дж.Е. Стігліц). Значення деяких принципів оподаткування з часом  змінювалося,  насамперед,  принципу справедливості. Не залишалася сталою і субординація  їх. Зокрема, А. Вагнер, враховуючи важливість державних функцій  і необхідність  фінансового  забезпечення  їх  виконання, на перше місце поставив фіскальні принципи  достатності  та  еластичності  обкладання, тоді як більшість його попередників і сучасників  першочерговим  вважали  принцип справедливості  оподаткування.  В. Твердохлєбов  відстоював  думку,  згідно  з  якою  вищим принципом обкладання є розвиток продуктивних  сил.  Натомість  Дж.Е. Стігліц першорядним  визнав  принцип  економічної ефективності,  згідно  з  яким  податкова  система не повинна перешкоджати ефективному розподілу  ресурсів. Ця  позиція  вченого  цілком відповідає основним  ідеям неолібералізму,  з його вимогою обмеженого державного втручання  в  механізм  ринкового  саморегулювання [17, с.56].

На початку XX ст. жваво обговорювались концепції  податкової  системи,  побудовані відповідно  до принципу  розвитку продуктивних  сил.  Згідно  з  концепцією  професора Андрее -  основу  податкової  системи  мають становити  два  податки:  на  нормальний (середній) дохід від капіталу  і на використання капіталу, диференційований  залежно від мети його використання. Майновий податок, на думку Андрее, не  варто  включати до податкової  системи. Акцизи  можуть  застосовуватися переважно як  засіб обкладання дрібних доходів  і  забезпечення  диференційованого обкладання  предметів  першої  погреби  та предметів  розкоші.  В  інтересах  народного господарства  має  бути  збережено  також  захисне мито. Податок на спадщину має утримуватися  тоді,  коли  заподіяна  ним  шкода (послаблення  стимулів до  заощаджень) буде меншою, ніж користь від запровадження (заохочення до енергійної праці). Об’єктом обкладання має бути  і дійсний дохід від праці, особливо  задіяний  у  виробництві  нематеріальних цінностей, що сприятиме надвиробництву  їх.  Така  податкова  система  має  спонукати до перетворення непродуктивного капіталу  в  продуктивний,  а  також  забезпечення пропорційності в його розподілі між  галузями виробництва [17, с.61].

Історія розвитку податкових систем засвідчила  еволюційний пошук  застосування різних  принципів  для  побудови  оптимальних моделей  і  впровадження  режимів  оподаткування (загальний  і  спрощений  режим;  єдиний податок і численні податки та збори).

В  основу  формування  податкової  системи  закладено  принципи оподаткування,  які  вперше  були  сформульовані  А.  Смітом.  Вченим обґрунтовано  чотири  принципи,  що  лежать  в  основі  сучасної  податкової системи: пропорційності оподаткування, визначеності, зручності та справедливості. Громадяни повинні здійснювати платежі на користь держави  пропорційно  своєму  доходу,  стверджував А.  Сміт. Податок, його  розмір,  строк  сплати,  спосіб  платежу  повинні  бути  чітко  визначеними  і  зрозумілими  для  платника.  Автор  зазначав,  що  податок потрібно стягувати тоді, коли найзручніше його сплачувати. Справедливість податку стосується того, як його розмір відбивається на матеріальному  становищі  платників,  оскільки  податок  повинен  становити необтяжливу частку доходу громадян [6].

У своїх працях Д. Рікардо підтримував  і розвивав думку А. Сміта. Він  вважав,  що "найкращий  податок  –  найменший  податок".  Тобто  справедливість податку слід вважати першопоштовхом до формування системи оподаткування та правильних ефективних взаємовідносин між суб’єктами податкової системи.

Потрібно встановлювати рівновагу  між державними витратами та доходами, що формуються  за  рахунок податків,  стверджував М. Тургенєв. Він запропонував такі принципи оподаткування:

• рівномірний розподіл податків – відповідність їх доходу платника;

• визначеність податку;

• збір податків у зручний час;

• орієнтація значної частини податкового  тягаря на чистий дохід;

• дешеве збирання податків.

Узагальнюючи  викладене,  можна  запропонувати  низку  принципів, що характеризують податкову систему, а саме: економічної ефективності,  рівного  податкового  тягаря,  соціальної  справедливості,  стабільності та гнучкості.

Принцип  економічної  ефективності  можна  розглядати  з  двох позицій. З одного боку, відбувається виконання  фіскальної функції податків.  Розглядаючи  дотримання  цього  принципу  в  аспекті  опосередкованого  оподаткування,  слід  зазначити,  що  саме  непрямі  податки  є головними  наповнювачами  бюджету  та  мають  переважно  фіскальну спрямованість,  забезпечують швидкість, повноту  та регулярність надходжень  від  цих  платежів; "вони  є  надійною  і  легко  контрольованою дохідною базою бюджету" [5, c. 41]. Дотримання цього принципу дозволить мінімізувати  можливість  уникнення від сплати  податків, залежно від конкретного виду  платежу. Несплата  непрямих  податків пояснюється лише  тим,  що  товари  та  послуги,  у ціні  яких  є частка відповідного платежу державі, не споживаються. Прозорість механізму визначення податкових зобов’язань непрямих податків це підтверджує. Однак запобігти несплаті прямих податків складно, оскільки механізм їх  обчислення  важче  прослідкувати  та  проконтролювати.  З  іншого боку,  принцип  економічної  ефективності  тісно  пов'язаний  із  виконанням податками регулюючої функції. За допомогою цих фінансових інструментів  здійснюється  формування  конкурентного  середовища, впровадження прогресивних технологій.