Податкова політика

Нарахування мита на товари та інші предмети, які підлягають митному обложенню, провадиться на підставі їх митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлежить сплаті за них на момент перетину мтного кордону України.

Мито нараховується митним органом  України відповідно до ставок Єдиного  митого тарифу України, діючих на день представлення митної декларації, та сплачується як в національній валюті України, так і віноземній валюті, яку           Національний банк України.

Для вивізного (спортного) мита ставки встановлен в відсотках до митної вартості, наприклад, цукор і сіль - 30%, цемент, пиво, вино - 10% тощо.

Від обкладення вивізним митом  звільняють товари (роботи, послуги), які вивозяться в межах отриманих суб`єктом експортних квот, а також товари, виготовлені повністю з попередньо імпортованої давальницької сировини.

Ставки мита постійно змінюються відповідно до постанов КМУ.

1.3 Інформаційно – правове забезпечення надходження до бюджету непрямих податків

Щодо непрямих податків, то стосовно ПДВ та акцизного збору прийнято багато законодавчих актів, а в останній період внесено чимало змін до них. Особливо  законодавство про ПДВ  характеризується надто великою рухливістю та мінливістю. З часу прийняття першого Закону України «Про податок на добавлену вартість» від 20.12.1991 р. видано ще чотири законодавчі акти, якими вносили зміни та доповнення до Закону. Пізніше став діяти Декрет Кабінету Міністрів України від 26.12.1992 р. «Про податок на добавлену вартість», до якого 13 разів вносилися зміни та доповнення.

Сьогодні податок на додану вартість в Україні регулюється Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року. Згідно з цим Законом всі підприємства незалежно від форми власності сплачують податок на додану вартість у загальновстановленому порядку. Закон суттєво відрізняється від Декрету, який діяв до нього.

Так, Закон визначає, що податок на додану вартість становить 20 відсотків від бази оподаткування і додається до ціни товарів (робіт, послуг), тобто до бази оподаткування, а не включається до їхньої ціни, як було встановлено Декретом.

Із введенням у дію Закону втратили чинність всі пільги, встановлені  іншими законодавчими актами. Наприклад, Законами України «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України з питань пільгового оподаткування підприємств і організацій, всеукраїнських та міжнародних об'єднань громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 10.07.1996 р., «Про внесення змін і доповнень до деяких законодавчих актів України» від 1.07.1993 р., «Про внесення змін і доповнень до декретів Кабінету Міністрів України про податок на добавлену вартість» від 19.11.1993 р. від оподаткування звільнялися:

— реалізація сільськогосподарської продукції в рахунок держконтракту та держзамовлення;

— товари, що імпортувалися всеукраїнськими та міжнародними об'єднаннями громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи;

— вартість робіт з будівництва об'єктів соціальної сфери і житла, а також будівельно-монтажних робіт із спорудження об'єктів виробничого призначення сільськогосподарських підприємств;

— роботи з благоустрою (озеленення, зовнішнє освітлення, експлуатація міських доріг) та ін.

Законом України «Про податок на додану вартість» таких пільг не передбачено.

Втратили пільги також деякі  підприємства, що займаються специфічною діяльністю. Зокрема, підприємство з виготовлення пам'ятників з мармурового кришива та природного каменя до прийняття Закону вважалось таким, що надає ритуальні послуги. Після введення в дію Закону підприємство вже не може користуватись пільгою на податок на додану вартість.

Закон України «Про податок на додану вартість» визначає платників податку, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Декрет Кабінету Міністрів «Про єдиний митний тариф» із останніми змінами та доповненнями від 16.03.2000 року зазначає, що до 1 січня 2008 року ввізне  мито  не  справляється при  ввезенні  товарів  (включаючи   машинокомплекти)   на  митну територію  України,  які  використовуються   для   будівництва   і виробничої діяльності підприємств  по  виробництву  автомобілів  і запасних частин до них з  інвестицією  (у  тому  числі  іноземною) виключно в грошовій формі,  що  становить  суму,  еквівалентну  не менше 150 мільйонам  доларів  США  за  офіційним  валютним  курсом Національного банку України на день внесення такої  інвестиції  до їх   статутного   фонду,   яка   зареєстрована   у   встановленому законодавством порядку. Порядок  і  обсяги  ввезення  цих  товарів (включаючи  машинокомплекти)  встановлюються  Кабінетом  Міністрів України.

Вказується також, що тимчасово, до 1  січня 2009 року, ввізне мито не справляється при   ввезенні   на   митну   територію   України   товарів,   які використовуються  для  виробництва  космічної  техніки  (включаючи агрегати,  системи  та  їх  комплектуючі для космічних комплексів, космічних ракет-носіїв,  космічних апаратів і  наземних  сегментів космічних систем), якщо такі товари не виготовляються на території України.  Перелік цих товарів,  крім  підакцизних,  з  визначенням кодів згідно з Гармонізованою системою опису та кодування товарів, а також  порядок  і  обсяги  їх  ввезення  визначаються  Кабінетом Міністрів  України.  У  разі  нецільового використання зазначених товарів  платник  податку  зобов'язаний  сплатити  ввізне  мито  у встановленому   законодавством   порядку.

27 березня 2000 року був прийнятий Наказ Державної  митної служби України “Про Порядок нарахування митних зборів, мита, податку на додану вартість та акцизного збору при митному формленні товарів, транспортних засобів та запасних частин до них, які переміщуються через митний кордон України і належать громадянам”.

Цей Порядок  установлює єдині норми та правила,  що діють при переміщенні  через  митний  кордон  України  предметів,   товарів,транспортних  засобів  та  запасних  частин  до них,  які належать громадянам.

Товари, транспортні засоби та запасні частини до них, що переміщуються  через  митний кордон України і належать громадянам, підлягають обкладанню митними  зборами,  митом,  ПДВ  та  акцизним збором.

Митне оформлення товарів у повному обсязі та їх пропуск через митний  кордон  України  здійснюються  лише  після  сплати  митних зборів, мита, ПДВ та акцизного збору.

Товари,  що ввозяться (пересилаються) на митну територію України  громадянами,  які  прямують   рейсами   залізничного   та авіаційного    транспорту,    що    здійснюються   відповідно   до встановленого розкладу руху на підставі міждержавних (міжвідомчих) угод про транспортне сполучення,  або пересилаються в МПВ вартістю понад 200 євро (у тому числі для підакцизних),  або одиничний  неподільний  предмет  вартістю  понад  300  євро  (крім підакцизних)  обкладаються  митними  зборами,  митом  за   повними ставками Єдиного  митного  тарифу  України,  ПДВ  та в установлених  випадках  акцизним  збором  з  тієї  частини  митної вартості предметів,   товарів,  що  перевищує  суму,  еквівалентну 200 євро.

     У разі ввезення одиничного неподільного предмета вартістю, що перевищує  суму,  еквівалентну  300  євро  (для  підакцизних  - що перевищує суму,  еквівалентну 200 євро), митні збори, мито, ПДВ та акцизний  збір  нараховуються  з  урахуванням  усієї  суми  митної вартості такого предмета (товару).

     Товари, що  ввозяться  громадянами  на митну територію  України  іншими  видами  транспорту  або  транспортними засобами,  що  не  здійснюють  рейси  відповідно  до встановленого розкладу руху на  підставі  міждержавних  (міжвідомчих)  угод  про транспортне  сполучення,  обкладаються  митними зборами,  митом за повними ставками Єдиного митного тарифу України,  ПДВ  та акцизним збором у повному обсязі незалежно від їх вартості.

Мито,  податок  на  додану  вартість та акцизний збір не нараховуються на:

- товари  (у  тому числі підакцизні) загальною вартістю, що  не  перевищує  суму,  еквівалентну  200  євро,  або  одиничний неподільний  предмет  вартістю  до  300 євро (для підакцизних – що перевищує   суму,   еквівалентну   200   євро),    що    ввозяться (пересилаються) громадянами,  які прямують рейсами залізничного та авіаційного   транспорту,   що    здійснюються    відповідно    до

встановленого розкладу руху на підставі міждержавних (міжвідомчих) угод про транспортне сполучення, або пересилаються в МПВ.

- горілчані вироби в кількості 1 літра, вино - 2 літрів, тютюнові вироби - 200 сигарет (або 200 грамів цих виробів) на одну особу.

- речі,  що тимчасово ввозяться (пересилаються) на митну територію  України  під  письмове  зобов'язання  про  їх  зворотне вивезення або з метою транзиту.

• речі,  що ввозяться (пересилаються) у разі переселення громадян на постійне місце проживання в Україну.

На сьогодні перелік підакцизних товарів  і  ставки  акцизного збору на такі товари визначено в чотирьох законах України, а саме: від 06.02.96 р. N 30/96 ВР "Про ставки акцизного збору та ввізного мита на тютюнові вироби",  від 07.05.96 р. N 178/96 ВР "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт  етиловий  та  алкогольні напої",  від 24.05.96 р. N 216/96 ВР "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них",  та від 11.07.96  р.  N 313/96 ВР "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі товари (продукцію)".  І  якщо  вже  із  самої  назви перших  трьох законів можна легко визначити такі групи підакцизних товарів,  як  тютюнові  вироби,   спирт   та   алкогольні   напої, транспортні  засоби  та  шини  до них відповідно,  то в останньому Законі налічується понад тридцять найменувань підакцизних  товарів згідно  з  кодами  виробів  за  Гармонізованою  системою  опису та кодування товарів. При цьому значній кількості підакцизних товарів українського  виробництва  законодавством  надано  пільговий режим оподаткування  акцизним   збором,   що   негативно   впливало   на співробітництво з міжнародними організаціями,  а державний бюджет, у свою чергу, недораховувався відповідних сум акцизного збору.

Таким чином, в Україні, де визначено чи не найбільший перелік підакцизних товарів,  формування бюджету від надходження акцизного збору  забезпечується  в основному від реалізації такої продукції, як тютюнові вироби,  спирт,  алкогольні  напої,  нафтопродукти  та пиво.

Законом України від 04.11.99 р.  N 1214-XIV  "Про внесення  змін  до  деяких  законів України з питань оподаткування підакцизних товарів (продукції)" внесено зміни  до  двох  законів, якими  визначено  перелік  підакцизних товарів та ставки акцизного збору.

По-перше, це стосується змін у Законі України від 11.07.96 р. N 313/96 ВР "Про ставки акцизного збору і ввізного мита  на  деякі товари   (продукцію)".   В  ньому  виключається  значна  кількість підакцизних  товарів,  а   залишаються   лише   такі   групи,   як нафтопродукти, а також пиво солодове та ювелірні вироби. Необхідно звернути увагу на зміну ставки акцизного збору на ювелірні вироби, яку зменшено з 55% до 35%, та механізму обчислення акцизного збору при здійсненні імпорту ювелірних виробів,  за якого встановлена  у відсотках ставка застосовуватиметься до оборотів, які визначаються виходячи з митної (закупівельної)  вартості,  збільшеної  на  суму

ввізного мита,  без урахування акцизного збору.  Зміна зазначеного механізму стосується лише ювелірних виробів,  бо тільки  для  цієї групи ставки акцизного збору встановлено у відсотках. Для всіх  інших  груп  підакцизних товарів встановлено тверді ставки акцизного збору з одиниці товару (продукції).

     По-друге, це стосується змін у Законі України від 24.05.96 р. "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на деякі транспортні засоби та шини до них",  у якому вилучено  з  переліку підакцизних   товарів   шини   пневматичні   гумові  для  легкових автомобілів.

Зазначені вище  зміни  в  законодавстві  набрали чинності із січня 2000 р. Таким чином,  з  поточного  року перелік підакцизних товарів значно скоротився. Їх можна об'єднати у сім основних груп: спирт, алкогольні напої,  пиво солодове,  тютюнові вироби, нафтопродукти, транспортні засоби та ювелірні вироби.

Також застосовується Наказ Міністерства Фінансів України від 12.05.1994 “Про  затвердження  Інструкції  про  порядок ведення державними  податковими інспекціями оперативно-бухгалтерського  обліку податків і неподаткових платежів”, якою встановлюється   порядок   ведення   органами державної  податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових  платежів),  передбачених  бюджетною   класифікацією України    за    доходами,    до   Державного   бюджету   України, республіканського бюджету  Автономної  Республіки  Крим,  місцевих бюджетів  та до державних цільових фондів,  сум фінансових санкцій та пені, що застосовуються до підприємств, установ, організацій та громадян  відповідно до чинного законодавства.

Відповідно  до  Указу  Президента  України  від  30.06.95  р. "Про справляння податку на добавлену вартість з імпортних товарів"  від податку на  добавлену  вартість  звільнені  імпортна сировина, матеріально-технічні   ресурси,   комплектуючі   вироби, устаткування, матеріали,  техніка та  інші  товари,  що  ввозяться господарюючими суб'єктами   всіх  форм  власності,  в  тому  числі посередниками (прямими постачальниками) для виробничих та  власних потреб (тобто  без  наступної  реалізації),  а  також  енергоносії (нафта і газ),  що  ввозяться для виробничих потреб,  в тому числі по бартерних   операціях.  При  цьому  прямі  постачальники  -  це посередники-резиденти, які імпортують товари на підставі договорів комісії та договорів доручення.

Листом Головної Державної податкової інспекції України від 3.05.1995р. “Щодо відповідальності платників за несвоєчасне подання державним   податковим   інспекціям податкових декларацій, розрахунків” платники податку за неподання або несвоєчасне подання державним податковим інспекціям податкових декларацій,  розрахунків  та  інших  документів,  необхідних   для обчислення податку, сплачують до бюджету 10 відсотків належної  до сплати суми податку.