Автор работы: Пользователь скрыл имя, 10 Мая 2013 в 21:25, дипломная работа
З розпадом Радянського Союзу Україна стала на шлях самостійного державного розвитку, прийнявши курс на побудову ринкової економіки. Отримавши в спадщину від колишнього ладу викривлену структуру економіки, ми опинилися перед необхідністю корінного перетворення всіх без винятку сфер життєдіяльності держави.
В даній дипломній роботі побудуємо дві моделі, які характеризуватимуть надходження до ЧМДПІ непрямих податків.
Перша модель – кореляційна залежність ПДВ та загальної суми податків.
Дана модель описується наступними лінейними кореляційними рівняннями (див. рис.3.1, табл.3.1) :
У=7,256х+1497 (для ПДВ)
У=133,83х+5421,8 (для загальної суми податків)
Згідно з цими рівняннями темпи зростання загальної суми податків набагато випереджують темпи збільшення ПДВ. Так, при збільшенні надходження ПДВ на 7,256 тис.грн. загальна сума податків збільшуватиметься щокварталу на 133,83 тис.грн. При цьому коефіцієнти достовірності апроксимації по обох показниках дуже низькі – відповідно R^2=0,0002 для ПДВ та R^2=0,003 для загальної суми податків, що дає право стверджувати, що модель не достовірно описує обрану закономірність.
Співвідношення коефіцієнту при х та вільного елементу надає нам значення середнього темпу нарощування показника. Для ПДВ середній темп нарощування складатиме (при початковому рівні 1497 тис.грн.) :
7,2657:1497 *100% = 0,485%
Середній темп нарощування для загальної суми податків при середньому початковому розмірі 5421,8 тис.грн.:
Таким чином, отримані дані
підтверджують раніше
Згідно з прогнозом на кінець 2001 року надходження ПДВ при збереженні ситуації, що склалася, та незмінних закономірностях, збільшиться до 1275 тис.грн. Відповідно, загальна сума податків збільшиться до рівня 7840 тис.грн.
Друга модель – кореляційна залежність акцизу та загальної суми податків. Дана модель описується наступними рівняннями :
Лінії тренду по обох показниках спрямовані
на зростання. Але, як і в попередньому
випадку, темпи зростання загальної
суми податків набагато перевищують
темпи зростання акцизного
Коефіцієнт достовірності апроксимації по акцизному збору також невеликий – R^2=0,3528, що не викликає довіри до прогнозу, який по акцизному збору складає на кінець 2001 року 555 тис.грн.
На жаль, модель передбачення та еврістичну модель не можна побудувати, оскільки ставки податків на додану вартість та акцизного збору не залежать від ЧМДПІ, а встановлюються державою. Оскільки непрямі податки, головне місце в складі яких належить ПДВ, складають майже половину надходжень до бюджету, потрібно збільшити їх розмір, застосовуючи розомну податкову політику.
І тут повинно вирішуватись
питання про удосконалення
3.2 Удосконалення
методології нарахування
Непрямі податки, до яких належить і ПДВ, відіграють значну роль у формуванні доходів бюджету. Однак це зовсім не означає, що вони не виконують регулюючої функції. При вмілому використанні непрямі податки можуть бути дієвими фінансовими інструментами регулювання економіки. Якщо здійснювати оцінку ПДВ, який стягується в Україні, слід відзначити його ефективність лише у фіскальному аспекті, оскільки на сьогодні ПДВ є чи не найдеструктивнішим елементом національної економіки.
Світовий досвід переконує, що високий акциз універсального типу, яким є ПДВ, неминуче спричиняє загальне зростання цін. Якщо ж при цьому доходи покупців не зростають, то відбувається спад сукупного попиту, що означає зниження виручки виробника, а отже, і прибутку. Ця ситуація характерна для економіки України. Проте, проблема дестимулюючого впливу регулюючої функції ПДВ на виробництво полягає не так у розмірі самої ставки, як у механізмі оподаткування і визначенні податкової бази. Щодо ПДВ об'єктом оподаткування має бути додана вартість. В Україні база цього податку містить елементи, які не стосуються доданої вартості, — амортизаційні відрахування, акцизний збір, платежі до цільових фондів, приховані податки із заробітної плати. Тобто ПДВ є фактично податком на податок.
Важливе місце у процесі реформування податкової системи посідає вдосконалення і подальший розвиток податку на додану вартість.
Додана вартість створюється на даному конкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.
По суті додана вартість наближається за своїм обсягом , до заново створеної вартості (частини національного доходу), виробленої в даній господарській структурі (ланці). Визначення доданої вартості дає можливість обчислити всі ті податки, котрі ця господарська ланка заплатила прі купівлі товарів,робіт, послуг. Якщо виходити з того, що додана вартість – це створений прибуток чи вартість чистої продукції, то в даному разі додана вартість визначається шляхом підсумовування її складових елементів -зарплати, процента, ренти, прибутку.
У статистичному підрахунку показник доданої вартості можна визначити як різницю між вартістю реалізованої продукції та витратам на її виробництво й реалізацію, між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівлі від усіх інших господарюючих суб'єктів.
В Комітеті Верховної Ради з питань фінансів і банківської діяльності в цей час група економістів працює над принципово новою системою оподаткування, в якій, як передбачається, такої категорії як податок на додану вартість взагалі не буде, тому що цей податок має ефект в тих країнах, де є надвиробництво товарів. Податок на споживання не може бути ефективним там, де є дефіцит споживання, який виявляється в низькій купівельній спроможності.
В листопаді поточного року Комітет Верховної Ради з питань бюджету підготував законопроект “Про антикризові заходи в системі оподаткування”. Про це 9 листопада на пресконференції заявила голова Комітету Юлія Тимошенко. Як вона вважає, в цей час діюча податкова система не відповідає реальній ситуації в країні.
Згідно розробленого проекту, пропонується припинити стягнення податку на прибуток та податку на додану вартість підприємств, а також п’яти цільових податків та зборів. Замість цього передбачається ввести єдиний податок з продажу, що дасть можливість залучити до бюджету країни 10 млрд.гривень додаткових надходжень.
В умовах економічної кризи, яку переживає наша країна, кардинальне рішення проблеми податку на додану вартісь бачиться в тому, що цей податок взагалі не може існувати в діючих економічних умовах.
Непрямі податки, до яких належить і ПДВ, відіграють значну роль у формуванні доходів бюджету. Однак це зовсім не означає, що вони не виконують регулюючої функції. При вмілому використанні непрямі податки можуть бути дієвими фінансовими інструментами регулювання економіки. Якщо здійснювати оцінку ПДВ, який стягується в Україні, слід відзначити його ефективність лише у фіскальному аспекті, оскільки на сьогодні ПДВ є чи не найдеструктивнішим елементом національної економіки.
Світовий досвід переконує, що високий акциз універсального типу, яким є ПДВ, неминуче спричиняє загальне зростання цін. Якщо ж при цьому доходи покупців не зростають, то відбувається спад сукупного попиту, що означає зниження виручки виробника, а отже, і прибутку. Ця ситуація характерна для економіки України. Проте, проблема дестимулюючого впливу регулюючої функції ПДВ на виробництво полягає не так у розмірі самої ставки, як у механізмі оподаткування і визначенні податкової бази. Щодо ПДВ об'єктом оподаткування має бути додана вартість. В Україні база цього податку містить елементи, які не стосуються доданої вартості, — амортизаційні відрахування, акцизний збір, платежі до цільових фондів, приховані податки із заробітної плати. Тобто ПДВ є фактично податком на податок.
Важливе місце у процесі
реформування податкової системи посідає
вдосконалення і подальший
Додана вартість створюється на даному конкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.
По суті додана вартість наближається за своїм обсягом , до заново створеної вартості (частини національного доходу), виробленої в даній господарській структурі (ланці). Визначення доданої вартості дає можливість обчислити всі ті податки, котрі ця господарська ланка заплатила прі купівлі товарів,робіт, послуг. Якщо виходити з того, що додана вартість – це створений прибуток чи вартість чистої продукції, то в даному разі додана вартість визначається шляхом підсумовування її складових елементів -зарплати, процента, ренти, прибутку.
У статистичному підрахунку показник доданої вартості можна визначити як різницю між вартістю реалізованої продукції та витратам на її виробництво й реалізацію, між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівлі від усіх інших господарюючих суб'єктів.
Створення доданої вартості й нарахування показано у таблиці 3.3.
Під час кожного акта
купівлі-продажу податок
У платника податку (юридичної особи) додана вартість вимірюється різницею між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівлі від усіх інших господарських одиниць, котрі самі виступають платниками ПДВ.
Таблиця 3.3
<p class="dash041e_0431_044b_