Оцінка впливу фінансових ризиків на фінансовий стан підприємства ( на прикладі ВАТ «Дружківський машинобудівний завод»)

Середнє квадратичне відхилення визначається за формулою:

 

                                                                                                     (2.2)                                    

 

Дисперсія і середнє квадратичне  відхилення є мірами абсолютної змінності. Для аналізу використовується коефіцієнт варіації. Він являє собою відношення середнього квадратичного відхилення до середнього арифметичного і показує  ступінь відхилення отриманих значень. Коефіцієнт варіації — відносна величина, яка відображає змінність. Тому на його величину не впливають абсолютні значення показника, який вивчається. За допомогою коефіцієнта варіації є можливість порівнювати навіть змінність ознак, виражених у різних одиницях виміру.

Коефіцієнт варіації обчислюється:

 

                                                                                                      (2.3)

 

де v — коефіцієнт варіації; σ — середнє квадратичне відхилення; х — середнє очікуване значення.

Коефіцієнт варіації може змінюватися від 1 до 100 %. Чим вищий  цей коефіцієнт, тим сильніші коливання. Встановленою є така якісна оцінка значень коефіцієнта варіації: до 10 % — слабкі коливання фінансового  ризику вкладень; 10—25 % — середні, помірні  коливання; понад 25 % — високі коливання  фінансового ризику. При використанні дисперсії і варіації враховують, що фінансовий ризик має математично  визначену ймовірність отримання  фінансового результату. Ця ймовірність, у свою чергу, може бути визначена  експертним шляхом або на підставі математичних розрахунків частот ступеня  фінансового ризику. Розрахунок ймовірності  фінансових ризиків на основі дисперсії, варіації і середніх величин як методів  статистичного аналізу в сучасних умовах є безперечно основним методом  оцінки фінансових ризиків підприємства.

Розрахунково-аналітичні методи застосовуються для оцінки окремих видів ризиків і полягають у виборі ключових показників, від яких залежить ступінь ризику, та порівнянні їх фактичних значень з критичними для певного підприємства. Так, ризик втрати фінансової стійкості може оцінюватися на підставі коефіцієнта автономії, ризик неплатоспроможності – шляхом порівнянні фактичних коефіцієнтів ліквідності з їх нормативними значеннями.Широко застосовуються й інші аналітичні методи оцінки фінансового ризику. Найперспективнішим із них є факторний аналіз фінансових ризиків. Наприклад, диверсифікований інвестиційний ризик оцінюють за наявністю перспектив розвитку об'єкта інвестицій, рівнем конкуренції, кількістю укладених договорів і отриманих замовлень тощо, а не диверсифікований — за ставкою банківського відсотка за кредитами, інфляційними очікуваннями, загальними тенденціями розвитку економіки країни. Розраховуються коефіцієнти ділової активності, фінансової стійкості, визначається ймовірність настання банкрутства.

Розрахунково-аналітичні методи застосовуються найчастіше. Їхня перевага полягає в тому, що вони досить добре  опрацьовані, прості для розуміння  та оперують нескладними поняттями. До них належать: метод дисконтування, аналіз окупності витрат, аналіз беззбитковості виробництва, аналіз чутливості, аналіз стійкості тощо [17].

При використанні методу дисконтування  коригуються норма дисконту на коефіцієнт ризику, який отримується методом  експертних оцінок. Недолік методу дисконтування в тому, що міра ризику визначається суб’єктивно.

Використання аналізу  чутливості передбачає визначення впливу зміни різних факторів на результуючі  техніко-економічні показники інвестиційного проекту.

Методом аналізу стійкості  визначається зміна основних економічних  показників проекту при несприятливій  зміні різних факторів. Наприклад, досліджується  величина можливого прибутку при  зміні цін на сировину та мате ріали, необхідні для виробництва.

У світовій практиці інвестиційного ризик-менеджменту широкого поширення  набув такий показник ступеня  ризику, як бета-коефіцієнт β (або коефіцієнт чутливості). Він використовується для оцінки систематичного (недиверсифікованого) ризику, пов’язаного зі зміною ринкових цін і рівня дохідності цінних паперів. Розрахунок цього показника  здійснюється за формулою:

 

                                                                                                             (2.4)

 

К – ступінь кореляції  між рівнем дохідності по індивідуальному  виду цінних паперів ( або по їх портфелю) та середнім рівнем дохідності даної  групи фондових інструментів по ринку  в цілому;

– середньоквадратичне (стандартне) відхилення дохідності по індивідуальному виду цінних паперів (або по портфелю в цілому);

 – середньоквадратичне  (стандартне) відхилення дохідності  по фондовому ринку в цілому.

Рівень фінансового ризику окремих видів цінних паперів  визначається на основі таких значень  бета-коефіцієнтів:

Якщо β= 0, то ризику немає;

0< β<1, то ризик менший від середньо ринкового;

β=1, то ризик перебуває  на рівні середньо ринкового для  такого виду вкладень;

1< β <2, то ризик вищий за середній.

Як правило, у високорозвинених країнах з ринковою економікою існують  спеціалізовані компанії, що займаються розрахунками дохідності β – коефіцієнта  акцій провідних компаній, а також  середньо ринкової дохідності за окремими фінансовими інструментами. Така інформація регулярно друкується у засобах  масової інформації і є базою  для прийняття інвестиційних  рішень в умовах ризику.

Експертні методи оцінки рівня фінансового ризику застосовуються в тому випадку, якщо на підприємстві відсутні необхідні інформативні дані для здійснення розрахунків економіко-статистичними методами. Ці методи базуються на опитуванні кваліфікованих фахівців (страхових, фінансових, інвестиційних менеджерів відповідних спеціалізованих організацій) з наступною математичною обробкою результатів цього опитування.

У процесі традиційних  експертних процедур вирішується таке коло завдань:

- прогнозування можливого  розвитку подій;

- виявлення причин і  джерел ризику, оцінювання імовірності  настання ризикової події;

- аналіз результатів досліджень  інших експертів;

- розробка сценаріїв дій  з нейтралізації ризику.

Останнім часом у практиці ризик-менеджменту широко застосовуються групові методи експертизи: консиліуми, наради, закриті обговорення, бізнес-тренінги, „мозкові атаки”. Дослідження показують, що методи колективної генерації  ідей дають на 70 % більше ідей, ніж  їх можна отримати від тих самих  експертів у процесі індивідуальної експертизи. Незалежно від форми  проведення експертних процедур, всі  експертні методи базуються на бальній  оцінці окремих факторів ризику і  визначенні їх частки.

Аналогові методи оцінки фінансового ризику полягають у використанні даних про розвиток аналогічних напрямків діяльності у минулому. Для цього можуть використовуватися звітні документи підприємства у минулі роки, дані публікацій, страхових компаній тощо. Отримані таким чином результати детально аналізуються з метою виявлення потенційних факторів ризику, базуючись на попередньому досвіді. Але при цьому не можна не враховувати ризик екстраполяції минулих тенденцій на майбутні фінансово-господарські процеси, адже фінансова система будь-якого підприємства є дуже динамічною.

Останнім часом активно  використовується метод експертних оцінок. Складаються різноманітні порівняльні  характеристики рівнів ризику, визначаються рейтинги, готуються аналітичні експертні  огляди. В принципі, кожний спеціаліст щоденно виступає в ролі експерта, приймаючи те чи інше важливе рішення. Крім того, особливо важливі рішення  можуть прийматися групою експертів [33].

Одним із методів оцінки фінансових ризиків є економіко-математичне  моделювання. Головне при цьому  — правильний вибір моделі, виходячи з конкретної ситуації. Необхідно  враховувати завчасно суб'єктивний характер тієї чи іншої моделі, що обирається, і робити поправку на певну схематичність, надлишкову зарегульованість або заданість  фінансової ситуації. І все-таки саме моделі дають змогу в цілому спрогнозувати конкретну ситуацію і оцінити можливу ймовірність фінансового ризику. Досить перспективною є комп'ютерна імітація фінансового ризику підприємства. В сучасних умовах створено певний набір готових програмних продуктів за його оцінкою. Майже кожне підприємство має можливість змоделювати фінансовий ризик індивідуально. При економіко-математичному моделюванні вибір критеріїв (цільової функції) і факторів (системи обмежень) пов'язаний зі стратегічною метою емітента або інвестора, який здійснює моделювання. Важливе значення має місце галузі, до якої належить емітент. Негативними характеристиками галузі є високий ступінь демонополізації, велика кількість власників, затяжний виробничий спад.

Достатньо перспективним  є метод соціально-економічного експерименту, який передбачає проведення окремих експериментів за типовими фінансовими ситуаціями. До недоліків  методу можна віднести не типовість  багатьох фінансових ситуацій, що ускладнює  поширення висновків, отриманих  внаслідок окремих експериментів, на конкретні випадки фінансового  життя підприємства.

Систематичний фінансовий ризик  достатньо точно прогнозується  фундаментальними методами вивчення ринкової кон'юнктури. Аналіз кон'юнктури передбачає відстеження як поточного стану  ринку, так і прогноз його розвитку. Спостереження, оцінка і виявлення  тенденцій розвитку ринку об'єднані поняттям "моніторинг". Фундаментальні методи використовуються при довгостроковому  прогнозуванні і базуються на аналізі сукупності макроекономічних показників. Вони розроблюються і  використовуються службами кон'юнктурного передбачення, які створюються при дослідницьких інститутах та університетах, товарних і фондових біржах.

 

2.2 Система показників  оцінки фінансових ризиків

 

Кількісним виразом того, що в результаті прийнятого рішення  очікуваний дохід буде отриманий  не в повному обсязі або підприємницькі ресурси будуть повністю або частково втрачені, є показник ризику.

Система показників оцінки ризику - це сукупність взаємопов'язаних показників, націлена на вирішення  конкретних завдань підприємницької  діяльності.

В умовах визначеності група  показників оцінки ризику включає фінансові  показники, які відображають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів і тим самим дають  можливість оцінити ризик наслідків  результатів діяльності компанії. В  якості вихідної інформації при оцінці ризику використовується бухгалтерська звітність компанії: бухгалтерський баланс, що фіксує майнове і фінансове становище організації на звітну дату; звіт про прибутки і збитки, що становить результати діяльності за звітний період. Основні фінансові ризики, що оцінюються компаніями, наступні:

• ризики втрати платоспроможності;
• ризики втрати фінансової стійкості і незалежності;
• ризики структури активів і пасивів [24].

Оцінка ризиків ліквідності  та фінансової стійкості за допомогою відносних показників здійснюється за допомогою аналізу відхилень від рекомендованих значень. Розрахунок коефіцієнтів представлений у таблицях 2.2 і 2.3 [9]

 

Таблиця 2.2 - Фінансові коефіцієнти ліквідності

Показник	Спосіб розрахунку	Рекомендовані значення	Коментар
1. Загальний показник  ліквідності		L 1 ≥ 1	Показує здатність компанії здійснювати розрахунки за всіма  видами зобов'язань - як по найближчим, так і по віддаленим
2. Коефіцієнт абсолютної  ліквідності		L 2> 0,2-0,7	Показує, яку частину короткострокової заборгованості організація може погасити найближчим часом за рахунок грошових коштів
3. Коефіцієнт «критичної  оцінки»		Допустиме 0,7-0,8; бажано L 3 ≥ 1,5	Показує, яка частина короткострокових зобов'язань організації може бути негайно погашена за рахунок засобів на різних рахунках, у короткострокових цінних паперах, а також надходжень по розрахунках
4. Коефіцієнт поточної  ліквідності		Оптимальне - не менше 2,0	Показує, яку частину поточних зобов'язань за кредитами і розрахунками можна погасити, мобілізувавши всі оборотні кошти
5. Коефіцієнт маневреності  функціонуючого капіталу		Зменшення показника в динаміці - позитивний факт	Показує, яка частина функціонуючого капіталу знерухомлена у виробничих запасах і довгострокової дебіторської заборгованості
6. Коефіцієнт забезпеченості  власними коштами		Не менше 0,1	Характеризує наявність власних оборотних коштів у організації, необхідних для її фінансової стійкості

Таблиця 2.3 - Фінансові коефіцієнти, які застосовуються для оцінки фінансової стійкості компанії

Показник	Спосіб розрахунку	Рекомендовані значення	Коментар
1. Коефіцієнт автономії		Мінімальна порогове значення - на рівні 0,4. Перевищення вказує на збільшення фінансової незалежності, розширення можливості залучення коштів з боку	Характеризує незалежність від позикових коштів
2. Коефіцієнт співвідношення позикових і власних коштів		U2<1,5. Перевищення зазначеної границі означає залежність підприємства від зовнішніх джерел коштів, втрату фінансової стійкості (автономності)	Показує, скільки позикових коштів залучило підприємство на 1 рубль вкладених в активи власних коштів
3. Коефіцієнт забезпеченості  власними коштами		U3>0,1. Чим вище показник (0,5), тим краще фінансовий стан підприємства	Ілюструє наявність у  підприємства власних оборотних коштів, необхідних для його фінансової стійкості
4. Коефіцієнт фінансової  стійкості		U4>0,6. Зниження показників свідчить про те, що підприємство відчуває фінансові труднощі	Показує, яка частина активу фінансується за рахунок стійких джерел