Оцінка впливу фінансових ризиків на фінансовий стан підприємства ( на прикладі ВАТ «Дружківський машинобудівний завод»)

4.Визначення розміру можливих  фінансових збитків при настанні  ризикової події по окремим видам фінансових ризиків. Розмір можливих фінансових збитків визначається характером здійснення фінансових операцій, обсягом задіяних в них активів (капіталу) і максимальним рівнем амплітуди коливання доходів при відповідних видах фінансових ризиків. На основі цього визначення здійснюється групування здійснюваних фінансових операцій за розміром можливих фінансових збитків. Результати здійсненого групування дають змогу оцінити рівень концентрації фінансових операцій в різних зонах ризику за розміром можливих фінансових збитків. Для цього визначають яку питому вагу займають окремі фінансові операції у кожній із відповідних зон ризику. Виділення операцій з високим рівнем концентрації в найбільш небезпечних зонах ризику ( зонах катастрофічного чи критичного ризику ) дозволяє розглядати їх як об’єкт підвищеної уваги в процесі подальших етапів управління фінансовими ризиками.

5.Дослідження факторів, що впливають на рівень фінансових ризиків підприємства. В процесі дослідження фактори, що впливають на рівень фінансових ризиків поділяють на об’єктивні (фактори зовнішнього характеру ) і суб’єктивні (фактори внутрішнього характеру ).

До об’єктивних факторів належать:

• рівень економічного розвитку країни;
• характер державного регулювання фінансової діяльності підприємства;
• темпи інфляції в країні;
• кон’юнктура попиту і пропозиції на фінансовому ринку;
• рівень конкуренції в окремих сегментах фінансового ринку;
• рівень криміногенного положення в країні (регіону );
• фактори форс-мажорної групи.

До суб’єктивних факторів належать:

• основні параметри фінансової стратегії підприємства;
• фінансовий менталітет власників і менеджерів в політиці допустимих ризиків;
• розмір власного капіталу підприємства;
• структура використовуваного капіталу;
• склад використовуваних активів;
• характер (види ) використовуваних фінансових інструментів при здійсненні окремих фінансових операцій;
• достатність використовуваної інформаційної бази фінансового менеджмента;
• характеристика партнерів по фінансовим операціям;
• рівень кваліфікації фінансових менеджерів.

6.Встановлення гранично допустимого рівня фінансових ризиків по окремих фінансових операціях і видах фінансової діяльності. Він встановлюється в розмірі окремих видів фінансових операцій з урахуванням відповідного менталітету керівників і фінансових менеджерів підприємства.

При здійснені помірної фінансової політики граничними значеннями рівня  ризиків окремих фінансових операцій по оцінці спеціалістів є:

· по фінансовим операціям  з допустимим розміром втрат - 0,1;

· по фінансовим операціям  з критичним розміром втрат - 0,01 ;

· по фінансовим операціям  з катастрофічним розміром втрат - 0,001.

7.Вибір і використання внутрішніх механізмів в нейтралізації негативних наслідків окремих видів фінансових ризиків. Система таких внутрішніх механізмів включає різні методи їх профілактики, заходи по самострахуванню окремих видів фінансових ризиків.

8.Вибір форм і методів страхування окремих фінансових ризиків підприємства. В процесі такого страхування, що здійснюються спеціальними страховими компаніями, ризики, які страхуються з значними розмірами можливих фінансових втрат “передаються” частково або повністю другим суб’єктам господарювання.

9.Оцінка результатів нейтралізації і організації моніторинга фінансових ризиків. Система показників результативності нейтралізації негативних наслідків окремих видів фінансових ризиків включає рівень можливих фінансових втрат, що нейтралізуються; економічність нейтралізації ;оцінку сукупного ризику фінансової діяльності підприємства з урахуванням заходів по їх нейтралізації та інші.

Розроблена на підприємстві політика управління фінансовими ризиками може бути оформлена у вигляді спеціального документа – “бізнес-плану ризик–менеджмента”, в якому відображаються наступні основні розділи:

• фінансова ідеологія підприємства в частині прийняття ризиків, що відображається в фінансовій стратегії і фінансовій політиці по основним аспектам його діяльності;
• основні види ризиків, що властиві фінансовій діяльності підприємства;
• групування видів фінансових ризиків за степенем ймовірності їх виникнення і можливого розміру фінансових втрат при настанні ризикового випадку;
• рекомендовані форми нейтралізації ризиків окремих напрямів фінансової діяльності і основних фінансових операцій;
• проект бюджету по нейтралізації фінансових ризиків з розрахунком ефективності витрат;
• проект заходів по забезпеченню нейтралізації фінансових ризиків і їх моніторингу [1].

Аналіз ризику проводиться  у такій послідовності :

1. Визначення внутрішніх та зовнішніх чинників, що збільшують чи зменшують ступінь певного виду ризику;

2. Аналіз виявлених чинників;

3. Встановлення допустимого ступеня ризику;

4. Аналіз окремих операцій щодо обраного ступеня ризику;

5. Розробка заходів щодо зниження степеня ризику.

Узагальнену блок-схему процесу  управління ризиком зображено на рис. 1.1

Рисунок 1.1 – Схема процесу управління ризиком [36]

 

Від якості оцінки ризику залежить ефективність управління цим ризиком. Використовують широку систему методів  оцінки ймовірності виникнення окремих  видів ризиків. Усі ці методи можна  поділити на 4 групи :

1. Економіко-статистичні ;

2. Розрахунково-аналітичні ;

3. Аналогові;

4. Експертні.[7]

 

 

2. Методологія оцінки та механізми нейтралізації фінансових ризиків

2.1 Основні методи оцінки фінансового ризику

 

Інвестування капіталу завжди пов'язане з вибором варіантів  інвестування та ризиком. Вибір різних варіантів вкладення капіталу пов'язаний зі значною невизначеністю. Фінансовий ризик, як і будь-який інший, має математично виражену ймовірність настання втрат, що спирається на статистичні дані і може бути розрахована з досить високою точністю. Щоб кількісно визначити величину фінансового ризику, необхідно знати всі можливі наслідки будь-якої окремої дії і ймовірність самих наслідків.

Визначення фінансового  ризику здійснюється під час формування проблеми прийняття фінансового  рішення та вивчення ситуації, пов'язаної з ним, і полягає у:

• виявленні причин і факторів, які збільшують чи зменшують конкретний тип фінансового ризику;
• проведенні аналізу й ідентифікації виявлення причин і чинників;
• виділенні етапів і робіт під час яких можуть виникати передумови фінансового ризику.

Методичною основою ризик-менеджменту  є сукупність методів якісного і  кількісного аналізу фінансових ризиків (рис. 2.1).

 

Рисунок 2.1 - Сукупність методів аналізу фінансових ризиків [9]

 

Якісний аналіз передбачає ідентифікацію ризиків, виявлення  джерел і причин їх виникнення, встановлення потенційних зон ризику, виявлення  можливих вигод та негативних наслідків від реалізації ризикового рішення. Більш детально охарактеризуємо окремі аспекти якісного аналізу ризиків.[2]

Ідентифікація фінансових ризиків полягає у виявленні всіх видів можливих ризиків, пов’язаних з кожною конкретною операцією. При цьому важливо у складі портфеля фінансових ризиків виділити ризики, які залежать від самого підприємства, і зовнішні ризики, які визначаються макроекономічною діяльністю.

Виявлення факторів ризику доцільно здійснювати за зовнішніми і внутрішніми фінансовими ризиками. Зовнішні фінансові ризики можуть бути зумовлені загальноекономічними та ринковими факторами. До загальноекономічних факторів слід віднести: загальний спад обсягів виробництва в країні, збільшення рівня інфляції, уповільнення платіжного обороту, недосконалість і нестабільність податкового законодавства, зменшення рівня реальних доходів і купівельної спроможності населення та ін. Серед ринкових факторів ризику можна виділити: зменшення місткості внутрішнього ринку, падіння ринкового попиту, збільшення пропозиції товарів-субститутів, нестабільність фінансового і валютного ринків, недостатню ліквідність фондового ринку тощо.

Внутрішні ризики підприємства залежать від впливу виробничо-комерційних, інвестиційних і фінансових факторів, основні з яких систематизовано у табл. 2.1 [35]

 

Таблиця 2.1 - Фактори, що визначають внутрішні фінансові ризики підприємства

Група факторів	Фактори ризику
Виробничо-комерційні фактори	- низька ефективність  використання основних виробничих  засобів; - невдало вибрана або  недостатньо диверсифікована асортиментна  структура продукції; - високий рівень матеріаломісткості  та трудомісткості продукції; - висока частка постійних  витрат; - надмірний обсяг страхових  і сезонних запасів; - неефективна цінова політика; - неефективні виробничий  менеджмент і маркетинг в цілому
Інвестиційні фактори	- збільшення строків будівництва  інвестиційних об’єктів; - суттєві перевитрати  інвестиційних ресурсів; - невихід на заплановані  обсяги прибутку від інвестиційних  проектів; - тривалий строк окупності  початкових інвестицій; - невдало сформований фондовий портфель

 

Продовження таблиці 2.1

Фінансові фактори

- неефективна структура  капіталу, надмірне залучення позикових  коштів; - висока середньозважена  ціна капіталу; - недостатність довгострокових  джерел фінансування активів; - низька оборотність активів; - недостатня ліквідність  активів; - завищений обсяг дебіторської  заборгованості; - агресивна дивідендна  політика; - неефективний фінансовий  менеджмент в цілому

 

Встановлення  потенційних зон фінансових ризиків полягає у порівнянні можливих фінансових втрат із розрахунковою сумою прибутку, доходу, власного капіталу підприємства. Залежно від величини можливих фінансових втрат розрізняють 4 основні зони фінансового ризику:

- безризикова зона: ризик зовсім незначний, фінансових втрат практично немає, гарантується фінансовий результат в обсязі розрахункової суми прибутку;

- зона допустимого ризику: ризик середній, можливі фінансові втрати в обсязі розрахункової суми прибутку;

- зона критичного ризику: ризик високий, можливі фінансові втрати в обсязі розрахункової суми валового доходу;

- зона катастрофічного ризику: ризик дуже високий, можливі фінансові втрати в обсязі суми власного капіталу.

 

Рисунок 2.2 - Зони фінансового ризику[9]

На відміну від якісного аналізу, кількісний аналіз полягає  у визначенні конкретного обсягу грошових збитків від окремих  видів фінансових ризиків. Для цього  можна використовувати економіко-статистичні, розрахунково-аналітичні, експертні та аналогові [14].

У статистичному аналізі  рівень ризику вимірюється двома критеріями: середнім очікуваним значенням (дисперсією) і коливанням, змінністю (варіацією можливого результату). Дисперсія при цьому вимірює можливий середній результат. Варіація показує міру або ступінь відхилення від фактичної середньої величини. Дисперсія при оцінці фінансового ризику підприємства являє собою середньозважену величину з квадратів відхилень дійсних фінансових результатів ризикованих вкладень від середніх очікуваних:

 

                                                         (2.1)

 

де σ — дисперсія; х  — очікуване значення для кожного  випадку вкладення фінансових ресурсів; хˉ — середнє очікуване значення; n — кількість вкладень фінансових ресурсів (частота).

Середнє очікуване значення — це те значення величини події, яке  пов'язане з невизначеною ситуацією. Середнє очікуване значення є  середньозваженим для всіх можливих результатів, де ймовірність кожного  результату використовується як частота  або вага відповідного значення. Середнє  очікуване значення вимірює результат, якого ми очікуємо в середньому.

Середня величина являє собою  узагальнену кількісну характеристику і не дає змоги прийняти рішення  на користь будь-якого варіанта вкладення  капіталу. Для остаточного прийняття  рішення необхідно виміряти змінність  показників, тобто визначити міру змінності можливого результату. Змінність можливого результату — це ступінь відхилення очікуваного  значення від середньої величини. Для цього розраховують середнє  квадратичне відхилення: