Облік розрахунків з бюджетом по ПДВ

В багатовіковій історії людства податок на додану вартість - порівняно новий вид податку. Вперше він був ведений у Франції в 1954 р. економістом М. Лоре. Потім ПДВ набув широкого поширення - спочатку в інших країнах Європи (кінець 60-х - початок 70-х рр.) і дещо пізніше - в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах, серед яких практично всі промислово-розвинуті країни. Поряд з цим слід також зазначити, що даний податок й досі не запроваджений в таких країнах як Австрія, Швейцарія, США. У кінці 80-х - на початку 90-х рр. ПДВ було введено в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словаччина, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан). В Україні і Росії ПДВ введено в 1992 р. [3].

Податок на додану вартість був уведений в Україні з 1 січня 1992 p. згідно із Законом України "Про податок на додану вартість" від 20 грудня 1991 p. Декрет Кабінету Міністрів України "Про податок на додану вартість", що почав діяти з 1993 p., було підписано 26 грудня 1992 p. З урахуванням доповнень і змін, що вносилися в наступних періодах, указаний декрет регламентував порядок обчислення і сплати ПДВ протягом 1993-1997 pp. (до 1 жовтня 1997 p.).

З 1 жовтня 1997 p. порядок обчислення і сплати ПДВ регламентується Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 р. На жаль, податкове законодавство щодо ПДВ є дуже нестабільним. Так, тільки з часу прийняття вказаного Закону і до введення його в дію було прийнято чотири закони, які вносили зміни щодо ПДВ. Усього ж з 27 червня 1997 р. по 24 березня 1998 p. було ухвалено 14 законів, згідно з якими вносилися певні зміни в Закон "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 p. На сьогоднішній день податок на додану вартість регламентується Податковим Кодексом України.

З розвитком виробництва товарів тривалого використання розширювалася й сфера підакцизних товарів: до неї почали входити телевізори, мотоцикли, автомобілі, велосипеди, холодильники і т.д. Розширення асортименту споживаємої продукції обмежувало розвиток акцизів в специфічній формі. Запровадження нових акцизів на кожний товар або групу товарів (робіт, послуг) збільшувало затрати на збір податків. Динамічні зрушення в споживанні потребували відповідних змін в податковому законодавстві. Так виник універсальний акциз, який автоматично враховував всі зміни в товарному асортименті і котрим став оподатковуватись валовий оборот торгівельного або промислового підприємства. В більшості країн світу універсальний акциз в наш час використовується у формі податку на додану вартість.

Податок на додану вартість (ПДВ) домінує серед непрямих податків, що надходять до бюджету. Тобто це податок, який виконує яскраво виражену фіскальну функцію. Як уже зазначалось вище, особливість ПДВ полягає в тім, що саме він справляє значний вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання та на їхній фінансовий стан.

Слід звернути увагу, що варіант обчислення ПДВ, який застосовується в Україні, допускає оподаткування перенесеної вартості, а також подвійне оподаткування. Це зумовлено тим, що ставки ПДВ встановлюються на оподаткований оборот, який включає вартість матеріальних витрат (перенесену вартість), а також попередньо включені у вартість товарів (робіт, послуг) податки.

Податок на додану вартість (ПДВ) - це непрямий податок, що є частиною новоствореної вартості, яка утворюється на кожному етапі виробництва або обігу, його сума входить до продажної ціни на товари (роботи, послуги) і сплачується кінцевим споживачем.

Якщо розуміти буквально, то ПДВ - це податок на додану вартість, створену на даному конкретному етапі руху товару, в результаті чого відбувається ліквідація кумулятивного (каскадного) ефекту оподаткування.

По суті, додана вартість наближається за своїм обсягом до заново створеної вартості (частини національного доходу), виробленої в даній господарській структурі (ланці). Визначення доданої вартості дає змогу обчислити всі ті податки, котрі дана господарська ланка заплатила при закупівлі товарів (робіт, послуг). Якщо виходити з того, що додана вартість - це створений прибуток чи вартість чистої продукції, то в цьому випадку додана вартість визначається шляхом додавання її складових елементів - заробітної плати, відсотків, ренти і прибутку.

У статистичному підрахунку показник доданої вартості можна визначити як різницю між вартістю реалізованої продукції і затратами на її виробництво й реалізацію, між загальною сумою продажу і загальною сумою закупівель від усіх інших господарюючих суб'єктів [13].

Об'єкт оподаткування - додана вартість - створюється всіма незалежними учасниками виробничо-комерційного процесу. Якщо уявити собі компанію як єдине ціле із закінченим виробничо-торгівельним циклом (від власної сировини і виготовлення виробничого обладнання до реалізації готової продукції), то повна вартість продукції, що реалізується, стала б результатом власної діяльності такої компанії, а базою податку на додану вартість вважалася б величина чистої суми продажу. В нашому прикладі через процес послідовних стадій виробництва й реалізації продукції загальна додана вартість дорівнює вартості остаточного продажу кінцевому споживачеві без податку на додану вартість [15].

Сутність ПДВ розкривається через систему функцій, які йому притаманні. Однак, дослідники не одностайні в поглядах на функції ПДВ. Найпоширенішою є думка про те, що дана податкова форма виконує фіскальну та регулювальну функції.

Фіскальна функція ПДВ полягає в мобілізації надходжень шляхом справляння даного податку від громадян до бюджету. Фіскальні переваги ПДВ полягають в його високій дохідності – він має широку податкову базу, і практично кожна особа сплачує цей податок незалежно від того, який дохід одержує.

Однак крім фіскальної функції існують ще й регулятивні властивості ПДВ. Як зауважує відомий вітчизняний економіст А.І.Крисоватий, хибним є тлумачення про те, що непрямі податки виступають лише основним джерелом податкових надходжень [1]. Важливою є регулювальна функція ПДВ, адже його застосування впливає на інфляцію та ціноутворення. Податок на додану вартість, як специфічні акцизи та мито, включають у ціну товару, тобто наділені властивостями впливати на ціно-утворювальні механізми в суспільстві, адже на суму акцизів відповідно зростає ціна товарів.

Крім цін, ПДВ стосується й інших сторін економічного життя: розподілу доходів, процесу нагромадження та інвестицій, ефективності виробництва, зовнішньої торгівлі, розвитку державного сектора, управління економікою – тобто має досить чітко виражену економічну функцію.

Серед функцій, притаманних ПДВ, окремі вчені виділяють розподільчу – суть її полягає в тому, що до бюджету вилучається частина доходів від високорентабельних видів діяльності, яка потім спрямовується у збиткові, але важливі для життя суспільства сфери економіки.

За допомогою системи податкових пільг реалізується стимулююча функція ПДВ. Вона, насамперед, проявляється в зовнішньоекономічній діяльності,

шляхом застосування нульової ставки ПДВ на експортну продукцію. Використання цієї функції сприяє закріпленню та розширенню присутності підприємств України на світовому ринку.

Таким чином, сутність і роль податку на додану вартість в економічній системі держави розкривається на основі функцій, що притаманні даній податковій формі, тобто він забезпечує надійні та стабільні бюджетні надходження, дає змогу оперативно реагувати на необхідність додаткових доходів простим підняттям ставки податку, а також впливає на споживання й доходи суб’єктів господарювання.

Ставки ПДВ з 1 січня 2011 року до 31 грудня 2013 року включно ставка податку становить 20%, з 1 січня 2014 року - 17%, ставка 0%.

 

2. ПЕРВИННИЙ ОБЛІК ПОДАТКУ НА ДОДАНУ ВАРТІСТЬ

 

Первинний облік ПДВ на базовому підприємстві ведеться в податкових накладних (дод.Б.1).

Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Якщо не зареєстровані платниками податку на додану вартість філії та інші структурні підрозділи платника податку самостійно здійснюють постачання товарів/послуг та проводять розрахунки з постачальниками/споживачами, то зареєстрований платник податку, до складу якого входять такі структурні підрозділи, може делегувати філії або структурному підрозділу право складання податкових накладних. Для цього платник податку повинен кожній філії та кожному структурному підрозділу присвоїти окремий числовий номер, про що має письмово повідомити контролюючий орган за місцем його реєстрації як платника податку на додану вартість.

При складанні податкової накладної філією чи іншим структурним підрозділом платника податку в податковій накладній зазначаються найменування головного підприємства, зареєстрованого як платник податку, що визначене статутними документами, та найменування такої філії (структурного підрозділу).

Під час виконання договорів про спільну діяльність податкова накладна складається особою, яка веде облік результатів такої діяльності та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету. Облік результатів спільної діяльності ведеться такою особою у загальновстановленому порядку окремо від обліку господарських результатів такої особи.

При здійсненні господарських операцій, пов’язаних з використанням майна, отриманого в управління за договорами про управління майном, податкова накладна складається особою - управителем майна, яка веде окремий облік з податку на додану вартість таких господарських операцій та відповідальна за утримання і внесення податку до бюджету.

У разі надання нерезидентом послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, податкова накладна складається зареєстрованим на території України платником податку - покупцем (отримувачем).

Суб'єкти підприємницької діяльності, що перейшли на спрощену систему оподаткування, яка не передбачає сплати податку на додану вартість або передбачає його нарахування за іншими ставками, ніж визначені підпунктом "а" пункту 193.1 статті 193 розділу V з урахуванням положень пункту 10 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України, втрачають право на складання податкової накладної.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена в цьому пункті.

Податкова накладна та додатки до неї складаються та надаються за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів:

у паперовому вигляді.

У випадку складання податкової накладної в паперовому вигляді вона заповнюється за встановленою формою шляхом:

або видруковування такої форми з подальшим заповненням її платником податку на додану вартість розбірливим почерком ручкою з чорнилом (пастою) синього або чорного кольору без підчисток і виправлень тексту та цифрових даних;

або заповнення її в електронному вигляді з подальшим видруковуванням. Друкована податкова накладна може бути як з клітинками, так і без них;

в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

Податкова накладна заповнюється державною мовою.

Усі графи податкової накладної, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками.

Реквізити заголовної частини податкової накладної, які містять числові значення (індивідуальний податковий номер, номер телефону), вирівнюються по правій межі поля та не повинні містити жодних інших знаків та символів.

Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов’язань продавця.

Дата складання податкової накладної заповнюється цифрами у такій послідовності: день місяця (дві цифри), місяць (дві цифри), рік (чотири цифри). При цьому крапки, коми та інші розділові знаки в даті складання податкової накладної не проставляються.

Порядковий номер податкової накладної містить лише числові значення (не повинен містити літер чи інших символів) та складається з трьох частин:

у першій частині (до знаків дробу) проставляється порядковий номер;

у другій частині (між знаками дробу) проставляється код виду діяльності, що передбачає спеціальний режим оподаткування;

у третій частині (після знаків дробу) проставляється числовий номер філії чи структурного підрозділу.

Порядковий номер, що зазначається в першій частині порядкового номера податкової накладної, присвоюється відповідно до її номера в реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Платники податку на додану вартість складають окремі податкові накладні за видами діяльності, що передбачають спеціальний режим оподаткування, та зазначають у другій частині порядкового номера податкової накладної код відповідної діяльності:

сільськогосподарські підприємства, які застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства відповідно до статті 209 розділу V Податкового кодексу України;

сільськогосподарські підприємства усіх форм власності, які відповідають критеріям, визначеним статтею 209 розділу V Податкового кодексу України, але які не обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства і рибальства та реалізують молоко, худобу, птицю, вовну власного виробництва, а також молочні продукти, молочну сировину та м’ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах;

переробні підприємства усіх форм власності, які згідно з пунктом 1 підрозділу 2 розділу ХХ Податкового кодексу України за реалізовані ними молоко, молочну сировину та молочні продукти, м’ясо та м’ясопродукти, іншу продукцію переробки тварин, закуплених у живій вазі (шкури, субпродукти, м’ясо-кісткове борошно), спрямовують суми податку на додану вартість до спеціального фонду державного бюджету та на спеціальний рахунок.