Інвестиційна діяльність підприємств

Довгостроковий кредит в основні засоби підприємства називається інвестиційним. Розрізняють кредит банківський, комерційний та інвестиційний податковий [16].

В Україні емісія облігацій підприємств також не знайшла значного поширення у зв'язку з нерозвиненістю фондового ринку та невисокими обсягами статутного фонду багатьох підприємств. Це джерело залучення інвестиційних ресурсів під силу лише підприємствам з великим обсягом статутного фонду.

Інвестиційний селенг є однією з нових форм залучення інвестиційних ресурсів. Це специфічна форма зобов'язання, що складається з передачі власником (юридичними або фізичними особами) прав з користування та розпорядження його майном за відповідну плату. Таким майном можуть бути будинки, споруди, сировина й матеріали, цінні папери, а також продукти інтелектуальної та творчої праці. У зарубіжній практиці селенг — один з найважливіших інструментів фінансування інвестицій у різноманітних сферах бізнесу [21].

Лізинг — це довгострокова оренда машин, устаткування, транспортних засобів, а також споруд виробничого характеру. Лізинг значно відрізняється від оренди. На відміну від орендаря, лізингоодержувач бере об'єкт у довгострокове користування та виконує традиційні обов'язки покупця, пов'язані з правом власності: сплата за майно, відшкодування збитків від випадкової втрати майна, його страхування й технічне обслуговування, ремонт. Однак власником майна в цьому випадку залишається лізингодавець [14].

Найбільш досконалий розподіл фінансових ресурсів інвестиційної діяльності — це виділення двох груп джерел: зовнішні та внутрішні джерела інвестування. Внутрішні джерела інвестування — це національні джерела: власні кошти підприємств, ресурси фінансового ринку, заощадження населення, бюджетні інвестиційні асигнування. Зовнішні джерела — це іноземні інвестиції, кредити, позики. Ця класифікація відображає структуру фінансових джерел щодо їх формування та використання на рівні національної економіки в цілому, тобто на макроекономічному рівні. З погляду підприємства такий розподіл не має сенсу. До зовнішніх джерел суб'єкту господарювання належать такі: бюджетні інвестиції, кошти кредитних установ та організацій, страхових компаній, недержавних пенсійних та інвестиційних засобів, інших інституціональних інвесторів, збереження населення, продаж цінних паперів та ін. Внутрішні джерела суб'єкта господарювання — це прибуток, амортизація, інвестиції власників підприємства. Ці джерела характеризуються спрощеним та швидким залученням, не потребують сплати кредитного процента, суттєво знижують ризик неплатоспроможності та банкрутства підприємства і при цьому управління повністю залишається в руках власників.

Формування структури джерел фінансування інвестиційної діяльності — дуже складний процес, який залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів (потужність джерела в певний період, фінансове становище, перспективи розвитку, кон'юнктура ринку, актуальність інвестиційного проекту та ін.). Структура джерел фінансування інвестиційної діяльності змінюється залежно від фази ділового циклу: частка внутрішніх джерел знижується у період оживлення та підйому (підвищується інвестиційна активність). Частка внутрішніх джерел збільшується у період економічного спаду, і це пов'язано зі зменшенням масштабів інвестування та пропозицією грошей і відповідно подорожчанням кредиту.

 

1.3 Методи оцінки інвестиційної  діяльності підприємства

 

Узагальнюючи існуючі методики аналізу інвестиційної діяльності промислових підприємств слід констатувати, що традиційно вони спрямовані на оцінку ефективності інвестиційних проектів та базуються на застосуванні методу дисконтування. Однак сучасний етап розвитку вітчизняних підприємств зумовлює необхідність удосконалення існуючих методик та забезпечення їх відповідності потребам.

Основним підходом до аналізу інвестиційної діяльності промислових підприємств за сучасних умов, на нашу думку, слід обрати балансовий підхід, який визначає, що потреба підприємства в інвестиційних ресурсах повинна бути адекватна можливостям їх забезпечення. Застосування балансового методу та співставлення реальних потреб та існуючих можливостей дасть можливість керівництву та власникам підприємств оцінити нагальність проблеми активізації інвестиційної діяльності та можливості здійснення відповідних заходів за рахунок різноманітних джерел.

Узагальнено комплексний аналіз інвестиційної діяльності запропоновано проводити у вигляді наступних етапів (рис. 1.2).

1 етап. Аналіз  потреби підприємства в інвестиційних ресурсах.

Потреба підприємства в інвестиціях залежить від змісту інвестиційної стратегії, яку реалізує підприємство. У разі, якщо мова йде про стратегію розвитку підприємства, то вона повинна базуватись на здійсненні активної різнобічної інвестиційної діяльності. Відповідно оцінка потреби підприємства в інвестиціях повинна здійснюватись в розрізі реальних та фінансових інвестицій.

Аналіз потреби в інвестиціях з позицій необхідності підвищення ефективності використання всіх виробничих ресурсів підприємства, перш за все, трудових ресурсів, основних засобів. За сучасних умов, особливо для машинобудівних підприємств набувають значення нематеріальні активи, інвестиції в які, залишаються на вкрай низькому рівні.

Рис. 1.2. Основні етапи аналізу інвестиційної діяльності   

 

Загалом потребу підприємства в інвестиційних ресурсах можна виразити наступним чином: 

 

,                  (1.1)

 

 - загальна потреба підприємства  в інвестиційних ресурсах;

- потреба підприємства в інвестиціях  для здійснення інвестицій;

 - потреба підприємства для здійснення  реальних інвестицій;

 - потреба в інвестиціях для  оновлення основних засобів;

- потреба в інвестиціях для  розвитку трудових ресурсів;

- потреба в інвестиціях для  придбання нематеріальних активів;

- потреба підприємства в інвестиціях для збільшення запасів матеріальних активів.

2 етап. Аналіз  інвестиційної діяльності. Узагальнення  існуючих підходів вітчизняних  науковців і власні дослідження  дають змогу запропонувати наступні  основні напрями аналізу інвестиційної  діяльності, а саме: а) аналіз динаміки загальних обсягів інвестицій; б) аналіз структури інвестицій підприємства; в) аналіз джерел формування інвестиційних ресурсів.

Аналіз динаміки загальних обсягів інвестицій доцільно проводити з позицій визначення типу відтворювальних процесів, що дасть можливість оцінити достатність загального обсягу здійснених інвестицій та порівняти з економічно необхідними. Для цього, на нашу думку, можна використати коефіцієнт відтворення ( ), який пропонуємо розраховувати як відношення загального обсягу інвестицій ( ) в основні засоби та суми нарахованої за відповідний період амортизації ( ): 

 

                                                   (1.2) 

 

Оскільки розрізняють три типи відтворення, розрахований коефіцієнт може мати наступні значення, які відповідатимуть: звуженому типу відтворення –  (здійснені інвестиції не забезпечують відшкодування нарахованої амортизації); простому типу відтворення –  (здійснені інвестиції дорівнюють сумі амортизації); розширеному відтворенню –  (інвестиції забезпечили не лише відшкодування амортизації за спрацювання обладнання, а й свідчать про розширення масштабів виробництва).

Аналіз структури інвестицій підприємства. Дослідження структури реальних інвестицій доцільно проводити в розрізі традиційних видів: реальних і фінансових інвестицій.

За сучасних умов доцільно провести аналіз потенціалу активізації інвестиційної діяльності за рахунок власних ресурсів. Відповідно рівень використання доступного інвестиційного ресурсу ( ) складає:  

                                   (1.3) 

 

де  - здійсненні підприємством капітальні інвестиції;

 - прибуток підприємства, спрямований  на капітальні інвестиції;

 - сума нарахованої амортизації.

Сума здійснених інвестицій повинна перевищувати суму нарахованої амортизації на величину чистого прибутку, який підприємство спрямовує на інвестиції.

Інвестиційна привабливість підприємства, є багатогранним явищем, а отже, повинна досліджуватись на основі системи показників, які комплексно характеризують діяльність підприємства загалом. Для визначення рівня перспективної інвестиційної привабливості виробничої системи з урахуванням інноваційності здійснюваних інвестицій розраховується індекс інвестиційної активності ( ) за наступною формулою: 

 

 ,                                      (1.4) 

 

де  – ваговий коефіцієнт групи показників інвестиційної складової;

 – показники, що характеризують рівень інвестиційної привабливості;

 – кількість показників, що беруть для аналізу інвестиційної складової індексу.

У процесі розрахунку показників, що характеризують рівень інвестиційної привабливості, застосовується процедура нормалізації критеріїв, тобто приведення їх до безрозмірних величин: 

 

                                     (1.5) 

 

де  – значення і-того показника інвестиційної привабливості досліджуваного підприємства;

, – мінімальне та максимальне значення і-того показника інвестиційної привабливості k-того підприємства;

, – мінімальне та максимальне значення j-того показника інвестиційної привабливості k-того підприємства;

 – кількість підприємств ( – досліджуване підприємство).

Для оцінювання інвестиційної привабливості підприємства та недопущення значної трудомісткості робіт з формування інформаційної бази можна використовувати показники експрес-аналізу фінансової звітності.

Таким чином, інвестиційно-привабливим є те підприємство, яке має реальні можливості забезпечувати інвестиційні потреби розвитку: чи за рахунок внутрішніх джерел (прибутку, амортизації), чи за рахунок зовнішніх джерел (кредити, стратегічні чи портфельні інвестиції).

Отже, інвестиційна діяльність є умовою та наслідком результативності функціонування підприємства. А тому методику аналізу інвестиційної діяльності слід розглядати в ув’язці з іншими показниками ефективності господарської діяльності підприємства.

Переважна більшість вітчизняних підприємств мають істотні проблеми з нарощуванням інвестицій. Для чіткого розуміння перспектив активізації інвестиційної діяльності в процесі аналізу інвестицій та розробки інвестиційної стратегії слід використовувати балансовий підхід, який дає можливість розглядати потреби та можливості підприємства за цим напрямом. Запропоновані узагальнюючі показники дають можливість забезпечити порівнюваність, зведення та точність в оцінці інвестиційної привабливості підприємства та його конкурентів.

2. Аналіз інвестиційної діяльності  підприємства ПАТ ВТФ «Сіверянка» 

2.1 Загальна характеристика економічної  діяльності підприємства ПАТ  ВТФ «Сіверянка»

 

Публiчне акцiонерне товариство виробничо-торгова фiрма "Сiверянка" засноване згiдно з рiшенням зборiв орендарiв шляхом перетворення оредного пiдприємства Чергiгiвська швейна фабрика "Сiверянка" у закрите акцiонерне товариство та зареєстровано як суб'єкт пiдприємницької дiяльностi виконавчим комiтетом Чернiгiвської мiської Ради народних депутатiв, розпорядження № 223-р вiд 28 грудня 1993 року. Засновниками акцiонерного товариства були фiзичнi особи. Рiшенням загальних зборiв акцiонерiв акцiонерного товариства у 2012 році змiнено тип акцiонерного товариства з закритого на публiчне акцiонерне товариство, змiнено назву товариства з Закритого акцiонерного товариства виробничо-торгова фiрма "Сiверянка" на Публiчне акцiонерне товариство виробничо-торгова фiрма "Сiверянка". Скорочена назва ПАТ ВТФ "Сiверянка".

ПАТ ВТФ "Сiверянка" – сучасне багатопрофільне торгово-виробниче підприємство, історія якого починається з 1969 року, з Чернігівської фабрики резино-технічних виробів, що виробляла лише два види спеціального одягу - плащі-накидки та плащі хімзахисту для Міністерства оборони.

Підприємство має власні виробничі потужності: багатопрофільне основне виробництво, центр моди "Лавіс", цілий ряд допоміжних служб, таких як механічний, енергетичний, автотранспортний, ремонтнобудівельний, деревообробний цехи, цех лиття виробів із пластмас і гуми, магазини та кафе.

Основний вид діяльності: виробництво швейних виробів та виробів з прогумованої тканини, оптова торгівля.

Основні види продукції, що виробляється підприємством:

1. Верхній чоловічий та жіночий одяг;

2. Спецодяг;

3. Човни, тенти для автомобілів, намети, костюми рибалки, шахтаря, рятівника, метробудівця, для водного туризму з прогумованої тканини;

4. Ексклюзивний пошив одягу, виробів з шкіри та хутра;

5. Торгово-посередницькі послуги.

ЗАТ ВТФ "Сіверянка" спеціалізується на випуску форменого одягу для державних і військових служб, а також випускає чоловічий та жіночий одяг широкого асортименту - костюмно-пальтові, плательно-блузочні, трикотажні вироби, спортивний одяг, також виробляє спецодяг для підприємств і організацій та продукцію з прогумованих тканин.

На фірмі створено центр розвитку моди "Лавіс", який професійно розробляє свою інтерпретацію сучасної моди. Ринкове виробництво на підприємстві складається з окремих міні-фабрик, які мають можливість випускати новий асортимент швейних виробів.

Структурний підрозділ центр моди "Лавіс" розробляє нові моделі чоловічого і жіночого одягу відповідно до сучасних напрямків моди. Розробка моделей виконується за допомогою комп'ютерних технологій. Серед номенклатури підприємства налічується близько тисячі моделей одягу. Справжньою гордістю підприємства став демонстраційний зал, де систематично проходять сезонні покази нових моделей.