Інвестиційна діяльність підприємств

 

 

Зміст

 

 

 

 

Вступ

 

У процесі формування ринкового середовища необхідною умовою виживання й основою стабільного становища і розвитку підприємства є здійснення ним ефективної інвестиційної політики, що передбачає можливість маневрувати фінансовими ресурсами і шляхом ефективного їх використання забезпечити безперервність процесу виробництва та реалізації продукції,  на основі його постійного розширення і відновлення. Проте ряд факторів макроекономічного порядку в Україні не сприяють інвестиційній діяльності господарюючих суб’єктів, що поглиблює кризові явища в економіці. Сучасна інвестиційна діяльність підприємств характеризується значним скороченням обсягів нагромаджень, зменшенням частки прибутку підприємств, яку спрямовують на розширення виробництва. Однак, незважаючи на наявність кризових явищ у фінансово-господарській діяльності підприємств, все-таки нагромаджується певний досвід роботи в умовах ринку, відбуваються процеси приватизації і реструктуризації, пошуку нових ефективних механізмів управління, зокрема й інвестиційною діяльністю підприємства.

Розвитку теорії та практики економічного аналізу в Україні присвячено багато наукових праць, зокрема, ці проблеми вивчали вчені як М. Алєксєєв, Х. Андерсон, Л. Бернстайн, І. Бланк, Ф. Вуд, Р. Ентоні, Є. Крайнєва, М. Кужельний, Б. Литвин, Л. Лук’яненко, Є. Мних, В. Пархоменко, Д. Панков, С. Покропивний, М. Скворцов, У. Шарп,  В. Шевчук, А. Шеремет та інші. Проте зважаючи на практичну значимість інвестицій у відтворювальному процесі підприємства й на важливість дослідження окремих аспектів теорії та практики аналізу інвестицій підприємства, урахування особливостей протікання сучасних економічних процесів у країні, потребує проведення подальших досліджень у цій галузі, розробки   нових  підходів, оскільки виконані наукові розробки здебільшого торкаються лише окремих сторін аналізу інвестиційної діяльності, по суті не охоплюючи загальнотеоретичних питань, які б у системній формі відображали інвестиційний процес як певну структуризовану цілісність.

Актуальним завданням сьогодні є розвиток інвестиційної діяльності, спрямований на створення привабливого інвестиційного середовища. суттєвого нарощування обсягів інвестицій. Фундаментальні праці в області інвестування, наукова й навчальна література дозволяють зрозуміти процеси прийняття відповідних рішень.

Успіхи в інвестуванні передбачають знання і творче використання кількісних методів в управлінні інвестиціями.

Враховуючи це виникає доцільність поглиблення вивчення особливостей сучасного стану та тенденцій розвитку інвестиційної політики з метою їх теоретичних узагальнень та розробки практичного механізму вирішення комплексу питань, безпосередньо  пов’язаних з аналізом інвестицій. Актуальною стає розробка такої аналітичної системи дослідження  інвестицій підприємств, яка б поєднувала використання багаторічного   досвіду світової економічної аналітики з урахуванням особливостей розвитку української обліково-аналітичної теорії та практики.  Саме науково-теоретична та практична значимість цих проблем зумовили вибір теми та цільове спрямування дослідження, визначити його мету  та головні завдання.

Метою курсової роботи є розробка комплексної системи формування інвестиційної діяльності підприємства.

Об’єкт дослідження – інвестиційна діяльність підприємства.

Предметом дослідження є економічні відносини, що виникають в процесі інвестиційної діяльності підприємства ПАТ ВТФ "Сiверянка".

 

1. Теоретико-методологічні аспекти оцінки інвестиційної діяльності підприємства

1.1 Сутність та показники інвестиційної  діяльності підприємства

 

Інвестиційна діяльність – це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо вкладення інвестицій у формування потенціалу суб'єктів господарювання. При цьому інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті чого створюється прибуток і чистий дохід в сумі амортизаційних відрахувань, або досягається соціальний ефект [10].

Інвестиційна діяльність може здійснюватись у таких формах:

— інвестування, що здійснюється громадянами, недержавними підприємствами, господарськими асоціаціями, об'єднаннями та установами, а також громадськими та релігійними організаціями, іншими юридичними особами, заснованими на колективній власності;

— державне інвестування;

— іноземне інвестування;

— спільне інвестування коштів і цінностей громадянами та юридичними особами України й іноземних держав.

Об'єктом інвестиційної діяльності може бути будь-яке майно, у тому числі основні засоби й оборотні кошти в усіх сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технологічна продукція, інтелектуальна власність, інші об'єкти власності, майнові права та ін. [10].

Управління інвестиційною діяльністю має такі функції: аналіз і прогнозування; планування (стратегічне, поточне, оперативне) і організація; облік, мотивація, моніторинг (контроль), координація та регулювання управління діяльністю.

Ефективне управління інвестиційною діяльністю підприємства забезпечується реалізацією основних принципів (рис. 1.1.)

Рис. 1.1. Основні принципи управління інвестиційною діяльністю підприємства

Аналіз інвестиційної діяльності суб'єктів господарювання ґрунтується на вивченні:

- балансу інвестиційних потоків грошових коштів (фінансових ресурсів) і витрат на формування об'єктів інвестицій;

- інвестиційних  ресурсів підприємства за їх  величиною, структурою і динамікою;

- інвестиційних  об'єктів за обсягами, функціональним  призначенням, цільовим спрямуванням та розміщенням;

- ефективності  відшкодування вкладених коштів  в інвестиційні об'єкти за рахунок  доходів від реалізації товарів, продукції, робіт і послуг та отриманого прибутку.

Оцінка доцільності вкладання коштів в фінансові інвестиції оцінюється шляхом порівняння ринкової та внутрішньої вартості фінансових інструментів.

Загальна оцінка розвитку інвестиційної діяльності підприємства може бути здійснена за показниками еластичності, тобто розрахунку відношення темпів приросту інвестицій і одержаних результатів від інвестування (чистого прибутку, доданої вартості, чистого доходу тощо). Показники еластичності показують, на скільки процентів змінюється результат інвестування в результаті зміни величини інвестицій на і%. При цьому чим вищим буде значення показника еластичності, тим більш ефективним є додаткове інвестування. Розрахунок показників еластичності доцільно здійснювати за обсягами інвестицій в цілому, а також окремо за видами та об'єктами інвестування.

Крім того, в зовнішньому аналізі інвестиційної діяльності підприємства за даними фінансової звітності можна використовувати таку систему показників інвестиційної активності:

- коефіцієнт  співвідношення реальних та фінансових  інвестицій, який розкриває характер  спрямованості інвестиційної діяльності суб'єкта господарювання - участь у фінансуванні інвестиційних проектів або вкладання коштів цінні папери та інші фінансові інструменти. Даний показник показує скільки капітальних інвестицій припадає на 1 гривню фінансових інвестицій, здійснюваних підприємством за період, що аналізується;

- коефіцієнт  співвідношення довгострокових  та поточних фінансових інвестицій, який відображає рівень ліквідності  фінансових інвестицій підприємства. Чим менше значення цього показника  тим вищою є мобільність фінансових інвестицій, але разом з тим, менш стабільними є склад та структура таких інвестицій, що зумовлює підвищення вимог до якості аналітичного обґрунтування інвестиційних рішень в процесі формування інвестиційного портфеля підприємства;

- питома  вага інвестиційних доходів в річному вхідному грошовому потоці опосередковано відображає ефективність інвестиційної діяльності та її вплив на якість руху грошових коштів суб'єкта господарювання. Зростання даного показника, як правило, оцінюється позитивно, якщо він не перевищує внесок основної діяльності у формування надходжень грошових коштів суб'єкта господарювання;

- питома  вага інвестицій в річному  вихідному грошовому потоці як  і попередній коефіцієнт є  показником ефективності інвестиційної  діяльності. В оцінках цього показника необхідно враховувати, що якість грошового потоку підприємства буде залишатися нормальною навіть при високому рівні видатків грошових коштів за інвестиційною діяльністю, оскільки інвестиції, здійснені в поточному періоді призводять до зростання грошових надходжень від операційної та інвестиційної діяльності в майбутньому;

- коефіцієнт  ліквідності грошового потоку  від інвестиційної діяльності, який  розраховується як відношення  надходжень грошових коштів від  інвестиційної діяльності до  відповідних видатків коштів за період. Якщо даний показник менше 1, то підприємство для фінансування інвестицій додатково залучає інвестиційні ресурси, сформовані за іншими видами діяльності - операційною та фінансовою. Зменшення показника вказує на збільшення використання операційного прибутку, амортизаційних відрахувань, позикового капіталу в реалізації інвестиційних завдань;

- коефіцієнт  ефективності грошового потоку  від інвестиційної діяльності, який  показує обсяг чистого грошового  потоку від інвестиційної діяльності у розрахунку на 1 грошову одиницю використання грошових коштів для реального та фінансового інвестування. Від'ємне значення цього показника не завжди вказує неефективність інвестиційної діяльності, оскільки переважання інвестиційних видатків над надходженням грошових коштів в поточному періоді при низькій ризикованості та високій ефективності відповідних інвестицій може зумовити майбутнє зростання коефіцієнта ефективності грошового потоку. Зростання даного показника завжди оцінюється позитивно, оскільки вказує на зростання доходності інвестицій.

 

1.2 Форми інвестування та джерела  їх фінансування

 

Інвестиційна діяльність є процесом вкладення інвестицій (інвестування) і сукупністю практичних дій з їх реалізації. Інвестиційна діяльність підприємства в усіх її формах здійснюється за рахунок усіх можливих джерел. Інвестиційні ресурси — це всі види фінансових та інших активів, які залучаються з метою здійснення вкладень в об'єкти інвестування. Джерела формування інвестиційних ресурсів у ринковій економіці різнобічні. Перелік усіх можливих джерел інвестування за каналами надходження інвестиційних коштів наведено в Законі України "Про інвестиційну діяльність": власні фінансові ресурси інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, повернення збитків щодо аварій, стихійного лиха, грошових накопичень та заощаджень фізичних та юридичних осіб та ін.); займані (позикові) фінансові кошти інвестора (облігаційні займи, банківські та бюджетні кредити); залучені фінансові кошти інвестора (кошти від продажу акцій, пайові та інші вклади фізичних та юридичних осіб); бюджетні інвестиційні асигнування; безоплатні та благодійні вклади, пожертвування організацій, підприємств, громадян [12].

Джерела формування інвестиційних ресурсів поділяються на три основні групи: власні, залучені та позикові.

Власні інвестиційні джерела підприємства є основними. До них належать:

— прибуток, що залишається у розпорядженні підприємства після сплати податків та інших обов'язкових платежів;

— амортизаційні відрахування;

— раніше виконані довгострокові фінансові вкладення, строк сплати яких закінчується в поточному періоді;

— реінвестований прибуток шляхом продажу основних засобів;

— страхова сума відшкодування збитків, викликаних втратою майна;

— частка зайвих оборотних активів, що іммобілізується в інвестиції;

— гранти.

Прибуток — головна форма чистого доходу підприємства, що відображає вартість додаткового продукту. Прибуток є узагальнюючим показником комерційної діяльності підприємства, важливим джерелом формування фінансових ресурсів як для самого підприємства, так і для держави [9].

Другою важливою складовою джерел інвестицій є амортизація. Амортизаційний фонд призначено для відновлення та оновлення основних засобів. Отже, здійснюється інтенсивне відтворення інвестиційного капіталу, тому що не треба сплачувати позиковий відсоток у різних його формах.

Власні джерела інвестицій підприємства порівняно із залученими та позиковими характеризуються простотою і швидкістю залучення, високою віддачею за критерієм норми прибутковості капіталу (не вимагають сплати позикового відсотка в будь-яких його формах). Використання власних ресурсів істотно знижує ризик неплатоспроможності й банкрутства підприємства, і при цьому управління цілком зберігається в руках його засновників. Разом з тим власні джерела обмежені, не дають змоги істотно розширити інвестиційну діяльність за сприятливої кон'юнктури ринку.

Разом із власними джерелами інвестицій використовуються залучені кошти: емісія акцій підприємства; емісія інвестиційних сертифікатів; внесок сторонніх вітчизняних та зарубіжних інвесторів у статутний фонд; безкоштовне цільове інвестування, що надається державними органами та комерційними структурами. Серед залучених джерел насамперед розглядається можливість залучення акціонерного капіталу.

Переваги фінансування підприємства за допомогою акцій полягають у відсутності необхідності постійних обов'язкових виплат із прибутку: розмір дивіденду за звичайними акціями може змінюватися від нуля до значних розмірів за успішної діяльності. Однією з форм додаткового залучення капіталу є розширення статутного фонду за рахунок додаткових внесків (паїв) вітчизняних та закордонних інвесторів. Серед залучених коштів розглядається також безоплатне цільове інвестування, що надається державними органами та комерційними структурами.

Важливими джерелами інвестицій є такі можливі позикові кошти: довгострокове кредитування; цільовий державний кредит; інвестиційний податковий кредит; інвестиційний лізинг; інвестиційний селенг.

Головними в позикових коштах інвестування підприємства відіграють кредити банків. Але в сучасних умовах у зв'язку зі станом економіки це джерело не використовується повною мірою.