Необхідність, сутність і роль державного бюджету в економічному й соціальному розвитку України

Отже, підсумовуючи вищевикладене, можна сказати, що з кожним роком  видатки на загальнодержавні функції  зростають 34,7 млрд. грн. в 2010 році і лише 14,2 млрд. грн. в 2006 році. Тобто за 4 роки видатки виросли майже в 2,5 рази. Частку в загальному обсязі не дивлячись  ні на що держава намагається скоротити  так в 2007 та 2008 наглядно бачимо цей  факт: 13% та 11,9% відповідно в порівнянні з 2006 роком - 13,8%

Стосовно видатків на оборону, то Держава виділяє надзвичайно  мало коштів. Це пов’язано з рядом  фактів. Розглядаючи цей показник можемо сказати, що позитивна тенденція  спостерігається, держава с кожним роком збільшує видатки на дану галузь. Так в 2006 році цей показник складав 6,4 млрд. грн., а в 2008 році він складав  вже 11,7млрд.грн. Але слід замітити, що світова криза внесла значні корективи  і в 2009 році видатки на фінансування оборони суттєво скоротилися, цей  показник склав 9,7 млрд. грн., та вже  в 2010 році спостерігається незначне покращення фінансування - 11,3 млрд. грн..

Громадський порядок, безпека, судова влада -  один із найбільш фінансований державою. Частка в загальному обсязі складала в 2006 році 12,2% в 2008 – 13,6% проте  в 2010 році вона дещо знизилась і склала 12,7% в Грошовому еквіваленті показник складає в 2006 році-12,6 млрд. грн.. в 2008 році - 24,9 млрд. грн. та в 2010 – 28,6млрд. грн.. Як бачимо цей показник з кожним роком зростає, що говорить про необхідність фінансування даної статті державних видатків.

Охорона навколишнього середовища. Одна із найменш фінансованих статей витрат держави. Але держава намагається  збільшувати видатки с кожним роком і це ми бачимо з наступних  даних: 2006 рік - 1,3млрд. грн.; 2008 рік-2,2 млрд. грн.; 2010 рік - 2,3 млрд. грн.

Житлово-комунальне господарство -  галузь, яка практично не фінансується державою. Це видно з питомої частки в загальному обсязі фінансування. Причому цей показник Держава  не намагається  особливим чином  підвищувати. В 2006 році показник складав 0,2% а в 2010 підвищився лише до 0,4%. На дану статтю державних видатків слід звернути особливу увагу.

Також фінансування державою охорони  здоров’я виконується не належним чином. Це ми бачимо з нинішньої  ситуації в сфері медицини. Показник 2006 року складає 4,1 млрд. грн. в відсотковому еквіваленті 4% . Але слід відмітити, що в грошовому еквіваленті показник видатків зростає : 2007 рік - 6,3 млрд. грн.; 2008 рік – 7,4 млрд. грн.; 2009 рік - 7,5 млрд. грн.; 2010 рік-8,8 млрд. грн..В відсотковому еквіваленті показник практично  не змінився і коливається в межах 4%.  Духовний та фізичний розвиток також  потребує належного фінансування оскільки цей вид державних видатків можна  віднести до найменш фінансованих. Звернемо увагу на те, що держава  суттєво збільшила видатки  в 2010 році в порівнянні з 2006 роком 5,2 млрд. грн. і 1,4 млрд. грн.. відповідно. В цілому можна сказати, що належної уваги  та фінансування дана галузь не отримувала до 2010 року і це ми бачимо із відсоткової  частки в загальному обсязі фінансування: 2006 рік - 1,4%; 2007 рік-1,5%; 2008рік -1,6% 2009 рік  – 1,8%

Можна відмітити той факт, що дана стаття державних витрат знаходиться  на належному рівні і держава  приділяє їй достатньо уваги. В загальному обсязі  в середньому за 4 роки складає 15,32%. Особливого аналізу не потребує. Починаючи з 2010 року бачимо, що держава  значно збільшує видатки на освіту! Так в 2009 році показник складав 23,9 млрд. грн.., а в 2010 році виріс на 4,9 млрд. грн. і склав 28,8 млрд. грн.

Проілюструємо динаміку видатків Державного бюджету в розрізі  функціональної класифікації, яка зображена на рис. 2.11.

Як видно зі структури, соціальний розвиток та соціальне забезпечення - стаття, на яку держава витрачає найбільше коштів. Вона складає третю частину всіх державних видатків. Показник в грошовому вираженні виріс з 2006 року по 2010 на 39,9 млрд. грн.. в 2006 році складав – 29,4 млрд. грн..а вже в 2010 році - 69,3млрд. грн.

Економічна діяльність також  значною мірою користується увагою держави, але в відсотковому вираженні  спостерігається постійна тенденція  до спаду: 2006 рік - 19,8%; 2009рік-18,4%; 2010 рік - 15,8% Це явище можна пояснити однією причиною: Світова фінансова криза, тому і видатки зменшились. В грошовому еквіваленті все ж спостерігаємо збільшення 36 млрд. грн. в 2010 році по відношенню до 20,4 млрд. грн. в 2006 році.

 

Рисунок 2.11 - Структура видатків Державного бюджету в розрізі функціональної класифікації 2006 – 2010 роки.

 

Видаткова частина бюджету  поділяється на видатки загального фонду та

видатки спеціального фонду (таблиця 2.7). Видатки спеціального фонду фінансуються за рахунок цільових фондів, визначених під конкретну мету. Фінансування видатків загального фонду здійснюється шляхом залучення коштів, які не мають закріплених джерел фінансового забезпечення.

 

Таблиця 2.7- Виконання видаткової частини Державного  бюджету за 2006-2010 рр.

 

Роки	Загальний фонд			Спеціальний фонд			Всього
	План	Факт	%	План	Факт	%	План	Факт	%
2006	109,30	106,20	97,2	35,90	30,90	86,1	145,30	137,10	94,4
2007	142,50	136,80	96,0	43,60	37,50	86	186,10	174,30	93,7
2008	199,80	193,30	96,7	63,60	48,20	75,8	263,40	241,50	91,7
2009	125,10	117,80	94,2	22,50	18,40	87,8	147,60	136,30	92,3
2010	307,70	299,40	97,3	96,60	78,40	81,2	404,30	377,80	93,4

 

Простежимо виконання  видаткової частини Державного бюджету  за 2006 – 2010 роки,показані в таблиці та проілюстровані на рисунку 2.12.

Рисунок 2.12 -   Виконання державного бюджету за видатками у 2006-2010 рр.

 

У 2006 році виконання загального фонду проведено на 97,2% від фактично запланованого, виконання спеціального фонду також недовиконано, тобто  було заплановано 35,90 млрд. грн., а виконано 30,90 млрд. грн., що у відсотках складає 86,1%. Загалом видаткова частина  Державного  бюджету виконана на 94,4% від запланованого. Розглядаючи  виконання видаткової частини в  динаміці по наступним рокам спостерігається  аналогічна картина, тобто недовиконання  видатків Державного бюджету, так в 2007 році виконання по загальному фонду  склало 96% а по спеціальному 86% що загалом  дало виконання плану лише на 93,7%.  Аналізуючи 2008 рік, можна зазначити,що загальний фонд видаткової частини  Державного бюджету заплановано 199,8млрд. грн., а виконано 193,3 млрд. грн.,що  в відсотках це склало 96,7%. Щодо спеціальний  фонду - заплановано 63,6 млрд. грн., виконано 48,2 млрд. грн., що в відсотках складає 87,8% в цілому виконання склало 92,3%

Так, у 2009 році в загальному фонді заплановано 125,1 млрд. грн., а  виконано на 117,8 млрд. грн., тобто 94,2% виконання  запланованого. Спеціальний фонд - заплановано 22,5 млрд. грн., а виконано 18,4 млрд. грн., що складає 75,8% та в цілому виконання  видаткової частини Державного бюджету  склало 91,7% .

А у 2010 році загальний фонд видатків заплановано 307,7 млрд. грн.,а  виконано лише 299,4 млрд. грн., що склало 97,3%. Спеціальний фонд  заплановано 96,6 млрд. грн. та виконано на 78,4млрд грн., що складає 81,2%. В цілому виконання  видаткової частини Державного бюджету  склало 93,4%

Аналізуючи виконання  видатків державного бюджету по всім рокам можна зробити висновки, що найбільш вдалим був 2006 рік. Повністю невдалим можна вважати 2009 рік, де виконання  на дуже низькому рівні, це явище можна  пояснити настанням світової фінансової кризи, яка і не дала виконати програму видатків державного бюджету в повному  обсязі.

Підсумовуючи вищевикладене  можна зазначити, що, незважаючи на те, що видатки державного бюджету  з кожним роком збільшувались, план все ж таки не виконувався.

Дослідження  видатків державного бюджету встановило, що видатки Державного бюджету за період, що аналізується, зростають із року в рік, хоча особливих  змін в їх структурі не відбулося. Спостерігається посилення соціальної спрямованості видаткової частини  державного бюджету впродовж цього  аналізованого періоду.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ ІІІ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ БЮДЖЕТНОГО ФІНАНСУВАННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ

 

 

Запорукою ефективного виконання  державою своїх функцій є обґрунтоване і своєчасне використання бюджетних  ресурсів, але бюджетні проблеми, а  відповідно і проблеми бюджетних  видатків, стають актуальними лише в період прийняття державного бюджету  або є основою передвиборчих  обіцянок.

Раціональне використання бюджетних  коштів, особливо в кризові часи, вимагає постійного аналізу, оцінки показників ефективності, пошуку напрямків  оздоровлення бюджетних видатків, відповідності  їх структури соціальній та економічній політиці держави, узагальнення досвіду різних країн світу.

Під час кризи доходи громадян суттєво зменшуються, особливо це стосується малозабезпечених верств населення, їх першочергові потреби не можуть бути самотужки задоволені. Унаслідок цього на перше місце виходить потреба в збільшенні фінансування соціальних видатків, посилюється соціальна функція держави, тобто функція забезпечення потреб громадян у суспільних благах і фінансової підтримки найбільш уразливих верств населення. Тому аналіз сутності бюджетних видатків, їх структури та відповідності соціально-економічному розвитку країни потребує детального дослідження.

Ключовими завданнями у сфері  удосконалення системи управління бюджетними видатками залишаються такі:

• обґрунтоване визначення пріоритетів при розподілі бюджетних ресурсів;
• застосування принципів перспективного бюджетного прогнозування і планування;
• оптимізація бюджетних програм з урахуванням загальнодержавних першорядних завдань та удосконалення методології оцінки їх результативності;
• впровадження системи контролю (моніторингу) за цільовим і ефективним використанням бюджетних коштів, науково обґрунтованої системи оцінки результативності бюджетних програм та діяльності розпорядників бюджетних коштів.

Сучасний етап розвитку бюджетних  відносин в Україні характеризується посиленням ролі бюджетних видатків у процесі регулювання соціально-економічного розвитку держави та її регіонів.  У нашій державі щороку майже 20% державного бюджету витрачається на фінансування програми

«Соціальний захист та соціальне  забезпечення в Україні», проте чинна  система соціального захисту, і насамперед пільг та субсидій, не забезпечує належного рівня підтримки незахищених верств населення, незважаючи на зростання питомої ваги видатків бюджету на зазначені потреби. Хронічна нестача коштів на фінансування програм соціального захисту і соціального забезпечення пояснюється, передусім, тим, що чинна в Україні система пільг є фінансово необґрунтованою, тобто вона не зорієнтована на захист від бідності.

Крім відсутності належних обсягів фінансових ресурсів, ще однією з причин невиконання цільових програм соціальної підтримки населення є вади в методології їх розроблення. Відтак, наявні програми і реальний порядок їх фінансування поки що не виконують функцій раціоналізації та підвищення

ефективності державних  видатків.

Варто зазначити, що видатки  на соціальний розвиток повинні забезпечувати вирішення питань економічного розвитку в майбутньому. Наприклад, реалізація програм перепідготовки військовозобов’язаних пенсійного віку державними службами зайнятості сприяє їх соціальній адаптації до ринкових умов і, як результат, покращується соціальний стан останніх. Також доведено, що інвестиції в людський капітал є високоефективними вкладеннями в розвиток соціуму й економіки країни в цілому. Проте нині в Україні видатки соціального напряму спрямовані виключно на фінансування споживацьких потреб, зокрема, на збільшення розмірів соціальних виплат і поетапне збільшення розміру мінімальної

заробітної плати. У процесі  формування видаткової частини бюджетів на наступний рік основні зусилля держави спрямовуються переважно на вирішення поточних проблем без достатньої оцінки впливу таких рішень на майбутній економічний розвиток. Про відсутність стратегічної політики соціально-економічного розвитку свідчить постійна зміна структури й обсягів видатків бюджетів.

За роки незалежності України  погіршилась якість відтворення  й розвитку «людського капіталу». Катастрофічно знижується середній рівень здоров'я нації, збільшується кількість тяжких захворювань у працездатному віці, що веде до зменшення чисельності населення. Посилюються процеси, які негативно впливають на інтелектуальний потенціал нації. Загальні показники рівня освіти населення свідчать про кризовий стан освіти й науки, що призвело до падіння престижу інтелектуальної праці, втрати набутих здібностей до інновацій. А саме останні забезпечують прогрес економіки.

Тобто на сьогодні досі не розставлені  державні пріоритети в напрямах бюджетного фінансування: соціального забезпечення чи економічного розвитку. З одного боку, збільшення обсягів фінансування видатків на економічний розвиток повинно стимулювати розвиток виробництва, покращення інвестиційного середовища, підвищення заробітної плати та життєвого рівня населення. З іншого боку, економіка, де виробництво ставиться на перше місце, витрачає потенційний людський та інтелектуальний капітал.

Для розв’язання проблем  у соціальній сфері та підтримки  реалізації політики економічного розвитку слід вирішити завдання забезпечення наповнення бюджету та підвищення ефективності використання бюджетних коштів. Для цього Кабінетом Міністрів України була прийнята програма дій, де передбачені: