Необхідність, сутність і роль державного бюджету в економічному й соціальному розвитку України

 

РОЗДІЛ І. СУТНІСТЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ ТА РОЛЬ БЮДЖЕТУ В ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВИ

 

 

1. Сутність, призначення та функції бюджету як основного складника державних фінансів

 

 

Для виконання свох функцій  держава повинна мати достатні грошові  фонди. Ці фонди вона формує шляхом перерозподілу валового внутрішнього продукту. Найважливішим засобом, через  який держава здійснює розподіл і  перерозподіл внутрішнього продукту є  державний бюджет. Через бюджет держави  відтворюється вся багатогранна її діяльність і забезпечується виконання  її заходів.

Розглядаючи бюджет як економічну категорію, слід зазначити, що він відображає реальні виробничі відносини, відтворює  відносини розподілу і перерозподілу, концентрує рух грошової маси як самостійної  вартості, що нібито не пов’язана з  рухом товарної маси.

Бюджет є важливим економічним  важелем держави, через який забезпечується контроль за станом виробництва в  цілому.

Бюджет – це фонд фінансових ресурсів, який перебуває у розпорядженні органів виконавчої влади певного рівня й використовується для виконання покладених на них функцій, передбачених конституцією. Економічна природа бюджету полягає в тому, що виникає об’єктивна необхідність у розподілі й перерозподілі валового внутрішнього продукту між галузями економіки, верствами населення й територіями з метою підвищення ефективності економіки та добробуту громадян.

Ринкова модель економіки, а  також усі без винятку інші моделі не можуть існувати й розвиватися  без втручання держави в процеси  розподілу й перерозподілу ново строєної вартості в суспільстві. Для  нього використовуються фінанси, а  бюджет є конкретною формою реалізації функцій держави. З розвитком цивілізації бюджет стає унікальним інструментом здійснення економічної політики, не лише за ринкових умов, а й у тоталітарних, монархічних та інших системах. В ньому сконцентровані інтереси держави, підприємців і населення. Між ними ведеться постійна боротьба за задоволення власних потреб. Об’єктом цих інтересів завжди є валовий внутрішній продукт, власне напрямки та методи його розподілу й перерозподілу.

Бюджет, в основному, відображає вторинний перерозподіл, тобто після  первинного розподілу валового внутрішнього продукту на основні його складові здійснюється вторинний перерозподіл за допомогою податків і надання  за рахунок бюджету громадянам суспільних благ і послуг.

Будучи дуже складним і  багатогранним явищем, бюджет повинен  розглядатися з декількох сторін: як ланка державних фінансів, як централізований фонд фінансових ресурсів, я фінансовий план держави. Економічна категорія – бюджет – виражає  взаємозв’язок, що виникає між державою та іншими учасниками суспільного виробництва  в процесі розподілу та перерозподілу  валового внутрішнього продукту шляхом створення централізованого та децентралізованих  фондів фінансових ресурсів і їх використання на цілі розширеного відтворення  та підвищення рівня життя суспільства.

Таким чином, сутність бюджету виявляється в таких його функціях:

а) створення фонду грошових коштів (державного чи місцевого). У ході реалізації цієї функції відбуваються мобілізація грошових коштів, розпис запланованих доходів і видатків з дотриманням положень бюджетної класифікації;

б) розподілу, яка зумовлена  тим, що в бюджетних відносинах, які завжди виступають у вигляді правовідносин, беруть участь майже всі учасники суспільного виробництва. Слід зазначити, що жодна з ланок фінансової системи не здійснює такого багатовидового перерозподілу коштів, як бюджет, адже саме через бюджет акумулюються кошти, отримані в процесі виробничої

та невиробничої діяльності;

в) використання зібраних коштів на визначені завдання й мету, тобто  відповідно до цільового призначення;

г) контролю за рухом бюджетних  ресурсів, яка реалізується безпосередньо  на всіх стадіях бюджетного процесу

Головне призначення бюджету  – регулювати розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту за підрозділами виробництвами, галузями економіки, адміністративно-територіальними  утвореннями, верствами населення, ґрунтуючись на потребах ринкового  господарства відповідно до визначеної фінансової політики.

Призначення бюджету в  державі виявляється через систему  фінансових відносин, структура яких така:

• між державою і підприємницькими структурами в процесі мобілізації доходів, накопичень і фінансування з бюджету;
• між державою і населенням у процесі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту;
• між ланками бюджетної системи при бюджетному регулюванні.

Дослідження і аналіз структури  зазначених відносин дають можливість зрозуміти економічний зміст бюджету, глибше виявити його роль у розподільчих процесах та економіці держави в цілому.

Бюджет завжди був важливим інструментом впливу на розвиток економіки  і соціальної сфери. За його допомогою  держава, здійснюючи розподіл і перерозподіл валового внутрішнього продукту, могла  змінювати структуру виробництва, впливати на результати господарювання, здійснювати соціальні перетворення.

 

 

 

 

 

 

1.2 Роль бюджету в соціально-економічному  розвитку країни

 

 

Роль державного бюджету  в житті країни є надзвичайно  вагомою в наш час, так як основу фінансової політики становить бюджетна політика, яка пов'язана, насамперед, із формуванням і виконанням бюджетів усіх рівнів, цільових загальнодержавних  фондів.

Державний бюджет України  — це головний фінансовий план країни, який віддзеркалює суспільно-економічний  стан у державі. Економічна нестабільність і спад виробництва негативно впливають на формування доходів та фінансування видатків бюджету. Бюджет, його дохідна частина прямо пов'язані із Державною програмою соціально-економічного розвитку України на поточний фінансовий рік. І навпаки, виконання зазначеної програми залежить від її фінансового забезпечення. У цьому напрямку Державний бюджет виступає основою фінансування загальнодержавних програм та сприяє їх виконанню. Фінансова політика охоплює нейтральну ланку системи економічних відносин і відіграє провідну роль у реалізації загальнодержавних функцій. Організація і регулювання цих відносин здійснюються відповідно до діючого етапу та стану суспільно-економічного розвитку країни. Без врахування суспільно-економічного розвитку політика стає гальмом розжитку економічних відносин. 
        Державна програма соціально-економічного розвитку України і Державний бюджет України мають своє особливе місце, роль і призначення в системі суспільно-економічних відносин.

Бюджет за своїм змістом  є складною категорією і в теорії державних фінансів розглядається  у трьох аспектах: 

• як правовий акт, згідно з яким виконавчі органи влади розпоряджаються фондами грошових ресурсів;
• як план доходів і видатків відповідного органу влади;
• як економічна категорія, оскільки державний бюджет відображає грошові відносини з приводу утворення, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів.

Бюджет відображає масштаби діяльності держави й водночас обмежує  її. Якщо, з одного боку, це кошти, які надходять у повне розпорядження держави і визначають її фінансовий потенціал, то з іншого, в цьому документі зосереджені грошові фонди суспільного користування, які перебувають не так у власності, як у розпорядженні органів державної влади . Він визначає її можливості й пріоритети розвитку, її роль і форми реалізації закріплених за нею функцій.  

 

1.3 Порядок формування та використання коштів державного бюджету України

 

 

   Формування бюджету,  а також регламентація доходів та видатків здійснюється згідно з бюджетним законодавством України:

 -  Конституція України;

-  Бюджетний кодекс  України;

-  Закон про Державний  бюджет на поточний рік.

   Конституцією України  (ст. 95) визначено загальні засади  формування бюджетної системи  України, побудовані на справедливому  і неупередженому розподілі суспільного  багатства між громадянами і  територіальними громадами.

   Виключно Закон  про Державний бюджет України  визначає будь-які видатки держави  на загальносуспільні потреби,  розмір і цільове спрямування  цих видатків. Таким чином, Конституція  обмежує фінансові ресурси, якими  може оперувати Уряд протягом  бюджетного періоду для забезпечення  державної політики. Принципом бюджету  визначається його збалансованість;  регулярні звіти про доходи  і видатки Державного бюджету  України мають бути оприлюднені. Бюджетний процес в Україні регулюється процесуальними та матеріальними правовими нормами,які закріплюються в Бюджетному кодексі України.

   Бюджетний процес  прив’язаний до календарного  циклу. Бюджетне законодавство  розглядає весь цикл бюджетних  процедур – планування, затвердження, виконання та звіт про виконання  бюджету.

   Завдання бюджетного законодавства, в першу чергу, Бюджетного кодексу України, полягає у регламентації бюджетного процесу. Відповідно до Бюджетного кодексу України, бюджетний процес регулює порядок розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання, а також контролю за дотриманням бюджетного законодавства.

   Відповідно до  Глави 4  до нового Бюджетного  кодексу України стадіями бюджетного  процесу визначаються:

1. Складання проектів бюджетів:

       - організаційні засади складання проекту Державного бюджету України;

   - визначення бюджетної політики на наступний бюджетний період;

  - інструкції з підготовки бюджетних запитів;

   - складання бюджетного запиту;

          - аналіз бюджетних запитів і розробка Державного бюджету України;

   - схвалення Кабінетом Міністрів України проекту закону про Державний бюджет України;

   - проект закону про Державний бюджет України та матеріали, що до нього додаються.

2. Розгляд проекту та прийняття закону про Державний бюджет України;

  - представлення проекту закону про Державний бюджет України Верховній Раді України;

   - підготовка Верховною Радою України проекту закону про Державний бюджет України до першого читанням;

  - розгляд проекту закону про Державний бюджет України у першому читанні;

  - підготовка проекту закону про Державний бюджет України до другого читання;

 - розгляд проекту закону про Державний бюджет України у другому читанні;

 - набрання чинності законом про Державний бюджет України.

Для вироблення узгоджених дій у забезпеченні реалізації стратегії  економічного і соціального розвитку країни, формування бюджетних показників на черговий бюджетний рік Уряд щорічно  розробляє Основні напрями бюджетної  політики (ст. 32, п. 2 Закону України «Про Кабінет Міністрів України»). В основу розробки покладаються прогнозні макропоказники економічного і соціального розвитку країни на плановий рік, а саме: показники номінального та реального обсягу валового внутрішнього продукту, індекси споживчих цін та цін виробників, офіційного обмінного курсу гривні у середньому за рік та на кінець року, рівень безробіття.

   Правові, економічні  й організаційні засади формування  основних напрямів бюджетної  політики визначені Законом України  "Про державне прогнозування  та розроблення програм економічного  і соціального розвитку України"  від 23.03.2000 р. №1602-III зі змінами  та доповненнями. Оптимальний та  ефективний бюджетний процес, а  відповідно, і бюджетна політика, залежать від того, як реалізується  економічна політика через комплексну  взаємодію її інструментів, в  складі яких є монетарні засоби  та показники.

   Виходячи із технологій  бюджетного процесу, можна впевнено  стверджувати, що бюджетна та  монетарна політики як дві  складові фінансової, а значить,  і економічної політики, не є  протилежностями, між ними необхідна  координація та взаємоузгодженість.

   Координація бюджетної та монетарної політики – це процес, за допомогою якого Міністерство фінансів і Центральний банк модифікують свою політику (коригують заходи) таким чином, щоб вона мала взаємовигідний характер у реалізації загальносуспільних інтересів.

   Бюджетна політика  через свою специфіку не може  не враховувати цілі монетарної  політики, прогнозні монетарні показники,  а монетарна політика Національного  банку України, у свою чергу,  здійснює вплив на формування  і виконання державного бюджету.  Як бюджетна, так і монетарна  політики потребують високої  компетентності, належного рівня  професіоналізму та управлінської  культури, і не допускають політичного  тиску. 

   Для більш реального прагматичного визначення основних напрямів бюджетної політики Національний банк до 15 березня року, що передує плановому, подає до Верховної Ради та Кабінету Міністрів прогнозні монетарні показники на наступний рік (ст. 7, п. 1 Закону України «Про Національний банк України») та до 1 квітня року, що передує плановому, – проект кошторису доходів та витрат Національного банку на наступний рік (ст. 5 Закону України «Про Національний банк України»), які використовуються для складання проекту закону про Державний бюджет України.