Финансовій рінок

центної політики не повинна  призводити до зменшення обсягу залучених ресурсів та зниження попиту на дорогі кредити. Зростання ж цього показника свідчить про правильність застосованої банком політики встановлення відсоткових ставок на кредити та вклади [21].

Дохідність  кредитних операцій на 1 грн активу або дохідність активів за ра-

хунок кредитних  операцій розраховується як відношення доходу від наданих креди-

тів до середніх активів:

                                                      Кдох-ть к.о.а. = Дкр / А                                 (1. 12)

де,  Кдох-ть к.о.а. – дохідність активів за рахунок кредитних операцій;

     Дкр – доходи від наданих кредитів;

     А – середні активи.

Використання даного коефіцієнта менш поширене, ніж показника дохідності

кредитних операцій. Він  характеризує внесок кредитних операцій у загальну дохід-

ність активів. Різновидом цього показника може бути коефіцієнт, у знаменнику яко-

го замість загальних активів беруться тільки дохідні активи. За високої частки кре-

дитів у загальних  активах його значення наближатиметься до значення коефіцієнта дохідності кредитних вкладень.

  Дохідність кредитних операцій розраховується відношенням доходів від кре-

дитних операцій до середніх кредитних вкладень за досліджуваний період:

                                                  Кдох-ть к.о. = Дкр / Ксеред.вк.                        (1. 13)

де, Кдох-ть к.о. – дохідність кредитних операцій;

    Дкр – доходи від кредитних операцій;

   Ксеред.вк. – середні кредитні вкладення.                       

Під час розрахунку даного коефіцієнта чисельник береться фактична сума от-

риманого доходу від  процентів за кредитами. Для точнішого  розрахунку вона може бути скоригована на суму втрат від списання безнадійних кредитів за аналізований період.

  Даний коефіцієнт є універсальним показником, що характеризує ефективність вкладень у кредитні операції і показує, скільки банк отримує доходів з кожної грив-

ні, вкладеної саме в  кредитні операції. Його застосування дає змогу зробити порів-

няльний аналіз ефективності різних видів банківських операцій (операцій з цінними паперами, з валютою, лізингові операції тощо) і оптимізувати напрями використан-

ня банківських ресурсів, віддаючи пріоритети найдохіднішим видам діяльності. За умови ідеального стану кредитного портфеля та дотримання ідеальної фінансової дисципліни позичальників, коли виконуються всі умови договорів і всі кредити та проценти за ними повертаються повністю, цей коефіцієнт дорівнюватиме середньо-

зваженій процентній ставці за кредитами. 

Прибутковість кредитних  операцій розраховується діленням прибутку від кредитних операцій на середні активи:

                                                    Кприб-ть к.о. = Пк.о. / А                                   (1. 14)

де, Пк.о. – прибуток від кредитних операцій;

    А – середні активи.

Даний коефіцієнт показує, скільки отримано прибутку від кредитних операцій на кожну гривню, вкладену в кредитні oперації (в активи). Зростання показника при-

бутковості кредитних  операцій швидшими темпами порівняно  зі зростанням показ-

ника дохідності кредитних  операцій свідчить про підвищення ефективності кредит-

них вкладень.

Розрахунок коефіцієнта  прибутковості зумовлює можливість визначення фак-

торів та причин, що вплинули на зміну абсолютного розміру прибутку від кредит-

них операцій. Отже, на прибуток від кредитних операцій впливають такі чинники:

- обсяг наданих кредитів;

- зміна структури наданих  кредитів;

- зміна процентної  ставки за кредит (ціна кредиту);

- зміна процентної ставки за депозитами (собівартість залучених ресурсів).

Розрахунок впливу факторів здійснюється за такою методикою. Наприклад,

для розрахунку впливу обсягу наданих кредитів на зміну прибутку необхідно базис-

ну величину суми прибутку помножити на відсоток приросту фактичної суми нада-

аних кредитів порівняно  з базисною.

Для розрахунку впливу структурних  зрушень необхідно від базисної величини прибутку в перерахунку  на фактичний обсяг та структуру  відняти базисну суму при-

бутку, помножену на відсоток темпу зростання обсягів наданих  кредитів.

Для розрахунку впливу процентної ставки за кредит необхідно від фактичних  процентних доходів банку відняти  базисну величину доходів у перерахунку  на фак-

тичний обсяг та структуру наданих кредитів.

Вплив процентної ставки за депозитами розраховується як різниця  між фак-

тичною сумою процентних витрат та базисною в перерахунку  на фактичний обсяг та структуру  залучених депозитів. Вплив даного чинника береться з протилежним  зна-

ком, оскільки він перебуває у зворотній залежності до результативного показника.

Питома вага (частка) доходів від надання кредитів у загальній сумі доходів розраховується діленням доходу від надання кредитів на загальну суму доходів бан- ку:

                                                           Чкр = Дкр / Дзаг.                                         (1. 15) 

де, Дкр – дохід від надання кредитів;

    Дзаг. – загальна сума доходів банку.

Цей коефіцієнт характеризує частку доходів, отриманих банком від  надання

кредитів порівняно з доходами від інших операцій у загальних доходах банку від ін-

ших активних операцій. Аналізуючи його, доцільно порівняти значення даного по-

казника зі значенням  коефіцієнта кредитної активності. Якщо коефіцієнт питомої ва-

ги кредитних доходів вищий коефіцієнта питомої ваги кредитів у дохідних активах, це свідчить про те, що ефективність кредитних операцій вища, ніж ефективність ін-

ших банківських операцій [19].

Зниження кількості  великих кредитів за незмінної або  зростаючої питомої ва-

ги фактичної величини, а також середнього розміру говорить про недостатню робо-

ту банку щодо диверсифікації кредитних вкладень, збільшує ризик  неповернення позики і можливості виникнення дефіциту ліквідних коштів. З метою підвищення ліквідності слід дотримуватись відмінного від нормального рівня граничної суми ве-

ликих кредитів. При цьому треба виходити з того, що заборгованість за великими кредитами не повинна перевищувати 50 % фактичних кредитних вкладень.

Щоб здійснювати контроль за дотриманням принципів зниження кредитного ризику, необхідно проводити аналіз структури кредитного портфеля, який ми розг-

лянемо окремо у наступному пункті [20].

 

 

1. 3. Методика оцінки кредитного портфеля банку

Кредитні операції, що здійснюються банком, формують його кредитний  порт-

фель. Кредитні вкладення, або кредитний портфель комерційного банку, в свою чер-

гу, являють собою сукупність усіх позик, наданих банком з метою отримання дохо-

ду [7].

Кредитний портфель банку включає агреговану балансову  вартість усіх креди-

тів, у тому числі прострочених, пролонгованих  та сумнівних до повернення. Разом  з тим до нього не входять:

- відсотки нараховані, але не сплачені;

- зобов’язання видати кредит;

- кредитні лінії, які ще не використані;

- гарантії та акредитиви;

- оперативний лізинг.

Від структури і якості кредитного портфеля банку значною мірою  залежить його стабільність, репутація та фінансовий успіх. Тому банку необхідно аналізувати

якість позичок, проводити  незалежні експертизи великих кредитних проектів і захо-

дів, виявляти випадки відхилення від законної кредитної політики.

Крім того, слід враховувати  ще й таку особливість кредитного портфелю, що з одного боку, він є “класичним” об’єктом активних операцій комерційних банків, який традиційно забезпечую найвагомішу частину доходів, але водночас у нестабі-

льних макроекономічних умовах він є одним із найризикованіших шляхів отриман-

ня прибутку. Саме з цієї причини банк повинен здійснювати постійний аналіз кре-

дитного портфеля.

Аналіз кредитного портфеля в системі управління банком дає змогу вибрати варіант раціонального розміщення ресурсів, напрями кредитної політики банку, зни-

зити ризик  за рахунок диверсифікації кредитних вкладень, прийняти рішення щодо доцільності надання позики клієнтам залежно від їх кредитоспроможності, галузевої належності, форм власності і т. д. Результати аналізу дають змогу приймати рішення про зміну напрямів та методів кредитування.

Аналізувати кредитний  портфель можна за різними ознаками:

- за терміном кредитування (виділити короткострокові, середньострокові та довгост-

рокові кредити);

- за контрагентами (виокремити кредити, надані суб’єктам господарювання, органам державного управління, місцевим органам державного управління, фізичним особам, а також міжбанківський кредит);

- за ступенем ризику [7].

  Важливим етапом структурного аналізу кредитного портфелю є визначення його питомої ваги в загальній структурі активів банку. Це пояснюється тим, що пи-

тома вага кредитного портфеля у структурі активів  дає змогу визначити напрям дія-

льності комерційного банку. Але надмірно високе значення цього показника не завжди є свідченням орієнтації комерційного банку переважно на кредитні операції. Іноді це може бути й ознакою певних фінансових негараздів у банківській установі.

Після вивчення структури кредитних вкладень, їх слід проаналізувати з погля-

ду ступеня кредитного ризику, рівня забезпеченості кредитів та ефективності кре-

дитної діяльності в цілому. 
 Так, в процесі проведення кредитних операцій банки зустрічаються з кредит-

ним ризиком, тобто з ризиком несплати позичальником в установлений строк нада-

ної банком позички  та процентів, належних кредитору. Тому особливу увагу, як вже зазначалося раніше, приділяють якості кредитного портфеля, захищеності його від кредитного ризику.

Комерційні банки зобов’язані створювати резерви для відшкодування можли-

вих витрат. З метою нарахування резерву й оцінки якості кредитного портфеля ко-

мерційні банки здійснюють класифікацію виданих кредитів та оцінку кредитних ри-

зиків з урахуванням  таких критеріїв:

- оцінка фінансового стану позичальника;

- погашення позичальником кредитної заборгованості за основним боргом та відсот-

ків за нею [24].

   Загалом, якісна оцінка кредитного портфеля націлена насамперед на те, щоб максимально знизити ризик неповернення позики, який веде до значних втрат для банку і може призвести його до банкрутства. 
 Таким чином, для оцінки якості кредитного портфеля з погляду кредитного ризику застосовуються такі показники: 
- коефіцієнт покриття класифікованих позик; 
- питома вага зважених класифікованих позик; 
- коефіцієнт проблемних позик; 
- коефіцієнт збитковості позик.

Перелічені показники  варто проаналізувати в динаміці, з’ясувати їх зміни, при

чини погіршення. Розрахунок цих коефіцієнтів допомагає виявити  тенденції погір-

шення фінансового стану та визначити  способи збільшення економічної  ефектив-

ності кредитних операцій [3, с. 136].

Коефіцієнт покриття класифікованих позик розраховується як відношення зважених класифікованих позик до власного капіталу:

                                                             К п.кп. = Зв.кп / ВК                                    (1. 16)

де, Зв.кп - зважені класифіковані позики;

     ВК – власний капітал банку 
 Цей показник комплексно характеризує якість кредитного портфеля з погляду ризику в сукупності з його захищеністю власним капіталом. Підвищення цього кое-

фіцієнта в динаміці вважається негативним явищем та свідчить про  підвищення ймовірності збитків  у майбутньому. 
 Коефіцієнт питомої ваги зважених класифікованих позик розраховується як співвідношення зважених класифікованих позик до загальної суми позик:

                                                       Чк.п = Пзв.кп / П                                             (1. 17)

де, Пзв.кп - зважені класифіковані позики;

   П – загальна сума позик.

  Зважені класифіковані позики розраховуються множенням суми кредитів пев-

ної групи ризику на відповідний коефіцієнт, який відповідає певному рівню резерву,

що пов’язаний з певним ступенем ризику кожної групи наданих позичальникам кре-

дитів (табл. 1. 1):

 

Таблиця 1. 1

Розрахунок  зважених класифікованих позик

 

Групи кредитів	Рівень резерву (ступінь ризику), %
Стандартні	2
Під контролем	5
Субстандартні	20
Сумнівні	50
Безнадійні	100

 

 Коефіцієнт несплачених позик розраховується як співвідношення позик із простроченою виплатою відсотків та основної суми до загального обсягу позик:

                                                          Кнеспл. = Ппр / П                                      (1. 18)

де, Ппр – позики із простроченою виплатою відсотків та основної суми;