Економічний зміст кризи

За умови резервування амортизаційних відрахувань їх нагромадження  в на кінець терміну служби об’єкта  сума визначається за формулою:

                                      ,                                    (3.1)

 

де АН - нагромадження амортизаційних відрахувань, грн.;

Аі – сума амортизаційних відрахувань в i-му періоді, грн;

Ен – коефціцієнт приведення, прийнятий з розрахунку річної ставки депозиту;

Т – термін служби об’єкта  основних засобів, років.

Після завершення терміну  служби об’єкта нараховані на нього  амортизаційні відрахування використовуються відповідно до його призначення як одне з джерел відтворення основних засобів.

Передбачається, що затрати  на виконання всіх видів ремонту, модернізацію та інші види поліпшень  основних засобів за період їх служби відносяться на собівартість продукції  в межах сум, установлених чинним законодавством, або покриваються за рахунок прибутку, резервних фондів і фондів цільового використання [14, c. 73].

За другим варіантом, який зараз є найбільш поширеним, амортизаційні відрахування надходять до господарського обороту для збільшення власних обігових коштів підприємства. Використовуючи амортизаційні відрахування у господарському обороті, підриємство одержує приріст прибутку, який розраховується як добуток суми амортизаційних відрахувань у поточному періоді та ставки доходності оборотних засобів [20].

Поточна сума чистого прибутку за весь термін служби об’єкта основних засобів визначається шляхом дисконтування  сум чистого прибутку в кожному  періоді за формулою:

                                        ,                                           (3.2)

де, ЧП - сума чистого прибутку, грн.;

Т - термін служби об’єкта  основних засобів, років;

ЧПі - суми чистого прибутку в кожному періоді, грн..

Як показник економічної  вигоди варіанта використання амортизаційних відрахувань брали поточну вартість нагромадження суми амортизації  чи сум чистого прибутку за весь термін служби об’єкта основних засобів. Економічно вигіднішим слід вважати варіант, який забезпечує найбільшу поточну вартість грошових потоків [14, c. 73].

На величину амортизаційних відрахувань на підприємстві впливають  багато чинників проте найбільш важливими  з них є прийнятий спосіб обчислення амортизації і спосіб переоцінки основних фондів. У зв’язку з  цим одним з найважливіших  завдань амортизаційної політики повинне  стати відновлення відтворювальної  функції амортизації [21].

При формуванні амортизаційної політики на підприємстві слід враховувати наступні принципи [1, c. 99]:

– ефективності, який обумовлює  необхідність створення системи  цільових параметрів;

– цілеспрямованості має  на увазі визначення цілей, згідно яким розробляються тактичні прийоми для їх досягнення;

– спадкоємності, який необхідно  дотримуватись у зв’язку з  вимогами правових норм до нарахування амортизації;

– еластичності, який застосовується з точки зору можливого перегляду  цілей та параметрів у зв’язку  зі змінами умов господарювання;

– системності забезпечує виконання вимог системного підходу  до формування амортизаційної політики та погодження цілей всіх підвидів амортизаційної політики підприємства;

– багатоваріантності, який дозволяє ефективно реалізувати  принцип еластичності в результаті впровадження різних варіантів політики;

– комплексності обумовлює  необхідність комплексного підходу  до розробки амортизаційної політики з врахуванням загальних стратегічних цілей розвитку, усіх особливостей фінансів і фінансової політики основних засобів, що амортизуються і усього майнового комплексу підприємства в цілому.

У цілях формування методики планування у рамках амортизаційної політики виділено фактори, що впливають  на ефективність реалізації політики і які потрібно враховувати при її формуванні [1, c. 100].

1. Об’єктивні фактори: 

– державна амортизаційна  політика;

– рівень науково-технічного розвитку в країні (рівень освіти і  кваліфікації населення, стан інфраструктури тощо);

– рівень конкуренції;

– кон’юнктура ринків.

2. Суб’єктивні фактори: 

– стратегія розвитку підприємства;

– фінансова політика підприємства;

– стан основних фондів, що амортизуються;

– особливості виробництва  продукції, робіт чи послуг.

Пропонується формувати амортизаційну політику на підприємтві згідно наступних основних етапів [1, c. 100]:

1. Розробка відповідних  заходів, які направлені на  контроль реалізації та ефективності  амортизаційної політики.

2. Формування фінансового  плану господарської діяльності  на даний період.

3. Визначення цілей амортизаційної  політики та їх погодження  з цілями загальної стратегії  розвитку і цілями фінансової  політики.

4. Ідентифікація основних  фондів, що амортизуються (присвоєння  назв, визначення технічної характеристики тощо).

5. Проведення аудиторської  перевірки правильності нарахування  амортизаційних відрахувань та проведення переоцінки основних фондів.

6. Проведення переоцінки  та вибір способу нарахування  амортизації на наступний період.

7. Формування переліку  об’єктів, які плануються придбати  у короткостроковій, середньостроковій  та довгостроковій перспективі. 

8. Групування майна, що  амортизується згідно застосування  методів та цілей амортизаційної  політики.

9. Визначення методів  нарахування амортизаційних відрахувань  у розрізі амортизаційних груп  згідно ПКУ.

          3.2. Обґрунтування методу нарахування амортизації основних засобів ПАТ «Макаронна фабрика»

 

 

Доцільно вибирати метод нарахування амортизації в залежності від

життєвого циклу  продукції, що виробляється за допомогою  даного основного засобу, оскільки відтворення основних виробничих засобів  визначають чотири стадії існування  продукції: розвиток, становлення, зрілість, спад.

На фазі розвитку рекомендується використовувати прямолінійний  або виробничий метод, тому що вони є методами пропорційного нарахування  амортизації. Збільшення суми амортизаційних відрахувань за незначних обсягів  реалізації сприятиме збільшенню ціни на продукцію, що призведе до зниження попиту на неї. Тому застосування прискорених  методів, які характеризуються високими нормами амортизації в першій половині строку використання і поступовим зниженням у другій половині, є  недоцільним.

Фаза становлення  та зрілості характеризується зменшенням витрат на виробництво, зростанням попиту і, як наслідок, досягненням максимального  прибутку. На даних етапах кошти  ефективно витрачаються на розширене  відтворення основних засобів, тому доцільніше використовувати прискорені методи (зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості та кумулятивний) [6, c. 4].

Для стадії спаду  характерним є зниження обсягів  продажу, зменшення прибутку. Тому знову (як і на фазі розвитку) виникає необхідність використовувати пропорційні методи нарахування амортизації: прямолінійний  та виробничий. ПАТ «Макаронна фабрика» в аналізованому періоді знаходиться саме на стадії спаду, яка проявляється у зниженні обсягу випущеної продукції, всіх показників ефективності діяльності і прибутковості. Насамперед це обумовлено впливом таких зовнішніх факторів,  як зменьшення попиту на продукцію, поява нових конкурентів, погане економічне становище України.

Для вибору методу нарахування амортизації на підприємстві треба визначити розміри амортизаційних відрахувань по кожній групі основних засобів. Аналізуватимемо наступні п'ять років діяльності ПАТ «Макаронна фабрика». Будемо вважати, що тенденція до оновлення основних засобів буде залишатися незмінною, а ліквідаційна вартість основних засобів буде рівною 5% від їх первісної вартості. За виробничим методом визначити розмір амортизаційних відрахувань не вдасться через відсутність даних з випуску продукції підприємством.

Проаналізуємо амортизацію  основних засобів ПАТ «Макаронна фабрика» групи 3 «Будівлі та споруди» (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Розрахунок амортизаційних відрахувань групи основних засобів  «Будівлі та споруди»

Рік	Вартість, що амортизується, тис грн				Норма амортизації	Амортизаційні відрахування, тис грн			Накопичена амортизація, тис грн				Балансова вартість, тис грн
1	2				3	4			5				6
Прямолінійний метод
2012	5741,8				0,05	287,09			3955				2089
2013	6055,8				0,05	302,79			4257,79				1786,21
2014	6369,8				0,05	318,49			4576,28				1467,72
2015	6683,8				0,05	334,19			4910,47				1133,53
2016	6997,8				0,05	349,89			5260,36				783,64
2017	7311,8				0,05	365,59			5625,95				418,05
Метод  зменьшення залишкової вартості
2012		2378,00		0,14			330,80			3971,80		2047,20
2013		2361,20		0,14			328,46			4300,26		1718,74
2014		2032,74		0,14			282,77			4583,03		1435,97
2015		1749,97		0,14			243,43			4826,47		1192,53
2016		1506,53		0,14			209,57			5036,04		982,96
2017		1319,92		0,14			180,42			5216,46		802,54
Кумулятивний метод
2012		5741,80		0,06			355,44			3996,44		2022,56
2013		6055,80		0,06			346,05			4342,49		1676,51
2014			6369,80		0,05			333,66			4676,15		1342,85
2015			6683,80		0,05			318,28			4994,42		1024,58
2016			6997,80		0,04			299,91			5294,33		724,67
2017			7311,80		0,04			278,54			5572,87		446,13

Отже, з табл. 3.2 можна зробити висновок, що прямолінійний  метод є найбільш ефективним через  рівномірне розподілення амортизаційних відрахувань, а також найменьшу  залишкову вартість на кінець досліджуваного періоду.

Далі проаналізуємо  основні засоби групи 4 «Машини та обладнання» за допомогою табл. 3.3:

Таблиця 3.3

Розрахунок амортизаційних відрахувань групи основних засобів  «Машини та обладнання»

Рік	Вартість, що амортизується, тис грн	Норма амортизації		Амортизаційні відрахування, тис грн	Накопичена амортизація, тис грн	Балансова вартість, тис грн
1	2	3		4	5	6
Прямолінійний метод
2012	35788,4	0,2		7157,68	29207	8465
2013	38338,4	0,2		7667,68	36874,68	797,32
2014	40888,4	0,2		8177,68	45052,36	-7380,36
2015	43438,4	0,2		8687,68	53740,04	-16068,04
2016	45988,4	0,2		9197,68	62937,72	-25265,72
2017	48538,4	0,2		9707,68	72645,4	-34973,4
Метод  зменьшення залишкової вартості
2012	11059,00	0,45		4984,51	31543,51	6074,49
2013	8624,49	0,45		3887,23	35430,74	2187,26
2014	4737,26	0,45		2135,18	37565,92	52,08
2015	2602,08	0,45		1172,81	38738,73	-1120,73
2016	1429,27	0,45		644,20	39382,93	-1764,93
2017	785,07	0,45		353,85	39736,78	-2118,78
Кумулятивний метод
2012	35788,40	0,13	4771,79		31330,79	6287,21
2013	38338,40	0,07	2555,89		33886,68	3731,32
2014	40888,40	0,03	1362,95		35249,63	2368,37
2015	43438,40	0,01	289,59		35539,22	2078,78
2016	45988,40	0,00	153,29		35692,51	1925,49
2017	48538,40	0,00	32,36		35724,87	1893,13
Метод прискореного зменьшення залишкової вартості
2012	11059,00	0,4	4423,6		30982,60	6635,40
2013	9185,40	0,4	3674,16		34656,76	2961,24
2014	5511,24	0,4	2204,496		36861,26	756,74
2015	3306,74	0,4	1322,6976		38183,95	-565,95
2016	1984,05	0,4	793,61856		38977,57	-1359,57
2017	1190,43	0,4	476,17		39453,74	-1835,74