Економічний зміст кризи

- вартість основних засобів, безоплатно отриманих або виготовлених чи споруджених за рахунок коштів бюджету або кредитів, залучених Кабінетом Міністрів України чи під гарантії Кабінету Міністрів України, у разі виконання зобов'язань за гарантією Кабінетом Міністрів України;

- вартість основних засобів,  визначена на рівні звичайної ціни, отриманих в концесію. 

Не підлягають амортизації  та повністю належать до складу витрат за звітний період витрати платника податку на [17]:

- утримання основних засобів,  що перебувають на консервації;

- ліквідацію основних  засобів;

- придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тисяч гривень театрально-видовищними підприємствами - платниками податку;

- витрати на виробництво  національного фільму та придбання  майнових прав інтелектуальної  власності на національний фільм.

Не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування [17]:

- витрати бюджетів на  будівництво та утримання споруд  благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних  і архівних фондів;

- витрати бюджетів на  будівництво та утримання автомобільних  доріг загального користування;

- витрати на придбання  та збереження Національного  архівного фонду України, а  також бібліотечного фонду, що  формується та утримується за  рахунок бюджетів;

- вартість гудвілу;

- витрати на придбання  (самостійне виготовлення) та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію  або інші поліпшення невиробничих  основних засобів.

Передбачено пооб’єктний облік основних засобів у межах 16 груп та визначено мінімально припустимі терміни корисного використання основних засобів від 2 до 20 років в залежності від групи, до якої належить відповідний об'єкт основних засобів [22]. Перелік груп податкового обліку наведено у статті 145 ПКУ (табл. 1.1) [17].

Амортизація на основні засоби груп 1 і 13 не нараховується.

При визначенні строку корисного  використання (експлуатації) платнику податку слід ураховувати:

- очікуване використання  об'єкта підприємством з урахуванням  його потужності або продуктивності;

- фізичний та моральний  знос, що передбачається;

- правові або інші обмеження  щодо строків використання об'єкта  та інші фактори.

Таблиця 1.1

Перелік груп податкового  обліку за ст. 145 ПКУ

Групи	Мінімально допустимі  строки корисного використання, років
група 1 - земельні ділянки	-
група 2 - капітальні витрати  на поліпшення земель, не пов'язані  з будівництвом	15
група 3 - будівлі,	20
споруди,	15
передавальні пристрої	10
група 4 - машини та обладнання	5
з них:
електронно-обчислювальні  машини, інші машини для автоматичного  оброблення інформації, пов'язані з  ними засоби зчитування або друку  інформації, пов'язані з ними комп'ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом), інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела  безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (в тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень	2
група 5 - транспортні засоби	5
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 - тварини	6
група 8 - багаторічні насадження	10
група 9 - інші основні засоби	12
група 10 - бібліотечні фонди	-
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи	-
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 - природні ресурси	-
група 14 - інвентарна тара	6
група 15 - предмети прокату	5
група 16 - довгострокові біологічні активи	7

 

Амортизація об'єкта основних засобів нараховується на підставі виданого підприємством наказу, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування амортизації).

Амортизація основних засобів  проводиться до досягнення залишкової вартості об'єктом його ліквідаційної  вартості. Надалі об'єкт не амортизується. Ліквідаційна вартість визначається підприємством  самостійно на початку амортизаційного  періоду. Така вартість включатиме, як правило, суму відшкодувань від реалізації або ліквідації об'єкта, яку підприємство, ймовірно, отримає від вибуття  такого об'єкта. Тобто сума ліквідаційної вартості є плановим (прогнозним) показником [17].

У ПКУ застосовано однакову методику щодо напрямків віднесення витрат з ремонтів та поліпшень об'єкта основних засобів: якщо сукупна сума витрат з поточного, капітального ремонтів та поліпшень (модернізація, модифікація, добудова, дообладнання, реконструкція) перевищує встановлену базу - 10 відсотків  сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів, що підлягають амортизації  на початок звітного податкового  року, то таке перевищення включається  до первісної вартості об'єкта, якого  здійснено ремонт та поліпшення.

Якщо ж сукупна сума зазначених витрат не перевищує встановлену  базу у 10 відсотків, то вона включається  до витрат того звітного податкового  періоду, в якому такі ремонт та поліпшення були здійснені.

Ремонтом називають витрати  платника податку, що здійснюються для  підтримання об'єкта в робочому стані  та отримання первісно визначеної суми майбутньої економічної вигоди від  його використання.

До поліпшень відносять  витрати платника податку, що повинні  приводити до зростання майбутніх  економічних вигод, первісно очікуваних від використання об'єктів.

Амортизація основних засобів  у податковому обліку нараховується  із застосуванням методів: прямолінійного, зменшення залишкової вартості, прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивного, виробничого. Конкретний метод амортизації для кожної з груп визначається наказом про облікову політику підприємства з метою складання фінансової звітності та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання [17].

Нарахування амортизації  за новим методом починається  з місяця, наступного за місяцем  прийняття рішення про зміну методу амортизації [17].

1.3. Методи нарахування амортизації основних засобів

 

 Відповідно до Статті 145 ПКУ передбачено наступні методи нарахування амортизації: прямолінійний; зменшення залишкової вартості; прискореного зменшення залишкової вартості; кумулятивний; виробничий [17].

Прямолінійний метод означає, що річна сума амортизації визначається розподілом амортизованої вартості на очікуваний період часу використання об`єкта основних засобів. Цей метод забезпечує рівномірну амортизацію об`єкта протягом усього терміну його використання.

Річна сума амортизації визначається діленням вартості, що амортизується, на очікуваний строк корисного використання об`єкта основних засобів [18, с.327].

                                                  ,                                               (1.1)

де А_річ – річна сума амортизації основних засобів, грн.;

 – початкова  вартість основних засобів, грн;

 – ліквідаційна вартість  основних засобів, грн.;

Т – термін корисного  використання, дні (роки).

Таким чином, при застосуванні прямолінійного методу амортизаційна  вартість об’єкта рівномірно списується (розподіляється) протягом терміну  його корисного використання.

Цей метод заснований на припущенні, що сума нарахованої амортизації  залежить від терміну (тривалості) експлуатації об’єкта основних засобів.

Разом з тим, метод прямолінійного списання має свої переваги і недоліки. 
Переваги даного методу – це простота розрахунку і рівномірність розподілу суми амортизації між обліковими періодами, що забезпечує порівнянність собівартості продукції з прибутком від його реалізації.

Водночас цей метод має низку  недоліків:

- по-перше, цей метод передбачає  рівномірний знос основних засобів протягом усього терміну їх використання, але в реальному виробництві устаткування зношується нерівномірно (простої, поломки, неповне завантаження за зміну) і вартість основних засобів на вартість продукції переноситься нерівномірно;

- по-друге, прямолінійний метод  амортизації не враховує морального  зносу основних засобів, який зменшує вартість машин та устаткування або зменшує можливу їх вартість за рахунок введення в експлуатацію нових, більш досконалих, ефективних машин та устаткування.

Метод зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації [17]:

                                    ,                                                        (1.2)

Де А_річ – сума амортизаційних відрахувань, грн;

ОЗ_з – залишкова вартість основних засобів, грн;

Н_а – річна норма амортизації, %.

Річна норма амортизації (у відсотках) обчислюється як різниця  між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного  використання об'єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об'єкта на його первісну вартість [17].

Формулою визначення річної норми амортизації є :

                                       ,                                   (1.3)

де Л- ліквідаційна вартість основних засобів, грн;

ОЗ_п – початкова вартість основних засобів, грн; 

n- тривалість корисного використання об'єкта основних засобів, років.

Норма амортизації при  цьому методі значно вище, ніж при  прямолінійному, значення норми залишається  незмінним протягом усього терміну  використання об’єкта. База для нарахування  амортизації при цьому методі постійно, з року в рік змінюється. Це забезпечує прискорену амортизацію  об’єкта протягом перших років його експлуатації. При цьому методі залишкова  вартість ніколи не буде дорівнювати  нулю.

Цей метод грунтується  на припущенні, що новий об’єкт основних засобів дасть велику віддачу в перший рік його експлуатації. Потім його віддача (продуктивність, потужність) із року в рік буде зменшуватися. Відповідно, у першому році експлуатації об’єкта буде отримано більше економічних вигод, ніж у кожному наступному.

Метод прискореного зменшення  залишкової вартості є різновидом методу зменшення залишкової вартості. При  цьому методі річна сума амортизації  визначається як множення залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або початкової вартості на дату початку нарахування амортизації  і подвоєної річної норми амортизації, обчисленої виходячи з терміну корисного  використання об’єкта [18, с.327]:

                                         ,                                             (1.4)

де, А_річ – сума амортизаційних відрахувань, грн;

ОЗ_з – залишкова вартість основних засобів, грн;

Н_а – річна норма амортизації, %.

Метод прискореного зменшення  залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні амортизації  до об'єктів основних засобів, що входять  до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні  засоби) [17].