Економічна сутність витрат, їх оцінка та види

1. Якщо фактичний  обсяг виробництва менший за  нормальну потужність, то у виробничу  собівартість включається добуток  нормативу постійних витрат на  фактичний обсяг виробництва,  тобто в собівартість включається  лише частина постійних непрямих витрат: Д-т  23, К-т  91.

Частина постійних  непрямих витрат, що залишилася, є нерозподіленою і включається до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення: Д-т  90; К-т  91.

2. Якщо фактичний  обсяг виробництва дорівнює нормальній  потужності, то вся сума постійних  витрат включається у виробничу  собівартість продукції: Д-т  23; К-т  91.

3. Якщо фактичний  обсяг виробництва більше нормальної  потужності, то у виробничу собівартість  одиниці продукції включається  величина, що визначається діленням фактичної величини постійних витрат на фактичний обсяг виробництва. Нерозподілених витрат немає: Д-т 23; К-т 91 [16, с. 41-42].

Адміністративними є витрати, пов’язані із обслуговуванням виробництва і  управлінням ним в масштабі всього підприємства.

До  інших  операційних витрат включаються:

• витрати на  дослідження  та  розробки відповідно до П(С)БО 8 “Нема-

теріальні активи”;

• собівартість реалізованої іноземної валюти, яка для цілей бухгалтерського обліку визначається шляхом перерахунку іноземної валюти в грошову одиницю в еквіваленті, вираженому в грошовій одиниці України за курсом Національного банку України на дату продажу іноземної валюти, плюс витрати, пов'язані з продажем іноземної валюти;
• собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов'язаних з їх реалізацією;
• сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних  боргів;
• втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов'язаннями, що пов'язані з операційною діяльністю підприємства);
• втрати від знецінення запасів; недостачі і втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пені, неустойка;
• витрати на виплати матеріальної допомоги, утримання об'єктів соціально-культурного призначення;
• інші витрати операційної діяльності.

Для обліку інших витрат операційної  діяльності використовують рахунок 94 “Інші витрати операційної діяльності”. Рахунок 94 є активним, витратним, призначений  для обліку  господарських процесів. На рахунку 94 ведеться облік витрат операційної діяльності підприємства, крім витрат, які відображаються на рахунках 90 “Собівартість реалізації”, 91 “Загальновиробничі витрати”, 92 “Адміністративні витрати”, 93 “Витрати на збут”.

По дебету рахунку відображається сума визнаних витрат, по кредиту -списання на рахунок 79 “Фінансові результати” [22].

Первинними  документами  при   відображенні   накопичення   інших  витрат операційної діяльності є накладна, акт про оцінку, інвентаризаційний опис,

порівняльна відомість, розрахунок бухгалтерії тощо. Списання інших   витрат

операційної діяльності на фінансові результати оформляється  довідкою  (розрахунком) бухгалтерії.

Дані по рахунку 94 відображаються в Звіті про  фінансові результати в   рядку з відповідною назвою.

Таблиця 2.4 –  Субрахунки по рахунку 94 “Інші витрати операційної діяльності”

№ субрахунку	Назва субрахунку	Характеристика
941	Витрати на дослідження і розробки	Ведеться облік витрат, пов’язаних з дослідженнями та розробками, що здійснює підприємство, якщо такі дослідження та розробки відповідають П(С)БО 8 “Нематеріальні акти”
942	Собівартість реалізованої іноземної валюти	Відображається балансова вартість реалізованої іноземної валюти на дату її реалізації.
943	Собівартість реалізованих виробничих запасів	Ведеться облік собівартості реалізованих виробничих запасів (сировини, матеріалів, відходів тощо)
944	Сумнівні та бенадійні борги	Узагальнюється інформація про  нарахування резерву сумнівних  боргів на заборгованість, за реалізовану  продукцію, товари, роботи і послуги та про суму списання поточної дебіторської заборгованості, що визнана безнадійною та утворення якої не було пов’язано з реалізацією продукції, товарів, робіт і послуг
945	Втрати від операційної курсової різниці	Ведеться облік втрат за активами й зобов’язаннями операційної діяльності підприємства від зміни операційної діяльності підприємства від зміни курсу гривні до іноземної валюти
946	Втрати від знеці-нення запасів	Ведеться облік втрат, що пов’язані  із знеціненням (уцінкою) запасів
947	Нестачі і втрати від псування цінностей	Ведеться облік нестач грошових коштів та інших цінностей і втрат від псування цінностей, що виявлені в процесі заготівлі, переробки, збереження, та реалізації, якщо на час встановлення нестачі винуватець не виявлений.
948	Визнані штрафи, пені, неустойки	Ведеться облік визнаних економічних  санкцій за невиконання підприємством законодавства та умов договорів
949	Інші втрати операційної діяльності	Узагальнюється інформація про  такі витрати операційної діяльності, які не знайшли відображення на інших  субрахунках рахунку 94 “Інші витрати операційної діяльності”, зокрема витати житлово-комунальних і обслуговуючих господарств, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, санаторіїв та інших закладів оздоровчого та культурного призначення тощо.

Досліджуючи облікову політику КП «Івано-Франківськводоекотехпром», можемо зробити висновок, що організація  бухгалтерського обліку на досліджувальному підприємстві ґрунтується на застосуванні загальноприйнятих у міжнародній практиці передумов та принципів. Витрати визнаються відповідно до П(С) БО 16 „Витрати”. Прямі витрати (матеріальні, оплата праці, інші прямі витрати) включаються в собівартість в тому періоді, коли вони виникли, з використанням рахунку 231. Адміністративні витрати обліковуються на рахунку 92, витрати на збут – на 93 рахунку. Вони не включаються до собівартості продукції, а вважаються витратами періоду.

Щодо витрат, які несе підприємство, то маємо: собівартість реалізованих послуг, до суми якої входить, крім основної діяльності, ще собівартість СП Дендрологічного парку та амортизація по безоплатно переданих основних засобах. До адміністративних витрат, крім витрат основної діяльності включені адміністративні витрати СП Дендрологічного парку. До інших операційних витрат включено собівартість реалізованих виробничих запасів та інші витрати.

Таким чином, комунальне підприємство «Івано-Франківськ-водоекотехпром»  проводить роботу по доопрацюванню  наказу про  облікову політику у  відповідності до Закону України  “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.99 р. № 996-ХIV та діючих Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.  Доопрацьовує класифікації доходів і витрат, схему формування доходів, витрат, фінансових результатів на підприємстві.  Бухгалтерія разом з планово-економічним відділом розробляють нові додатки до наказу про облікову політику підприємства для запровадження єдиних підходів обліку, планування та класифікації витрат. Підприємство затвердить перелік витрат, які відносяться і обліковуються на витратних рахунках, а також здійснить вибір бази розподілу загальновиробничих витрат на постійні та змінні, та між видами діяльності.

Підприємство формує облікову політику по нарахуванню резервів сумнів-

них боргів з метою достовірного відображення реальної вартості при  відображенні активів.

Підприємство створює  технічну раду, яка визначає, до якої групи відно-

сяться основні засоби, придбані підприємством, строк корисної експлуатації, ліквідаційну вартість та інші дані, що необхідні для достовірної  оцінки та відображення основних засобів і нематеріальних активів в обліку і фінансовій звітності, а також буде відслідковувати проведені поліпшення основних засобів за їх економічною суттю, які необхідно відображати як збільшення вартості основних засобів. В бухгалтерському обліку  нарахування амортизації проводиться щомісячно, згідно вимог П(С)БО-7. Спільними зусиллями з міськвиконкомом підприємство встановить порядок відображення в обліку передачі підприємству власником об’єктів основних засобів у господарське відання по рішеннях виконкому міської ради, відповідно до чинного законодавства.

Підприємство вдосконалює  обліковий процес і відображення господарських операцій, у відповідності до Інструкції № 291. Потребують також вдосконалення інформаційно-облікова система підприємства та програмне забезпечення обліково-аналітичних процесів. Передбачається розглянути питання доцільності вдосконалення системи управлінського обліку на підприємстві. Для підприємства є актуальним питання формування системи підвищення кваліфікації працівників фінансово-економічної та бухгалтерської служб на постійній основі, та вдосконалення програмного забезпечення і комплексної автоматизації обліку і звітності.

 

 

3. Основи обчислення собівартості послуг з водопостачання. Калькулювання

 

 

Для організації та управління процесом виробництва і контролю за рівнем витрат потрібна інформація про собівартість продукції.

Калькуляція – це визначення собівартості одиниці продукції  в цілому та в розрізі окремих  статей витрат.

Калькуляція являє собою  розрахунок у грошовому вимірнику  результату будь-якого господарського процесу – заготівлі матеріальних ресурсів, виробництва продукції в основному та в допоміжних цехах, реалізації продукції або матеріальних цінностей, визначення втрат від браку тощо [13, с. 65-662].

Під калькулюванням розуміють  систему економічних розрахунків  собівартості одиниці окремих видів продукції (робіт, послуг). В процесі калькулювання вимірюються витрати на виробництво, кількість наданих послуг, та собівартість одиниці послуг, визначається економічна вигідність діяльності.

Процес калькулювання передбачає такі етапи:

1. вибір об’єкта калькулювання;
2. визначення статей прямих витрат стосовно об’єкта калькулювання;
3. визначення статей непрямих витрат, які будуть розподілятись між об’єктами пропорційно базі розподілу;
4. вибір бази (або декількох баз) розподілу непрямих витрат;
5. розподіл непрямих витрат між об’єктами калькулювання.

В процесі калькулювання  розв’язуються два основних завдання управлінського обліку:

• на основі витрат на виробництво конкретного виду продукції визначити адекватну, справедливу і конкурентноздатну продажну ціну;
• дані про собівартість продукції використовуються для прогнозування і управління виробництвом та витратами.

Своєчасне калькулювання  лежить в основі оцінки виконання  прийнятого підприємством або його підрозділом плану. Воно необхідне  для аналізу причин відхилень  від планових завдань за собівартістю. Дані фактичних калькуляцій використовуються для наступного планування собівартості, для обґрунтування економічної  ефективності впровадження нової техніки, вибору сучасних технологічних процесів, проведення заходів по підвищенню якості продукції, перевірки проектів будівництва і реконструкції підприємств. За результатами калькулювання можна прийняти рішення про виготовлення       напівфабрикатів самостійно або з використанням послуг сторонніх організацій [22].

Таким чином, виробничий облік  і калькулювання є основними  елементами системи управління не тільки собівартості продукції, але і виробництвом в цілому.

На практиці можуть застосовуватись  різні калькуляції в залежності від мети їх складання та використання.

Калькуляції поділяються:

• за часом складання – на директивні (нормативні, кошторисні, планові);
• за рівнем охоплення витрат або місцем їх здійснення – на галузеві, повні, виробничі, внутрішньогосподарські, змінних витрат, технологічні;
• за характером виконання калькуляції – на масові (періодичні), індивідуальні та проміжні;
• за властивостями калькуляційного об’єкту – на загальні, параметричні, за центрами витрат.

З об’єктом калькулювання  тісно пов’язані калькуляційні  одиниці, які є вимірниками об’єкту  калькулювання.

Метод обліку собівартості (вид калькулювання) є сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво за калькуляційними  об’єктами і прийомами визначення собівартості калькуляційних одиниць. Він залежить від типу організації  і технології виробництва та включає  в себе принципи збору інформації з центрів витрат про витрачені ресурси, узагальнення і розподіл непрямих витрат [21].

В залежності від повноти  охоплення обліком виробничих витрат розрізняють облік повної собівартості, яка включає постійні та змінні, виробничі  і невиробничі витрати, та облік неповної собівартості (тобто калькулювання на основі лише тільки змінних витрат) [16, с. 44-47].

В калькуляційному обліку об’єкти вказують ознаку групування витрат і одночасно характеризують вид калькулювання, який залежить від прийнятого аналітичного обліку витрат. На рисунку 2.6 зображено класифікацію методів обліку собівартості.