Банківська діяльність

Аналіз дає змогу зробити  такі висновки:

— витрати на обслуговування розрахункових рахунків, як правило, найменші. Це найдешевший ресурс для банку. Збільшення частки зазначеного компоненту в ресурсній базі скорочує процентні витрати, однак зміни залишків на розрахункових рахунках не передбачені, через що їхня висока частка послабляє ліквідність банку. Обсяг розрахункових рахунків у ресурсній базі, що застосовується як оптимальний у світовій практиці, становить близько 30%;

• незважаючи на зростання процентних витрат , збільшення частки строкових депозитів у загальній сумі коштів — момент позитивний, оскільки вони є най 
  стабільнішою частиною залучених ресурсів. Саме попи дають змогу кредитувати на триваліші терміни і в результаті за ними виплачується більш високий відсоток їхній рекомендований обсяг у сукупних ресурсах банку — не менш як 50%;
• міжбанківські депозити — це найдорожчий елемент депозитної бази, то 
  му його питома вага в загальному обсязі залучених коштів веде до подорожчання кредитних ресурсів банку. Не можна оцінити позитивно великої залежності банку від депозиті! інших комерційних банків. Рівень, що рекомендується, становить 20% у ресурсній базі;

— витрати на внески громадян значно нижчі, ніж за міжбанківськими депозитами, тому робота банку має бути спрямована на збільшення обсягу залучених коштів кіл громадян.

Для детальнішого аналізу  процентних витрат банку слід акцептувати увагу на факторному аналізі процентних витрат.

Розмір сплачених відсотків  залежить від зміни суми залишків коштів, що 
зберігаються На рахунках, і процентної ставки. При цьому ринковий рівень процентної ставки за депозитами залежить від кон'юнктури грошового ринку. Це об'єктивний фактор, банк не може на нього впливати, а змушений лише враховувати, хоч завжди ч простір для маневрування між мінімально припустимим за конкурентним розумінням рівнем процентної ставки, то дасть змогу залучити дуже обмежений обсяг депозитів, і максимально можливою для самого банку вартістю депозитних ресурсів. Кількісний вплив цих факторів на відхилення суми сплачених клієнтам відсотків визначається як різниця в аналізованих показниках [19]. За такого підходу розробимо факторну модель, подану у формулах 2 і 3: 
ПВ= СОз * із + СОд *ід. (2)

де ПВ — процентні  витрати банку;

СО., — середні залишки  коштів до запитання;

із — середин процентна  станка за коштами до запитання;

СОд — середні залишки  за строковими депозитами;

ід — середня процентна  ставка за строковими депозитами.

Д = СО_Л + Сод / РБ, (3)

де Д — частка платних  залучених ресурсів у ресурсній  базі банку; РБ — обсяг ресурсної  бази на прогнозовану дату.

Зробимо розрахунок за запропонованою факторною моделлю для Севастопольської філії АКБ "Приватбанк",

ПВ = 60899,6 х 3.8+49457,7 х ! 1,7 = 8100,8 гри.

Д = 60899,6 + 49457,7/113181,1 = 0,97 грн.

У такий спосіб виявлено, що на кожну гривню ресурсної бази припадає 0,97 грн. платних ресурсів [34].

Запропонована факторна модель дає змогу досить повно визначити резерви підвищення прибутковості банку за рахунок використання дешевих чи безплатних (капітал банку) джерел. Анаш факторів карго проводити п розрізі елементів депозитної бази і за всією сукупністю процентних витрат . Мета такого аналізу – виявити причини зміни значень процентних витрат і, якщо ці причини мають суб'єктивний характер, ужити відповідних заходів для оптимізації результативного показника . Зазначення факторного аналізу процентних витрат полигає в прагненні комерційного банку максимізувати прибуток, управляючи видатковою частиною показника.

Позначений показників банківського балансу пропонується робити за такими параметрами:

• актини і насини на початок розглянутого періоду,
• прогнозовані зміни протягом нього періоду;
• непрогнозовані зміни протягом цього періоду;
• актини і пасиви на кінець досліджуваного періоду.

Припустимо , позначення активів за статтями виразимо через величину А, прогнозовані зміни за актинами — через Ап, непрогнозовані зміни через Ан. Позначення пасивів за статтями виразимо аналогічно: П — позначення пасивів за стуггями, прогнозовані зміни за пасивами через Пп і непрогнозовані — через Пн. Сума актинів на кінець періоду буде визначена як

Ак = А + Ап + Ан, (4),

де Лк — сума активів  банку;

А - стаття активу;

Ап — прогнозовані зміни за активами;

Ан — непрогнозовані зміни за актинами.

 Сума пасивів на  кінець періоду буде визначена  як

Пк = П+ Пп+ Пн, (5),

це Пк - сума насипів  балансу;

    Пп — статі я пасиву;

Пн -     прогнозовані зміни за пасивами; 

 До прогнозованих  змін за активами належать  такі етапі балансу:

• залишки в касі, оскільки комерційними банками здійснюється прогноз 
  касових оборотів, цю дає можливість комерційному банку прогнозувати обсяг видаткових і прибуткових касових операцій та залишку на початок досліджуваного періоду;
• кредитний портфель, бо за раніше укладеними кредитними договорами 
  банк знає дату закінчення договору і прогнозований кредитний портфель, ви 
  ходячи з ресурс<span class="dash041e_0431_044b_0447_043d_044b_0439__Char" style=" font-size: 14pt;