Банківська діяльність

залежно від  охоплення - комплексне {всеосяжне) чи вибіркове;

залежно від  тривалості — безперервне чи періодичне.

На практиці обидва види регулювання існують  не окремо, а у взаємозв'язку. Такі характеристики, як комплексність і безперервність, трансформують якість впливу держави на економічні процеси, тобто відбувається пряме управління на макрорівні. Об'єктом його виступає державна власність (державні банки, банки за участю держави). Таким чином, держава, управляючи зазначеними суб'єктами підприємницької діяльності, має право вимагати від них частину доходу, призначати керівництво, а також може надавати необхідну фінансову підтримку тощо.

Комплексне періодичне регулювання використовується за надзвичайної ситуації. Ілюстрацією його може слугувати  такий захід впливу НБУ, як призначення  тимчасової адміністрації в комерційному банку, яка повинна здійснювати оперативне управління банком до поліпшення його фінансового стану або до прийняття рішення про ліквідацію банківської установи. Отже, об'єктом комплексного втручання держави виступають усі види діяльності суб'єктів господарювання.

За допомогою інструментів вибіркового регулювання держава  впливає на окремі аспекти банківської діяльності на постійній {встановлення нормативів обов'язкового резервування, формування резервів під ризики) або тимчасовій основі (квотування окремих різновидів активних І пасивних операцій, запровадження лімітів на видачу кредитів І на залучення ресурсів, встановлення меж процентних ставок або суми комісійної винагороди, укладення переліку банків, які допускаються на певні сегменти ринку банківських послуг, тощо).

Розрізняють три види непрямого регулювання  банківської діяльності - системне (системоутворююче); пруденційне (обмежувальне); контрактне.

Системоутворююче  регулювання полягає у створенні  комплексу макроекономічних передумов для функціонування банків та їх клієнтів. Фінансова сфера дуже чутлива до регулюючого впливу держави: банки не тільки враховують макроекономічну ситуацію в країні, формуючи свої стратегії на ринку, а й самі створюють цю ситуацію своїми діями. Монетарна політика центрального банку, перерозподіл ресурсів у державі {між галузями, територіями тощо), сприятливі умови для різноманітної підприємницької діяльності, рівень та якість життя населення - усе це впливає на обсяги і структуру активів та пасивів банків, на розвиток тих чи інших напрямів банківської діяльності (спеціалізацію банків), мережі банківських установ.

Як відомо, комерційні банки здійснюють посередництво  між тими клієнтами, котрі мають вільні кошти, і тими, котрі відчувають їх дефіцит, тому робота з клієнтурою визначає характер розвитку банківської системи в державі. Системне регулювання в Україні, наприклад, зумовило ту особливість діяльності банків, що вони віддають перевагу короткостроковому кредитуванню суб'єктів господарювання.

Природа таких  інструментів регулювання, як обов'язкові нормативи, є суперечливою. Вони встановлюються з метою обмежити ризики в банківській діяльності, обсяги операцій певних видів, доступ на ринок. З одного боку, нормативи, приміром платоспроможності й достатності, капіталу обмежують обсяги активних операцій, причому це обмеження має кількісний вимір. Коли комерційні банки порушують зазначені нормативи, НБУ застосовує до них заходи впливу. З іншого боку, центральний банк впливає на банківську діяльність, але не втручається у прийняття керівництвом конкретного банку рішення про зміну абсолютного розміру обсягу активних операцій шляхом збільшення капіталу чи зниження рівня їхнього ризику.

Національний  банк, запроваджуючи нормативи, має  на меті регулювання ризиків у банківській діяльності.3 огляду на це обов'язкові нормативи доцільно відносити до інструментів пруденційного регулювання, незважаючи на те що за їх недотримання застосовуються штрафні санкції. Обмежувальне регулювання банківської діяльності передбачає встановлення обов'язкових нормативів для всіх банків, індивідуальних нормативів для окремих банків (їх груп), додаткові умови для виходу на певні сегменти ринку (ліцензійні вимоги).

Угоди між  державними органами і банками також  впливають на банківську діяльність у країні. Найчастіше такі угоди надають банкам додаткові можливості доступу до ресурсів центрального банку через механізм рефінансування, переобліку цінних паперів. Зауважимо, що держава, залучаючи на контрактній основі банківські ресурси, може вступати в нерівноправну конкуренцію із суб'єктами господарювання за додаткові кошти. А це, у свою чергу, може призвести до зниження макроекономічної ефективності в банківській системі [ 14].

Дослідження сутності державного регулювання банківської  діяльності, його форм і видів дасть змогу окреслити основні напрями вдосконалення цього процесу, розробити комплекс ефективних Інструментів впливу держави на функціонування банківської системи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки до розділу  І 

 

 

Підсумовуючи вище сказане можна зробить висновок . В Україні інтенсивний розвиток ринку банківських послуг почався з прийняттям її незалежності в 1991році. Тоді відбувалася переєрестрація комерційний банків НБУ так як вони були зареєстровані ще Держбанком СРСР . Ринок банківських послуг в сучасній Україні пройшов чотири етапи , за цей період було досягнуто великих успіхів, а саме : удосконалення законодавства що стосується банківської  сфери , стабілізація грошової одиниці , зниження % по кредитам і т. д.

На даний час в Україні функціонує дворівнева банківська система яка складається з НБУ та комерційних банків .      

Діяльність банків у  сфері надання послуг і досі залишається  однією : найменш досліджених тем  у теорії та практиці банківської  діяльності Як і раніше, увага фахівців з банківської справи переважно зосереджені на питаннях, які стосуються проведення активно-пасивних операцій, ще є основою діяльності банків. Водночас практика доводить необхідність та важливість окремого дослідження банківських послуг як самостійною продукту банківської діяльності. У розвинутих країнах світу частка доходів від надання банківських послуг нерідко перевищує половину загальної суми доходів банків. В Україні останнім часом спостерігаються значні темпи розвитку банківських послуг. Лише за останні роки частка доходів від надання банківських послуг зросла з 19 до 25 % у загальній сумі доходів банків. Тому важливого значення набуває з'ясування сутності банківських послуг, їх місця та ролі в діяльності банків.

 

 

 

 

 Розділ ІІ Аналіз сучасного стану ринку банківських послуг

2.1 Аналіз основних показників  діяльності банків

 

 

До основних показників діяльності банків  відносять   платоспроможність , ліквідність  рентабельність .  Про ефективну діяльність банків свідчить  також стан його активів  та пасивів , також велике значення має  частка іноземного капіталу в  структурі власного  капіталу банку  . Основні показники діяльності банків України на 01.08.2004 року наведенні в таблиці ( додаток Б) .В ній показується про стан активів та пасивів на звітну дату, кількість банків з іноземною валютою. Так якщо в 2001 році їх кількість становила 7 то на 01.08.2004 року їх лишилось 6 .Невід’ємною  складовою операцій комерційного банку є депозитна діяльність  яка і аналізується нижче.

    Здійснення депозитних операцій — одна з найважливіших економічних передумов для організації діяльності комерційного банку, оскільки за рахунок за-лученого капіталу покривається основна частина потреб банку. Поряд із цим ефективне функціонування ринку внесків і депозитів неможливе без забезпечення, з одного боку, відповідних зовнішніх умов на рівні централізованого захисту депозитних коштів і, з другого боку, зваженої депозитної стратегії на рінні окремого комерційного банку. Виконаних останньої умови неможливе без організації оперативного систематичного, об'єктивного економічного аналізу депозитної діяльності комерційного банку.

Отже, аналітична робота комерційного банку в напрямку дослідження депозитних операцій покликана дати об'єктивну характеристику якісних і кількісних показників депозитної діяльності банку, оцінити структурні зрушення у загальній сукупності депозитної ба ш, пронести вартісний і факторний аналізи процентних витрат .   Проблема оптимізації депозитних операцій комерційного банку полягає в досягненні кількісних параметрів, таких, як прибутковість, за умови дотримання ліквідності ( додаток В ).

Основними кількісними  показниками, що слугують основою для  прийнятій рішень, щодо оптимізації депозитних операцій банку, є такі:

- кількість вкладників на 1000 жителів, то одержують доходи. Розраховується як підношення кількості вкладників - фізичних осіб до кількості жителів регіону, що одержують доходи, помножена па 100%;

- суми внеску на душу населення. Обчислюється як підношення залишків 
внесків і депозитів до кількості населеним, то одержує дохід;

— середній розмір внеску на один рахунок;

  -      коефіцієнт залучення коштів у внески і депозити. Обчислюється як відношення суми внеску па душу населення до середнього внеску на один рахунок [10].

Особливе  значення мають показники, які характеризують ефективність роботи комерційного банку. Одним із показників, що визначає рентабельність банківської установи, є собівартість залучення коштів. Для знаходження цього показника всі операції комерційного банку обчислюються за їхньою трудомісткістю і підсумовуються. Потім визначається питома вага депозитних операцій у загальному обсязі операцій банку. Питому вагу множить на суму всіх адміністративно-управлінських втрат банку й одержують суму витрат банку за депозитними операціями. Співвідношення цього показника із середнім залишком внесків характеризує собівартість залучення грошової одиниці. Точнішу величину собівартості залучення коштів можна обчислити, врахувавши процентні витрати.

Таким чином, здійснивши розрахунок усіх вищевказаних показників і коефіцієнтів , можна дати загальну оцінку характеру депозитної діяльності комерційною банку, виявити недоліки й пріоритетні напрями депозитної політики, а також визначити ринкову нішу банку на депозитному ринку певного регіону. Наведене н сукупності дає змогу оптимізувати депозитну діяльність банку.

У нижченаведеній таблиці  подано варіанти розрахунку показників розвитку ощадної функції АППБ "Аваль".

Таблиця 2.1.1

Показники депозитної діяльності АППБ "Аваль" [19  ]

 

 

	Показник	Значення станом на 01.02.03	Значення станом на 01.03.03	Темп зростання, %
1	Залишок вкладів  і депозитів фізичн. осіб тис. грн.	131419594	14971505	113,8
2	Населення регіону, що отримує дохід, осіб	350000	350000	100
3	Кількість вкладників байку, осіб	4396	4651	105,8
4	К-сть вкладників на 1000осіб що отримали дохід	12	13	108.3
5	Сума вкладу на душу населення  грн	37.5	42.7	114
6	Середній  вклад на 1 рахунок, грн	4262	4853	113
7	Коефіцієнт залучення коштів у  вклади і депозити  %	0.8	0.9	112,5

 

Здійснивши  розрахунки вищенаведених показників для АППБ "Аваль", можна пробити такі висновки: спостерігається тенденція (за місяць) до збільшення показників розвитку ресурсної бази АППБ "Аваль", що зумовлено стабілізацією в макроекономічному секторі й стійким станом банку на фінансовому ринку країни [19].

Для більшої  деталізації якісних і кількісних характеристик депозитної бази комерційного банку на другому етапі аналізу необхідно оцінити структуру і динаміку залишків депозитних коштів.

Аналізуючи  динаміку середніх залишків депозитних коштів, важливо визначити, які фактори впливають на їхню зміну. Головними такими факторами є:

• зміна обсягу оплачуваних депозитів . Позитивно оцінюється ритмічність

у залученні ресурсів, що створює основу для розширення активних операцій і доходів банку;

— зміна питомої ваги оплачуваних депозитів у сукупних пасивах. При цьо

му зростання частки оплачуваних  депозитів у пасивах не можна оцінювати однозначно: і одного боку, оплачувані депозити — це, як правило, строкові вклади, шо надають стабільності ресурсній базі банку; з другого боку, строкові депозити — да порівняно дорогі ресурси, тому їхнє зростання приводить до підвищення  процентних втрат.

Структурні зміни в депозитній базі комерційного банку варто відстежувати за такими напрямами:

а) аналіз структури за видами депозитів і внесків у грошовому виразі протягом досліджунаного періоду;

б) аналіз структури депозитних рахунків у кількісному виразі;

в) аналіз структури депозитної бази за термінами залучення окремих елементів;

г) оцінка відхилень (змін) упродовж досліджуваного періоду, в абсолютному і відносному виразі.

Доцільно на цьому етапі аналізу виявити вплив факторів на розмір залишків за вкладами у розрізі видів депозитних ресурсів. Розрахунок можна здійснити шляхом елімінування, використовуючи аналітичну модель:

залишки за внесками = кількість рахунків * розмір середнього вкладу;  залишки їй внесками на 01.02.03 = 3085*4262 = 13148270.

У результаті такого аналізу визначають, із якими вкладниками здебільшого працює банк і наскільки він задовольняє їхні потреби.

Наступний етап аналітичної роботи присвячений оцінці витраті середній вартості елементів депозитної бази комерційною банку. Для нього треба нараховані й сплачені відсотки розподілити за кожним інструментом депозитної бази (тобто за видами депозитів), вивчити питому вагу кожного інструменту в сумарних процентних втратах, я також обчислити середню вартість інструментів як відношення зазначеначених вище витрат до середніх залишків відповідного виду депозитів.