Банківська діяльність

 

 Зміст 

Стор.

 

Вступ .................................................................................................................  3

Розділ І Теоретико – методологічні основи банківської діяльності .

1.1 Зародження, розвиток і сучасний  стан ринку банківських послуг........  5

1.2 Структура банківської системи  України..................................................  16

1.3 Державне регулювання банківської  діяльності ......................................  27

Розділ ІІ Аналіз сучасного стану ринку банківських послуг.

2.1 Аналіз основних показників  діяльності банків ......................................  37

2.2 Аналіз прибутків та рентабельності  українських банків на 

макроекономічному рівні ...............................................................................  47

Розділ ІІІ Проблеми та перспективи розвитку ринку банківських

послуг .

3.1 Комплексна програма розвитку  банківської системи України.............  58

3.2 Проблеми функціонування ринку  банківських послуг в Україні  ........  65

Висновки ..........................................................................................................  72

Список використаних джерел.........................................................................  76

Додатки ............................................................................................................  80

 

 

 

 Вступ 

 

 

Важливим напрямом реформування економіки України є її структурна перебудова, покликана закласти підвалини  конкурентоспроможної і соціально  – орієнтованої  економічної системи . Головним суб’єктом реалізації такого процесу  є держава , котра  має важелі структурного регулювання економіки , невід’ємним складником якого є використання можливостей банківської системи .Актуальність цієї проблеми зумовлена тим , що без розгалуженої банківської системи , кредитно – розрахункових , інвестиційних , довірчих та низки інших операцій , які забезпечують  тісний зв’язок фінансового капіталу  з реальним станом економіки , концентрації великої маси  вільного грошового капіталу й заощаджень  реалізувати позитивні структурні перетворення в економіці не можливо .

   Банки є невід’ємною частиною господарювання держави як історичної форми задоволення колективних потреб. Вони забезпечують стабільність грошової одиниці , можуть виступати гарантом при наданні кредитів , також надають кредити . Через банки здійснюються всі розрахунково – кредитні операції держави .

Підтримання ліквідності національної банківської системи є надзвичайно  важливим завданням грошово –  кредитної політики держави . передбачення негативних явищ функціонування банківської системи країни та ефективна протидія впливу глобальних фінансових криз  можливі лише за умови адекватної характеристики рентабельності банків та їх прибутковості на макрорівні , а також кількісної оцінки дії чинників , що їх обумовлюють .

Входження України в ринкову  економіку  потребувало від урядовців  удосконалення законодавства, яке  стосується банківської сфери  і  адаптація його законодавства Європейського  Союзу .

Актуальність даної  роботи полягає в тому , що на ринку банківських послуг існує велика конкуренція і тому потрібно   провести аналіз сучасного ринку   в Україні , вияснити чи прибутковою є діяльність банків на даний час , а також актуальним є  аналіз конкурентоспроможності банків.

Метою курсової роботи є : закріпити теоретичні знання про функціонування банківської системи , чітко розділити  рівні функціонування банків . Вагома роль у даній курсові припадає  і на виявлення ролі держави в управлінні ринком банківських послуг. Також важливим є проведення узагальнюючого аналізу сучасного  стану ринку банківських послу   України,  а саме на прикладі комерційного банку „Аваль” проаналізувати кредитні та депозитні операції , щоб оволодіти  даною темою потрібно провести аналіз прибутковості та рентабельності українських банків  на макроекономічному рівні . Доцільно, в даній роботі , розглянути проблеми і перспекти розвитку ринку , при цьому потрібно врахувати програму розвитку банківської системи на 2003-2005роки .

Об’єктом дослідження є ринок банківських послуг, його структура та  операцій які здійснюються на ньому.

Предметом дослідження є :  ринок  банківських послуг України ,  його сучасний стан а саме ,  проводиться  аналіз ліквідності та платоспроможності   щоб оцінити банківську кредитоспроможність та конкурентоспроможність , так як це є основою аналізу який проводиться в цій роботі . 

Практичне значення одержаних результатів  дозволить зробить загальні висновки про стан ринку банківських послуг як сегменту ринку фінансових послуг , при цьому врахувати  всі позитивні і негативні моменти у його функціонуванні .  

При написанні курсової роботи використовувались  праці таких вчених як : Дмитрієвої О.А., Рогової Н., Тарасівець О.М., Блаженно Т., Сергєєвої Л. Та інших. Також використовувались  дані статистичних щорічників, бюлетень НБУ  та законодавчі і нормативні акти  .

            

                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                       

 Розділ 1 Теоретико – методологічні основи банківської діяльності

1.1 Зародження , розвиток і сучасний стан  ринку банківських послуг 

 

 

Перші банкіри-міняли з'явилися  ще у Стародавньому Вавилоні, які не тільки здійснювали «валютні» операції, обмінюючи гроші однієї держави на гроші іншої, а й приймали вклади під відсотки та надавали позики проти письмових зобов'язань та застав.

Значний розвиток банківської  справи відбувся у Стародавній Греції, де навіть великі багаті храми приймали вклади та надавали позики під проценти.

У Римській імперії фінансові  Інститути використовували такі вдосконалені форми грошового обігу, як акредитиви та платежі переказом  за банківськими книгами.

Після падіння Риму в  епоху раннього Середньовіччя банківська діяльність практично припинилась, що було зумовлено зниженням активності товарообміну в результаті розвитку натуральних господарств і розквітом феодальних форм господарювання.

Розвиток суспільства, виробничих та торговельних відносин між людьми та державами у XII - XIII ст. відродили професію міняли, а вже в XIV - XV ст. банкіри стали великою силою. Від таких банкірських домів, як Медичі в Італії, залежними були королі та імператори.

У XVI - XVII ст. виникають «жиро-банки», що в основному здійснювали розрахункові операції. Вони ставили перед собою завдання впорядкування та спрощення грошового обігу. Кредитування не було їхньою основною функцією. Кредитними посередниками залишалися приватні банкіри.

Наприкінці XVII ст. (1694) виник перший акціонерний банк, який надавав комерційні кредити у сучасному розумінні цього слова. Це був Англійський банк, який також мав право випуску банкнот. На аналогічних засадах здійснення операцій, які ґрунтувалися на випуску банкнот, утворилася ціла низка акціонерних банків.

Надалі, вже в XIX ст., розвиток банківської діяльності пішов шляхом створення великих акціонерних фінансових структур, діяльність яких грунтувалася не на емісії банкнот, а на вкладах та наданні кредитів.

На території України  грошовий обіг з'явився ще за скіфів, велась активна внутрішня та зовнішня торгівля, що відповідно зумовило зародження банківської справи [49].

За часів Київської  Русі була розвинене активна торгівля з багатьма державами Європи та Азії, великі київські князі карбували власні гроші. Археологія відкрила нам багато монет того часу, найвідоміші з них - золотники Володимира Великого та срібляники Ярослава Мудрого.

У XVII - XX ст. банківська справа в Україні була дуже тісно пов'язана з її розвитком у Росії, хоча ці процеси відбувались із певним запізненням. Першим банком, з якого починається історія банків у Російській імперії, був Державний позиковий банк, який було засновано у 1754 році. Цей банк надавав кредити під заставу маєтків. В Україні такі кредити почали надавати лише з 1783 року. За часів Катерини II були введені в обіг паперові гроші, що обмінювалися на мідні монети. Для зручності обміну було створено в 1769 році у Петербурзі та Москві Асигнаційний банк, який у 1781 році відкрив свої відділення у Києві, Ніжині, Харкові, а в 1782 - Херсоні.

У 1802 році у Росії створено Міністерство фінансів, яке для покриття витрат, пов'язаних із війнами кінця XVIII - початку XIX ст., випустило перші облігації державної позики. Воно ж здійснювало контроль над фінансовими операціями та управління фінансовою системою держави.

Фінансові операції за межами імперії російський уряд здійснював через придворних банкірів, власників сімейних банкірських домів.

Кредитна система в  Україні була започаткована в 1839 році створенням Державного комерційного банку. У 1860 році у зв'язку із заснуванням у Росії Державного банку, в Україні, на базі комерційних банків, були створені Київська, Харківська і Одеська контори та Полтавське відділення Державного банку Російської Імперії. На баланс цих установ із рахунків комерційних банків були передані векселі , позики під товари та процентні папери під золотий запас .Кошти установ Держбанку складалися з капіталів банку , вкладів , поточних рахунків та вартості казни .

Поряд із Державним банком існували  банки комерційного та іпотечного кредиту. У 1871 році створено філію Петербурзького міжнародного комерційного банку , Харківський торговий та Катеринославський комерційний  банк з філіями у Полтаві . У 1879 році відкрито Одеський дисконтний банк , який здійснював облік векселів . Його філії були у Миколаєві та Кишиневі . У 1889 році було відкрито Одеський купецький банк . Значну роль відіграли філії заснованих у 1885 році Державного дворянського земельного та Селянського поземельного банків .У 1912 році у Києві відкрито представництва Волзько – Камського та Петербурзького  обліково – позикового банків , а в 1913 році – Російського банку для зовнішньої торгівлі [43].

У зв’язку із забороною надання поточних кредитів казенними банками  наприкінці ХІХ ст. У Росії була створена комісія з розробки статуту кредитних товариств .У 1914 році в Україні було 450 таких товариств , які проіснували до 20-х років ХХ ст.

На початку ХХ ст. В  Україні працювали 3 контори Державного банку Росії та 19 його філій ; Руський торговельно – промисловий ,Петербурзький банк зовнішньої торгівлі , Московський купецький ,Об’єднаний московський , Варшавський комерційний банк та відділення Об’єднаного комерційного банку . Не меншу роль відігравали Київський приватний комерційний банк (клієнтами якого були найбільші цукрозаводчики України ) , Київський земельний банк, Харківський земельний банк .Існувало 4 ломбарди , 57 міських громадських банків , комерційні та іпотечні банки із розгалуженою мережею філій , ощадні каси , земські каси , 112 казначейств .В Україні діяли „Облікові дома” – це кредитні установи ,які здійснювали короткострокові кредитні операції та облік векселі . У Києві значні кредитні операції проводилися на Контрактовому ярмарку . За недовгого існування України як незалежної держави з 1917 – 1919 рр. (Українська Народна республіка під проводом Центральної ради Гетьманщина , Директорія ) здійснювали певні цілеспрямовані заходи щодо створення власної грошової та банківської систем [49].

У грудні 1917 року Київську контору Державного банку Росії перетворено на Український державний банк , а 6 січня 1918 року були випущені в обіг державні кредитові білети УНР на загальну суму 5,5 млн. крб. 1 березня 1918 року Центральна рада прийняла закон про впровадження нової власної валюти -гривні. У травні були здійснені заходи щодо випуску українських платіжних засобів та підписані угоди з деякими країнами Європи про одержання позик на вигідних для України умовах.

На початку серпня 1918 року Радою Міністрів було ухвалено статут Державного банку України, а 23 серпня засновано Державний земельний банк. Діяльність, що була розпочата Центральною радою зі складання Державного бюджету України на 1918 рік, продовжувалася урядом гетьмана Скоропадського, Директорією, але бурхливі події того часу заважали роботі, тому проект бюджету України було затверджено тільки у другій половині грудня 1918 року як «виконавчий кошторис», тобто як звіт про державні прибутки та видатки [29].

У січні 1919 року Рада Міністрів  Директорії УНР затвердила розроблений В. Мартосом, тимчасово виконуючим обов'я0зки міністра фінансів, план фінансової політики України, який передбачав, що гривня чи карбованець стануть єдиним засобом платежу у державі, інші гроші підлягали обміну, а згодом втрачали свою вартість; передбачалося також карбування українських монет. Та цим планам не судилося справдитися. П'ятого лютого уряд України було евакуйовано з Києва, а наприкінці 1920 року він опинився у вигнанні.