Облік розрахунків з покупцями та замовниками у ПОСП Москаленка Новобузького району

Розвиток інтеграції сільського господарства та переробної промисловості виражається у переході традиційних фермерських і селянських господарств до створення в регіоні спеціалізованих агропромислових систем, які б на добровільних засадах і взаємовигідних умовах об'єднали інтереси виробництва сировини, її переробки та реалізації продукції. У таких системах особливе місце повинні займати інтеграційні процеси, здійснення яких спрямовується не лише на поступове технологічне об’єднання діяльності сільськогосподарських і переробних підприємств, а також на їх органічне злиття у майбутньому в юридично єдині формування [27].

Розвиток відносин між виробниками соняшнику і переробними підприємствами, як вважає Ю.В. Домашенко, повинен базуватися на тому, що дана продукція має бути власністю виробників соняшнику, а розрахунок за переробку здійснюватися або в грошовій формі або адекватною кількістю сировини чи продуктами його переробки [38].

Водночас все більше сільськогосподарських підприємств намагаються створити, а де вона вже є - розширити переробку  своєї продукції безпосередньо  на місцях. Одна  з найпоширеніших видів внутрішньо - господарської переробки є переробка насіння соняшнику на олію.

Як стверджує О.Ф. Савченко, у сучасних умовах внутрішньогосподарська переробка має значні переваги. По-перше, господарство позбавляється додаткових витрат на перевезення сировини до переробних підприємств, що при дефіциті енергоносіїв має велике значення. По-друге, в господарстві залишаються відходи переробки (висівки, макуха, відвійки), що при нестачі високопоживних кормів підсилює кормову базу тваринництва. По-третє, перероблена продукція завжди оцінюється дорожче, ніж сировина. Це дає змогу господарству одержувати додатковий прибуток, до того ж готівкою. Водночас продукція, вироблена в сільськогосподарському підприємстві, за ціною дешевша, ніж у державній чи комерційній торгівлі. При низькій платоспроможності населення це значно збільшує попит на неї. По-четверте, перероблена продукція стає більш транспортабельною і при належних умовах довше зберігається, а це особливо важливо для продукції, що псується. Тим самим створюється можливість маневру щодо місця і часу реалізації, що за умов ринкової конкуренції дуже важливо. І, нарешті, налагодження переробки в господарстві забезпечує зайнятість сільського населення [26].

Однак не слід повністю ідеалізувати внутрішньогосподарську переробку. Передовий іноземний і вітчизняний досвід свідчить, що реального впливу на пропозицію ринку, особливо експортного, дрібні підприємства не справляють. Навіть сучасні види обладнання не дозволяють отримувати в господарствах продукцію належного рівня і якості. При існуючих потужностях підприємств технологічно не можливо застосовувати сучасні лінії рафінування і глибокого очищення олії. Крім дорогого високотехнічного обладнання, це потребує залучення висококваліфікованої робочої сили і суворого дотримання технологічної дисципліни, що зараз досягти дуже важко.

Поряд з цим, розбалансованість процесу міжгалузевої агропромислової

інтеграції за рахунок непосильного зростання монополізму переробних галузей, з одного боку, і розгортання міні-переробки продукції в аграрних

підприємствах - з іншого боку не слід розглядати як фактор компенсації втрат.

Склалася ситуація, за якої потоки готової продукції переробки до споживачів проходять через кількох торгівельних посередників, внаслідок чого роздрібна ціна непомірно зростає. а продукція стає неконкурентноспроможною. Ми вважаємо, що з метою скорочення шляху проходження продукції, а отже її здешевлення доцільно повернутися до спрощених методів реалізації (прямих зв'язків) і запровадити фірмову торгівлю. За рахунок цього вдасться не лише зробити продукцію дешевшою, а й наповнити внутрішній ринок, захистити його від засилля імпортованого продовольства, яке дешевше, але не завжди краще за якістю.

Такі специфічні прояви міжгалузевих відносин у рамках сформованих і несформованих підкомплексів потребують глибокого теоретичного осмислення і практичного вирішення в системі трансформації переваг продуктової інтеграції  в добре налагоджений агропромисловий цикл одержання і реалізації кінцевого продукту. Тому актуальним є формування ринку соняшнику.

.

 

1.2. Показники економічної ефективності виробництва соняшнику і методика їх визначення

 

Ефективність виробництва як економічна категорія відображає дію об’єктивних економічних законів, яка виявляється в результаті виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень.

 Відповідно економічна ефективність виробництва насіння соняшнику означає одержання максимальної кількості продукції з одного гектара земельної площі при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність виробництва включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбиваються також якість продукції, і її здатність задовольняти ті чи інші потреби споживача.

Для визначення ефективності виробництва необхідно використовувати систему показників спроможних водночас відображувати специфіку, і особливості сільського господарства, пов’язані з функціонуванням у цій галузі головного засобу виробництва – землі.

Показники ефективності повинні характеризувати ступінь результативності виробництва і давати змогу здійснювати порівняльну оцінку її в динаміці й територіальному аспекті за окремими підприємствами.

Для визначення економічної ефективності виробництва насіння соняшнику використовуються, як вартісні, так і натуральні показники.

До натуральних  показників належить урожайність зернових (У):

У =

,                                               (1.1)

де ВЗ – валовий збір насіння соняшнику,

      Пл – площа  посіву, га

До вартісних показників відносяться:

     1.Вихід валової продукції  на 

         а)1 га посіву (ВПпл):

ВПпл = , (1.2)

       де ВП – валова продукція  в порівнянних цінах, грн;

      При розрахунку економічної ефективності валова продукція оцінюється в порівняльних цінах. Це дає змогу розглядати цей показник у динаміці, провести співставлення його по господарствах, які працюють в однакових умовах. Економічна ефективність виробництва вища, якщо збільшення виробництва продукції з кожного гектара  і поліпшення її якості супроводжується зниженням собівартості продукції.

    б) одного працівника  зайнятого у виробництві насіння соняшнику бригади (ВПр):

ВПр = ,                                                 (1.3)

де Р – загальна кількість робітників, що зайняті вирощуванням соняшнику, чол.

Даний показник характеризує ефективність використання трудових ресурсів у господарстві.

    в)1 люд-год (ВПвп):

ВПвп = , (1.4)

де ВПр – прямі витрати праці витрачені на виробництво соняшнику, люд-год.

Вихід валової продукції на 1 люд-год є прямим показником продуктивності праці.

    г) 100 грн виробничих витрат  в цілому, або у розрізі культур (ВПвв):

ВПвв = r 100 (1.5)

де ВВ – загальні виробничі витрати на виробництво соняшникуа.

2.Ціна реалізації 1 ц соняшника (Ц):

Ц = , (1.6)

де В – виручка від реалізації насіння соняшника, грн.;

     ОР – обсяг реалізованої  продукції, ц

3. Прибуток в цілому, або у розрізі культур:

П = В – ПСвп, (1.7)

де ПСвп – повна собівартість валової продукції.

4. Прибуток в розрахунку на 

    а)1 га посіву ( Пп):

Пп =

;                                                    (1.8)

    б) 1 люд- год (Пвпр):

Пвпр = ; (1.9)

    в) 100 грн виробничих витрат (Пвв):

Пвв = . (1.10)

5.Валовий дохід:

ВД = Воп + П – Зб, (1.11)

       де Воп – втрати на оплату праці, Зб – збиток.

6.Валовий дохід в розрахунку  на:

        а) 1 га посіву 

ВДпл. = ; (1.12)

        б)1 ц виробленої  продукції 

ВДвз = , (1.13)

  де ВЗ – валовий збір 

       в) 1 люд.-год.

ВДвпр = . (1.14)

  7.Рівень рентабельності виробництва насіння соняшника ,% (Рр):

Рр = r 100, (1.15)

     де С – собівартість  реалізованої продукції, грн.

Підсумовуючи слід наголосити, що тільки комплексне використання показників економічної ефективності виробництва аграрної продукції дає можливість для об’єктивної оцінки стану сільськогосподарського виробництва.

 

 

Розділ 2

РІВЕНЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА СОНЯШНИКУ В ПОСП ім. Москаленка Новобузького району Миколаївської області

 

2.1 Виробничо-економічна характеристика 

 

Розпочинаючи характеристику господарства, хочу звернути увагу на селище, де розташоване господарство. ПОСП ім. Москаленка Новобузького району розташований за 25 кілометрів від районного центру. Центральною садибою господарства є с. Вільне Запоріжжя, що знаходиться за 92 кілометри від м. Миколаєва. Рельєф території господарства рівнинний, що сприяє розвитку сільськогосподарського виробництва, в цілому, та тваринництва зокрема. Більшість доріг, які пролягають територією ПОСП є асфальтованими. Миколаїв є основним центром збуту продукції. Найближча залізнична станція знаходиться на відстані 25 кілометрів від господарства.

Клімат характеризується різкими та частими коливаннями річних та місячних температур, нестійкою вологістю, великими притоками тепла та відносно низькою вологістю повітря. Середня температура за рік 11,5 градусів Цельсія. Зими в даному господарстві м’які, малосніжні, мають нестійкий сніговий покрив ( 30-50 днів ). При малосніжних зимах ґрунт промерзає до 40 сантиметрів. В осінньо-зимовий період потепління змінюється на морози. Нерідко в жовтні-січні при достатній вологості ґрунтів появляються сходи озимих культур.

ПОСП ім. Москаленка є досить великим підприємством, одним з найбільших в Новобузькому районі. Така ситуація склалася тому що на базі ПОСП не проводилося розпаювання і більша частина господарства належить державі.

Далі ми маємо перейти до аналізу іншого показника, який значною мірою впливає на ефективність сільськогосподарського виробництва: рівень спеціалізації господарства, того наскільки воно відповідає природно-кліматичним умовам, його місцезнаходженню. Основним показником, за допомогою якого визначається спеціалізація господарства, є структура грошових надходжень від реалізації товарної продукції.

Таблиця 2.1

Показники розміру ПОСП ім. Москаленка Новобузького району Миколаївської області

Показники	Роки			В середньому на одне господарство району у звітному році
	2005	2006	2007
Валова продукція в порівняльних цінах 2005р., тис. грн.	4187,12	4664,36	2777,47	3456
Грошова виручка від реалізації продукції сільського господарства, тис. грн.	1944	1923,1	2928,7	3145
Площа сільськогосподарських угідь, га	2845	2853	2863	4589
Вартість основних фондів, тис. грн.	897,5	1083	1271	2589
Середньорічна чисельність працівників, чол.	94	86	78	135
Середньорічна кількість худоби та птиці в перерахунку на умовне поголів'я, гол.	135,2	179,6	169	230,1

 

Таким чином, аналізуючи данні розраховані в таблиці 2.1. можна зробити висновок про те, що ПОСП ім. Москаленка відноситься до середніх господарств. Про це свідчать показники: середньорічної чисельності працівників зайнятих в сільськогосподарському виробництві 78 чол. та площа сільськогосподарських угідь, що в середньому складає 2863 га.

Ефективність виробництва в аграрних підприємствах залежить не лише від розміру провідних галузей, а й від того як розвинуті й інші галузі, що мають товарних характер.

На ефективність сільського господарського виробництва впливає також рівень спеціалізації господарства, наскільки він відповідає природно-кліматичним умовам, його місцезнаходженню. Щоб розрахувати рівень

спеціалізації скористаємося табличкою 2.2.

Таблиця 2.2

Розмір та структура грошових надходжень від реалізації продукції сільського господарства в ПОСП ім. Москаленка Новобузького району Миколаївської області