Неподаткові надходження до бюджетів, їхня характеристика, роль і місце у доходах цих бюджетів

Слід звернути увагу  на такі доходи бюджету, як надходження  коштів від приватизації державного майна, державне мито, а також надходження  від штрафів та фінансових санкцій.

Однією з головних умов здійснення ринкових перетворень у будь-якій країні є формування ефективної економіки. Центральне місце в процесі ринкової трансформації посідає реформування відносин власності, яке органічно поєднане з приватизаційними процесами в державі. Такі процеси сприяють впровадженню структурних реформ, позитивно впливають на темпи економічного зростання та формування інституту ефективних власників, створюють необхідні умови для інтеграції України в економічну та політичну європейську і світову систему. Приватизація є одним із найважливіших чинників формування середнього класу, який в свою чергу, впливає на незворотність ринкових реформ у державі.

Разом з тим, необхідно  зазначити, що приватизація сама по собі не призводить до підвищення ефективності виробництв, а лише створює необхідні передумови для досягнення стратегічної мети економічних реформ створення потужного і ефективного ринкового середовища в країні, що ґрунтується на приватній власності, конкуренції, високому рівні трудової мотивації, соціальної захищеності всіх груп населення. Крім того, реформування відносин власності в умовах трансформаційних процесів, окрім своєї основної мети має вирішувати як соціально-економічні, так і політичні питання в країні.

Проектом Кодексу передбачено, що при нотаріальному посвідченні договорів відчуження майна (нерухомості, земельних ділянок, транспортних засобів тощо) дітям, у тому числі пасинку та падчерці, онукам, батькам, одному з подружжя ставки встановлено в абсолютних одиницях – гривнях, тоді як Декретом передбачалося справляння державного мита в процентному відношенні до відповідної суми документа (вартості відчужуваного майна):

• за посвідчення договорів відчуження об’єктів нерухомості або земельних ділянок, які перебувають у власності фізичної особи, що здійснює таке відчуження, - в розмірі 20 гривень замість 1% суми договору але не менше 1 неоподатковуваний мінімум, встановлених Декретом;
• за посвідчення договорів відчуження транспортних засобів – у розмірі 50 гривень замість 1% суми договору, не нижчої справжньої вартості транспортного засобу, іншої самохідної машини, механізму;
• за посвідчення інших договорів, що підлягають оцінці, у розмірі 10 гривень замість 1% суми договору, але не менше 1 неоподатковуваного мінімуму.

Змінено порядок зарахування  державного мита, яке справляється із заяв, скарг до судів і за видачу судами копій документів: із введенням в дію Податкового кодексу України воно буде зараховуватись до державного бюджету.

Усі глави розділу VII «Державне  мито» доповнено положеннями, які  роз’яснюють порядок обчислення та справляння державного мита, що безперечно, є позитивним моментом, оскільки робить цей розділ більш доступним для розуміння платникам.

Таким чином, очевидно, що проект Податкового кодексу України  вніс значні зміни до нині чинного Декрету “Про державне мито”, врахувавши потреби часу щодо розширення бази оподаткування.

 Водночас висловлюються  думки, що прийняття Кодексу  в зазначеній редакції приведе  до значних втрат бюджету. Для  компенсації втрат пропонується, наприклад, змінити ставки державного мита із позовних заяв майнового характеру до арбітражного суду. Наводиться досвід інших держав (Росії та Киргизстану), в яких запроваджені диференційовані, залежно від ціни позову ставки державного мита. Відомо, що диференційовані ставки державного мита ускладнюють адміністрування платежу, і Україна свого часу відмовилась від цього. Водночас встановлення прогресивних ставок спонукає платників до ухилення від сплати більших сум мита при поданні позовних заяв шляхом зниження ціни позову.

До того ж підвищення ставок державного мита в умовах скрутного матеріального становища більшості підприємств може призвести до зменшення кількості звернень до суду, що в свою чергу, негативно вплине на надходження державного мита до державного бюджету і стане перешкодою в реалізації права суб’єктів господарювання щодо захисту своїх майнових інтересів у арбітражних судах.

Негативний вплив на надходження державного мита до бюджету  може також мати запозичення досвіду  Казахстану щодо звернення до суду без сплати державного мита, оскільки звільнення позивача від сплати мита при поданні позовної заяви призведе до того, що державне мито стягуватиметься із відповідача як правило неплатоспроможного, за результатами розгляду справи. “За даними державних податкових адміністрацій на місцях, на яких ст.116 Господарського процесуального кодексу України обов’язок стягнення до державного бюджету державного мита за наказами арбітражних судів, добровільно сплачується підприємствами лише 20% належних до сплати за наказами сум. Решта 80% стягується працівниками органів державної податкової служби України із значними запізненнями, оскільки потребує вживання додаткових заходів у зв’язку з незадовільним фінансовим станом підприємств-боржників, які мають великі суми заборгованості минулих років з податків і платежів до бюджету.”

Підсумовуючи викладене, констатуємо, що сліпе копіювання досвіду  інших країн не в усьому прийнятне  для України. Тому опоненти урядового  проекту Податкового кодексу  України ще мають час проаналізувати всі положення розділу VII “Державне мито” і запропонувати до обговорення на пленарних засіданнях Верховної Ради Податкового кодексу України свої зауваження та пропозиції, які справді заслуговують на увагу.

Також слід звернути увагу  на такі види неоподатковуваних надходжень, як надходження частини виручки від реалізації газу, що отримується як плата за транзит природного газу через територію України, відрахування від надходжень за транспортування нафти магістральними нафтопроводами, відрахування від плати за транспортування аміаку через територію України аміакопроводами. Дані платежу у майбутньому можна використовувати на погашення зовнішнього боргу України за природній газ.

Останнім часом багато економістів-теоретиків висловлюють  думку з приводу того, що такий  вид неподаткових доходів, як надходження штрафів та фінансових санкцій планувати у доходах бюджетів недоцільно і неправильно, так як ніхто наперед не знає на яку суму буде заподіяна шкода тому чи іншому підприємства, установі, організації, або скільки буде порушень правил пожежної безпеки, тощо, а також чи будуть такі випадки взагалі. Тому надходження неподаткових доходів до бюджету варто і можна прогнозувати, посилаючись на порушення, що мали місце у минулому бюджетному році.

Об’єкти справляння неподаткових платежів неможливо перелічити в короткій бесіді, оскільки лише перелік цих платежів займає декілька сторінок.

Для платників немає  ніякого значення, до якого бюджету  перераховуються кошти: загального чи спеціального фонду Державного бюджету  України, або до місцевого бюджету. Але це має якщо не вирішальне, то надзвичайно важливе значення для нас з вами – громадян України.

Натомість, для держави  немає значення, як називається той, чи інший платіж, головне – його повне і своєчасне надходження.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

Державний бюджет висвітлює  систему фінансових показників, що відображає створення й використання фінансових ресурсів у всіх секторах економіки держави. У ньому в  найбільш загальній формі фінансово  обґрунтовується прогноз економічного та соціального розвитку держави. Державний бюджет, відтворюючи обсяг ресурсів, що мобілізуються в даному періоді, і їх використання, своїми результатами засвідчує загальне збалансування фінансових ресурсів і їх витрат. Фактично, державний бюджет конкретизує фінансові ресурси адресно, територіально і галузево.

Біля третини поступлень бюджетів формується за допомогою неподаткового  механізму. Такі поступлення відображаються у трьох розділах частини бюджетів: "Неподаткові надходження", "Доходи від операцій з капіталом" та " Офіційні трансферти". Основна відмінність неподаткового механізму від оподаткування полягає у відсутності при його використанні більшості принципів та підходів, зокрема рівнозначності, стабільності, обов'язковості всеохоплюючого характеру тощо.

Найбільшу частку серед  таких поступлень складають неподаткові  надходження, які в залежності від  видів та методів їхньої мобілізації  об'єднуються у чотири групи.

Розділ " Неподаткові  надходження" включає чотири групи  доходів: доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження.

Перша група неподаткових надходжень містить доходи від власності  та підприємницької діяльності, що обумовлені виконанням економічних функцій державою як власника. Значну суму серед таких доходів складають надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України. Сума цього перевищення визначається щорічно на основі кошторису НБУ.

Наступним видом поступлень є надходження від грошово-речових  лотерей. Такі лотереї можуть випускати  агенти, що мають видані Міністерством  фінансів України відповідні свідоцтва. Умови лотереї мають передбачати  наявність надходжень і поступлень до бюджету сум відсотків банків за користування тимчасово-вільними бюджетними коштами. Доцільність запровадження такого виду надходжень пов'язана з тим, що уповноважені банки користуються тимчасово-вільними залишками коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та позабюджетних бюджетних фондів, внаслідок чого отримують валові доходи. Враховуючи це, органи Державного казначейства та фінансові органи, укладаючи договори з комерційними банками, визначають плату за користування такими коштами в обсязі 50% від облікової ставки НБУ, що складають доходи бюджету.

Підприємства будь-яких організаційних форм та видів, банки, у  статутному фонді яких є частка державного майна, сплачують із суми прибутку, що залишається після внесення податків і зборів до бюджету, дивіденди, або інші відрахування від прибутку на частку державного майна, переданого у їхні статутні фонди, до державного або місцевих бюджетів України, залежно від виду власності на майно. Сума дивідендів, що підлягає перерахуванню до державного бюджету залежить від маси дивіденду та частки державного майна у статутному фонді підприємства.

Однією із форм вилучення  до бюджету частки суб'єктів господарювання, одержання яких не залежить від їхніх  зусиль є рентні платежі. Наявність  ренти пов'язана в першу чергу з природними, техніко-економічними і трансфертними чинниками. До бюджету справляється, як правило, рентна плата за нафту, що видобувається в Україні, та за природній газ. Поступлення рентної плати відбувається щодекадно, його величина залежить від обсягів видобутих нафти і газу та ставки плати. Резервами збільшення рентних платежів є зростання обсягів добування в Україні нафти й газу, прискорення розробки і введення в експлуатацію відповідних родовищ.

Найбільшу частку серед  доходів від власності та підприємницької діяльності складають надходження коштів від приватизації державного майна. Обсяг поступлень коштів залежить від переліку об'єктів державної та комунальної власності, що передбачається відповідними програмами приватизації, у тому чи іншому бюджетному періоді, та вартості об'єктів приватизації.

Крім вищезгаданих, у  складі доходів від власності  та підприємницької діяльності можуть бути інші надходження, надходження  від розміщення тимчасово вільних  коштів бюджету на депозитних розрахунках в установах банків тощо.

Друга група неподаткових надходжень об'єднує адміністративні  збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного характеру, до яких відносяться: збори, що стягуються Державною автомобільною  інспекцією України; плата за пробірування та клеймування виробів та сплавів із дорогоцінних металів; плата за надання послуг службою дозвільної системи органів внутрішніх справ; плата за оренду цілісних майнових комплексів, що перебувають у державній та комунальній власності; державне мито; митні збори; єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через Державний кордон України.

Збори, що стягуються Державною  автомобільною інспекцією, обумовлені запровадженням плати за послуги, що надає інспекція юридичним та фізичним особам з метою дотримання норм і стандартів безпеки дорожнього руху. Обсяги таких поступлень залежить від виду послуги та величини плати за неї, яка встановлюється у співвідношенні до неоподатковуваного мінімуму громадян. Основними резервами зростання таких доходів є збільшення кількості послуг, що може надавати автоінспекція та пошук нових видів платних послуг, потреба у яких появляється у певних ситуаціях.

Плата за надання платних  послуг службою дозвільної системи  органів внутрішніх справ, пов'язаних з придбанням, зберіганням, обліком, перевезенням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, вибухових матеріалів, а також щодо предметів, на які поширюється дозвільна система. Обсяг надходжень цієї плати до бюджету, як і у попередньому випадку, залежить від кількості таких послуг та тарифів на них, що встановлюються у співвідношенні до неоподатковуваного мінімуму громадян.

Плата за оренду цілісних майнових комплексів запроваджена у  зв'язку з передачею майна, що перебуває  у державній чи комунальній власності, в оренду юридичним та фізичним особам. Об'єктами такої оренди можуть бути цінні папери, нерухоме майно, інше окреме індивідуально визначене майно. Обсяг поступлень плати залежить від вартості майна, що передається в оренд та розміру річної орендної плати, який переважно не може перевищувати 5 відсотків від власності орендованого майна. Орендна плата встановлюється як правило у грошовій формі. Її обсяг може бути змінено за погодженням сторін у разі зміни цін, тарифів та в інших законодавчо визначених випадках. В якості основних резервів збільшення обсягів поступлень цього виду можна визначити наступні: покращення роботи з підбору об'єктів оренди; покращення товарного стану об'єктів та їхньої привабливості, укладення договорів на найбільш вигідних взаємних умовах; використання відповідних підходів, які б зацікавлювали орендарів у продовженні договорів оренди та підтримання об'єктів оренди в належному стані.