Неподаткові надходження до бюджетів, їхня характеристика, роль і місце у доходах цих бюджетів

Підприємства будь-яких організаційних форм та видів (крім підприємств з  іноземними інвестиціями), банками, у  статутному фонді яких є частка державного майна, сплачують із суми прибутку, що залишилась після сплати податків і зборів до бюджету, дивіденди, або інші відрахування від прибутку на частку державного майна, переданого у їхні статутні фонди, до Державного або місцевих бюджетів України, залежно від виду власності на майно.

Дане перерахування коштів до бюджетів здійснюється згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про сплату дивідендів (частки прибутку) суб’єктами підприємницької діяльності, створеними за участю державних підприємств і організацій”.

Платниками дивідендів є акціонерні та інші господарські товариства, створені в процесі приватизації та корпоратизації підприємств загальнодержавної власності, які мають акції (частки, паї), що є у державній власності.

Об’єктом (джерелом) дивідендних відрахувань  є прибуток підприємств, який залишається  в їхньому повному розпорядженні Після відрахувань встановлених законодавством податків та зборів та відрахувань відповідно до установчих документів.

Сума дивідендів, що підлягає перерахуванню  до державного бюджету, залежить від  маси дивіденду та частки державного майна у статутному фонді підприємства. Такі дивіденди до бюджету поступають щоквартально.

Однією із форм вилучення до бюджету  частки прибутку суб’єктів господарювання, одержання яких не залежить від їх зусиль, є рентні платежі.

Одержання додаткового прибутку, незалежно від діяльності підприємств, визначається передусім природними, техніко-економічними і транспортними чинниками. Вплив першого чинника поширюється на видобувну галузь і обумовлюється місцезнаходженням підприємства, глибиною покладів і характером видобутку корисних копалин. Ціни при цьому встановлюються з урахуванням витрат підприємств, які працюють за гірших умов. В кінцевому підсумку підприємства за кращих умов видобутку природних ресурсів отримують додатковий дохід.

Дія техніко-економічного чинника пов’язана із видами сировини, яка видобувається, її вартістю та технічною оснащеністю підприємств. Транспортні витрати є важливим елементом ціни реалізації сировини і суттєво впливають на прибутки (збитки) підприємств.

До бюджету справляються, як правило, рентна плата за нафту, що видобувається в Україні, та за природній газ. Поступлення рентної плати відбувається щодекадно, його величина залежить від обсягів видобутих нафти і газу та ставки плати. Резервами збільшення рентних платежів є зростання обсягів добування в Україні нафти і газу, прискорення розробки і введення в експлуатацію відповідних родовищ.

Приватизація державного майна - це відчуження майна, що перебуває у  державній власності, на користь  фізичних та юридичних осіб з метою  підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів на структурну перебудову економіки України.

Державне майно може бути придбане за рахунок приватизаційних паперів, а також власних та запозичених  коштів покупців. При придбанні об’єкта приватизації за рахунок грошових коштів на суму, що перевищує 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, покупці – фізичні особи – повинні подати до органу приватизації декларацію про доходи. Іноземні інвестори подають відомості про джерела надходження коштів. Кошти, отримані від продажу державного майна, зараховуються до позабюджетного Державного Фонду приватизації і позабюджетного фонду приватизації Автономної Республіки Крим.

Обсяг поступлень коштів залежить від  переліку об’єктів державної та комунальної форм власності, що передбачається відповідними програмами приватизації у тому чи іншому бюджетному періоді, та вартості об’єктів приватизації.

Використання коштів визначається Державною програмою приватизації. Вони спрямовуються на відшкодування  витрат, пов’язаних із приватизацією, кредитування технічного переоснащення приватизаційних підприємств, розвиток підприємства, створення нових робочих місць та до державного бюджету України.

Крім вище згаданих, у склад доходів  від власності та підприємницької діяльності можуть бути інші надходження, надходження від розміщення тимчасово вільних коштів бюджету на депозитних рахунках в установах банків тощо.

Друга група неподаткових надходжень об’єднує адміністративні збори  та платежі, доходи від некомерційного та побічного характеру, до яких відносяться: збори, що стягаються Державною автомобільної інспекцією України; плата за пробірування і клеймування виробів та сплавів із дорогоцінних металів; плата за надання послуг службовою дозвільною системи внутрішніх справ; плата за оренду цілісних майнових комплексів, що перебувають у державній та комунальній власності; державне мито; митні збори; єдиний збір, який справляється у пунктах пропуску через Державний кордон України.

Збори, що стягуються Державною автомобільної інспекцією, обумовлені запровадженням плати за послуги, що надає інспекція юридичним і фізичним особам з метою дотримування норм і стандартів безпеки дорожнього руху. До таких послуг відносяться: проведення державного технічного огляду автомобіля, а також огляду автомобіля при видачі свідоцтва про реєстрацію; проведення державного технічного огляду мотоцикла, моторолера, причепа, напівпричепа, а також за їхній огляд при видачі свідоцтва про реєстрацію; реєстрацію ( перереєстрацію) автомобіля, мотоцикла, моторолера, мотоколяски, причепа, напівпричепа без видачі свідоцтва; прийом екзаменів з правил дорожнього руху, навичок, керування транспортними засобами (будь-якої категорії) тощо. Обсяг поступлень залежить від виду послуги та величини плати за неї, яка встановлюється у співвідношенні до неоподаткованого мінімуму громадян. Основними резервами зростання таких доходів є збільшення кількості послуг, що може надавати автоінспекція та пошук нових видів платних послуг, потреба у яких появляються у певних ситуаціях.

Плата за надання платних послуг службою дозвільної системи органів  внутрішніх справ, пов’язаних з придбанням, зберіганням, обліком, перевезенням вогнепальної зброї, боєприпасів до неї, вибухових  матеріалів, а також щодо предметів, на які поширюється дозвільна система. Обсяг надходжень цієї плати до бюджету, як і у попередньому випадку, залежить від кількості таких послуг та тарифів на них, що встановлюються у співвідношенні до неоподатковуваного мінімуму громадян.

До державного бюджету спрямовуються  кошти за пробірування і клеймування виробів та сплавів з дорогоцінних металів. Їхнє надходження пов’язане із здійсненням державного пробірного контролю за якістю дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, виробів з них та матеріалів, що містять дорогоцінні метали.

Проводить такий контроль Міністерство фінансів України та підпорядковані йому органи державного пробірного контролю: Державна пробірна палата і регіональні  державні інспекції пробірного контролю.

Слід відмітити, що державне пробірне клеймо – це знак встановленого єдиного зразка, який засвідчує цінність виробів із дорогоцінних металів. Клеймування – це пробірно-технічно-технологічна операція нанесення державного пробірного клейма на ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів.

На пробірний тариф за виконання експертно-пробірних та інших робіт (надання послуг) у тому числі їхнє клеймування впливають такі основні чинники, я найменування робіт і виробів (джерела надходження); вид дорогоцінного металу, в тому числі кількість сплавів, та наявність вставок і вид аналізу дорогоцінностей. У разі відсутності тарифів, який визначає Кабінет Міністрів України, роботи та послуги виконуються за договірними цінами.

Встановлені розміри тарифів підлягають оподаткуванню ПДВ.

З метою підвищення ефективності використання майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; запроваджено орендну плату за нього при передачі майна в оренду фізичним та юридичним особам.

Об’єктами оренди є цілісні майнові  комплекси державних підприємств  і структурних підрозділів, грошові  кошти та цінні папери з урахуванням  дебіторської і кредиторської заборгованості, що надаються на умовах кредиту за ставкою рефінансування НБУ; нерухоме майно; інше окреме індивідуально визначене майно державних підприємств.

Цілісним майновим комплексом є  господарський об’єкт із завершеним циклом виробництва продукції з  наданою йому земельною ділянкою, на якій він розміщений, автономними  інженерними комунікаціями, системою енергопостачання.

Державне мито є одним із найважливіших  видів адміністративних зборів, хоча серед неподаткових надходжень вони займають невелику частку. Це грошовий збір, що справляють судові органи, органи державного нотаріату, Міністерство внутрішніх справ, Міністерство закордонних справ, органи місцевого самоврядування та інші органи за вчинення ними окремих дій та видачу документів.

Платниками є юридичні та фізичні  особи, які звертаються до відповідних  органів для вчинення в їхніх інтересах дій та для видачі документів, що мають юридичне значення.

Обсяг надходжень мита залежить від  кількості об’єктів справляння та ставок.

Найбільш поширеними об’єктами  мита є: позовні заяви, заяви з  переддоговірних справ, заяви (скарги) у справах окремого провадження, касаційні скарги на рішення, що набрали чинності, заяви кредиторів про банкрутство, що надається до арбітражних судів, та заяви про перевірку рішень, ухвал, постанов порядку нагляду і про їхній перегляд у зв’язку з новими обставинами; вчинення матеріальних дій; реєстрація актів громадського стану; операції з цінними паперами тощо. Для справляння державного мита використовуються тверді, пропорційні та прогресивні ставки, залежно від об’єкта. Основним резервом збільшення надходжень державного мита є розширення об’єктів його справляння.

Третя група неподаткових надходжень об’єднує надходження від штрафів  та фінансових санкцій. До цієї групи  відносять: суми, стягненні з винних осіб за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації, перерахування підприємцями частки вартості нестандартної продукції виготовленої з дозволу на тимчасове відхилення від вимог відповідних стандартів, щодо якості продуктів, виданого Державним комітетом України по стандартизації, метрології і сертифікації; адміністративні штрафи та інші санкції; надходження штрафних санкцій за порушення правил пожежної безпеки. У більшості випадків наявність такого доходів пов’язана з порушенням чинного законодавства.

 Суми, стягненні з винних  осіб за шкоду заподіяну підприємству, установі, організації, працівниками, постарають до бюджету після відшкодування завданих збитків. Обсяг таких сум залежить від характеру, виду та розміру завданих збитків, щодо операцій пов’язаних з дорогоцінними металами ті камінням, ювелірними виробами та предметами що їх містять; валютними операціями, а також від величини відшкодувань.

Працівники можуть бути винними  у розкраданні, знищенні (псуванні), нестачі або наднормативних втратах  цінностей, та внаслідок недбалості в роботі, порушення спеціальних правил, інструкцій. Величина відшкодування, залежить від виду цінностей, встановлюється у подвійному або потрійному розмірі вартості завданих збитків. Обсяг поступлень цього виду доходу залежить від технологічної дисципліни, а також від якості контролю за збереженням та використання цінностей.

Важливе значення для економіки  України має державний нагляд за додержанням стандартів, норм і  правил. Він здійснюється з метою  забезпечення інтересів суспільства  і споживачів при виробництві  та випуску продукції належної якості, безпечної для життя, здоров’я, майна людей та навколишнього середовища.

Такий нагляд здійснює Комітет України  з питань стандартизації, метрології та сертифікації.

Фінансування робіт щодо здійснення доходів державного нагляду проводиться  за рахунок державного бюджету. Водночас за порушення стандартів, норм і правил, суб’єкти підприємницької діяльності сплачують штрафи, частина яких спрямовується до державного бюджету.

Адміністративний штраф та інші санкції сплачують юридичні та фізичні  особи за порушення стандартів, прав споживачів, санітарних та інших умов. Накладання таких штрафів та застосування санкцій здійснюється контролюючими органами, яких в Україні нараховується більше 20.

Так, за порушення стандартів умов і правил сертифікації та метрології на посадових осіб господарюючих суб’єктів усіх форм власності, а також громадян, які займаються підприємницькою діяльністю за результатами перевірок органами Державного комітету України по стандартизації, метрології і сертифікації можуть накладатися штрафи за: випуск і реалізацію продукції, як не відповідає вимогам стандартів, або без сертифіката відповідності чи за порушення встановленого порядку видачі сертифіката; передачу замовнику у виробництво документації, яка не відповідає вимогам стандартів; недодержання стандартів при транспортуванні, зберіганні, та використанні продукції; порушення умов та правил проведення перевірки і калібрування засобів вимірювальної техніки та використання вимірювань; порушення правил виробництва, ремонту, продажу та прокату засобів вимірювальної техніки; порушення правил застосування засобів вимірювальної техніки; випуск, продаж нестандартної продукції; виконання робіт, надання громадянам-споживачам послуг, що не відповідають вимогам стандартів, норм і правил тощо.

Контроль за додержанням прав споживачів здійснюють органи Державного комітету у справах захисту прав споживачів.

Органи соціально-епідеміологічної служби контролюють дотримання санітарних норм, при порушеннях яких на господарюючих  суб’єктів можуть накладатися фінансові санкції.

Крім вище зазначених видів надходжень, до бюджету мобілізують також  доходи у вигляді фінансових санкцій  за порушення норм, правил і стандартів у сфері містобудування, використання ядерної енергії, електроенергетики, теплоенергетики та інших сферах діяльності.

Надходження штрафних санкцій за порушення  правил пожежної безпеки пов’язане  з нарахуванням штрафів на юридичних  і фізичних осіб, причетних до невиконання  або недобросовісного виконання  умов та правил пожежної безпеки у  своїх структурах.