Неподаткові надходження до бюджетів, їхня характеристика, роль і місце у доходах цих бюджетів

Державне мито з позовних заяв і заяв кредиторів у справах  про банкрутство, що надходять з  інших держав та розглядаються відповідними органами України, зараховується до державного бюджету України. [24, с.13] Міністерство фінансів України, Головна державна податкова адміністрація України, місцеві фінансові органи та державні податкові інспекції проводять ревізії та перевірки правильності справляння державного мита, а також своєчасності й повноти внесення його до бюджету в усіх установах, що його справляють.

Найбільшу частку серед доходів від власності  та підприємницької діяльності (у 1999 році – 28%, у 2000 році – 64%, у 2001 році – 75%, у 2002 році – 79%) складають надходження коштів від приватизації державного майна. Мобілізація коштів від приватизації в Україні постійно пов’язується з проблемами об’єктивного та суб’єктивного характеру.

З проголошенням  незалежності України, наша держава  започаткувала приватизаційні процеси, визначившись при цьому з ними у загальному плані. Однак, замість розробки стратегічних напрямків цих процесів, та на їхній базі тактичних підходів, окремими державними структурами почалася хаотична робота з приватизації державного та комунального майна, внаслідок якої переважна більшість дрібних і середніх об’єктів були скуплені невеликою кількістю власників. Зовсім непродумано відбулася приватизація за допомогою майнових та компенсаційних сертифікатів, внаслідок проведення якої абсолютна більшість населення залишилась фактично без власності.

Після завершення, так званої, сертифікатної приватизації, держава приступила до продажу об’єктів державної власності за гроші. Відсутність  стратегії знову негативно відзначилась на механізмі цього процесу. Вартість об’єктів, що мають привабливість, занижувалась, а ті, які були непривабливими – виставлялись на аукціони по завищені оцінці, внаслідок чого на них був відсутній попит. І за цього привабливі об’єкти через непрозорість опинилися в руках олігархів, а непривабливі, особливо об’єкти незавершеного виробництва, самозруйнувалися. Державна казна від таких дій залишилася пустою.

Неорганізованість, не контрольованість та непрозорість приватизаційних процесів в Україні сприяли спробам  привласнення, окремими олігархами стратегічно  важливих об’єктів державної форми власності, які мають місце і сьогодні. Непродуманість механізму та перспектив приватизації проявилася при складанні проекту Державного бюджету України на 2002 рік. Не дивлячись на мізерні поступлення коштів від приватизації за попередні роки, що не сягали навіть міліарда гривень, Кабінет Міністрів України запропонував включити до доходів Держбюджету України 2001 року аж 9 млрд.грн. приватизаційних надходжень. У процесі обговорення проекту бюджету та прийняття закону “Про Державний бюджет України на 2001 рік” ця сума була скорочена до 5,9 млрд.грн., частина якого у разі перевищення зазначеної суми має бути спрямована на дострокове погашення державного боргу.

Однак, початок 2001 року ознаменувався  приватизаційними скандалами та розтягуванням терміну, непорозуміннями та закулісними іграми, що дає підставу для великих сумнівів відносно виконання програми приватизації. У 2002 році кошти від приватизації державного майна надходять у Державний фонд приватизації. Відповідно до Закону України від 30.06.99 року №783 “Про джерела фінансування органів державної влади” кошти (донараховані і стягнені за результатами перевірок суми загальнодержавних податків і зборів (обов’язкових платежів), грошові стягнення за правопорушення (крім тих, що відповідно до законів України спрямовуються до місцевих бюджетів)), кошти, одержані від реалізації конфіскованого майна, за видачу дозволів (ліцензій), митні збори тощо, які до набрання чинності цим Законом відповідно до законодавства України використовувалися на створення матеріально-технічної, інформаційної, науково-дослідницької бази органів державної влади, і так само на будь-які інші цілі, в повному обсязі зараховуються з дня набрання чинності цим Законом до Державного бюджету України.

Органам державної  влади забороняється створювати позабюджетні фонди, мати позабюджетні спеціальні рахунки та використовувати кошти, одержані за здійснення функцій держави.

Крім цього, встановлено, що у разі коли законами України невизначено до якого  бюджету зараховуються адміністративні штрафи, накладені на громадян та посадових осіб відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та інших законів України, адміністративні штрафи зараховуються до бюджетів у такому співвідношенні: 50% - до загального фонду Державного бюджету України та 50% - до загальних фондів відповідних місцевих бюджетів (міських (міст без районного поділу), районованих у містах, селищних, сільських) за місцем вчинення адміністративного правопорушення.

Серед неподаткових надходжень бюджету слід відзначити плату за оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств. Згідно Закону України “Про оренду майна державних підприємств та організацій” від 10 квітня 1992 року № 2269 – ХІІ (зі змінами від 15 січня 1993 року), оренда є заснована на договорі. Строкове платне користування майном, необхідне орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Орендна плата  є платежем, який вносить орендар  орендодавцеві незалежно від  наслідків господарської діяльності. Річна орендна плата не може перевищувати 5 відсотків орендованого майна.

Зараховується орендна плата на спеціальні рахунки; використовується для фінансування капітальних вкладень.

 Важливу  частку серед неподаткових доходів  бюджету займають рентні платежі, як однин із способів вилучення частки прибутку підприємств до бюджету.

Наприклад, рентна плата за нафту та природній газ, що видобуваються в Україні, встановлена  з метою поступового вирівнювання цін на такі види природних ресурсів та цін, за якими вони надходять з  інших держав.

У доходах бюджету виділяють таку групу неподаткових надходжень, як надходження від штрафів та фінансових санкцій.

При цьому, суми штрафів за порушення стандартів, норм і правил розподіляються в такому співвідношенні:

• до державного бюджету – 60%;
• до позабюджетних фондів органів місцевого самоврядування – 30%;
• до Комітету України з питань стандартизації, метрології та сертифікації для створення його матеріально-технічної та науково-дослідницької бази - 10%

Суми коштів, стягнуті за збитки, завдані підприємству, установі, організації працівниками, спрямовуються насамперед на відшкодування збитків, завданих їм, а решта – перераховується до державного бюджету України.

Розподіл коштів від  надходжень адміністративних штрафів  розподіляються у такому співвідношенні:

35% - до державного бюджету;

50% - до позабюджетних  фондів органів місцевого самоврядування;

15% - до органу у справах  захисту прав споживачів.

Розподіл коштів від  надходження фінансових санкцій  здійснюється в такому співвідношенні:

60% - до місцевого бюджету;

30% - до позабюджетних фондів;

10% - до відповідних  установ санепідемслужби.

Визначено фінансові  санкції і за порушення у сфері  містобудування. Кошти від їх надходження  спрямовуються:

20% - до державного бюджету;

70% - до місцевого бюджету;

10% - до органу містобудування.

Кошти від сплати підприємствами штрафів за порушення нормативних  актів про охорону праці, невиконання  розпоряджень посадових осіб органів  державного нагляду з питань безпеки, гігієни праці, і виробничого  середовища підприємства, організації, установи перераховуються до державного фонду – 50% від загальної суми штрафу, та по 25% - до галузевого та регіонального фондів.

Не використані у  звітному році кошти фондів вилученню  не підлягають, а переходять на наступний  рік і використовуються за своїм  призначенням.

Загальний контроль за цільовим використанням коштів державного фонду  здійснює Державне казначейство, галузевих  фондів – Державне казначейство та Держнаглядохоронпраці, регіональних фондів і фондів підприємств –  територіальні органи Держнаглядохоронпраці.

Усі надходження до бюджету, як і витрати, обліковуються у  валових показниках незалежно від  того, передбачається чи не передбачається у бюджетних призначеннях взаємозарахування  цих показників.

Усі надходження до бюджету  повинні заноситися на рахунки в хронологічному порядку відповідно до встановленої законодавством процедури. Всі бухгалтерські записи повинні підтверджуватися документально.

Оперативний облік платежів до бюджету ведеться податковими  інспекторами відділу обліку і звітності  відповідно до порядку, встановленого для справляння платежів до бюджету.

Для забезпечення повноти  надходження платежів до бюджету  згідно з бюджетною класифікацією  України за доходами (в нашому випадку  – неподатковими), органами державної  податкової служби, відповідно до порядку, встановленого чинним законодавством з касового виконання Державного бюджету України за доходами, до 1 грудня кожного року подають фінансовим органам державного казначейства та фінансовим органам в електронному вигляді списки складу платників, що знаходяться на обліку у кожному районі (місті), за:

• юридичними особами та їх філіями;
• фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності (за відповідним запитом органу державного казначейства та фінансового органу).

Аналізуючи вищезгадане, можна сказати, що неподаткові надходження відіграють важливу роль у системі доходів бюджету. Незважаючи на те, що надходження цих платежів є невеликі суми, - це не зменшує їх значення в сукупності. Слід відзначити, що саме ці платежі є сьогодні вирішальними для забезпечення нормального фінансового клімату регіонів міст, селищ, і сіл..

 

 

3. Склад і  структура неподаткових доходів  бюджетів.

Розділ “Неподаткові надходження” включає чотири групи  доходів: доходи від власності та підприємницької діяльності; адміністративні збори та платежі, доходи від некомерційного та побічного продажу; надходження від штрафів та фінансових санкцій; інші неподаткові надходження.

Перша група неподаткових надходжень містить доходи від власності  та підприємницької діяльності, що обумовлені виконанням економічних функцій державою як власника. Значну суму серед таких доходів складають надходження від перевищення валових доходів над видатками Національного банку України. Сума цього перевищення визначається щорічно на основі кошторису НБУ.

Наступним видом поступлень є надходження від грошово-речових лотерей.

Державна грошова лотерея  – це лотерея, умови якої передбачають наявність призового фонду в  обсязі неменше як 50% від суми отриманих  доходів, а також відрахувань  до державного бюджету України не менше як 30% від доходів, що залишаються у розпорядженні агента з проведення державної грошової лотереї після виплат призового фонду. Такі лотереї можуть випускати агенти, що мають видані Міністерством фінансів України відповідні свідоцтва про реєстрацію випуску та проведення державної грошової лотереї.

Для отримання свідоцтва  агент подає відповідні документи  які розглядає Міністерство фінансів і протягом 30 денного строку з  дня їх отримання приймає рішення  про видачу свідоцтва або про  відмову у його видачі.

Важливою вимогою до документів, які подаються агентом  є обсяг його статутного фонду. Мінімальна сума сформованого (сплаченого) статутного фонду повинна становити не менше  як 1000000 (один мільйон) євро за курсом гривні, визначеного НБУ на день подання документів на реєстрацію, у тому числі не менше як 200000 (двісті тисяч) євро – грішми.

Фінансовий контроль за діяльністю агента здійснюють Міністерство фінансів та місцеві фінансові органи.

Агент при здійсненні діяльності повинен  виконувати податкові та інші зобов’язання перед державою, а саме:

• після отримання свідоцтва повідомити Міністерство фінансів про початок продажу лотерейних білетів у тижневий строк з часу початку продажу;
• щоквартально, не пізніше одного місяця, що наступає після закінчення кварталу, подавати до Міністерства фінансів звіт про проведення лотерей;
• у місячний строк після закінчення строку дії свідоцтва представляти підсумковий звіт та копію акта знищення нереалізованих білетів і квартальний бухгалтерський звіт підприємства;
• вчасно відраховувати до державного бюджету України 30% від доходів, що залишається у розпорядженні після виплат призового фонду; не пізніше двох місяців року, що натає за звітним, подавати Міністерству фінансів річний звіт про діяльність, у тому числі річний баланс з аудиторським підтвердженням і довідку про фінансове становище, а також відомості про зміни в персональному складі службових осіб;
• мати під час проведення лотереї ліквідні балансові активи обсягом не менше 500000 (п’ятсот тисяч) євро за курсом НБУ.

З метою забезпечення надходження доходів до бюджету та запобігання фінансовій кризі встановлено плату за користування комерційними банками тимчасово вільними залишками коштів державного бюджету України, місцевих бюджетів та позабюджетних фондів.

Слід зазначити, що касове виконання бюджетів та позабюджетних фондів здійснюється уповноваженими банками на підставі угод, укладених, відповідно, з Головним управлінням Державного казначейства України та місцевими фінансовими органами.

У цих угодах визначається плата  за користування тимчасово вільними залишками коштів державного бюджету України, місцевих бюджетів і позабюджетних фондів в обсязі 50% від облікової ставки НБУ, що діяла протягом звітного місяця. Якщо облікова ставка зміліється протягом місяця, то, починаючи з дня зміни, враховується нова облікова ставка.