Неподаткові надходження до бюджетів, їхня характеристика, роль і місце у доходах цих бюджетів

З метою доведення умов та безпеки  праці до нормативних вимог, подальшого підвищення рівня праці на виробництві, фінансування національної, галузевих, регіональних програм поліпшення безпеки, гігієни праці та виробничогосередовища  і комплексних заходів, що розробляються та втілюються безпосередньо на підприємствах і в організаціях усіх форм власності, створено державний, галузеві, регіональні фонди охорони праці та фонди праці підпрємств.

Доходи зазначених фондів формуються за рахунок:

• добровільних перерахувань підприємств з прибутку, що залишається у їхньому розпорядженні;
• коштів підприємств, повернених за отриману раніше допомогу на становлення та розвиток спеціалізованих виробництв, науково-технічних центрів, творчих колективів, експертних груп (за умови наявності угоди про їхнє надання);
• кошти інших фондів, громадських органів, що надійшли у порядку надання допомоги, й інші надходження;
• коштів, одержаних від застосування до підприємств штрафів за порушення нормативних актів про охорону праці, невиконання розпоряджень органів державного нагляду за охороною праці, нещасні випадки на виробництві, а також штрафів, накладених на посадових осіб та працівників, винних у порушенні вимог щодо охорони праці.

Надходження сум у зв’язку з  перевищенням розрахункової величини фонду оплати праці провадять підприємства-монополісти, у тому числі госпрозрахункові підприємства, включаючи підприємства, яким надано пільги в оподаткуванні прибутку, а також підприємства, звільнені від сплати податку на прибуток за ставкою 30% від суми перевищення.

Визначені платежі  вносяться до бюджету з прибутку, що залишається у розпорядженні  підприємства, а збитковими підприємствами – за рахунок збільшення збитків.

Суми платежів у зв’язку з перевищенням розрахункової  величини фонду оплати праці вносяться до бюджетів АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя до 25 чмсла мясяця, що наступає за звітним.

Платники зазначеного  платежу подають за три дні  до закінчення терміну сплати податковим органам за місцезнаходженням розрахунок суми, що вноситься до бюджету підприємством-монополістом у зв’язку з перевищенням розрахункової величини фонду оплати праці.

Для фінансування заходів структурної перебудови базових галузей національної економіки  платники податку на прибуток сплачують  до державного бюджету частину податку на прибуток, визначеного із застосуванням понижуючого коефіцієнта 0.8 до норм амортизації.

Розрахункова сума податку на прибуток, одержаного із застосуванням понижуючого коефіцієнта, визначається як 30% від різниці між сумою амортизаційних відрахувань звітного кварталу, визначеною із застосуванням встановлених норм амортизації та сумою амортизаційних відрахувань цього ж звітного періоду, визначеною із застосуванням понижуючого коефіцієнта.

У разі, коли за результатами звітного кварталу розрахункова сума податку  на прибуток є:

• меншою або дорівнює сумі нарахованого податку на прибуток звітного кварталу, до державного бюджету України спрямовується сума податку на прибуток, що дорівнює такій розрахунковій сумі;
• більшою, ніж сума нарахованого податку на прибуток, до державного бюджету України спрямовується сума фактично нарахованого податку на прибуток.

При цьому перевищення розрахункової  суми над сумою нарахованого податку  на прибуток не враховується при визначенні податкових зобов’язань із податку на прибуток підприємств наступних звітних кварталів.

Необхідно відмітити, що суб’єкти господарської  діяльності, які сплачують єдиний (фіксований) податок або не є  платниками податку на прибуток, визначеного за ставкою 30%, до об’єкта опдаткування понижуючого коефіцієнта не застосовують.

Податок на прибуток, отриманий за рахунок понижуючого коефіцієнта  з 1 до 0.8, сплачується не пізніше 20 числа  місяця, наступного за звітним кварталом.

Четверта, остання група неподаткових надходжень до бюджету об’єднує інші надходження, серед яких можна визначити  надходження коштів від реалізації конфіскованого митними органами майна; надходження коштів від реалізації товарів та інших предметів, конфіскованих правоохоронними та іншими уповноваженими органами і конфіскована валюта; надходження сум кредиторської та депонентської заборгованості підприємств, організації та установ, щодо яких минув строк позовної давності; надходження коштів від реалізації надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних Сил України та інших, утворених згідно із законодавством військових формувань та правоохоронних органів; інші надходження; надходження сум перевищення фактичного споживання над розрахунковим; доходи від операцій з валютою, власні надходження бюджетних установ, організацій, додаткові збори на виплату пенсій.

В основному ці доходи за своїм  обсягом є невеликі. Найбільшу  частину серед них складають  власні надходження бюджетних установ та додаткові збори на виплату пенсії, на які доцільно звертати особливу увагу при пошуку резервів збільшення доходної частини бюджету.

З метою встановлення єдиних вимог  до порядку проведення бюджетними установами і організаціями інвентаризації матеріальних цінностей наказам Головного управління Державного казначейства України від 30.10.98р. №90, затверджено Інструкцію з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу. Інструкція встановлює єдині вимоги щодо порядку інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, установами і організаціями, які утримуються за рахунок коштів бюджетів усіх рівнів.

Відповідно до Інструкції суми кредиторської  і депонентської заборгованості, що знаходяться на балансі, щодо яких термін позовної давності минув, підлягають внесенню в дохід бюджету, з якого фінансується установа, не пізніше 10 числа місяця, наступного за тим, у якому минули терміни позовної давності. За неможливості внесення до бюджету цих сум через відсутність фінансування вони відображаються поза балансом протягом п’яти років.

Зберігання депозитних сум на поточних рахунках обмежується такими строками:

• протягом року – суми, які підлягають передачі підприємствам, установам та організаціям (крім бюджетних);
• до 31 грудня року суми того року, в якому вони були внесені для передачі до бюджетних установ. Суми, що внесені на депозит за невирішеними судовими справами, зберігаються до 31 грудня того року, в якому було винесено рішення;
• пртягом трьох років – суми, які підлягають передачі громадянам.

За несвоєчасне перерахування до бюджету справляється пеня – 0.3% від цих сум за кожний прострочений день.

Збройні сили України мають право  на здійснення господарської діяльності. Вона провадиться з метою одержання  додаткових джерел фінансування життєдіяльності  військ для підтримання на належному рівні їхньої бойової та мобілізаційної готовності.

Суб’єктами господарської діяльності є військові частини, заклади, установи і організації Збройних сил України, які утримуються за рахунок коштів державного бюджету України. При цьому вони ведуть відокремлене господарство, мають кошторис надходжень та видатків, рахунки в установах банків, печатку із зображенням Державного Герба України і своє найменування.

Військові частини мають право  на передачу військового майна в  оренду юридичним і фізичним особам. Вона здійснюється виключно на конкурсній основі з урахуванням необхідності підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності.Умови та порядок проведення конкурсів визначаються Фондом Державного майна України за погодженням з Міністерством оборони України.

Оцінка вартості майна, що підлягає передачі в оренду, провадиться комісіями. До їхнього складу входять фахівці  міністерства оборони та Фонду державного майна чи його регіонального відділення (представництва).

Кошти, одержані від здійснення військовими частинами господарської діяльності, зараховуються до державного бюджету України і використовуються виключно на національну оборону відповідно до кошторису Міністерства оборони України.

Підприємства й організації, уповноважені Кабінетом Міністрів України, мають право на реалізацію надлишкового озброєння, військової та спеціальної техніки, іншого майна Збройних сил України.

Кошти, одержані від реалізації зазначеного  майна, а також за виконані роботи, надані послуги, здавання в оренду основних фондів у триденний термін перераховуються до державного бюджету України на рахунки Головного управління Державного казначейства України: у національній валюті – на бюджетний рахунок з обліку доходів державного бюджету; в іноземній – на основний валютний рахунок в Укрексімбанку м.Києва.

Отримані кошти за виконані роботи. надані послуги, здані в оренду основні  фонди та інше майно, від реалізації путівок військових санаторіїв Міністерства оборони України зараховуються  на бюджетні рахунки за балансовим рахунком ”Кошти Державного казначейства України”.

Військова частина, установа, організація  Міноборони на підставі отриманого від  органу Державного казначейства витягу про зарахуваня коштів на бюджетні рахунки не пізніше наступного дня  подає до органу Державного казначейства розподіл зазначених коштів для їх зарахування на відповідні реєстраційні рахунки, відкриті в територіальному органі Державного казначейства.

СПД, які здійснюють транспортування  трубопровідним транспортом територією України нафти, природнього газу, аміаку та перевалку в портах транзитних нафти і мазуту, вносять до державного бюджету України відрахування від плати за транзит:

• нафти в обсягах, еквівалентних 0.75 дол.США за 1 тонну.

Відрахування від перевалки  в портах транзитних нафти і мазуту – 0.47 дол. США за 1 тонну;

• природнього газу в обсягах, еквівалентних 0.25 дол. США за 1000 куб.м. газу на кожні 100 кілометрів відстані;
• аміаку – 0.23 дол. США за тонну на кожні 100 кілометрів відстані.

Слід зазначити, що порядок обчислення і сплати до державного бюджету України відрахувань від надходжень за транспортування нафти магістральними нафтопроводами та від плати за транзит аміаку через територію України визначається постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2000р. №1742.

Суми відрахувань визначаються з урахуванням зазначеної суми плати в перерахунку в гривні за валютним обмінним курсом НБУ на день, що передує строку сплати платежу. Відрахування відносяться до складу валових витрат платника. Відрахування платники вносять до державного бюджету України щодекади авансовими платежами 15, 25 числа поточного місяця, 5 числа наступного місяця згідно з обсягами транзиту та перевалки природних ресурсів. До 25 числа місяця, наступного за звітним, провадиться доплата у разі виникнення різниці між авансовими платежами та фактичним обсягом за звітний місяць. Суми відрахувань, що не були внесені у встановлений термін, сплачуються до державного бюджету України з нарахуванням пені – 120% від облікової ставки НБУ. Понад належне сплачені суми відрахувань від плати за транзит трубопровідним транспортом через територію України нафти, природнього газу, аміаку та за перевалку в портах транзитних нафти і мазуту зараховуються в рахунок чергових платежів або повертаються платнику в 5-денний строк від дня одержання його письмової заяви. Контроль за правильністю обчислення і своєчасністю внесення до держбюджету відрахувань від надходжень за транспортування нафти магістральними нафтопроводами та від плати за транзит аміаку і природнього газу через територію України здійснюють органи державної податкової служби, а відповідальність за правильність обчислення і своєчасність внесення цих відрахувань покладається на платника та його посадових осіб згідно з чинним законодавством. Структуру неподаткових надходжень можна зобразити де видно, що левова частка серед неподаткових надходжень бюджету України у 2002 році займають доходи від приватизації державного майна (37,7%). Чимале значення мають і надходження частини виручки від реалізації газу, що отримується як плата за транзит природного газу через територію України (15,6%), також слід відмітити державне мито (0,7%), відрахування від надходжень за транспортування нафти магістральними нафтопроводами (1,6%) і відрахування від плати за транспортування аміаку через територію України аміакопроводами (0,1%). Всі інші неподаткові надходження об’єднані в одну групу і складають разом 44,3%. Отже, хоча в загальній сумі доходів бюджету неподаткові надходження займають близько 37% ( у 2001 році ), проте з кожним роком їх значення зростає. Так, згідно з Законом України ”Про державний бюджет України на 2003 рік”, неподаткові надходження займають 26.7% серед загальної суми доходів Державного бюджету. Тоді, як податкові – 70.9%, доходи від операцій з капіталом – 0.18% і офіційні трансферти – 0.19%.

В той же час, структуру неподаткових надходжень у 2002 році, згідно з запланованими  у Законі сумами, а також питому вагу кожного виду цих доходів  в загальній сумі неподаткових джерел наповнення казни держави, зобразимо  графічно на рисунку (Див. Рис.1.)

 

 Рис.1.  Структура неподаткових надходжень в доходах Державного бюджету України на 2004 рік.

 

 

 

4. Перспективи  розвитку системи неподаткових  доходів бюджету

Серед усіх проблем нинішнього суспільного  життя чи не найбільшу увагу привертають до себе фінансові питання, зокрема доходи і витрати держави, бюджетний дефіцит, побудова системи оподаткування, ефективність витрачання державних тощо. Проведення демократичних перетворень в нашій країні , орієнтація на побудову правової держави підняло завісу таємничості з цих питань, перетворило інтерес до них у цілком природній і закономірний, адже йдеться про кошти, які надходять від усіх платників, тобто вони є складовою національного багатства.

В процесі трансформації  українського суспільства, вдосконалення структури державних органів та систем забезпечення життєдіяльності держави набуває вирішального значення. Податкова система забезпечує фінансову базу держави і є головним важелем реалізації державної економічної політики, тому метою реформування системи оподаткування в Україні має бути перехід до ринкової системи оподаткування та подолання кризових явищ.

Аналіз структури доходів  державного (зокрема питомої ваги окремих надходжень в загальних  доходах бюджету) висвітлює, що основу доходів бюджету складають податкові та неподаткові вилучення коштів у юридичних осіб – прибутки підприємств.

Їх високий рівень свідчить про надто низьку ефективність української податкової системи, яка  не в змозі забезпечити необхідні  надходження до державного бюджету (а також до бюджетів нижчих рівнів) специфічними методами, в той час як у стабільність фінансової ситуації неподаткові надходження, як правило не значні.

Податковий механізм в існуючому вигляді не має  резервів для збільшення податкових вилучень, і держава змушена вдаватися до конфіскаційних і далеких від позитивного економічного змісту заходів. Податкова система практично не функціонує, паралізуючи тим самим всю економічну систему.

Однією з причин ситуації, що склалася, є невідповідність сутності податкового механізму новим економічним реаліям, усунути яку можна лише впровадженням ринкової схеми розподілу валового національного продукту та адаптацію фіскальної політики до умов ринку.

Тому питання про  перспективи розвитку неподаткового  механізму мобілізації доходів бюджету набуває актуальності, беручи до уваги вищесказане.