Зовнішня трудова еміграція з України: причини, масштаби, наслідки

*Джерело: розраховано автором на основі даних з Національного банку України [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.bank.gov.ua

Фінансовий, людський і соціальний капітал, накопичений українськими мігрантами за кордоном, може істотно  вплинути на економічний і соціальний розвиток України, однак держава  не в змозі отримати від нього  максимальну вигоду, оскільки міграційна політика не інтегрована належним чином  у стратегію загального розвитку. При наявності відповідних стимулів, гарантій і відповідної нормативно-правової бази зароблені гроші мігрантів  могли б бути спрямовані в заощадження  й інвестиції в Україні.

2.3.Взаємозв`язок міграції та  рівня конкурентоспроможності України

Україна займає вагоме місце  в світовій економіці з погляду  на її ресурсний потенціал і кадрові  можливості. На жаль, рівень життя населення, який зумовлюється нестабільною політичною ситуацією і економічним застоєм, не досягає того рівня, на якому він  мав би бути, враховуючи ті ресурси, які має наша країна. Оскільки Україна намагається бути активним учасником міжнародних економічних відносин та прагне побудувати конкурентоспроможну модель економіки, то аналіз позицій нашої держави у міжнародних рейтингах є надзвичайно важливим завданням для досягнення поставленої мети. На конкурентоспроможність України на світовому рівні впливає велика кількість чинників, серед яких міграційні процеси є одним із ключових. З проаналізованого в попередній частині впливу зовнішньої міграції на соціально-економічний розвиток країни випливає прямий взаємозв’язок міграційних тенденцій та рівня конкурентоспроможності держави.

Всесвітній економічний  форум (ВЕФ) кожного року публікує Звіт про глобальну конкурентоспроможність, в якому проходить оцінювання країн за такими параметрами, як якість інституцій, інфраструктура, макроекономічна  стабільність, здоров'я і початкова  освіта, вища освіта і професійна підготовка, ефективність ринку товарів і  послуг, ефективність ринку праці, розвиненість фінансового ринку, технологічний  рівень, розмір ринку, конкурентоспроможність компаній та інноваційний потенціал(табл..2.2).

У 2012 р. Україна піднялася на 9 позицій у рейтингу глобальної конкурентоспроможності, посівши 73-е місце, як видно з табл.2.2.. На думку експертів ВЕФ, конкурентоспроможність України у 2012-2013 рр. збільшилася завдяки здоровішому макроекономічному клімату, порівняно з попередніми роками. Дефіцит бюджету зменшився до 2,7 % ВВП у 2011 р., борг до ВВП знизився, знизилася інфляція, хоча вона по колишньому залишається на відносно високому рівні в 8%. Експерти також відзначають, що Україна зберігає свої конкурентні переваги внаслідок великого розміру ринку і цілісної системи освіти[43].

Таблиця 2.2

Ранжування країн за Індексом глобальної конкурентоспроможності

у 2013-2012 рр. за методикою ВЕФ*

*Джерело:складено автором на основі The Global Competitiveness Report 2013-2012 [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://reports.weforum.org/global-competitiveness-report-2012-2013/

Інституції лишаються найслабшим місцем конкурентоспроможності української економіки. За даною складовою Україна посіла лише 132-е місце з 144 країн світу — на одну позицію нижче порівняно з минулим роком. До чинників, що безпосередньо впливають на покращення інституційного середовища в Україні, належать, зокрема, етична поведінка компаній, захист прав власності, прозорість ухвалення рішень урядом, незалежність судової системи, захист прав інтелектуальної власності, втрати бізнесу від злочинності та насильства, довіра суспільства до політиків тощо. Зазначимо, що серед перелічених чинників більшість є тими, що спричиняють і зовнішню міграцію з України.  Оптимізувавши міграційні процеси шляхом намагання заповнити ринок праці не іммігрантами, а українцями, які зацікавлені в економічному зростанні України, цілком можливо забезпечити як покращення корпоративної етики, так і зменшення втрат бізнесу від злочинності.

Неефективними та недостатньо  розвиненими залишаються також  ринок товарів та послуг (101 місце  у рейтингу) і фінансовий ринок (85 місце), не зростає рівень технологічної готовності країни (93 місце). Забезпечивши повернення мігрантів на батьківщину, можна було б значно підвищити вказані позиції, використавши досвід  і навички мігрантів, отримані ними за кордоном.

Україна має значний інноваційний потенціал (65 місце), пристойний рівень вищої освіти та професійної підготовки (53 місце). Це стає важливою конкурентною перевагою нашої держави, оскільки наявність високопрофесійних фахівців може гарантувати успіх у сучасному світі та стати передумовою формування конкурентоспроможного ринку, сприятиме інтеграційним процесам України. На сьогоднішній день однією з найсуттєвіших проблем для нашої країни є саме «відплив мізків», у світлі невідповідності між навичками мігрантів і тими посадами, які вони обіймають. Без проведення урядом заходів щодо оптимізації міграційних процесів, Україна має загрозу стати не більше, ніж донором кваліфікованих кадрів для розвинених країн. Маючи значний інноваційний потенціал та високий рівень освіти, необхідно створити належні умови українцям  для ведення бізнесу та самореалізації всередині країни, а не за її межами.

Міжнародний інститут менеджменту  та розвитку (IMD - Лозанна, Швейцарія) також  здійснює розрахунок індексу конкурентоспроможності країн на основі більше, ніж 300 критеріїв. Україна посіла у рейтингу 2012 р. 56 місце з 59 країн, піднявшись на одну позицію вверх, порівняно з попереднім роком[45]. Найбільш проблемними факторами підвищення конкурентоспроможності в Україні вважаються наявні інфраструктура та ефективність діяльності державних структур. Знову ж таки, без залучення власних висококваліфікованих працівників, які на сьогоднішній день надають перевагу працевлаштуванню за кордоном, Україна має перспективу посісти останнє місце за своїм рівнем конкурентоспроможності.

Іншим світовим індексом, що характеризує місце країни у сучасному світі та демонструє, наскільки економіка тієї чи іншої держави відповідає ліберальним принципам, є рейтинг "Індекс економічної свободи", який складається щорічно The Heritage Foundation разом із журналом «The Wall Street Journal». Індекс економічної свободи базується на 10-ти індексах (свобода бізнесу, свобода торгівлі, податкова свобода, державні витрати, грошова свобода, свобода інвестицій, фінансова свобода, захист прав власності, свобода від корупції, свобода трудових відносин), які оцінюються за шкалою від 0 до 100, причому, показник 100 відповідає максимальній свободі. Усі країни за цим індексом діляться на такі групи: вільні, в основному вільні, помірно вільні, в основному невільні, деспотичні.

У Індексі економічної  свободи 2013 р. Україна посіла 161 місце і опинилася у «зоні» деспотичних країн. Індекс економічної свободи із показником 46.3 та така низька позиція у рейтингу роблять Україну аутсайдером серед країн Східного партнерства[44].

Економічна свобода —  це фундаментальне право кожної людини управляти її власною працею та майном. В економічно вільних суспільствах, особи вільні у виборі роботи, виробництві  товарів, витратах та інвестиціях будь-яким шляхом, яким забажають. Рівень економічної свободи є одним з головних чинників впливу на міграційні процеси, особливо на зовнішню трудову міграцію, оскільки, не маючи можливості вільно реалізувати свої можливості всередині країни, українці вимушені емігрувати. До того ж, низький рівень свободи не сприяє поверненню мігрантів на батьківщину, оскільки відсутні належні умови для ведення бізнесу та вкладання інвестицій. Всі 10 складових економічної свободи мають підтримуватися і захищатися державою.

Проаналізувавши доповіді та звіти міжнародних організацій, що досліджують конкурентоспроможність економіки країн, можна зробити висновки про прямий зв'язок рівня конкурентоспроможності України та міграційними процесами. Підвищення динаміки відпливу трудових мігрантів за кордон значно погіршує рівень конкурентоспроможності України на світовому рівні, та навпаки. Не зважаючи на значний природній, інтелектуальний та інноваційний потенціали, Україна не використовує свої конкурентні переваги у зв’язку з відсутністю належної структури та технологічною відсталістю виробництва, низькою якістю  державних інституцій та високим рівнем корупції, відпливом робочої сили та незбалансованого ринку праці тощо. Для того, щоб побудувати конкурентоспроможну модель економіки, необхідно проводити узгоджену державну політику, враховуючи сучасні міграційні тенденції.

РОЗДІЛ 3. ОЦІНКА ПЕРСПЕКТИВ ТА ШЛЯХИ  ВДОСКОНАЛЕННЯ МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

3.1. Пропозиції щодо удосконалення  міграційної політики України

У фаховій літературі [8] розглядаються три основних напрями, через які міжнародна трудова міграція може мати прямий позитивний вплив на розвиток країни походження мігрантів: грошові перекази мігрантів, повернення трудових мігрантів на батьківщину та перенесення нових знань та інноваційних технологій через кордони, у тому числі через мережу старої діаспори або нових об’єднань заробітчан за кордоном.

З метою посилення впливу грошових переказів на економічний  розвиток доцільно визнати їх значення й розробити стратегію, спрямовану на стимулювання їх ефективного використання. Необхідно зацікавити відповідальних осіб у створенні соціального, ділового та інституційного середовища, що допоможе родинам мігрантів ефективно  інвестувати свій капітал на батьківщині.

Для цього потрібно заохочувати  інвестиції мігрантів у відкриття  власної справи; розробити систему  преференцій і програми, що стимулюють інвестиції в місцевий бізнес; надавати кредити на розвиток виробництва  під нижчі проценти. Одним із заходів  залучення накопичень мігрантів  в інтересах розвитку могло б  стати заохочення переказів на банківські рахунки, внесків у медичне страхування, освіту, іпотеку, проекти місцевого  самоврядування. Такі заходи уже здійснюються в окремих країнах за участю Міжнародних  організацій – ПРООН, МОМ, МОП, Світового  банку та інших – і є доволі успішними.

Необхідно приділяти особливу увагу розвитку фінансового сектору  в країні. Наявні системи міжнародних  платежів і грошових переказів мають  бути реформовані для того, щоб  сприяти переказу грошей заробітчанами. Для цього необхідні як заходи з боку зацікавлених держав, так і погоджені міжнародні дії, спрямовані на створення доступних, дешевих і відкритих каналів переказу грошей.

Оскільки грошові перекази мігрантів стають додатковим досить потужним і стабільним джерелом фінансування розвитку, це вимагає налагодження належного обліку й контролю за цим  фінансовим потоком. Тільки достовірна оцінка обсягів і напрямів потоків  грошових переказів мігрантів дасть  можливість урядовим структурам здійснювати  продуману політику залучення коштів мігрантів в економіку країни.

Повернення трудових мігрантів  вважається ефективною стратегією для  скорочення негативних наслідків еміграції  кваліфікованих працівників («відпливу мізків») та перетворення їх на позитивний результат, якщо висококваліфіковані працівники повертаються додому з новими знаннями та вміннями (людським капіталом), накопиченим фінансовим і соціальним капіталом, розширеним світоглядом і впевненістю у собі та ефективно застосовують ці надбання на місцевому ринку праці, відкриваючи власний бізнес і створюючи нові робочі місця. На макрорівні це приводить до підвищення продуктивності праці, скорочення безробіття й бідності та пришвидшення економічного й людського розвитку. За таких умов зворотна міграція є спонукальним чинником розвитку та «приросту мізків» (англ. – brain gain), що дає змогу компенсувати хоча б частково втрати країни-донора від «відпливу мізків».

За результати дослідження  Купець О.В. [9], зворотна міграція до України має місце переважно через тимчасовий характер зайнятості за кордоном, сімейні обставини чи невдалий досвід роботи за кордоном. Унаслідок дії комплексу об’єктивних і суб’єктивних чинників дуже мало трудових мігрантів повертаються на батьківщину з новими знаннями, вміннями та цінностями й лише деяким з них вдається ефективно застосувати ці надбання на місцевому ринку праці, модернізувати свої території походження та сприяти економічному розвитку України. Отже, у нашій країні повною мірою досі не використовується потенціал трудових мігрантів, які повертаються на батьківщину. Зважаючи на це, обов’язковими складовими державної міграційної політики України щодо трудової міграції, сприяння поверненню та реінтеграції українських працівників-мігрантів на батьківщині передбачає:

• прeвeнтивні зaходи, спрямoвані на утримання працівників в Україні та скoрoчення еміграції осіб працездатного віку через економічне зрoстaння та рoзвитoк цивілізoвaнoгo ринку праці;
• зaходи, спрямoвані на ефективне зaстoсування знань і навичок трудoвих мігрантів під час рoбoти за кордоном, щоб запобігти «втраті мізків», яка спостерігається нині;
• захoди, спрямовані на заохочення повернення високoквaліфікованих прaцівників на бaтьківщину та ефективне використання їхньoго потенціалу для рoзвитку України;
• aктивні реінтеграційні зaходи для трудових мігрантів, які пoвертaються через невдaлий дoсвід роботи за кордоном і нездатні на рівних конкурувати за дoстойні рoбочі місця в Україні з іншими працівниками.
• допомогу рeeмігрантам з боку регіональних центрів зайнятості у пoшуку прийнятного місця рoбoти;
• розробку механізму oтримання реемігрантами дoпoмoги по безрoбіттю після повернення в Україну на період пошуку роботи (нaприклaд, на термін дo 6 місяців), розмір якої має бути прив’язаний до прoжиткoвoго мінімуму;
• розробку заoхoчувальних заходів для повернення українців у місця реaлізації крупних інвeстиційних прoектів, впровадження яких вимaгaтиме залучення дoдаткової рoбoчої сили;
• пропозицію реемігрантам, за потреби, програм нaвчaння і пeрeпідготовки із врaхуванням структури місцeвого ринку прaці і незaдoвoленого пoпиту на рoбoчу силу, а тaкoж бізнес-курсів для бaжaючих започаткувати власну справу;
• спрoщення прoцедури визнання свідoцтв і диплoмів, отриманих в зарубіжних країнах, а такoж розрoбку мехaнізму визнання квaліфікації, набутої під час практичної роботи за рубежем;
• запровадження державної системи дешевого крeдитувaння реемігрантів, які бaжaють відкрити влaсну спрaву, що пeрeдбачала б фінaнсування бізнес-проекту за рахунок власних коштів рeeмігранта у межах 30-50 % його вартості та перевірку бізнес-планів прeтeндентів на предмет життєздатності та перспективності, відповідності потребам розвитку регіону;
• запровадження державних гарантій на валютні депозити заробітчан;
• вивчення можливості змeншення митa на ввіз мігрантами інструментів та устаткування з метою запoчaткування власнoгo бізнесу в Україні та встановлення подaткoвих пільг для мігрантів, які повертаються та вкладають зароблені за кордоном кошти у власну справу;
• ініціювaння пeрeговорів з урядами країн-реципієнтів щодо розробки і впровадження на основі дoльoвого фінансування спільних з Україною програм дoбрoвільного повернення мігрантів та їхньої реінтеграції на батьківщині;
• розробку дoдaткових нaвчaльних прoграм для учнів та студентів, які повертаються з бaтьками на батьківщину, спрямованих на полегшення для них прoдoвження навчання в Україні.