Зовнішня трудова еміграція з України: причини, масштаби, наслідки

Ключовими мотивами міграції, на думку абсолютної більшості, нині є низький рівень доходів (80 %) і відчуття безперспективності в рідній країні (36 %). Виштовхують людей із країни також нестабільна політична ситуація (29 %) та відсутність соціальної підтримки держави (25 %). Не менш важливими відчуваються як можливість професійного зростання (21%), так і умови ведення бізнесу (17%). Істотне значення для українців має прагнення потрапити в країну із стабільнішою політико-правовою обстановкою та високими соціальними стандартами. З результатів, наведених вище, видно, що мігранти виїжджають для того, щоб знайти те, чого не мають у своїй країні.

 

Рис. 2.1. Розподіл відповідей на запитання «На Ваш погляд, що в Європі/ Україні є основними причинами того, що багато співвітчизників зараз прагнуть виїхати в європейські країни на довгострокове або постійне проживання?»

Джерело: Соціально-економічні та етнокультурні наслідки міграції для України : зб. матеріалів наук.-практ. конф. (Київ, 27 вересня 2011 р.) / упоряд. О. А. Малиновська. – К. : НІСД, 2011. – 144 с.

 

За дослідженнями, проведеними  співробітниками Інституту соціології НАН України, до основних причин, що впливають на формування міграційних установок громадян України, крім особистих мотивів(сімейні проблеми, влаштування особистого життя тощо) слід віднести, насамперед, низький рівень оплати праці (56,7%), бажання поліпшити умови життя (51,0%), високий рівень безробіття у місці проживання (27,3%), виплата боргів (10,2%)[12] .

Отже, з усіх перелічених  можливих причин еміграції, однією з  найвагоміших залишається рівень доходів  громадян. Розглянемо динаміку реального  та номінального доходу українців (рис. 2.2).

Рис. 2.2. Темпи зростання (зниження) наявного доходу та реального наявного доходу населення за 2001-2011 рр.

Джерело: Державний комітет статистики України (Держкомстат) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/

 

Рівень доходів населення  поступово збільшується в післякризові часи, але відносно незначними темпами. В 2011 р. рівень доходів зростав меншими темпами, ніж в 2010 р. порівняно з попереднім 2009 р. При чому темпи зростання реального наявного доходу є меншими, що говорить про незадовільний стан платоспроможності українців. Саме недостатня спроможність доходів забезпечити повною мірою потреби громадян і мотивує їх до трудової еміграції. Середня заробітна плата за кордоном у 2009 р. становила 820 дол. США, що було майже утричі вище, ніж середня заробітна плата в Україні (281 дол. США)[40].

Ще однією основною причиною зовнішньої міграції є рівень безробіття у місці проживання. Слід зауважити, що згідно зі  звітом Міжнародного агентства Gallup про рівень безробіття у 148-ми країнах за підсумками 2011 р., Україна ввійшла до дев'ятки країн, в яких зайнятість населення становить не менше 95%. Ресурс 24/7 Wall St. склав рейтинг цих дев'яти країн з урахуванням розміру їх ВВП, доходу на душу населення і відсотка тих, які працюють повний робочий день. Як з’ясувалося, лише в кількох країнах з цієї дев'ятки справді здорова економічна ситуація. Інші ж або підвищують рівень зайнятості за рахунок тимчасових громадських робіт, або ж мають велику кількість малоприбуткових господарств. Таким чином, низький рівень безробіття не обов'язково супроводжує сильну економіку. Так, було виявлено, що в Україні не високий показник ВВП, незначні доходи на душу населення і велика кількість працівників, які трудяться неповний робочий день [41].

За останніми даними Державної  служби статистики, чисельність безробітних у 2012 р. зменшилася на 75,5 тис. осіб і становила 1,7 млн. осіб.

Рівень безробіття населення  віком 15-70 років, визначений за методологією Міжнародної організації праці (МОП), знизився з 7,9% до 7,5% економічно активного  населення. Зниження рівня безробіття відбулося в усіх регіонах. Найнижчий  рівень безробіття спостерігався у  місті Києві (5,5%), Одеській області (5,8%), в АР Крим (5,8%) та місті Севастополі (5,9%), а найвищий у Житомирській області (9,7%), Рівненській, Тернопільській та Чернігівській областях - 9,8%. Така тенденція пов’язана з темпами внутрішньої міграції, яка дозволяє оптимально розподілити робочу силу між регіонами. Наприклад, в областях, для яких характерний високий рівень притоку населення з інших регіонів, простежується низький рівень безробіття, і, відповідно, низький рівень зовнішньої трудової міграції.

У середньому за 2012 р. кількість зареєстрованих безробітних становила 571,6 тис. осіб, з яких більше ніж половину складали жінки, більш як 40% – молодь віком до 35 років, кожен третій належав до осіб, які мають додаткові гарантії щодо сприяння у працевлаштуванні, 43% зареєстрованих безробітних проживають у сільській місцевості[40]. Такі дані підтверджують взаємозв’язок безробіття і зовнішніх міграційних процесів, оскільки останнім часом все ширше простежується еміграція жінок, а трудова міграція молоді взагалі є нагальної проблемою нашої країни.

Отже, головною причиною, яка спонукає українців до трудової міграції, є несприятлива економічна ситуація, а особливо - низький рівень доходів та рівень безробіття у регіоні. Слід також зазначити, що якби працевлаштування за кордоном було б неможливим, то рівень безробіття в Україні, за певними оцінками, міг би зрости у 1,5 разу[9]. З цього випливає необхідність дослідження впливів міграційних процесів на економічний та соціальний розвиток країни з метою досконалішого їх регулювання.

 

2.2. Вплив трудової міграції на  соціально-економічний розвиток  України

 

З проаналізованих причин еміграції населення випливають можливі наслідки для мігрантів  та країни в цілому:

• втрата професійних навичок і зниження рівня кваліфікації;
• «відплив мізків» і погіршення структури економіки, її залежність від імпорту високих технологій;
• дефіцит трудових ресурсів у певних галузях промисловості західних і східних регіонів України;
• зростання дітей без батьківської опіки;
• погіршення стану здоров’я внаслідок міграцій;
• погіршення сімейних відносин тощо.

Так, наприклад, наслідком  жіночої міграції є трансформація  гендерних ролей, традиційних сімейних стосунків. Жінка-мігрантка кардинально  змінюється як завдяки набутому досвіду, так і усвідомленню своєї ролі годувальниці. Вона більше не погоджується займати у сім’ї таке ж місце, як і до міграції. Однак інші члени  родини не завжди готові це сприйняти, а це може виявитися для стосунків  руйнівним. Висновок психологів у зв’язку  з цим звучить доволі невтішно: вони вказують на маскулінізацію жінок  під впливом міграції, девальвацію  сімейних стосунків, знецінення чоловіків. Та, не дивно, що основною мотивацією жінок до еміграції є збільшення доходів, а отже працевлаштування[4].

Оскільки трудова міграція становить більш ніж половину міжнародних міграційних процесів [5], вона є ключовою у створенні  так званого «замкненого кругообігу низького рівня економічного розвитку України»(рис.2.1).

 

Високий рівень еміграції

Дефіцит робочої  сили

Низький рівень інвестицій та капіталовкладень

Низький рівень розвитку економічної діяльності

Недостатня  кількість робочих місць

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2.1. «Замкнений кругообіг низького рівня економічного розвитку України»

Джерело: самостійна розробка автора

Відомим є факт незадоволеності  попиту роботодавців на кваліфікованих працівників фізичної праці, особливо на будівельників, механіків, швачок, робітників у галузі металообробки, електриків у західних та східних областях України. Тобто висока трудова еміграція  призводить до дефіциту кваліфікованої робочої сили. Відсутність необхідних трудових ресурсів і нерозвиненість базової інфраструктури стримує  залучення приватного капіталу до бідних регіонів країни, що стає причиною консервації  низького рівня економічної діяльності. А нестача робочих місць і  надалі заохочує відплив трудових ресурсів за кордон. Таким чином замикається  «кругообіг низького рівня економічного розвитку України», розірвати яке  може лише держава у спосіб реалізації інфраструктурних проектів у бідних регіонах країни (що мають перспективи  для розвитку виробничої бази) та проведення активної міграційної політики, спрямованої на забезпечення таких регіонів трудовими ресурсами.

Опитування свідчать: якщо виїжджаючи вперше працівники-мігранти, як правило, налаштовані заробити найбільше  за якомога коротший строк і повернутися  на батьківщину, то з накопиченням міграційного досвіду імовірність переселення  з метою постійного проживання зростає. За даними обстеження Держкомстату 2009 р., 15 % трудових мігрантів не планують повертатися на Батьківщину.

Перетворення значного сегмента тимчасової трудової міграції на стаціонарну  є найзагрозливішим наслідком трудової міграції для демографічного розвитку. Проте навіть у разі повернення всіх працівників-мігрантів на батьківщину  демографічні втрати неминучі внаслідок  порушення сімейних стосунків через  тривалу відсутність одного з  подружжя, відкладені народження або  відмову від народження дітей, погіршення стану здоров’я в результаті праці  за кордоном.

Вплив міграції на ринок  праці також неоднозначний. За розрахунками фахівців Інституту демографії та соціальних досліджень імені М. В. Птухи НАНУ[6], у випадку відсутності трудових міграцій рівень безробіття в Україні був би в 1,5 разу вищим за фактичний і приблизно дорівнював би тому, що фіксувався на рубежі тисячоліть, коли він осягав максимальних показників.

Водночас у регіонах масового відпливу мігрантів спостерігається  нестача медичних і педагогічних працівників, будівельників, електрозварювальників, водіїв, фахівців нафтодобування. Найбільше  турбує те, що емігрують найактивніші та найпідприємливіші особи, що може створити додаткові труднощі для  модернізації країни.

Незважаючи на вказані  вище негативні наслідки міграційних  процесів, грошові перекази мігрантів  відіграють важливу роль у поліпшенні показників освіти й охорони здоров’я; у розширенні підприємницької діяльності, скороченні масштабів бідності й  соціальної нерівності; збільшують рівень споживання, заощаджень та інвестицій; сприяють макроекономічній стабільності.

Сьогодні можна стверджувати, що грошові перекази більшою чи меншою мірою позначаються на розвиткові економіки  країни-реципієнта переказів і можуть розглядатися як джерело фінансування розвитку.

Обсяги грошових переказів  з-за кордону в Україну, за оцінкою  НБУ, у 2012 р. збільшилися на 10,5 % порівняно  з 2011 р. і становили 7 млрд. дол. США (табл.2.1). Слід зауважити, що за останні три роки їх частка у ВВП не змінилась. З цього робимо висновок, що розмір ВВП також має тенденцію до збільшення. Оцінка обсягів переказів та облік їх потоків здійснюються на основі даних платіжного балансу. У його структурі грошові перекази поділяються на оплату праці – 59,8 %, приватні трансферти – 40,2 % (співвідношення у 2012 році). Перекази здійснюються як через офіційні канали – кореспондентські рахунки банків, міжнародні системи переказу коштів, так і неофіційно – у спосіб передавання готівки або матеріальних цінностей від одного домогосподарства іншому. У 2012 р. 46,7 % грошових переказів було здійснено через коррахунки банків; за допомогою міжнародних платіжних систем було перераховано 43,6 % переказів. З кожним роком зменшується ввезення грошей в Україну неформальними шляхами – приблизно на 24 % у 2011 р. та на 7,5% у 2012 р.

Грошові перекази заробітчан стали важливим чинником соціально-економічного розвитку країни. Вони забезпечили  покращення добробуту родин, стали  важливим джерелом стартового й інвестиційного капіталу для започаткування власної  справи.

 

Таблиця 2.1

Динаміка надходження  приватних грошових переказів

в Україну*, млн дол. США

Показники	2010	2011	2012	У % до попереднього року
				2011	2012
Надходження, всього	5370	5862	7019	109,2	119,7
з них
– надійшло через коррахунки банків	2959	3252	3278	109,9	100,8
– надійшло через міжнародні платіжні системи	2126	2804	3213	131,9	114,6
– завезено неформальними  шляхами	777	963	1035	123,9	107,5
у тому числі:
1. Оплата праці (без  врахування податків і витрат  у країні перебування)	3373	4022	4619	119,2	114,8
з них:
– грошові кошти, ввезені неформальними шляхами	455	569	654	125,1	114,9
2. Приватні трансферти	2489	2997	2907	120,4	97,0
у тому числі:
Грошові перекази робітників, які працюють за кордоном	1560	1890	1749	121,2	92,5
з них:
– грошові кошти, ввезені неформальними шляхами	322	394	381	122,4	96,7
Інші приватні трансферти	929	1107	1158	119,2	104,6
Обсяги грошових переказів  у % до ВВП	4,3	4,3	4,3	-	-