Зовнішні та внутрішні фактори формування потенціалу розвитку продукції підприємств

Карта аналізу зміни технічного рівня при втіленні потенціалу розвитку

 

Показники технічного рівня установки	По базовому встаткуванню (аналогу)	По проектованому встаткуванню	Оцінка наслідків втілення потенціалу розвитку конструкції та технології виготовлення базової установки (+, -)
Модель (найменування)	Верстат для зняття фасок  з фотошаблонів
Маса, кг	380	418	-
Площа, необхідна для встановлення устаткування, м²	3	3	+
Термін служби, років	4,17	4,8	+
Річна продуктивність, (шт. /рік, кг/рік  і ін.)	75*106	135*106	+
Вихід придатної продукції, %*	0,95	0,99	+
Норма витрат основних матеріалів на одиницю продукції, (кг/шт., і т.п.)*	1	1	+
Потужність, кВт	2,2	2,52	+
Норма видатку інструмента на од. виробів*	0,012	0,0096	+
Норма обслуговування для оператора, од.	1	1,5	-
Розраховані вище показники kзаст, kп, t’пит	79,42 1,049 0,75*106	76,64 1,011 0,41*106	+

 

* - мається на увазі продукція  (вироби), які будуть виготовлятися  на проектованому обладнанні. В цій роботі за таку продукцію приймається виріб – представник, оскільки точно вказати параметри продукції, яка буде виготовлятись на проектованій машині впродовж строку її експлуатації неможливо, якщо це не є вузько спеціальне обладнання.

У даній таблиці продуктивність і норма витрат матеріалів надається без врахування % браку продукції, для виготовлення якої призначено базову (вона ж – аналог) та проектовану установку.

Під таблицею слід надати висновок щодо переваг та недоліків, які виникають у ході втілення потенціалу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Визначення нижньої межі ціни  нової установки витратним методом.

Нижню межу ціни проектованого виробу слід визначати, виходячи з того, що умовою впровадження заходів з втілення потенціалу продукції є їх економічна виправданість для виробника. Тому розрахункова найменша ціна може бути визначена як добуток витрат підприємства та середнього за галуззю коефіцієнту рентабельності на аналогічний продукт (установка, верстат, лінія). Якщо ринкові ціни у порівнянні з розрахунковими виявились нижчими, втілювати проект не має сенсу за виключенням того випадку, коли продукт у його експлуатації може забезпечити покупцю більший прибуток.

Верхня межа ціни являє собою  такий її рівень, при якому покращення експлуатаційних характеристик нової машини забезпечує покупцю підвищення прибутку, який за строк експлуатації буде дорівнювати збільшенню ціни даної моделі у порівнянні з базою. У такому разі, для покупця придбання  базової машини є рівно вигідним придбанню нової моделі. Ціна пропозиції на нову машину повинна знаходитись у інтервалі між верхньою та нижньою границею, і звичайно встановлюється при підписанні угод постачання з врахуванням кон’юнктури ринку (співвідношення пропозиції та попиту), наявності конкурентів, умов постачання та умов продажу (знижки на великі партії товару, знижки для традиційного партнера, підвищення за виконання індивідуальних замовлень тощо). Виходячи з даного обґрунтування, визначення економічних результатів втілення потенціалу розвитку продукції включає визначення витрат на виробництво проектованої установки, розрахунок експлуатаційних витрат, нижньої границі розрахункової ціни (далі - розрахункова ціна), визначення економічного ефекту та його розподілення між виробником та покупцем при встановленні ціни пропозиції для обговорення та підписання угоди постачання продукції виробничого призначення.

 

3.1. Визначення витрат на виробництво нової продукції при зміні її конструкції та технології виготовлення у ході реалізації потенціалу розвитку.

Новою продукцією для верстатобудівного заводу може бути повністю оригінальна установка (лінія, верстат) або традиційна конструкція після її модернізації. В цій роботі розглядається лише модернізована, оскільки, якщо у виробництво впроваджується повністю нова конструкція, це означає, що попередня модель не має достатнього потенціалу розвитку з економічних причин і розробка нової моделі вигідніша. Таким чином, навіть якщо стару модель можна вдосконалити технічно, з точки зору економіки це може бути недоцільно.

Собівартість виробу (установки, лінії) складається з прямих та непрямих витрат, які потребують різних методів розрахунку:

Прямі витрати на сировину, основні  матеріали, напівфабрикати й комплектуючі вироби.

Ці витрати можуть визначатися розрахунком за нормами видатку та цінами на кожен вид матеріалів, що має сенс лише у крупносерійному та масовому виробництві. В цій курсовій роботі розрахунок виконується укрупненими методами. Укрупнений розрахунок базується на тому, що при модернізації вартість складових матеріалів та складність конструкції окремих вузлів нової установки не буде значно відрізнятися від аналогу, тому витрати на матеріали можна пов’язувати напряму зі зміною маси виробу.

Якщо склад і співвідношення окремих видів матеріалів і напівфабрикатів проектованого встаткування подібні таким в устаткуванні - аналогу, то:

,     (3.1)

=28,18*418=11777,48 грн.

де  , = × - витрати на основні матеріали, напівфабрикати й комплектуючі по проектованому виробу та аналогу відповідно, грн.;

=9230*1,16=10701,8 грн.

- питомі витрати на матеріали при виготовленні устаткування-аналога, грн. /кг.;

=10701,8/380=28,18 грн.

, - маса проектованої установки та маса аналога відповідно, кг.

В цій роботі поворотні відходи окремо не розраховуються. Вартість палива й енергії на приведення в дію технологічного встаткування включається в статтю «видатки на утримання й експлуатацію встаткування», термічні процеси в електронному машинобудуванні мають незначну питому вагу, тому можна прийняти видатки по статті енергія й паливо на технологічні потреби рівними нулю.

Прямі витрати з основної заробітної плати основних робітників на виготовлення одиниці продукції (установки, лінії).

Як правило, модернізація призводить до ускладнення конструкції і зміни основної заробітної плати робітників пов’язані зі зміною трудомісткості виготовлення модернізованої установки:

,     (3.2)

=3170*(5499,55/5630)=3096,55 грн.

де  - витрати на основну заробітну плату в калькуляції собівартості проектованої установки, грн.;

- трудомісткість виготовлення проектованої установки, чол. годин;

- витрати на основну заробітну  плату в калькуляції собівартості аналога, грн.;

- трудомісткість виготовлення аналога, чол. годин;

Непрямі витрати у калькуляції виробничої собівартості проектованого встаткування

Дані витрати розподіляються по статтях пропорційно основній заробітній платі робітників у відповідності зі структурою витрат, що склалася при виробництві устаткування-аналога за припущенням, що аналог та модернізована машина будуть виготовлятися у подібних внутрішніх та зовнішніх умовах. Спосіб розподілу може бути іншим , оскільки в умовах зростання кризових явищ буде змінюватись структура витрат у бік збільшення долі загальновиробничих та адміністративних витрат, зміна рівня зносу ОВФ підприємства може змінити питому вагу витрат на утримання та експлуатацію обладнання тощо. В цій курсовій роботі для спрощення приймається, що умови виробництва та структура витрат незмінні.

Результати розрахунків зводяться до табл. 3.1, дані щодо співвідношення непрямих витрат та заробітної плати у калькуляції аналогу у % заносяться до цієї таблиці із табл. 6 карток завдання, а у відповідну графу цієї ж таблиці для порівняння надаються дані щодо собівартості бази порівняння (у цій роботі співпадає з аналогом) у грн.

Слід звернути увагу на те, що за основу розрахунку приймається структура собівартості аналога, а не бази порівняння (якщо вони не збігаються).

Додаткова заробітна плата визначається за формулою:

,     (3.3)

=3096,55*0,2=619,31грн.

де  - коефіцієнт співвідношення додаткової заробітної плати до основної в собівартості аналога (залежно від прийнятої системи оплати праці приймаємо 0,2 по електронному машинобудуванню).

Далі застосовані коефіцієнти  співвідношення витрат по відповідній статті до основної заробітної плати в собівартості аналога:

витрати на утримання й експлуатацію встаткування:

,    (3.4)

=3096,55*2,4=7431,72 грн.

втрати від браку (обумовлені застосованою технологією):

,    (3.5)

=3096,55*0,3=928,97 грн.

загальновиробничі видатки:

,     (3.6)

=3096,55*1,45=4489,99 грн.

інші виробничі витрати:

.     (3.7)

=3096,55*0,4=1238,68 грн.

супутня продукція (віднімається):

.    (3.8)

Таблиця 3.1

Калькулювання собівартості проектованого встаткування з використанням для визначення непрямих витрат її структури по аналогу, та порівняння з базою

 

Стаття	Собівартість аналога*, у відсотках до основної зарплати*	Витрати по проектованому варіанті, грн.	Витрати по базовому* варіанті, грн.
Основні матеріали, напівфабрикати й комплектуючі, за мінусом зворотних відходів**	-	11777,48	10706,8
Основна заробітна плата	-	3096,55	3170
Додаткова заробітна плата	20%	619,31	634
Відрахування на соціальні заходи у % до суми основної та додаткової заробітної плати ***	38%	1412,03	1445,52
Витрати на утримання й експлуатацію устаткування	240%	7431,72	7608
Загальновиробничі витрати	145%	4489,99	4596,5
Втрати від браку****	30%	928,97	951
Інші виробничі витрати	40%	1238,68	1268
Супутня продукція (віднімається)	-	-	-
Виробнича собівартість	-	29582,7	30379,82

 

* Аналог і база при модернізації збігаються, на практиці по аналогу приймається структура фактичної собівартості у %, а по базі – розмір фактичної собівартості у грн.

** Дана стаття може бути розділена  на статті: сировина й матеріали;  покупні напівфабрикати й комплектуючі, промислові роботи й послуги з боку; паливо й енергія на технологічні потреби; зворотні відходи (віднімаються).

*** Відрахування на соціальні заходи умовно приймаються в розмірі 38%, (оскільки щорічно бюджетом затверджуються різні нормативи їх окремих складових) від суми основної й додаткової зарплати.

**** Втрати від браку по вартості в цій роботі визначаються коефіцієнтом до заробітної плати умовно, оскільки повинен враховувати втрати забракованого матеріалу, енергії, вартості праці (залежно від стадії технологічного процесу, на якій виріб забраковано) тощо. Його не слід змішувати з коефіцієнтом виходу годних виробів, який застосовується для коригування показників продуктивності у натуральному вимірі.

Виробнича собівартість визначається підсумовуванням всіх статей витрат (з урахуванням знака, якщо дана стаття віднімається).

3.2. Визначення нижньої границі  розрахункової ціни проектованої  та базової установки.

Ціна на виріб розраховується, виходячи з його повної собівартості, яка визначається шляхом додання до виробничої собівартості адміністративних витрат та витрат на збут:

,     (3.9)

=29582,7+(29582,7*15%)+(29582,27*10%)=36978,38 грн.

=30379,82+(30379,82*15%)+(30379,82*10%)=37974,78 грн.

де  – повна собівартість проектованого (базового) устаткування;

 – виробнича собівартість проектованого (базового) устаткування;

- адміністративні витрати;

- витрати на збут продукції  (базової та проектованої установки,  лінії).

Адміністративні витрати визначаються шляхом аналізу таких витрат у  базовому періоді роботи підприємства – виробника, і на нову продукцію можуть встановлюватись у % до заробітної плати або виробничої собівартості. Так само можна визначити і рівень витрат на збут, оскільки нова продукція не буде значно відрізнятися габаритами, масою, умовами транспортування тощо. У цій роботі приймається умовно у розмірі 15% виробничої собівартості, - 10% виробничої собівартості. На кожному підприємстві свій рівень вказаних витрат, який до того ж значною мірою залежить від умов господарювання та рівня завантаження виробничої потужності.

Визначення нижньої границі  розрахункової ціни виконується  виходячи з того, що перехід на нову продукцію, ціна на яку не покриває суми витрат та прибутку, визначеного за середньогалузевим рівнем рентабельності, є недоцільним. Таким чином, якщо визначена ціна виявиться вище за ринкову на даний вид продукції, слід виконати заходи зі зниження собівартості, або відмовитись від переходу на випуск модернізованої установки.