Зайнятість як результат розвитку економіки та передумова забезпечення добробуту населення

Процес  відтворення робочої сили поділяється  на чотири фази, розглянуті в табл.1.1.

Таблиця 1.1

Процес відтворення робочої  сили

Фаза	Зміст
Формування (виробництво) робочої сили	До нього належать, з одного боку, постійне відновлення робочої сили, затраченої в процесі праці, і  її якісне вдосконалення, а з другого  — природне відтворення і виховання  нових контингентів працездатного  населення (зростання рівня загальної  освіти і спеціальної підготовки, якісне вдосконалення сукупної робочої  сили).
Розподіл і перерозподіл робочої  сили за сферами зайнятості, галузями народного господарства, економічними регіонами.	Віддзеркалює невідповідність вільних  місць складу працівників, що прибувають на ринок праці, за кількісними і  якісними параметрами.
Обмін, який служить з’єднанню робочої  сили і засобів виробництва	При цьому учасниками обміну, з одного боку, є роботодавець, з другого  — власник робочої сили.
Споживання (використання) робочої сили	Отримує своє матеріальне втілення в  кінцевому продукті праці.

 

Поділ усього процесу відтворення робочої  сили на окремі фази зумовлений тим, що характер процесу на кожній з них  модифікується різними факторами, що впливають на ці фази.

Хоча  всі фази відтворення робочої  сили є єдиним цілим, їх виділення  дозволяє глибше проаналізувати фактори, що впливають на ці фази.

Про наявність  взаємозв’язку і взаємозалежності окремих фаз для досліджуваного процесу можна стверджувати виходячи з таких загальновідомих явищ. Темпи і розміри підготовки робочої  сили (перша фаза) залежать не тільки від створення необхідних для  цього умов (матеріально-технічних  і соціально-економічних), але й  від темпів і розмірів, які змінюють стосунки між працівниками в процесі  виробництва. Ці зміни визначаються соціальними факторами, об’єднаними  в систему. В останній виділяються  декілька груп, які безпосередньо  впливають на розвиток робочої сили, наприклад, фактори, які виявляються  через ставлення до праці; фактори, які відображають відповідність  між рівнями розвитку робочої  сили і знаряддями праці; фактори, які  поєднують моральне і матеріальне  зацікавлення в процесі праці; фактори, які характеризують зміну умов відтворення  робочої сили.

Ринок праці  і відтворення робочої сили. Розглядаючи  проблеми відтворення робочої сили, слід завжди пам’ятати, що воно здійснюється в ринковій економіці. На ринку праці  діє закон попиту і пропонування робочої сили, який впливає на заробітну  плату. Він віддзеркалює невідповідність  вільних місць складу працівників, що прибувають на ринок праці, за кількісними  і якісними параметрами.

На ринку  праці відбувається досить жорсткий відбір найбільш здібних, підприємливих. Слабих і нездібних ринок праці  не сприймає. Разом з тим він  стимулює висококваліфіковану працю, високу дисципліну, сприяє створенню  жорсткого взаємозв’язку між  внеском кожного (граничною продуктивністю праці) і оплатою праці[10].

Міжнародний досвід свідчить, що ринок праці  не може існувати поза конкурентною, основаною  на приватній власності економікою і демократичних суспільних інститутів. Національний ринок праці охоплює все суспільне відтворення — через нього кожна галузь і кожне підприємство одержують необхідну їм кількість кадрів не тільки заданого професіонально-кваліфікаційного складу, але й певних культурних і етичних властивостей, адекватних вимогам цивілізованої і демократичної економіки.

На ринку  праці як елементі суспільного відтворення  реалізується можливість:

• вільного вибору професії, галузі, місця діяльності, що стимулюється пріоритетними пропозиціями (рівень оплати праці, можливості реалізації творчих задумів і т. д.);
• наймання і звільнення за дотримання норм трудового законодавства, що захищає інтереси людей з точки зору гарантій праці, його оплати;
• незалежної і разом з тим економічно заохочуваної міграції трудових ресурсів між регіонами, галузями і професійно-кваліфікаційними групами, котра звичайно сприяє покращенню умов життя і трудової діяльності;
• вільного руху заробітної плати та інших доходів при збереженні пріоритету освіти, дотримання установленого законом гарантованого мінімуму заробітної плати, що забезпечує прожитковий мінімум, і регулювання верхньої межі доходів через податкову систему, засновану на прогресивній шкалі.

У конкретних ринкових відносинах відображаються глибокі  процеси: розвиток економіки, розвиток і відтворення людського ресурсу (загальної і професійної культури, творчих можливостей, етичних норм), розвиток і відтворення на розширеній основі економічних відносин (відносин власності, розподілу, обміну тощо). Вони створюють важливу складову економічного прогресу в суспільстві, його змісту.

Робоча  сила являє собою товар особливого роду, виробничо-творчі якості якого  цілком визначають ефективність конкурентної економіки, її можливості створення  високоякісних товарів і комфортних послуг, масштаби і темпи науково-технічного прогресу й організаційних перетворень. Тому підготовка і випуск на ринок  праці освіченої і творчо активної робочої сили, забезпечення її кваліфікаційної і територіальної мобільності є однією з пріоритетних у відтворенні робочої сили, однією з першооснов життєдіяльності економічної формації. Чим вище загальний рівень розвитку економіки, чим більш складні завдання їй припадає вирішувати, тим значнішою є потреба в робочій силі вищої кваліфікації[15].

Розширюються  масштаби особистого володіння. Воно утверджує  в людині свідомість і почуття  відповідальності за належну йому частину  національного багатства, розвиває в ньому соціальний інстинкт збереження матеріальних і духовних цінностей, бажання їх розвивати і зміцнювати. Близько 80 % зайнятих у західних країнах  у тій чи іншій формі виступають власниками сімейної справи, дрібних, малих, середніх і великих підприємств, власниками акцій корпорацій.

Новим аспектом відтворення робочої сили є й  те, що воно спирається на потужну інфраструктуру, а також на гігантські організаційні  структури, які охоплюють не тільки економіку, але й численні державні, громадські й приватні інститути, включаючи  національну систему освіти, установи культури, охорони здоров’я, некомерційні соціальні організації.

Трудові ресурси – важлива частина  економічного потенціалу країни.

Кількість трудових ресурсів постійно змінюється. Якщо в 1991 році чисельність трудових ресурсів становила 29,8 млн. чол., то за даними, наведеними в проекті прогнозу економічного і соціального розвитку України до 2015 року, чисельність зайнятих в галузях економіки, досягне свого мінімального значення у 2010 році – 19,5 млн. чол., в подальшому очікується поступове зростання зайнятих на 1-2 млн. чол. за 10 років[6].

Важливо й те, що видатки на розвиток трудових ресурсів, які здійснюються за рахунок  державного бюджету, підприємств, окремих  підприємців, не оподатковуються, не мають  особливих економічних, виробничих оцінок і не ставлять трудящого у  зв’язку з цим в юридичну чи фактичну залежність від підприємств, держави, суспільства в цілому. Ні держава, ні приватний капітал не пред’являють трудящим рахунки у  будь-якій формі за вкладені в робочу силу кошти, не вимагають їх компенсації. Здійснюється свого роду безоплатне фінансування розвитку робочої сили до використання її як елемента продуктивних сил. При цьому ні держава, ні капітал не є ні з самого початку, ні будь-коли власниками робочої сили, ні повними, ні частковими власниками створеного за їх участю суб’єктивного товару на ринку праці.

 

На рис. 1.2. зображені елементи відтворення  робочої сили.

Рис. 1.2. Елементи відтворення робочої сили

 

Отже, що розширене відтворення сукупної робочої сили суспільства — це зростання її чисельності в органічному зв’язку з підвищенням рівня кваліфікації, зростанням продуктивності праці, тривалості трудового стажу та добробуту населення.

Проблеми  політики зайнятості в Україні. В Україні в другій половині     90-х рр. ХХ ст. фактично не відбувалося розширеного відтворення робочої сили. Об’єктивними показниками цього явища є: поступове зменшення чисельності населення і робочої сили; різке зниження реальної заробітної плати; скорочення державних видатків на розвиток освіти, охорони здоров’я, житлового будівництва тощо. Різке погіршання умов для відтворення робочої сили негативно впливає на демографічні процеси в країні, які характеризують тип відтворення робочої сили — звужене відтворення.

Кількість робочої сили і трудових ресурсів у кінцевому підсумку визначається чисельністю, статевовіковою структурою, народжуваністю і тривалістю життя населення, тобто демографічними процесами[7].

Таким чином, зайнятість з економічної точки зору суспільства – це діяльність працездатного населення по створенню суспільного продукту або національного доходу. Якісне відтворення людських ресурсів, формування трудового потенціалу та раціональне його використання – все це залежить від управління людськими ресурсами на всіх рівнях.

Можна зробити  висновки, що важливою умовою економічного зростання та соціально-економічного прогресу є досконалість економічної системи. Економічне зростання є однією з найважливіших суспільних проблем до якої постійно звернута увага економістів, політиків та міжнародних організацій. Динамічний економічний розвиток прискорює економічний прогрес, створює можливості для підвищення продуктивності праці, скорочення робочого часу і збільшення часу дозвілля, самоосвіти.

 

 

РОЗДІЛ 2

МІКРОЕКОНОМІЧНІ ЗАСАДИ РИНКУ ПРАЦІ  ТА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗАЙНЯТОСТІ

 

2.1. Взаємодія попиту  і пропозиції праці на ринку  досконалої конкуренції

 

Ринок праці  — це сфера взаємин покупців і  продавців трудових послуг. Він охоплює всю сферу праці як безробітних, так і зайнятих, всю сукупність робочої сили, а отже, весь спектр трудових відносин — проблеми оплати праці, умов праці, стабілізації зайнятості на підприємствах тощо.

Дослідження ринків праці починається і закінчується аналізом попиту та пропозиції праці.

Що стосується пропозиції робочої сили на ринку  праці, то тут представлені такі групи, як працівники і майбутні працівники, чиї рішення щодо того, де працювати  і чи працювати взагалі, приймаються  з урахуванням власних можливостей  професійних і біологічних.

Механізм  функціонування ринку праці, як і  будь-який ринок, включає попит на працю, пропозицію праці та ринкову  рівновагу.

Пропозиція  праці визначається рівнем заробітної плати, податків, потребами в матеріальному  забезпеченні непрацюючих членів сім'ї  робітника, звичками, традиціями, силою  профспілок тощо. Пропозиція праці  буде збільшуватися при зростанні  зарплати, престижу роботи, морального задоволення. Також на пропозицію праці  впливає чисельність працездатного  населення, кількість відпрацьованого  часу за рік, кваліфікація тощо.

Попит на ринку праці формується залежно  від її ціни, потреб виробництва, технічного рівня підприємств тощо. Тому можуть траплятися випадки, коли здібності  професіоналів нікому не потрібні, а попит на звичайну малокваліфіковану  працю високий. Попит на ринку  праці залежить від:

• від попиту на товари і послуги, для виготовлення яких потрібно наймати працівників;
• продуктивності праці кожного найнятого працівника (продуктивність визначається кількістю  продукції, яку працівник здатен виробити за одиницю часу; інтенсивність - кількість часу яку витрачають на виробництво одиниці продукції);
• економічної кон'юнктури в країні (загального попиту на товари в країні), від того на якій фазі економічного циклу знаходиться виробництво в країні;
• втілення нових технологій;
• структури економіки, сукупності галузей і підприємств.

Стан  рівноваги на ринку праці визначається рівноважною ціною - певним рівнем заробітної плати (рис.2.1).

 

 

 

 

 

Рис. 2.1. Ринок праці

 

Підвищення  заробітної плати вище рівноважного рівня приведе до безробіття, оскільки працівники погодяться виконувати більший  обсяг роботи, а значить, наймати  нових при розширенні виробництва  недоцільно. Зниження заробітної плати  приведе до нестачі працівників. Це можна пояснити тим, що мало робітників матимуть бажання продавати свою робочу силу за таку заробітну плату. В умовах вільної конкуренції  рівновага постійно порушується і виникає безробіття[3].