Історія економіки та економічної думки

Перелік питань до самостійної  роботи студентів

(самостійна робота  у вигляді  конспекту)

1. Альфред Маршалл – творець  економікс.

А. Маршалл — видатний економіст історичної епохи затвердження панування індустріальної технологічної революції у світовому масштабі, який поклав початок аналізу суперечностей індустріальної цивілізації.

Його дослідження мають у  своєму підґрунті два девізи: “Природа не робить стрибків” і “Численне в одиничному та одиничне в численному”.

У поняття “природа” він вкладає  єдність як природних, так і моральних  процесів. Ця єдність не є чимось застиглим, вона в безперервному  русі. Принцип “безперервності” посідає  важливе місце в дослідженні природи, що розуміємо в широкому значенні цього поняття. Безперервність відображає еволюційність розвитку. Розвиток іде через нагромадження не стільки сукупності кількості, скільки приросту якості.

“Економічна революція відбувається поступово. Її хід іноді сповільнюється або перетворюється на політичну катастрофу. Але її поступальні кроки не бувають несподіваними”. Цей важливий висновок Маршалла — плід старанних і глибоких досліджень економічної та політичної історії не лише європейських, а й східноазіатських, арабських цивілізацій. Кредитні відносини в Римській імперії, які дістали достатньо високого розвитку, потім на століття відходять зі сцени Європи, але лише кредит є однією з рис індивідуалізму. Справді, вони затримались і практично перетворились на щось подібне, як птиця Фенікс, відродилися, розквітли в другій половині XIX століття, ставши рушійною силою прогресивної людської цивілізації.

Політичні катастрофи першої половини XX ст. в Німеччині, Італії, Росії, Югославії, Індонезії, африканських та інших країнах ілюструють висновок Маршалла про місце і роль кредитних відносин у постіндустріальному русі прогресу, у тому числі економічного. Можливість прогресу великою мірою залежить від фактів та висновків, що входять у компетенцію економічної науки, тобто це становить головне і найвище призначення економічних досліджень. Так визначає місце економічної науки А. Маршалл у прогресивному розвитку людства.

А як оцінює А. Маршалл дослідження  економістів-попередників? Як найпозитивніші оцінки він дає дослідженням А. Сміта, Д. С. Мілля, але рух прогресу, його “безперервність вносять свої корективи. Це стосується перш за все поглядів на місце і роль людини наприкінці XIX ст. Економісти в особі Д. С. Мілля вже цей феномен відзначали, але не як найважливіший, а в соціалістів він на чільному місці. Але їхні погляди не базувалися на основних наукових дослідженнях, вони не розуміли природи нової організації суспільства, що рельєфно показали події в Європі 1848 року.

Ранні економісти виходили у своїх  доводах з того, що характер людини і її продуктивність мали розглядатись як фіксована величина; сучасні економісти постійно пам’ятають про те, що це є продуктом обставин, в яких вона жила. Частково причина такої зміни поглядів економістів полягала в тому, що перетворення в людській при­роді протягом останніх п’ятдесяти років проходили настільки швидко, що привертали до себе увагу. Частково причина полягала в безпосередній дії окремих авторів — соціалістів, а частково — у побічній дії схожих змін у деяких сферах природничих наук. Економічна теорія не залишилась осторонь і приділяла увагу змінності людської природи і тому, яким способом характер людини діє на переважні методи виробництва, розподіл багатств і сам піддається їхній дії.

Маршалл критикував Рікардо, його теорію вартості, заробітної плати та прибутку, яка лягла в основу теорії додаткової вартості Карла Маркса. А. Маршалл — творець “економікс” — досліджує економічні процеси з позиції людини нової епохи. Це не “економічна людина” А. Сміта та його послідовників, а людина, яка перебуває в середовищі, де поряд з економічними діють і соціальні, моральні, інституціональні фактори. Це індустріальна цивілізація. Він констатує: “Бідність — величезне істинне зло. Ліквідація тягарів злиднів та згубної дії непомірної фізичної праці — головне і найвище призначення економічних досліджень”. Отже, А. Маршалл чітко позначає новий час і нові завдання економічної науки. Як зазначає Кейнс, мова Маршалла — мова ділової людини, але ділової людини нової епохи, яка реалізує не тільки особисті інтереси, а й самореалізується. Бізнесмен Маршалла — релігійна людина, пуританин. Вона глибоко поважає інтереси родини. Саме родина виступає однією з рушійних сил діловитості. Головна мета родини — створити умови дітям, щоб вони вступали в життя збагаченими як знаннями, так і капіталом. Інтереси родини — стимул для нагромадження та інвестицій.

В економічній науці, за Маршаллом, два завдання — дослідження багатств та дослідження людини. “Політична економія, чи економічна наука, веде дослідження  нормальної життєдіяльності людського суспільства, вона вивчає ту сферу індивідуальних та суспільних дій, котра якнайтісніше пов’язана з пізнанням і використанням матеріальних засад добробуту”, — зазначає Маршалл.

Вихід у світ першого тому “Принципів економічної науки” А. Маршалла 1890 р. був відзначений суспільством як непересічна історична подія. “Пелл-Мелл газет” писала: “Виникла “нова політекономія”, а “стара” політична економія — ця лиховісна наука, котра розглядала індивідуальну людину як винятково егоїстичну і скупу тварину, а державу — лише як масу таких тварин, пішла в минуле».

Нова економічна наука — економікс; її творець А. Маршалл окреслює її завдання: дослідження багатств людини в умовах співдружності праці  та капіталу, їх ефективної взаємодії.

 Як  підкреслював Маршалл: “У ХVIII столітті Англія відкрила еру дорогих знарядь виробництва. На кінець XIX століття вони стали ще дорожчими. Експлуатація дорогих машин вимагала висококваліфікованих робітників, ефективна взаємодія вимагала особливої організації виробництва... Розвиток організму чи-то соціального, чи-то природного обумовлено поглиблюваним поділом функцій між його різними частинами. Він виявляє себе як розподіл праці, розвиток спеціалізованих кваліфікацій, знань, машин та інтеграції, тобто посилюваної глибини та міцності зв’язків між різними частинами виробничого організму — зростання надійності комерційного кредиту, засобів і навиків сполучення за допомогою морського та шосейного транспорту, залізничних доріг та телеграфу, почти та друкарського верстата. В економічній науці є закон про те, що боротьба за існування приводить до примноження таких організацій, які ліпше за інших пристосовані до здобування користі з навколишнього середовища”.

В організації виробництва особливу роль відіграє «принцип заміщення». У міру розширення знань і посилення ділової підприємливості виробників вони кожного разу вибирають ті фактори виробництва, які якнайкраще відповідають їхнім цілям; аналогічним способом суспільство замінює одного за одним підприємців, ефективність діяльності яких пропорційно менша від отриманого прибутку. Ми можемо назвати це принципом заміщення. Цей принцип використовується майже в усіх галузях економічних досліджень. Принцип заміщення поширюється і на діяльність підприємця.

Цікавий історичний екскурс робить Маршалл, досліджуючи процеси формування комерційної підприємливості, її здатностей. Він пов’язує появу підприємництва перш за все зі зламом звичаїв та традицій. Родина, сільська громада, гільдія зв’язували ініціативу, якою є свобода господарської діяльності, право на ризик, включаючи свободу політичну. Маршалл так описує ментальність греків, римлян, німців: “Греки життєрадісні та повні свіжих ідей, які є елементами комерційної підприємливості. Але їм не вистачає терплячості в їх виконанні... Римляни виявляють тверду волю, рішучість, наполегливість у виконанні цілей, винахідливі та підкорені дисципліні, вони постійно випробовували ті якості, які необхідні для комерційної підприємливості… Для німця, яким би рішучим та сильним він не був, виявилось дуже важкою справою вивільнитися від кайданів звичаїв та від неосвіченості. Він занадто дорожив постулатами та звичаями своєї родини та свого племені”. Ця особливість німця відбивається і в особливостях національної економіки, в якій значна роль держави.

У Німеччині досить велика частина кращих інтелектуальних сил нації намагається знайти роботу в урядових закладах, та, можливо, ні один уряд не має такої великої кількості добре підготовлених високообдарованих людей. З другого боку, енергія, оригінальність та рішучість, які притаманні кращим комерсантам Англії та Америки, лише останнім часом стали розвиватись у Німеччині; водночас німці володіють великими здібностями до покори. Тож вони не відрізняються від англійців, чия сила волі дозволяє виявити їм чітку дисципліну в серйозний момент, але які не володіють схильністю до покори. У цьому один із секретів потужного розвитку Німеччини, особливостей шляхів індустріальної революції.

Раніше вже йшлося про роль пуританізму  у формуванні англійської підприємливості  з позиції становлення та розвитку особистості. А. Сміт і його послідовники в концепції дослідження природи та причин багатства народів деякою мірою виходили з ментальності; Сміт космополітичний у висновках про те, що закони функціонування економіки наднаціональні, тому в заголовку фігурує “багатство народів”, а не народу.

Сміт проти втручання держави  в економічне життя. Але інша ситуація в німців. Тут держава — вождь, учитель, верховний суд­дя, вона —  захисник родини, клану. Тут навчали  службовця державного нагляду і управління фінансами, податками, зборами, акцизами, взаємодіями станів. Тут панувала камералістика. Тому потрібна була протекціоністська політика захисту національного підприємництва від французьких та англійських конкурентів. Так виникла німецька історична школа — засновниця економічної теорії про особливості національних економік.

А. Маршалл розкриває ці відмінності, спираючись на такий фактор, як ментальність. У цьому він випереджає історичний час на десятиріччя. Тільки в середині XX ст. з’являється вчення про особливості національних економік та національних менеджментів. Є американська та японська економіка, є японський менеджмент, є національні моделі соціалізму. Є особливості історії національного підприємництва.

Англійський тип підприємництва має свою історію. Вона перш за все пов’язана з аграрною технологічною революцією. За часів релігійних смут лендлорди у війнах покінчили один з одним, на ґрунті релігійних війн з’явились нові барони — власники великих маєтків, позбавлені забобонів лендлордів феодальної епохи. Барон не мав можливості змусити працювати на своїх полях вільного йомена-селянина. Але розорення селянства в результаті різкого зростання попиту на вовну, коли пасовища заміняли орні землі, створило ринок селян, які наймались у орендарі земель барона. Утім барон бере участь в інвестиціях орендаря, у підвищенні культури землеробства. Усе це створило підприємця-фермера, який стає взірцем підприємця в промисловості.

Роки, коли Великобританія втратила колонії  в Північній Америці, роки великого напруження сил в наполеонівських війнах привели, з одного боку, до важкого тягаря внутрішнього боргу країни, але, з другого боку, перемога стимулювала стрімкий розвиток індустріальної технологічної революції через раптове збільшення економічної свободи для підприємців.

“Нова нація підприємців складалася насамперед з тих, хто самостійно створив власні статки, тобто із сильних, рішучих, підприємливих людей, які, спостерігаючи власні результати, одержані завдяки своїй власній  енергії, були схильні стверджувати, що бідних та слабких слід уважати винуватцями в їхніх нещастях, а не жаліти їх. Вони прославляли індивідуальність характеру і не поспішали знайти сучасну заміну соціальних і виробничих зв’язків, які поєднували людей у попередні часи”.

Неблагополучні умови призвели до зниження загального чистого прибутку англійців, 1/10 з якого пішла на погашення національного боргу. Товарні витрати виробництва, які знизились у результаті нових винаходів, лише в невеликій кількості споживались робітниками. Вони змушені були продавати свою працю за мізерну платню. Повна свобода не дає зміни ролі фінансового капіталу, зміни економічної теорії та її методу, появи нових наукових, економічних дисциплін.

Кінець XIX ст. характеризується появою цілої низки нових економічних  наук. Це — науковий менеджмент, психологія менеджменту, наукові засади маркетингу, організація виробництва, економіка галузей, економічна статистика, державні фінанси, економічна соціологія та ін. Доля цих дисциплін склалася по-різному. Зокрема, науковий менеджмент спочатку зустрічає різкий опір профспілок Європи, які вважали методи Тейлора витонченим засобом експлуатації робітників, а також американських профспілок. Висновок наукового менеджменту: єдиною можливою умовою промислового миру є промислова демократія.

Нові наукові дисципліни відображають нові процеси у виробництві. Маршалл  дає контрастно окреслену картину  цієї нової системи: “Праця всередині  кожної галузі була розділена таким  способом, щоб планування й організація  підприємства, управління ним і відповідальність за ризик покладалися на одну групу людей, тимчасом як необхідна для нього ручна робота виконувалася найманою працею. Ця форма розподілу праці одночасно характер­на для сучасного світу в цілому, а також для англійської нації¼ Сьогодні вона виділяється як основне явище за наявної форми цивілізації, являє собою ядро економічних проблем сучасності”.

Поява такої дисципліни, як макроекономіка, ілюструє зміну ролі старих галузей. У новій структурі макроекономіки зросла роль транспорту. Більше того, Маршалл стверджує, що саме розвиток транспортної галузі й характеризує нову стадію технологічної революції. Завдяки транспорту був даний потужний імпульс розвитку металургії, машинобудування, появі нових професій, кваліфікованої праці, у тому числі в будівництві, а значить, вирішенню проблеми зайнятості. Завдяки новим видам транспорту знизились витрати виробництва, зблизились ринки збуту та ринки сировини, були залучені в експлуатацію великі площі родючих земель Америки, Австралії та інших регіонів планети. Павутина зв’язку оплутала всі континенти, з’явився планетарний ха­рактер біржових, кредитних, валютних зв’язків.