Історія економіки та економічної думки

Нові технології уможливили набагато вищі темпи та обсяги виробництва  та переміщення, викликали потребу  створення управлінських ієрархій для нагляду й контролю та координації нових процесів виробництва та розподілу. У цьому історична роль капіталу епохи індустріального суспільства.

А. Маршалл у визначенні капіталу додержується старих добрих традицій А. Сміта, різко критикуючи погляди  К. Маркса та його послідовників, які вважають капіталом тільки те, що як засоби виробництва належить одній особі (або групі осіб) і використовується для виробництва речей на благо інших за рахунок най­маної праці таким способом, щоб перші мали можливість грабувати або експлуатувати інших.

Французькі економісти-фізіократи, а з ними й А. Сміт, використовували  термін “капітал” у розумінні  “запас”. “Згідно зі старою англійською  традицією капітал складається  з тих речей, які сприяють праці  у виробництві або забезпечують її, він складається з тих речей, без яких виробництво не могло б існувати з такою ефективністю, але які не є безкоштовними дарами природи”.

Маршалл поширює на категорію “капітал”  людську активність — таку саму цінність, як і засіб виробництва.

Про ренту Маршалл пише: “Видатна роль земельної ренти 
в розвитку теорії земельної ренти — історична випадковість. Рента — плата за будь-який невідновлюваний ресурс. Певною мірою всі види ренти є ресурсом суспільної рідкості, і всі види ренти є диференціальними рентами. А тому це квазірента”.

Як зазначалось раніше, предметом  економічної науки він уважає сферу індивідуальних і суспільних дій, які тісно пов’язані з  використанням матеріальних засад  добробуту. Багатство і людина —  головна мета економічних досліджень. Цей взаємозв’язок розкривається в спонукальних мотивах людської діяльності в конкретних історичних умовах. А це ринкова економіка чи те, що в Маршалла рівнозначне терміну “грошова економіка”. Тому він у вартості бачить реалізацію економічних цілей як покупця, так і виробника. Так він пише про А. Сміта: “Його найважливішим завданням є об’єднання і розвиток міркувань його англійських та французьких сучасників та попередників про вартість. Найважливіше значення його діяльності, що привела до виникнення цілої епохи в економічній думці, полягало в тому, що він першим здійснив ретельне і наукове дослідження способу, за допомогою якого вартість вимірює людську мотивацію, з одного боку, даючи кількісну характеристику бажань покупця отримати благо, а з другого — зусиль (або реальних витрат виробництва) з боку його виробника”.

Маршалл дуже високо оцінює місце  Сміта в історії економічних  учень, підкреслюючи, що він відкрив  новий погляд на речі 
і тому мав епохальне значення.

Гроші відіграють особливу роль в  мотивації економічної мети. Вони являють собою загальну купівельну спроможність, і люди намагаються їх отримати як засоби для досягнення будь-яких цілей як високого, так і низького порядку, як духовних, так і матеріальних. Разом з тим наведені положення містять і первинний засновок концепції вартості.

Маршалл дає таке розгорнуте визначення змісту реальних витрат виробництва: “Затрати всіх різноманітних видів праці  прямо чи опосередковано зайнятої в  його [товару] виробництві, разом з  помірністю або, точніше, чеканням, необхідним для нагромадження використовуваного в його виробництві капіталу, іншими словами, усі ці зусилля та жертви разом узяті ми будемо називати реальними витратами виробництва товару. Сума грошей, які доводиться платити за ці зусилля, та жертви, ми називаємо або грошовими витратами виробництва, або, для скорочення, витратами виробництва”. Така база цін пропонування.

Варто скорегувати положення про  причетність Сміта до категорії  «реальні витрати виробництва», в  які включається і прибуток, —  як частка капіталу, як фактор виробництва. Так, у Сміта є і цей варіант, але Сміт все-таки автор теорії трудової вартості.

Маршалл розглядає і принципи, які  регулюють попит. Ця проблема досліджувалась Менгером, Візером, Бем-Баверком, Вальрасом, Джевонсом та іншими. Корисність —  ось що стоїть на боці попиту. Але в Маршалла потреба випливає з діяльності, корисність вимірюється через ціни. Ціна товару визначається станом потреб. Вони насичені — ціни низькі. Не насичені — вищі (психоаналіз у дії, проте він не відповідає догматам Сходу).

У Джевонса на боці попиту — корисність, на боці пропонування — важкість праці. Кейнс зазначає, що Джевонс побачив  киплячий котел і вигукнув радісний крик, Маршалл також побачив киплячий котел і мовчки взявся за побудову парового двигуна.

Потрібен був геній Маршалла, щоб з’єднати класичну теорію витрат виробництва з теорією корисності на основі загальної теорії рівноваги попиту та пропонування. “Загальна теорія рівноваги попиту та пропонування, — пише Маршалл, — являє собою ту основоположну ідею, яка пронизує будову всіх різноманітних частин центральної проблеми розподілу та обміну”.

“Загальна ідея, що полягає в основі твердження про те, що вартість установлюється на рівноважному рівні попиту та пропонування, дістала такого дальшого розвитку, що знайшла всю специфічну систему Коперника, згідно з якою всі елементи економічного всесвіту міцно утримують своє місце завдяки спільному врівноваженню та взаємодії”, — це положення Маршалл ілюструє на прикладі ножиць: ми могли б на рівних підставах сперечатися про те, регулюється вартість корисністю чи витратами виробництва, як і про те, розрізає шматок паперу верхнє чи нижнє лезо ножиць.

Рівновага попиту та пропонування поширюється  не тільки на благо, а й на фактори  виробництва. Вона характеризує “неперервність”. Відомо, що конкурентна сфера як у попиті, так і в пропонуванні вирівнює вартості. Але це може бути здійснено тільки на основі руху до нескінченно малих величин. Тому додаток до корисності граничної корисності і дає рівновагу попиту та пропонування як в обміні, так і в розподілі.

Аналіз рівноваги попиту та пропонування поглиблюється запровадженням «принципу  заміщення». Заміщення на межі віднов­люється, або встановлюється рівновага. Для  факторів виробництва заміщення  приводить до того, що вони конкурують за зайнятість кожного з факторів виробництва, а в умовах більш високої продуктивності кожний із факторів намагається витіснити інший, обмежуючи ціну попиту на нього. Та це лише один бік дії заміщення. А з іншого боку, вони формують зайнятість один для одного. “Цей метод, — пише Кейнс, — дозволяє підкорити категорію заробітної плати та прибутку дії загальних законів вартості, пропонування та попиту так само, як раніше теорія грошей була покладена в основу теорії загальних законів”.

А. Маршалл формулює загальні правила: а) граничні витрати не керують ціною; б) лише після досягнення межі можуть бути правильно зрозумілі дії тих сил, які керують ціною; в) межа, яку потрібно дослідити щодо довгих періодів і стійких результатів, відрізняється за своїм характером та кількісними параметрами від межі з коротким періодом і перехідним коливанням.

Маршалл уводить в економічний  аналіз “елемент часу”. Тут реалізується принцип безперервності, «що прив’язує  пропонування загальною теорією  рівноваги попиту та пропонування до різноманітних періодів». В економічний аналіз Маршалл запроваджує категорії “зовнішня та внутрішня економіки”, “основні та додаткові витрати”, а також «грошові» та “реальні”. До реальних уходить “антикорисність” (важкість праці). У концепції розподілу він відмовився від теорії граничної продуктивності. Маршалл стверджує, що доступність факторів виробництва в часі змінюється, а величина пропонування залежить від ціни.

Великий вплив на розвиток економічного аналізу справили концепції Маршалла “споживчої ренти” та “споживчого кредиту”, з яких випливає, що максимум користі, що досягається необмеженою концентрацією, зовсім не обов’язково забезпечує досягнення найбільшої можливої користі. Це він показує на прикладі чаю:

Припустимо, що ринкова ціна 1 фунту  чаю — 2 шилінга, покупець витрачає на купівлю 7 фунтів чаю 14 шилінгів. Тоді загальна корисність становитиме 20 + 14 + 10 + 6 + 4 + 3 + 2 = 59. Це справжня цінність, а  споживчий надлишок дорівнює 59 – 14 = 45.

А. Маршалл зробив велику послугу  економістам чітким формулюванням  ідеї «еластичності» попиту: L = dx/y + dy/x. Без цієї ідеї не могла в дальшому дістати розвитку теорія вартості й  розподілу, яка розглядається в  динамічному стані. Еластичність — універсальна категорія, яка поширюється не тільки на попит на товари, а й на фактори виробництва і пропонування.

“Тільки ті економічні результати є  нормальними, які породжені необмеженим  функціонуванням вільної конкуренції». «Коли попит і пропонування перебувають у рівновазі, кількість товарів, вироблених за одиницю часу, можна назвати рівноважною кількістю, а ціна, за якою вони продаються — рівноважною ціною”.

Суперечності індустріальної цивілізації  — величезне багатство небагатьох і злиденність більшості — у Маршалла викликають співчуття до соціалістичних ідей. Це видно з його оцінки альтруїзму, вияв якого і швидке найбільш доцільне приведення його в дію він уважає найважливішим завданням економіста. Але разом з цим дається така оцінка соціалізму: «Історія взагалі та історія соціалістичних експериментів зокрема свідчать, що звичайні люди рідко здатні виявляти суто ідеальний альтруїзм протягом будь-якого часу.

Але альтруїзм — категорія моральна. І ось як він оцінює значення морального фактора: і “ринкові» ціни”, і “нормальні” ціни утворюються під дією багатьох факторів, з яких одні перебувають на моральному ґрунті, а другі — на фізичній основі. Потрібно обов’язкове врахування цих факторів, але для багатьох економістів це не характерно (криві попиту багатих, середнього класу і бідних у Маршалла).

Маршалл пише: «І все-таки Родбертус  і Маркс звертаються до авторитету Рікардо, доводячи, що природна вартість товарів визначається винятково  затраченою на них працею; і навіть ті німецькі економісти, які найбільш наполегливо спростовують висновки цих авторів, часто вимушені погоджуватись, що вони пра­вильно інтерпретують Рікардо, та їх висновки логічно випливають з його висновків».

Отже, теорія вартості Рікардо в  тому викладі, який подається в «Принципах політичної економії та оподаткування», має великий недолік, не врахований ні Марксом, ні Родбертусом. Маршалл пише: “Безтурботність Рікардо стосовно до фактора часу стає джерелом подвійної помилки за допомогою доказів, заснованих на причинах поточних змін і короткочасних коливань вартості. Однією з причин ситуації, що виникла, є метод дослідження економічних процесів, які використовує Д. Рікардо. Це — абстрактний дедуктивний метод”.

Маршалл виходить з того, що науковій думці потрібна й індук­ція, і  дедукція. Так само, як людині для ходіння потрібні обидві ноги: і права, і ліва. Ще одна безсумнівна заслуга Маршалла — у введенні в економічну науку графіків, хоч його ставлення до математичних методів в економіці й не захопливе.

Дослідження економічних процесів — це узагальнення тенденцій, що характеризують дію людини за певних умов. “Між тим не існує такого ряду економічних тенденцій, які б діяли так само стійко і які можна було б виміряти так само точно, як закон тяжіння. Не існує й економічних законів таких за своєю точністю, які можна було б зрівняти із законом тяжіння”, — підкреслює Маршалл. Якщо політекономія стверджувала про наявність економічних законів як таких, то Маршалл ставить цей висновок не тільки під сумнів, як це робить історична школа Німеччини, а взагалі заперечує їхню харизму. Це вже “Економікс”.

Вихід у світ “Принципів” підвищив суспільну репутацію економістів. Економічна наука стає професійною. Не любителі-одинаки, а професійні школи  стають реальністю індустріального  суспільства.

А. Маршалл — засновник Кембриджської школи. Він уперше 1885 р. читає курс “Економікс”. “Маршалл, — пише Кейнс, — був першим в історії великим економістом у повному розумінні цього слова, першим, хто своє життя присвятив створенню економічної науки у вигляді самостійного предмета, який побудований на суспільних постулатах і який відрізняється таким самим високим рівнем наукової точності, як природничі й біологічні науки. Маршалл був першим, хто посів стосовно до цього предмета професійно-наукову позицію, як до наукової дисципліни, що стоїть над поточними суперечками, дисципліни настільки ж далекої від політики і політичних поглядів, як фізіологія від уявлення пересічного лікаря”.

Кейнс, звичайно, не правий у твердженні про віддаленість «Економікс» від  політики, адже і сам Маршалл підкреслював, що політика відіграє далеко не останню роль у формуванні та функціонуванні економічних процесів. Але в головному ця оцінка великого Маршалла великим Кейнсом цілком слушна.

Під час аналізу концепції австрійської школи було сказано, що вихід на реалізацію потреб — це початок маркетингу. Праці А. Маршалла створили теоретичну базу для практичного становлення цієї науки, він — один із її засновників. І хоч Маршалл — незамінний консультант бізнесмена в його повсякденній праці, проте в ученого немає впевненості, що його сучасник — бізнесмен облагодіє своїм раціоналізмом людство.

Розділ VІ (ЗМ 6). Особливості розвитку ринкового господарства