Шпаргалка по "Мікроекономіка"

ринок капітальних  послуг, або орендний ринок.

На ринку фінансового  капіталу продають і купують цінні  папери та грошові кредитні ресурси. Фінансовий капітал має цінність, оскільки надає можливість придбати реальне багатство – фізичний капітал (устаткування, споруди, будівлі виробничого призначення тощо).

Зростання запасу фізичного капіталу відбувається завдяки  інвестиціям –  процесу створення  нового капіталу за рахунок фінансових ресурсів. Фірма має три джерела  фінансування довгострокових інвестиційних  проектів:

власні грошові  ресурси (нерозподілений прибуток);

залучені грошові  ресурси (випуск акцій);

позичені грошові  ресурси (облігації, банківський кредит).

Основними учасниками ринку фінансового капіталу є  фірми, які формують попит на кредитні кошти для реалізації довгострокових інвестиційних проектів, і домогосподарства, які формують пропонування позичкових коштів за рахунок заощаджень.

Ціною позичкового  капіталу виступає процент – сума грошей, яку повинен сплатити позичальник  за можливість тимчасового використання чужих грошей. Звичайно оперують поняттям ставки або норми проценту – не абсолютною, а відносною величиною плати за кредит.

Для прийняття  рішень щодо інвестування застосовується лише реальна процентна ставка.

Формування фінансових ресурсів і їх використання пов’язане з вибором у часі.

Теорія міжчасового вибору виходить з того, що кожен економічний  суб’єкт, приймаючи рішення щодо використання грошових коштів у довгостроковому  періоді, змушений пожертвувати поточним споживанням заради виграшу в майбутньому.

У моделі бажаного міжчасового вибору структуру уподобань  домогосподарства відносно поточного і майбутнього споживання відображають за допомогою функції корисності:   .  Схильність індивіда жертвувати поточним споживанням заради майбутнього споживання виражає від’ємна гранична норма часової переваги або заміни у часі :   .

MRTP – це величина  додаткового майбутнього споживання, що потрібне як компенсація споживачу, який зберігає сьогодні одну грошову одиницю поточного споживання за умови, що загальна корисність при цьому не змінюється.

Споживач має  додатну часову перевагу, коли більш  однієї грошової одиниці в майбутньому  потрібно для компенсації відмови від можливості витратити одну грошову одиницю в поточному періоді.

Криві байдужості визначають бажання і переваги конкретного  споживача щодо рівнів його поточного  і майбутнього споживання.

Можливості забезпечити  ту чи іншу комбінації поточного і майбутнього споживання визначає бюджетна лінія (міжчасове бюджетне обмеження).Можливості обмеження поточного споживання на користь майбутнього не безмежні.

Розглядаючи роль ставки відсотка в прийнятті рішень про заощадження й інвестування, ми абстрагувалися від інфляції. За наявності інфляції виникає різниця між номінальною ставкою (i) і реальною (r).

Реальна ставка відсотка - це ставка з урахуванням  інфляції . При тій самій номінальній ставці відсотка і різному рівні інфляції стимули до заощадження будуть різними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

43 Поняття загальної рівноваги,її аналіз. Модель Вальраса

Загальна рівновага  – це стан рівноваги, за якого у  всій економічній системі, на всіх ринках встановлюються ціни рівноваги. Цінами загальної рівноваги називаються ціни, за якими загальний обсяг споживання кожного блага не перевищує обсягу його виробництва. Загальна рівновага відображає ефекти зворотного зв’язку. Ефектом зворотного зв’язку називається зміна цін і кількості товарів на певному ринку як реакція на зміни, що виникають на споріднених ринках.

 Модель загальної  економічної рівноваги Вальраса  відображає взаємозв’язок ринків  готової продукції і ринків  факторів виробництва в умовах  досконалої конкуренції, яка дозволяє  забезпечити одночасну рівновагу множини ринків. Закон Вальраса визначає залежність між окремими ринками за умов досконалої конкуренції: сума надлишкового попиту на всіх ринках повинна дорівнювати нулю.

Аналіз загальної  рівноваги розширює можливості оцінки ефективності функціонування ринкової економіки.

Модель загальної  економічної рівноваги, описана  у вигляді цілісної системи чітких кількісних залежностей.

Модель загальної  економічної рівноваги Л. Вальраса у математичній формі відбиває взаємозв'язок ринків товарів, послуг, факторів виробництва за умов вільної конкуренції

Вихідні теоретичні припущення моделі загальної ринкової рівноваги Л. Вальраса:

всі економічні суб'єкти поділяються на дві взаємопов'язані  групи, які постійно змінюють ролі покупців і продавців:

-домашні господарства, які є власниками і продавцями виробничих послуг (землі, праці, капіталу) та покупцями споживчих товарів;

-фірми, які  є виробниками і продавцями  споживчих товарів і послуг  та покупцями виробничих послуг (факторів виробництва).

Кожен економічний агент прагне максимізувати власну вигоду;

економіка функціонує як замкнена система взаємодії виробництва  і споживання, пов'язаних через:

-ринок факторів  виробництва (виробничих послуг);

-ринок споживчих  товарів і послуг.

Передбачається  існування "ринку, досконало організованого з погляду конкуренції, — подібно до того, як в механіці допускається існування машини без тертя". Відтак усі економічні суб'єкти мають справу з однією і тією самою системою цін, яка задається екзогенно. У цінах міститься необхідна інформація, яка є однаково доступною для всіх учасників угод. Всі зміни в економіці відбуваються миттєво. Головним регулюючим механізмом виступають коливання структури рівноважних цін;

-ринковий попит  є функцією граничної корисності, заданою певною кількістю товарів і послуг, які реалізуються на ринку; -ринкова пропозиція, задана функцією граничної продуктивності виробничих факторів.

Стан загальної  ринкової рівноваги за Л. Вальрасом  визначається трьома умовами, дві з  яких відображають рівність пропорцій обміну, а третя характеризує рівновагу у сфері виробництва:

--а ринку виробничих  послуг попит і пропозиція  рівні, встановлюються --постійні  та стійкі ціни;

--на ринку  споживчих товарів і послуг  попит і пропозиція рівні, ---реалізація  здійснюється на основі постійних і стійких цін;

ціни продажу  товарів відповідають витратам на їх виробництво, виражених у продуктивних послугах.

 

44. Рівновага в економіці обміну. Діаграма Еджуорта. Крива споживацьких можливостей.

За умови рівності граничних норм заміни для всіх учасників обміну досягається оптимальний розподіл благ між індивідами у споживанні, має місце рівновага, ефективна за Парето. Будь-які можливості поліпшення розподілу ресурсів споживання вичерпані. Не існує вигідних обмінів і жодної можливості підвищення добробуту як всіх споживачів у цілому, так і будь-якого з них за рахунок іншого.

Оптимізацію рішень щодо ефективного розподілу благ у процесі обміну на досконало конкурентному ринку за ординалістською версією ілюструє графічна модель „скринька Еджворта” (рис. 12.3). Вона представляє всі можливі варіанти розподілу двох благ між двома споживачами . Рівновага встановлюється у точках дотику кривих байдужості кожного зі споживачів до лінії відносних цін (бюджетного обмеження) . Якщо на конкурентному ринку попит не відповідає пропонуванню, ціни будуть змінюватись доти, доки криві байдужості обох споживачів знов стануть дотичними до лінії цін. У точці рівноваги граничні норми заміни благ кожного учасника ринку дорівнюють співвідношенням цін товарів:     .   

Якщо кожен  учасник обміну максимізує свою корисність і при цьому відбувається взаємовигідна  торгівля, то в результаті на ринку  споживчих товарів встановлюється рівновага, за якої розподіл благ є Парето-ефективним за споживанням та обміном.

Крива контрактів у продуктовій скриньці Еджворта єднає всі точки ефективного розподілу обмежених благ між двома індивідами . Кожна точка на кривій контрактів відповідає точці ринкової рівноваги і ефективна за Парето, оскільки у цих точках жоден зі споживачів не може поліпшити свого стану, не погіршуючи при цьому стану іншого. На основі кривої контрактів будується межа можливих корисностей .

 

 

 

 

 

46 46) Теория общего равновесия имеет широкую область применения.

Она используется для анализа эффективности или  неэффективности

экономики, например потерь от несовершенной конкуренции.

Однако наиболее важную роль она играет в определении  научных

основ политики в области экономики благосостояния.

Критерий Парето опирается на ценностные предпосылки  индивида

(личности), он  исходит из того, что каждый  человек способен лучше

всех оценить  свое собственное благополучие. Это  приводит к тому,

что благосостояние отдельных людей несопоставимо. Поэтому общественное

благосостояние  не может быть определено путем сложения,

не является "суммой счастья" всех членов общества.

Отказ от сравнения  межличностных полезностей приводит

Парето к отрицанию  существования единственного общественного

оптимума. Вместо этого перед нами раскрывается бесконечное  множество

несопоставимых  между собой оптимумов.

В 30-е гг. Н. Калдор и Дж. Хикс выдвинули другой критерий1:

благосостояние  повышается, если те, кто выигрывает, оценивают

свои доходы выше убытков потерпевших.

Выработка критериев  оценки благосостояния является чрезвычайно

актуальной задачей. Однако даже на современной стадии

развития данная теория помогает определить издержки перераспределения

и размеры компенсационных  платежей, с тем чтобы

облегчить принятие экономически эффективных решений.

 

45.Ефективність у виробничій сфері. Діаграма Еджуорта. Крива виробничих можливостей.

Сукупний обсяг факторів вир-ва доступний за певний проміжок часу наз. ресурсним обмеженням економіки. Після того, як весь обсяг ресурсів буде включений у вир-во, пропозиція буде абсолютно не еластичною.

L=Lx + Ly ;    K= Kx + Ky

Для аналізу вир-ва ресурсів і розподілу в економіці сфіксованою  пропозицією праці і капіталу, використовують діаграму Еджуорта.

 

Графічно ефективний розподіл ресурсів  забезпечується у точках дотику ізоквант для двох товарів (X,Y) до ізокости, нахил якої дорівнює співвідношенню цін ресурсів: PL/PK. Виробники знаходяться у рівновазі, мінімізуючи витрати і одночасно максимізуючи прибуток. У точках рівноваги кути нахилу ізоквант та ізокости однакові, отже, підтверджується висновок, що граничні норми технологічної заміни ресурсів у виробництві обох товарів однакові: MRTSLK X = MRTSLK Y, тобто, забезпечується ефективний розподіл ресурсів між галузями.

Крива виробничих контрактів з’єднує множину точок Парето-ефективного міжгалузевого розподілу ресурсів . Якщо ресурси розподілені між галузями неефективно, їх перерозподіл дасть приріст обсягу випуску в одній або кількох галузях. Ресурси через ринок ресурсів переміщуються в ті галузі, де вони використовуються в оптимальному співвідношенні, яке мінімізує витрати до рівня і покращує стан споживачів даної продукції. Відбувається трансформація структури виробництва в економіці. Крива виробничих контрактів може бути трансформована у межу виробничих можливостей.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

47.Зовнішні ефекти і їх економічний зміст. Регулювання державою зовнішніх ефектів.

  Зовнішні ефекти (ефекти  „третіх осіб”)-ситуація, коли частина  вигод або витрат, пов'язаних з  виробництвом або споживанням  продукту, впливає на тих, хто  не є безпосереднім виробником або споживачем продукту.

 Негативні зовнішні  ефекти полягають у тім, що  не всі витрати мають втілення  в ціні, тобто частину витрат  виробник перекладає на „третіх  осіб”, зменшуючи свої власні  витрати. Це приведе до надвиробництва і надспоживання таких благ, оскільки пропозиція виробника формується без урахування частини витрат, тобто крива пропозиції зміщується праворуч.

Позитивні зовнішні ефекти полягають в одержанні додаткових вигод від блага особами, що не платять за нього. Наявність позитивних зовнішніх ефектів призводить до  недооцінки корисності блага, тобто не усі вигоди від нього знаходять відображення в ціні, не усі вигоди враховуються при формуванні попиту споживача. У результаті крива попиту зміщується ліворуч, а обсяг рівноваги буде відповідати „недоспоживанню” і  „недовиробництву” блага.

  Негативні зовнішні  ефекти:

Сукупні зовнішні витрати (ТЕС) - витрати, що перекладаються на „третіх  осіб” і не відшкодовуються виробником.

Сукупні індивідуальні  витрати (ТРС) – витрати, що відшкодовуються виробником.

Сукупні суспільні витрати (TSC) – сума витрат на виробництво  блага і витрат, пов'язаних з негативними  зовнішніми ефектами, що виникають  при цьому.TSC = TPC + TEC

Граничні зовнішні витрати  (MEC) – зміна сукупних зовнішніх  витрат ТЕС, що припадає на одиницю зміни обсягу виробництва  MEC = DTEC/DQ;

MSC = DTSC/DQ;MSC = MEC + MPC.

На досконало конкурентному  ринку МС–крива S; у галузі  n-фірм: S=S1+S2 + … + Sn .MU – крива D; на ринку  n-споживачів: D = D1 + D2 + … + Dn ...

 

МРС–галузева пропозиція за умови, що виробники не повинні відшкодовувати витрати на знешкодження забруднювачів. Ei–точка рівноваги. MSC–пропозиція при обов'язковості знешкодження забруднювачів за рахунок виробників. ES–точка рівноваги.