Шпаргалка по "Мікроекономіка"

1)Смаки і уподобання  споживачів; 2) специфічні фактори(мода, погода); 3) доходи споживачів; 4) очікування споживачів; 5) місткість ринку; 6) ціна і доступність товарів-субститутів і комплементарних товарів.

Дія нецінових  факторів зсуває криву попиту. Зсув кривої попиту характеризує зміну попиту вцілому.

12. Пропозиція і закон пропозиції. Фактори, що впливають на пропозицію. Ринкова пропозиція.

Обсяг пропозиції – максимальна кількість товару, який згоден виготовити і поставити  на ринок виробник за певних умов в  певний період часу.

Закон пропонування твердить, що між ціною та обсягом пропонування існує прямий зв’язок: обсяг пропонування зростає з підвищенням ціни і скорочується зі зниженням ціни.  Математичним виразом закону пропонування є функція пропонування:      QS=f(P),         де       QS – обсяг пропонування товару

Лінійна функція  пропонування може бути описана рівнянням:  QS= – c+d•P.

 

Крива пропозиції S показує як виробники пристосовуються до зміни ціни і характеризує зміну обсягу пропозиції.

Ринкова пропозиція визначається як сума індивідуальних пропозицій за кожного рівня цін.

Нецінові фактори  пропозиції: 1) витрати виробництва (чим вища ціна на ресурс, тим пропозиція менше); 2) кількість продавців на ринку; 3) очікування виробників; 4) податки  і дотації; 5) специфічні фактори; 6) організованість ринку; 7) стабільність законодавства; 8) наявність виробничих потужностей і резервів.

Дія нецінових  факторів зсуває криву пропозиції. Зсув кривої пропозиції характеризує зміну пропозиції в цілому.

 

13. Ринкова рівновага. Взаємодія попиту і пропозиції. Рента покупця і продавця.

Ринкова рівновага – це стан ринку, за якого обсяги попиту та пропонування збігаються. Криві попиту і пропонування в точці кількісно-цінової рівноваги   перетинаються.

В стані рівноваги  стимули до економічного руху гаснуть. Але можливі випадки, коли криві попиту і пропозиції не перетинаються.Можлива ситуація, коли є 2 т. рівноваги.

Установлення  ринкової рівноваги досліджували Маршал і Вальрас. Вальрас в своїх  дослідженнях виходив з різниці попиту і пропозиції, а Маршал – з різниці цін.

Модель  Вальраса (корегування цін)

Модель краще описує короткостроковий період.

Модель Маршала. (корегування випуску)

Модель краще працює в  довгостроковому періоді.

 

14. Сталість ринкової рівноваги. Порушення ринкової рівноваги.

Здатність ринку повертатися  до стану рівноваги називається  сталістю рівноваги. Проблема сталості дозволяє зробити висновок про ефективність ринкової системи і необхідність державного втручання. Дослідження  сталості рівноваги здійснюється за допомогою динамічних моделей. Найпростішою є павутиноподібна модель.

Рівновага є сталою, якщо крива попиту пологіша за криву пропозиції. Рівновага  не є сталою, коли крива попиту крутіша  за криву пропозиції.

Якщо кут нахилу кривих пропозиції однаковий – відбуваються рівномірні коливання навколо рівноважної точки.

Порушення ринкової рівноваги  може відбутися при відхиленні ринкової ціни від рівноважної і при  зрушенні кривих попиту і пропозиції.

Зсув кривої пропозиції в  одному напряку. Кількість продукту (Q) одночасно збільшується більше ніж під дією фактору окремо. Напрямок зміни ціни залежить від масштабів зміни попиту і пропозиції.

Попит і пропозиція змінюються в різних напрямках. Зрушення кривих призводить до підвищення ціни, напрямок зміни обсягу продукту залежить від масштабу зміни пропозиції і попиту.

 

 

 

 

15. Цінова еластичність попиту. Вплив її на дохід виробника.

Еластичність попиту за ціною  показує на скільки змінюється попит  із зміною ціни.

Формула точкової еластичності:

Дугова  еластичність:

Нецінові фактори  еластичності: рівень доходів споживачів; необхідність товару; рівень змінюваності товару; невідкладність покупки; питома вага ціни товару в доході споживача; фактор часу.

Цінова еластичність попиту впливає на загальний дохід виробника:

Висновок: Якщо попит нееластичний, загальна виручка  продавця (TR) змінюється в одному напрямку із зміною ціни. Якщо попит еластичний, то загальна виручка і ціна змінюється в протилежних напрямках.

 

16. Перехресна еластичність попиту. Еластичність попиту за доходом. Ринкова пропозиція.

Перехресна  еластичність попиту показує як змінюється попит на один товар із зміною ціни на інший.

 

 

Еластичність  попиту за доходом показує як змінюється попит на товар із зміною доходу споживача.

 

Еластичність  пропозиції показує як змінюється пропозиція із зміною ціни.

 

17. Підприємство як суб'єкт ринку та виробничо-ринкова система.

Виробництво в  мікросистемі розглядається як процес перетворення ресурсів на готову продукцію.

До факторів виробництва відносяться: праця (L), заряд (М) – природні ресурси, що використовуються у виробництві без попередньої обробки; капітал (К) – товари, виготовлені людиною, які використовуються у виробництві як засоби виробництва; підприємницькі здібності.

Умови виробництва:

1.наявність комбінації  факторів виробництва даного  обсягу продукції.

2.Аналіз структури  витрат певного обсягу продукції.

3.урахування  обмежень.

Виробництво більш  гнучке в тривалому періоді, коли є можливість зміни факторів виробництва.

Основна мета підприємця – максимізація прибутку. Це досягається  за рахунок ефективного виробництва. На макрорівні основними виробничими  відносинами є відносини технології.

Технологічно-ефективне  виробництво – це таке виробництво, коли певний обсяг продукції досягається використанням меншої кількості факторів.

Економічно-ефективний процес виробництва певної кількості  продукції – це такий процес, який супроводжується меншими альтернативними витратами.

 

 

 

 

 

 

18. Параметри підприємства як мікроекономічної моделі. Виробнича функція.

Виробнича функція показує  залежність між максимально можливою кількістю продукції і витратами  використовуваних факторів. Q=f(K,L,M), к-капітал, L-праця, м- заряд.

Властивості виробничої функції:

1. фактори виробництва  є взаємодоповнюючі. K=0→Q(K,L)=0; L=0→Q(K,L)=0

2. взаємозамінність факторів. Q(K+∆K,L)=Q(K,L+∆L)

3. різні комбінації факторів, дають різні обсяги випуску.

4. Властивість монотонності: збільшення фактора призводить  до збільшення обсягу випуску.  K'>K→Q (K',L)>Q(K,L); L'>L→Q (K,L')>Q(K,L)

Для характеристики виробничої функції використовують такі категорії:

Сукупний продукт (TR) – кількість продукції, що виробляється при використанні певної кількості одного фактора (L) і незмінності іншого.

Середній  продукт (AP) – це відношення сукупного продукту до кількості використованого виробничого фактору.

Граничний продукт (MP) – додаткова кількість продукту, отримана від використання додаткової одиниці змінного фактору.

При виготовленні продукції підприємство має такі витрати:

Сукупні (TC) – витрати виробництва на певний обсяг продукту.

Середні витрати (AC) – витрати виробництва на одиницю витрати в середньому.

Граничні  витрати (MC) додаткові витрати на виготовлення додаткової одиниці продукції.

В результаті реалізації продукції підприємство отримує доходи:

Сукупний  дохід (TR) – дохід від реалізації всього обсягу продукції.

Середній  дохід (AR) – дохід від реалізації одиниці продукції в середньому.

Граничний дохід (MR) – додатковий дохід від реалізації додаткової одиниці продукції.

Метою підприємця є максимальний прибуток.

 

19. Виробнича функція з одним змінним фактором. Закон спадної віддачі фактора.

Існує певна  межа зростання виробництва при  збільшенні одного фактора, при незмінності  інших факторів (закон спадної віддачі або продуктивності). Закон діє в короткостроковому періоді.

Q=f(K,L), K=const, L=var

Розглянемо дію  закону на графіках сукупного, граничного і середнього продукту.

TP,MP,AP=f(x)

Найбільш ефективним є використання змінного фактора  ВС. На ділянці CD відбувається відносне зменшення сукупного продукту. Після т.D відбувається абсолютне зменшення сукупного продукту.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

20. Виробнича функція з двома змінними факторами. Віддача від масштабу.   

Виробнича функція в тривалому  періоді. Q=f(K,L), K=var, L=var.

Графічною ілюстрацією виробничої функції із змінними факторами K,L є ізокванта кожна точка якої показує комбінації факторів виробництва, використання яких забезпечує однаковий обсяг випуску.

Властивості ізокванти: 1)негативний нахил; 2)Ізокванти, розташовані далі від початку координат характеризують більший обсяг випуску.

Кут нахилу ізокванти показує  від якої кількості капіталу виробник може відмовитися із введенням додаткової одиниці праці.

Із рухом вниз по ізокванті MRTS_LK зменшується. Це показує зниження ефективності використання будь-якого фактора. Гранична норма технічного заміщення залежить від граничного продукту, праці і капітала.

В реальному  виробництві зустрічаються такі конфігурації ізоквант:

Збільшення масштабу виробництва відбувається, коли фірма збільшує кількість використовуваних факторів в однакових пропорціях.

Q₀=f(K,L), Q₁=f(kK,kL), Q₁=kQ₀ – постійний еф. масштабу, Q₁>kQ₀ – зростаючий еф. масштабу, Q₁<kQ₀ – спадний еф. масштабу.

Віддачу від  масштабу можна зобразити використовуючи показник віддачі – відстань уздовж променя проведеного з початку координат між ізоквантами, які характеризують кратні обсяги випуску.

21. Бюджетне обмеження і рівновага виробника. Траекторія виробничої діяльності фірми. Види технічного прогресу.

Кожен виробник, купуючи необхідні фактори, обмежений  у коштах. Якщо свій бюджет він витратить  на придбання факторів K і L за ціною P_K і P_L, то бюджетне обмеження його буде мати виглядa (рівняння ізокости).

С=P_KK+P_LL

Ізокоста показує безліч можливих комбінацій факторів виробництва при заданому обсязі виробництва на них.

Оптимумом виробника  буде т. дотику заданою ізокостою  найвищої з досяжних ізоквант.

Траекторія  виробничої діяльності підприємств:

Щоб представити  перспективу розвитку підприємства в тривалому періоді треба дослідити як будуть змінюватись обсяги виробництва і відповідно витрати на придбання факторів. Задача виробника на кожному етапі збільшення обсягів виробництва полягає в оптимізації факторів відповідно до змін витрат на них.

Види  технічного прогресу:

1)Капітало-інтенсивний(працезберігаючий)

При русі уздовж лінії, що характеризує постійне співвідношення K/L, MRTS_KL зменшується. Прогрес супроводжується випереджанням збільшення граничного продукту капіталу порівняно із збільшенням граничної продуктивності праці.

2)Працеінтенсивний (капіталозберігаючий)

При русі уздовж лінії, що характеризує постійне співвідношення K/L гранична норма (MRTS_LK) збільшується,  гранична продуктивність праці збільшується швидше ніж гран. прод. капіталу.

3)Нейтральний  технічний прогрес

 

 

22. Економічні і бухгалтерські витрати. Нормальний прибуток.

Вміненні  або альтернативні витрати – дійсні витрати на виготовлення певного товару, які дорівнюють найбільшій корисності тих благ, яку суспільство мало б, якщо б використані ресурси витрачалися інакше. Вміненні витрати з позицій підприємства поділяються на явні і неявні.

Економічні  витрати = явні витрати + неявні витрати.

Явні  витрати - пов'язані з необхідністю придбання фірмою ресурсів. Вони розраховуються як вигода, яку б мала фірма, якщо б свої кошти витрачала б на придбання інших ресурсів.

Неявні  витрати – розраховуються як вигода, яку б мала фірма, якщо б власні ресурси використовувала по-іншому. Пов'язані з наявністю у фірмі власних ресурсів.

В неявні витрати  включається нормальний прибуток (дохід на ресурс, підприємницькі здібності) – це мінімальна сума грошей, достатня для того, щоб втримати ресурси на даному напрямку діяльності.

Бухгалтерські витрати – це тільки явні витрати.

Бухгалтерські витрати = виручка від реалізації – бухгалтерський прибуток.

 

23. Витрати виробництва у короткостроковому періоді.

Структура витрат виробництва в короткостроковому  періоді:

Витрати на весь обсяг продукції називаються сукупними витратами (TC). Вони включають постійні (FC) і змінні (VC) витрати:  TC= FC+ VC.   

  Постійні витрати (FC) – це витрати фіксовані, їх величина не змінюється зі зміною обсягів випуску.

  Змінні витрати (VC) – це витрати, величина яких змінюється залежно від зміни обсягів виробництва.                                                

Cередні постійні витрати: A FC=FC/Q; середні змінні витрати: AVC=VC/Q; середні сукупні витрати: ATC=TC/Q;

Граничні  витрати (MC) – додаткові витрати, пов’язані з виробництвом ще однієї додаткової одиниці продукції: MC=∆TC/∆Q.

Між кривими ATC і MC, AVC і MC існують певні співвідношення: якщо AVC>MC, то AVC зменшується із зростанням обсягів виробництва, коли AVC<MC, то AVC збільшується із зростанням обсягів виробництва.

MC=AVC_min

 

 

24. Витрати виробництва у довгостроковому періоді.

В тривалому  періоді всі витрати фірми  змінні. Вона може перейти до більш  прогресивних технологій, заощаджуючи  на праці. Крива середніх витрат в  тривалому періоді має U-образну форму, яка визначається ефектом масштабу виробництва.

Крива LAC будується під впливом ATC для різних обсягів виробництва. Хай фірма збільшує обсяг продукції від Q₁→Q₂→Q₃; ATC₁→ATC₂→ATC₃.