Шпаргалка по "Микроэкономике"

г) производство побочной продукции. Крупная фирма не в состоянии эффективно использовать неизбежные в производстве отходы. Их переработку осуществляют вспомогательные производства, что в конечном счёте тоже ведёт к снижению долгосрочных средних общих издержек.

2. Если на определённом  временном интервале производства долгосрочные средние общие издержки при увеличении объёма выпуска растут, то имеет место ущерб от масштаба роста производства (или отрицательный эффект масштаба). Причиной отрицательного эффекта масштаба могут быть, во-первых, технические факторы. Так, крупномасштабное производство требует соответствующей сырьевой базы, и возможные срывы поставок сырья, энергии, вспомогательных материалов очень чувствительно ударят по производственным издержкам. Во-вторых, ущерб от роста масштаба производства может быть вызван организационными причинами.

3. Если же в течении  определённого времени производства  долгосрочные средние общие издержки  никак не реагируют на изменение  объёма выпуска, т.е. остаются  неизменными, то фирма будет  иметь постоянный эффект от изменения масштаба производства.

Итак, суть эффекта масштаба сводится к тому, что в одних  случаях расширение объёма выпуска  будет сопровождаться снижением долговременных средних общих издержек, в других - их увеличением. Это обстоятельство оказывает существенное влияние на структуру той или иной отрасли. Чтобы понять это воздействие, вводится понятие минимального эффективного масштаба (MES), т.е. наименьшего объёма производства, при котором фирма может минимизировать свои долгосрочные средние общие издержки. Выбор оптимального размера предприятия будет зависеть от того, какая ситуация складывается с долгосрочными средними общими издержками. Если наблюдается тенденция снижения последних с увеличением объёма выпуска и если этот временной интервал достаточно продолжителен то наибольшую эффективность продемонстрируют крупные фирмы, ибо они обладают возможностью наиболее полно использовать последствия положительного эффекта масштаба.

Если же положительный  эффект масштаба по временной продолжительности является относительно небольшим и быстро сменяется отрицательным эффектом, то эффективнее других будут выглядеть небольшие фирмы, ибо они в состоянии оперативно вносить необходимые коррективы в свою хозяйственную политику. Значителен удельный вес производства малых фирм в сельскохозяйственной отрасли, сфере услуг и некоторых отраслях лёгкой промышленности.

В случае достаточной  продолжительности временного интервала  с постоянной отдачей от применяемых  производственных факторов, когда положительный  эффект масштаба уже себя исчерпал, а отрицательный не вступает в действие до тех пор, пока не достигнуты значительные объёмы производства, одинаково эффективными окажутся и крупные и небольшие фирмы. Нельзя полагать, что во всех случаях расширение объёмов выпуска будет сопровождаться чётко прослеживаемой сменой названных временных интервалов. Хозяйственный опыт показывает, что для некоторых отраслей (например, для обрабатывающей) типична относительная продолжительность положительного эффекта масштаба при условии больших объёмов выпуска

Из рис. 12, в видно, что  кривая долгосрочных ATC сначала стремительно падает, затем темп падения замедляется и она плавно снижается с увеличением объёма выпуска. Средние издержки приближаются к постоянным. Такие кривые называются ещё L-образными кривыми.

В целом же следует  заключить, что структура отрасли  зависит не только от условий формирования долгосрочных средних издержек, характерных именно для данной отрасли, но и от роли государственной экономической политики, места национальной экономики в системе международного разделения труда и ряда других факторов.

 

 

19. ПОЗИТИВНІ І НЕГАТИВНІ ЕФЕКТИ РОСТУ МАСШТАБУ ВИРОБНИЦТВА.

Оскільки у короткотерміновому періоді капітал залишається  незмінним, то пристосування обсягів  виробництва фірми до ринкових умов для максімізації прибутку чи мінімізації витрат досягається маневруванням змінними витратами.

У мікроекономіці існує  два підходи до прийняття рішень:на підставі порівняння валового доходу та сукупних витрат і граничного доходу та граничних витрат.  Якщо за будь-яких обсягів виробництва сукупні витрати  перевищують валовий дохід. За цих умов треба шукати таке рішення, яке мінімізує збитки. Якщо фірма припинить виробництво, то її збитки будуть дорівнювати постійним витратам. Тому за умови загальної збитковості виробництва, варто виробляти якийсь обсяг продукції, якщо загальні збитки фірми будуть меншими, ніж постійні витрати. Такий результат буде тоді, коли валовий дохід перевищуватиме змінні витрати.

Графік.

 

 

 

 

 

Фірма вирішуватиме завдання мінімізації прибутку, якщо лінія валового доходу лежатиме нижче від кривої сукупних витрат, але перетинатиме криву змінних витрат. Мінімальними збитки можуть бути тоді, коли вертикальний розрив між лінією валового доходу та кривою сукупних витрат досягатиме найменшого значення  Якщо лінія валового доходу розташована навіть низче за криву змінних витрат, та найменші збитки фірма матиме, коли припинить виробництво. Аналогічні висновки можна зробити, якщо порівняти граничний дохід з граничними витратами.

Графік.

 

 

 

 

 

Якщо лінія граничного доходу проходить нижче, ніж крива  середніх витрат, але перетинає криву  середніх змінних витрат, то, обираючи певний обсяг виробництва, фірма  вирішує проблему мінімізації збитків. Вони будуть найменшими у точці перетину кривої граничних витрат та лінії граничного доходу.  

 

 

20. ВИДИ РИНКІВ: ДОСКОНАЛА КОНКУРЕНЦІЯ, МОНОПОЛІЯ,  ОЛІГАРХІЯ, МОНОПОЛІСТИЧНА КОНКУРЕНЦІЯ,  ЇХ КАРАКТЕРНІ РИСИ.

 Ринок досконалоїконкуренції(РДК) – ринок, що відповідає умовам ДК:

1. ринок складається з великої кіл-ті продавців, кожен з яких продає свою стандартизовану продукцію вел кіл-ті покупців;
2. кожне під-во має свою частку в заг випуску продукції( близько 1 %)
3. П не цікавиться рішеннями своїх конкурентів, не розглядає своїх конкурентів як таких, що впливають на його рішення.
4. Інф-ція про ціни, технології, прибуток конкурентів легко доступна, що дозволяє П легко реагувати на зміну ситуації на ринку.
5. Вхід і вихід з РДК – вільний.

Особливості РДК:

1. представляє собою абстрактний ідеальний тип рин стр-ри
2. явл еталоном для співставлення з ін типами рин стр-р

під-ва, яке працює на РДК – це самост діючий суб’єкт  ринку, метою якого є одержання  макс можливого прибутку від продажу  певної частки окремого виду продукції  від заг об’єму продукції, який потребує ринок.

Характерні  риси монополії:

• на ринку існує один продавець, який продає свою продукцію багатьом споживачам
• випуск прод-ції мон.ринку = ринк.пропозиції
• чиста мон.галузь склад.лише з одного підприємства
• моноп.ринок виникає там, де існують бар’єри для входження в галузь інших підпр-в
• вільний вхід і вихід з мон.галузі відсутні

На мон.ринку підпр-во-монополіст саме визн.ціну на свій товар, але обмеженням для ціни явл.попит на цю продукцію.

Бар’єри входження  конкурентів до мон.галузі.

1. Виключне право на вир-во продукції, яке може бути підтверджене ліцензією, патентом, сертифікатом.
2. Існування авт.права на вир-во.
3. Власність на всю продукцію вир.фактора.
4. Перевага низьких витрат великого мон.вир-ва над високими витратами можл.конкурентів.

Види монополій.

1. Чиста монополія – 1 вир-к і продавець.
2. Природна монополія – може сформуватись в галузі,де економія  витрат зумовлена зростанням масштабу вир-ва.
3. Проста монополія хар.встан-м однакових цін для всіх продавців.
4. Монополія, яка застосовує цінову дискримінацію – в різних місцях мон.товар продається за різними цінами.
5. Закрита монополія – така, що закривається від конкурентів юр.обмеженнями.
6. Відкрита – коли підпр-во на деякий час стає єдиним вир-ком продукту, не маючи спец.захисту.

Мон.п.- це п., яке впливає на цыни свого товару через мон.владу.

Ознаки олігополії

В олігополістичній галузі існує конкуренція між декількома п., кожне з яких може сам.впливати на ціну продукту.

П., що діють на цьому  ринку взаємозалежні і, приймаючи  рішення на окремому під-ві необхідно  враховувати реакцію конкурентів.

Принципи виникнення ринку :

1. При входження в ринок додаткового п. від нього вимагають значнах інвестицій, достатніх для того,щоб почати вир-во. Цей процес повязаний з певним ризиком повернення позичених коштів. Цей момент є обмеженням для вступу в галузь.
2. перешкоди, пов'язані з великими фін.витратами на нецінову конкуренцію, яка пов'язана з формами конк.боротьби в умовах олігополії.

У системі недосконалої конкуренції виникає ще один, достатньо  розповсюджений різновид, що поєднує  риси вільної конкуренції з невеликою дозою монопольної влади. Така ринкова структура називається монополістичною конкуренцією, її основні характеристики: відносно велика кількість учасників, що виключає повний контроль над ринком чи змову; порівняно легкий вхід на ринок і вихід з нього; випуск продукту, який обов'язково чимось відрізняється від інших, виготовляється лише певним виробником і захищений патентом, торговою маркою, фірмовим знаком тощо.

Ситуація на такому ринку  буде визначатися двома різноспрямованими  тенденціями. З одного боку, ступенем диференціації продукту: чим він вищий, чим індиві-дуалізованіші пропоновані товари та послуги, тим менш еластичний попит, більша можливість підняти ціну вище за середні витрати й одержувати чистий економічний прибуток. З іншого боку, наявністю досить широкого кола конкурентів, зростання кількості яких збільшує еластичність попиту, знижує ціни і зводить прибуток до нормального рівня.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

21. ВАЛОВИЙ,  СЕРЕДНІЙ, ГРАНИЧНИЙ ДОХОДИ.

Сукупний (валовий) доход (виручка) – це та величина результату, яку має підприємство від реалізації наслідків своєї діяльності. Її основу становить виручка від реалізації продукції. Вона є функцією обсягу реалізуємої продукції (К_П) та ціни її реалізації (Ц), тобто ВВир(К)=К_П*Ц.

Середня виручка (СВир) –  це величина, яку одержують в середньому від реалізації однієї одиниці продукції .

 Якщо виробляється один вид  продукції і продається по  фіксованій ціні, то

  , тобто середня виручка (доход) дорівнює ціні за одиницю реалізованої продукції.

Доход П від продажу 1 од продукції  наз гранич доходом, а т як П продає продукцію по Р_рин, тому

MR= Р_рин

Графік       

 

 

 

 

З графіка видно, що конкурентне  під-во може одержати додатковий доход  не за рахунок підвищ ціни, а за рахунок збільш об’ємів вир-ва і продажу.

ГРАН. ДОХОД – зміна валового доходу П по відношенню до зміни кіл-ті продажу MR=    ^ TR/ ^  Q

Так як конкур під-во саме приймає  рішення про кількість вир-ва і продажу, але по конкур рин ціні , саме томугран доход = ціні. Гран доход в умовах досконал конкуренції постійна величина.

 

 

22.МАКСИМІЗАЦІЯ  ПРИБУТКУ В КОРОТКОСТР ПЕРІОДІ.

Оскільки у короткостроковому  періоді капітал залишається  незміним, то пристосування обсягів  вир-ва фірми до ринкових умов для  максимізації прибутку досягається маневруванням змінними витратами.

Побудова моделі поведінки  виробника вимагає з’ясування механізму пошуку відповіді  на такі запитання:

1. варто чи не варто виробляти продукт?
2. Якщо варто, то скільки?
3. Які прибутки чи збитки принесн це виробництво?

У мікроекономіці існує  два підходи до пошуку відповідей та прийняття рішень: на підставі порівняння валового доходу та сукупних витрат(TC) і граничного доходу і граничних витрат(MC).

Фірмі варто виробляти певний обсяг  продукції, якщо це приносить їй економічний прибуток. Економічний прибуток фірма отримуватиме тоді, коли валовий дохід виявиться більшим, ніж сукупні витрати. Отже, якщо різниця між валовим доходом та сукупними витратами фірми при якомусь обсязі вир-ва має позитивне значення, то фірмі краще виробляти продукцію , ніж припиняти вир-во . У цьому випадку вона буде вирішуватиме завдання мах прибутку.

Таким чином, відповідь на перше  запитання така: фірмі доцільно здійснювати  вир-во у короткостроковому періоді  за умови, що вона отримує ек-й прибуток.

Маючи на увазі загальний принцип  поведінки виробника, досить легко  відповісти на друге запитання: у  короткостроковому періоді фірмі  слід виробляти такий обсяг продукції, при якому вона мах свій прибуток.

Для відповіді на третє запитання  треба порівняти валовий дохід і сукупні витрати при обраному обсязі вир-ва: ек-й прибуток фірми буде = різниці між валовим доходом і сукупними витратами.

Моделі виробу виробником варіантів  поведінки на основі порівняння сукупних витрат і валового доходу можна показати графічно: