Шпаргалка по "Микроэкономике"

I₃<I₁<I₂

Графік

 

 

 

Вид бюдж.лінії залежить від:

• Доходу споживача
• Ціни на товар

Чим більший I, тим більший Q, при незмінних цінах; Бюдж.лінія здвигається вправо-вгору, чим ближче бюдж.лінія знах.до початку координат, тим меншому доходу вона відповідає.

Якщо змінюється P, а I=const, то змін.кут нахилу бюдж.лінії.

Графік.

 

 

 

 

1. Якщо ціна Р на товар зменшується
2. Якщо Р на товар збільшується

Графік

 

 

 

 

 

 

13.КРИВА  БАЙДУЖОСТІ, ПРАВИЛА ЇЇ ПОБУДОВИ  ТА ВЛАСТИВЛСТІ.

Крива байдужості  - це крива кожна точка якої хар-є спож.вибір у вигляді певного набору товарів чи послуг(кошик споживача).

Споживчий кошик –  комбінація товарів х і у для  споживання їх протягом певного часу.

Рівень корисності кожного з  наборів на кривій байдужості однаковий  в кожній точці.

Графік

 

 

 

 

Крива байдужості показує альт.набори товарів, які забезпечують однаковий  рівень кор.-ті.

Карта кривих байдужості – це засіб  відображення переваг споживача, що відпов різному рівню задоволення  його потреб.

Графік

 

 

 

 

Властивості кривих:

• Мають від’ємний нахил
• Не перетинаються
• Віддається перевага наборам товарів на тих кривих байдужості, які найб.віддалені від поч..коорд.

Гранична  норма заміщення - MRS_xy – визн. Від якої кіл-ті товару У споживач згоден видмовитись, щоб отримати ще одну додаткоу од-цу товару Х, залишаючись на цій же кривій байдужості.

 MRS_xy=DQ_y/DQ_x

Величина MRS_xy зменшується по мірі того, як товар У заміщується товаром Х. MRS_xy може бути пов’язана з гран.кор.-тями товару х і у.

DQ_x*MU_x=-DQ_y*MU_y

-DQ_x/DQ_y=MU_x/MU_y=MRS_xy

 

 

14. ГРАНИЧНА  ІНТЕРПРИТАЦІЯ СПОЖИВЧОЇ РІВНОВАГИ

Рівновага споживача відповідає такій комбінації товарів, яка макс.кор.-ть при даних бюдж.обмеженнях. Рівн.положення споживача досягається в точці, в якій бюдж.лінія торкається найбільш високої із всіх кривих байдужості,

т. Е – т.рівноваги  споживача.

Графік

 

 

 

 

Т.рівноваги передбачає, що як тільки споживач отримає даний  об’єм товарів у нього зникає бажання змінювати цей набір  на інший. Заг.умова рівноваги споживача  озн., що споживач розподіляє свій доход  на всі товари таким чином, щоб урівняти гран.кор..сть, яка припадає на одну грош.од-цю, яка витрач.на кожен товар.

  Концепція рівноваги споживача

MU_x/P_x=MU_y/P_y=MU/1гр.од.дох.

Лінія “доход-споживання” проходить через всі точки рівноваги споживання, що відповідає різним рівням його доходу.

Графік

 

 

 

Збільшення доходу переміщує  лінію бюджету. Крива “доход- споживання”  показує послідовну зміну стану рівноваги споживача. Ця крива ще має назву крива рівня життя.

Лінія “ціна-споживання” проходить через всі точки рівноваги споживача, пов’язані зі зміною ціни одного з товарів

Крива “ціна-споживання”  схожа з кривою попиту.

Графік

 

 

 

 

 

 

15. ПРАВИЛА  МАКСИМІЗАЦІЇ КОРИСНОСТІ.

Максимізація  кор.-сті – вибір допустимого спож.набору в рамках бюдж.обмежень.

Досягається:

• При виборі такого спож.набору, який би задовольняв бюдж.обмеження, при умові рів-сті відношень граничної корисності кожного виду товару до його ціни.
• При виборі такого спож.набору в рамках бюджету, коли віднош.граничної корисності пари товарів = відношенню їх цін.

При наявності однієї з цих умов наступає спож.рівновага.

Спож.рівновага – положення  при якому споживач максимізує кор.-ть, яку отримує від придбання  різних товарів  в рамках бюджету,а  це озн., що б.-я. Збільшення корисності від споживання одного виду товару вимагає зменшення кор..ті від спож.іншого.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

16. ЕКОНОМІЧНІ  ТА БУХГАЛТЕРСЬКІ ВИТРАТИ; БУХ  І ЕК-НИЙ ПРИБУТОК.

Витрати вир-ва- вартість всих необхідних ресурсів, які витрачаються для вир-ва певної кількості продукції

Для визначення величини витрат існує 2 підходи: бухгалтерський і ек-ий.

Бух. підхід базується на аналізі фін. стану П. Основою його є баланс П. При розрахунку бух. Витрат знаходять суму фактичних витрат на вир-во Q у грошовому виражені. Бух. Витрати є основою собівартості і можуть визначати початкову ціну продукції.

Ек. підхід базується на визначені господарських перспектив П. Тобто на величинах майбутніх доходів і затрат, з обовязковим зниженням затрат.

Поділ витрат на бух. і ек. відображається в альтернативних витратах.

Альтернативні витрати- витрати на вир-во ек. благ, які вимірюються вартістю найкращої з втричених можливостей П. при вир-ві продукту.

Основною особистістю альт. витрат є те, що саме вони примушують керівника  П. приймати такі управлінські рішення  по викор. ресурсів, які б пренесли найб. вигоду П..

Т.як розрізняють бух. і ек. підхід до витрат, то існує і 2 концепції  прибутку

Бух прибуток

PFбух=TR-C(бух явні витрати)

Ек. прибуток

PF=TR-(Cявні+Cнеявні)

Це означає, що ек. прибуток відрізняється  від бух. на величину неявнмх витрат

PFек=PFбух-Cнеявні

 

 

17. КОРОТКОСТР І ДОВГОСТР ПЕРІОДИ. З-Н СПАДНОЇ ВІДДАЧІ.

Короткостроковий –  одна група факторів розгл.як пост.величина, а інша змінна. В цьому періоді  можл.зміна Q за рахунок зміни змінного рес-су. Обмеженням для збільшення Qявл.повне викор-ня технол.потужності обладнання, тобто фікс величиною пост.факторів вир-ва.

Довгостроковий –  період, в якому всі рес-си явл.зм. Якщо ринк.ситуація і довгостроковий прогноз сприятливий для п-ва, то воно може збільшити Q за рахунок зб-ня к-ті обладнання, його заміни на більш продуктивне, створення нових цехів, вир.площ.

Особливе значення цього  періоду в тому, що п-во може вирішувати такі стратегічні питання

• Збільшення Q(обсягу) для повного завоювання ринку збуту продукції
• Змінювати вид продукції, яку випускає п-во
• Замінювати профіль п-ва і переходити в нову галузь вир-ва
• Реконструкція
• Побудова нових вир.площ

Закон спадної віддачі  змінного фактора вир-ва формується так:

Залучення у вир-во все  більшої к-сті змінного ресурсу  при незмінний к-сті постійного, призводить до того, що прод-сть змінного фактору вир-ва починає знижуватись, тобто кожна наст.од-ця ресурсу приносить менший приріст прод-сті ніж попередня, і настає момент, коли додаткові затрати зм.рес-су взагалі починають впливати негативно.

З-н спадної віддачи  залежить від технології вир-ва. Зміна  технології на підприємстві може змінити  к-ть продукції, яка випускається, при  цьому криві ТР( сукупний дохід) здвигаються.

  Графік

 

 

 

Раціональний керівник підприємства повинен своєчасно  припинити вкладати кошти у вир-во, яке не підлягає вдосконаленню(збільшує об’єми вир-ва, не Макс.прибуток). на цьому етапі керівництвр повинно зробити вибір:

1. Інвестування для закупки технол., яка дозволить збільш.об’єми вир-ва.
2. Провести відповідну маркетингову політику для збільш.об’ємів продажу або ціни свого товару.
3. Підпр-во змінює вир-во продукції , тобто переходить в іншу галузь вир-ва.

 

 

18. ПОСТІЙНІ, ЗМІННІ, ЗАГАЛЬНІ, СЕРЕДНІ І ГРАНИЧНІ ВИТРАТИ  ВИРОБНИЦТВА.

Т.як ресурси, які витрач. для вир-ва продукції можуть бути постійні і змінні, то витрати П. на ці ресурси також поділяються на постійні і змінні.

Постійні витрати FC- витрати, величина яких у короткост. періоді не залежить від обєму вир-ва П. Вони мають місце навіть тоді, коли на П. не випускається продукція.

 До FC належить

• аренда,
• відсотки по кридитам,
• витрати на кап. ремонт,
• сплата податків,
• адм-ні витрати.

Графік FC

Графік

 

 

 

 

Розрізняють середні постійні витрати  АFC -кількість постійних витрат, що припадає на одиницю обєму вир-ва

АFC= FC/Q

Графік

 

 

 

 

Змінні витрати VC- витрати, які залежать від Q і змінюються в залежності від зміни Q.

 Основні види VC

-      сировина,

• матеріали,
• комплектуючи,
• напівфабрикати,
• електроенергія,
• оплата праці.

Графік

 

 

 

 

При досягнені П. оптим . Q можлива відносна ек-я змінних витрат. При збіл. Q понад Qопт інтенсивність змін. витрат знову збіл. по причині збіл змін. витрат із збіл. вир-ва.

Кількість змін. Витрат, що припадає на одиницю випущ. продукції  наз. середніми змін. витратами AVC=VC/Q

Графік

 

 

 

Сукупні витрати  ТС- витрати., які хар-ть витрати П. на вир-во продукції у короткост. періоді

TC=FC-VC

Тому TC=f(Q) являється ф-ю обєму вир-ва і залежить від його величини

Співвідношення між  всими видами витрат мжна зобразати  на графіку.

Графік

 

 

 

 

Кількість ТС на один продукції- середнеі сукупні витрати АТС ATC=TC/Q=(FC+VC)/Q=AFC+AVC

Граничні витрати  МС- показують як змін. сук. витрати П. в залежності від змін. обєму вир-ва

MC=∆TC/∆Q=∆ (FC+VC)/ ∆Q=∆FC/∆Q+∆VC/∆Q

Т.як ∆FC/∆Q не має змісту, тому МС=∆VC/∆Q

МС показує, на яку  величину збіл. витрати П. при збіл. обєму вир-ва на 1 продукції.

Графік МС має U подібну форму і хар-є величину припосту змін. Витрат необхідних для додаткового випуску 1 продукції

Графік

 

 

 

 

Форма кривої МС обумовлена з-ном спадної віддачі від викор. змін. ресурсів. Крива МС на зростаючій частині перетинає криві AVC і ATC в точках їх мінімуму .

 

 

19. ПОЗИТИВНІ І НЕГАТИВНІ ЕФЕКТИ РОСТУ МАСШТАБУ ВИРОБНИЦТВА.

На практике существует бесконечное множество вариантов  размеров предприятия.

ГРАФИК

 

 

 

 

 

 

Из рис. 1 видно, что наращивание производственных мощностей предприятия будет сопровождаться снижением средних общих издержек на производство единицы продукции вплоть до достижения размеров предприятия Дальнейшее наращивание объёмов производства будет сопровождаться повышением долгосрочных средних общих издержек.

Почему так происходит? Динамику кривой долгосрочных средних  общих издержек можно объяснить при помощи так называемого эффекта масштаба.

Изменение фирмой параметров своей деятельности, переход от одного варианта размеров предприятия к другому получил в теории название изменения в масштабе производства. Реакция долгосрочных средних издержек на изменение масштаба производства может быть различной.

1. Если на коком-то  временном интервале долгосрочные  средние издержки снижаются с увеличением объёма выпуска продукции, то имеет место экономия, обусловленная ростом масштаба производства (или положительным эффектом масштаба). Существует ряд факторов, обусловливающих эффект экономии:

а) углубление специализации  труда. Сосредоточение усилий работника на всё сужающемся поле деятельности неизбежно повышает производительность его труда. Сказанное относится не только к производственным рабочим, но и к управленческому персоналу;

б) неделимость производства. Всякая фирма для осуществления своей деятельности должна иметь некий минимальный объём некоторых ресурсов. Понятие неделимости здесь употреблено в том смысле; что нельзя использовать, скажем, половину этого объёма ресурсов при изменении объёма выпуска, а лишь целиком. По мере роста фирмы затраты на такие ресурсы не увеличиваются (или увеличиваются незначительно), поэтому величина их издержек на единицу продукции падает.

в) применение новых технологий. Применение в производстве различных  технических нововведений требует значительных финансовых и иных затрат. Как правило, малые фирмы часто просто не в состоянии понести такие затраты. К тому же эффективность применения новой техники наиболее полно проявляет себя в условиях большого объёма производства;