Шпаргалка по "Макроэкономике"

Фінансові інвестиції - це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значну частку посідають вкладення у цінні папери. Фінансова інвестиція передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та непрямі-портфельні.

Прямі інвестиції — безпосереднє вкладення коштів інвестором в об'єкти інвестуванняПряма інвестиція передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Непрямі портфельні інвестиції — інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками). Портфельна інвестиція передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на біржовому ринку (за винятком операцій із скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов'язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50% загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій.

Капітальна інвестиція — це витрати на будівельно-монтажні роботи, придбання будівель або їх частин, обладнання, інструменту, інвентарю, інші капітальні роботи і витрати на проектно-пошукові роботи, геологорозвідувальні і бурові роботи, а також витрати на відведення земельних ділянок і переселення у зв’язку з будівництвом, на підготовку кадрів для підприємств, що будуються та ін.

33Фактичні та заплановані видатки. Хрест Кейнса

Заплановані витрати являють собою суму, яку домогосподарства, фірми, уряд і зовнішній світ планують витратити на товари і послуги. Реальні витрати відрізняються від планованих тоді, коли фірми змушені робити незаплановані інвестиції в товарно-матеріальні запаси в умовах неочікуваних змін у рівні продажів.

Фактичні витрати відрізняються від запланованих коли фірми змушені робити незаплановані інвестиції.

Рівність доходів і витрат забезпечувалася  б у кожній точці, розташованій на бісектрисі. Однак реальна ситуація характеризується відхиленням від стану рівноваги, яка досягається лише в точці перетину кривої споживання з бісектрисою; це ілюструє графік, що отримав назву «кейнсіанський хрест».

Бісектриса говорить, що в будь-якій точці заплановані витрати =фактичним. Функція споживання – Y=C+Ig+G+Xn відхиляється від нульової точки на величину автономного споживання. Т.А –точка перетину-точка рівноваги, а отже=що AD=AS. Згідно кейнсіанської теорії повне використання ресурсів не співпадає з рівновагою. А відповідним чином сук.пропозиція буде вищою ніж сукупний попит-звідси утворюються надлишки надлишки.т.C – AD>AS – дефіцит і ціна буде підвищуватися.

Лівіше точки Е споживання перевищує дохід, тобто проїдаються запаси; правіше цієї точки дохід більший за споживання і різниця _відрізок аЬ — показує розмір заощаджень. Ця різниця зростає в міру зростання доходу, що призводить до перманентного відставання попиту від пропозиції.

У класичній моделі в такій ситуації, по-перше, знизилися б ціни, тому що має місце надлишкова пропозиція товарів, по-друге, знизилася б ставка відсотка, оскільки зростання заощаджень означає збільшення пропозиції на ринку капіталів. У результаті буде збільшуватися споживання як особисте внаслідок більш низьких цін, так і продуктивне, оскільки низька ставка відсотка буде стимулювати перетворення заощаджень в інвестиції. Економічна система буде прагнути повернутися до стану рівноваги попиту та пропозиції.

34Рівноважний ЧНП в умовах повної зайнятості. Рецесійний та інфляційний розриви

Рецесійний розрив — це величина, на яку сукупні витрати менші  за потенційні витрати. Розрив називають рецесійним, оскільки він здійснює в кономіці рецесію, скорочення виробництва відносно потенційного рівня. Рецесійний розрив — це величина, на яку графік сукупних планових витрат повинен був би зміститися вгору, щоб збігтися з потенційними витратами.

Інфляційний розрив — величина, на яку сукупні планові витрати

перевищують потенційні Інфляційний  розрив свідчить про те, що економіка  потерпає від перевитрат, тобто має місце надлишок сукупних витрат Е* > Е Рівноважний ВВП перевищує потенційний.

35Мультиплікатор автономних витрат. Вплив інвестицій на рівноважнийЧНП

Мультиплікатор автономних витрат визначається як відношення зміни рівноважного обсягу ВВП до зміни певного компонента автономних витрат:Ma=ΔYo/ΔA

ΔYo — зміна рівноважного ВВП;ΔA- зміна автономних витрат, незалежних від динаміки Y.

Мультиплікатор витрат показує, у  скільки разів загальний приріст (скорочення) сукупного доходу перевищує  початковий приріст (скорочення) автономних витрат

Явище мультиплікатора засновано  на 2х обставинах: для економіки  характерні безперервні потоки доходів та витрат. Чим менша доля будь-яких змін доходів на користь заощадження, тим більше частина витрат кожного циклу, тим вище мультиплікатор.

36Парадокс ощадливості

Парадокс ощадливості- приріст  заощадливості призводить до зменшення реального ВВП.

Парадокс ощадливості - спроба суспільства  більше зберігати обертається таким  самим чи меншим обсягом заощаджень. Якщо приріст заощаджень не супроводжується  приростом інвестицій, то будь-яка  спроба домашніх господарств більше зберігати виявиться марною у зв'язку зі значним зниженням рівноважного ВВП, обумовленим ефектом мультиплікації.

Економіка стартує в точці А. В очікуванні спаду домашні господарства намагаються побільше заощаджувати: графік заощаджень переміщається від ^ до S ', а інвестиції залишаються на тому ж рівні. У результаті споживчі витрати відносно знижуються, що викликає ефект мультиплікатора і спад з-сукупними доходу від Yft до У,. Так як сукупний доход Y знизився, то і заощадження в точці В виявляться тими ж, що і в точці А.

Якщо одночасно з ростом заощаджень від S до S "зростуть і заплановані інвестиції від до, то рівноважний рівень випуску залишиться рівним У0 і спад виробництва не виникне. Навпаки, в структурі виробництва будуть переважати інвестиційні товари, що створює гарні умови для економічного зростання, але може відносно обмежити рівень поточного споживання населення. Виникає альтернатива вибору: або економічний ріст в майбутньому при відносному обмеженні поточного споживання, або відмова від обмежень в споживанні ціною погіршення умов довгострокового економічного зростання.

37Гроші та їх функції

Гро́ші — особливий товар, що є загальною еквівалентною формою вартості інших товарів. Гроші виконують функції мірила вартості та засобу обігу. Крім того, вони є засобами нагромадження та платежу. З утворенням світового ринку деякі національні гроші виконують функції світових.

З найдавніших часів грішми були різні товари: хутра звірів, металеві сокири, мушлі каурі тощо. Однак завдяки своїм фізичним властивостям найбільш вживаним загальним еквівалентом вартості дуже швидко стають благородні метали: золото та срібло. Згодом вони набирають форми монет.

гроші виконують ряд важливих функцій:

• Засіб нагромадження — це функція, що пов'язана із здатністю грошей бути засобом збереження вартості, представником абстрактної форми багатства.
• Міра вартості — це функція, в якій гроші забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни.
• Засіб обігу — це функція, в якій гроші є посередником в обміні товарів і забезпечують їх обіг.
• Засіб платежу — це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов'язань між суб'єктами економічних відносин, що виникають у процесі розширеного відтворення.
• Світові гроші — це функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

38 Грошова маса. Грошові  агрегати

Грошова́ ма́са — це сукупність залишків грошей у всіх їх формах, які є в розпорядженні суб'єктів грошового обігу у певний момент. Під грошовою масою слід розуміти всю сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент. Таким суб'єктами є приватні особи, підприємства, громадські організації, господарські об'єднання, державні установи тощо, які мають у своєму розпорядженні готівкові гроші чи вклади на різних рахунках у комерційних банках.

Грошова маса має певний кількісний вираз (обсяг у мільярдах чи мільйонах  грошових одиниць), надзвичайно складну  структуру та динаміку руху. З точки  зору якісної характеристики грошової маси важливе значення має її структура, а з погляду практики її регулювання — динаміка руху обсягу та структури.

У структурному відношенні грошову  масу можна розділити за кількома критеріями:

• За ступенем «готовності» окремих елементів до оборотності, тобто за ступенем їх ліквідності;
• За формою грошових засобів (готівкові, депозитні);
• За розміщенням у суб'єктів грошового обороту;
• За територіальним розміщенням та ін.

М0 = готівка в обігу (банківські білети та розмінна монета, що знаходяться поза банківською системою); 
М1 = М0 + переказні кошти у національній валюті (складова грошового агрегату М1 «Переказні кошти в національній валюті» включає кошти в національні валюті, які за першою вимогою можуть бути обмінені на готівкові); 
М2 = М1 + переказні кошти в іноземній валюті та інші кошти (складова грошового агрегату М2 «Переказні кошти в іноземній валюті» включає кошти в іноземній валюті, що за першою вимогою можуть бути обмінені на готівкові. До складової грошового агрегату М2 «Інші кошти» віднесено непереказні кошти до запитання, строкові кошти та кошти за іменними ощадними (депозитними) сертифікатами, емітованими банками); 
М3 = М2 + цінні папери власного боргу банків.

39Кейнсіанська  теорія попиту на гроші

40Класична теорія  попиту на гроші

41Рівновага на грошовому  ринку

 

Ринок грошей, як і будь-який ринок, залежить від попиту і пропозиції. Між попитом та пропозицією грошей завжди є певне співвідношення. Найбільш бажаною на цьому ринку є рівновага між попитом на гроші (Md) та їх пропозицією (Мз). Іншими словами, рівновага наступає тоді, коли Md = Мз. Саме за такої рівноваги створюються умови для ефективного розвитку суспільного виробництва, якщо ж така рівновага порушується, то сфера грошового обігу дестабілізується і у виробництві виникають певні труднощі. Тому в сучасній ринковій економіці держава через свою банківську систему намагається створювати таку ситуацію на грошовому ринку, яка б характеризувалась його стійкою рівновагою, або ж наближалась до неї.

42Банківська система. Національний банк та комерційні банки

Ба́нківська систе́ма — сукупність різних видів національних банків і кредитних установ, що діють в рамках загального грошово-кредитного механізму. Включає Центральний банк, мережу комерційних банків і інших кредитно-розрахункових центрів. Центральний банк проводить державну емісійну і валютну політику, і є ядром резервної системи. Комерційні банки здійснюють усі види банківських операцій.

Cтруктура банківської системи: У країнах з розвиненою ринковою економікою склалися дворівневі банківські системи. Верхній рівень системи представлений центральним (емісійним) банком. На нижньому рівні діють комерційні банки, що підрозділяються на універсальні та спеціалізовані банки (інвестиційні банки, ощадні банки, іпотечні банки, банки споживчого кредиту, галузеві банки, внутрішньовиробничі банки), і небанківські кредитно-фінансові інститути (інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, страхові компанії, пенсійні фонди, ломбарди, трастові компанії).

Центра́льний банк — установа (в більшості випадків державним органом), яка відповідає за монетарну (грошово-кредитну) та валютну політику держави (Федеральна резервна система США) або спільноти держав (Європейський центральний банк). В Україні це Національний банк України).

Центральний банк може виконувати (в  залежності від країни) такі функції:

• формування та виконання монетарної політики,
• регулювання грошової маси, що передбачає також монопольне право емісії грошей,
• формування та виконання валютної політики, включаючи за необхідності валютні інтервенції
• зберігання золото-валютних резервів,
• ведення рахунків для здійснення міжбанківських розрахунків,
• стабільність банківської системи (банківський нагляд),
• забезпечення функціонуючої системи банківських розрахунків.

Комерційний банк — банк, який здійснює універсальні банківські операції з різними організаціями, установами здебільшого за рахунок власних коштів та залучення кредитних ресурсів своїх клієнтів. Виходячи з досвіду західних країн, усі універсальні банки можна об’єднати в 3 групи: комерційні банки (у вузькому розумінні); ощадні банки; кооперативні банки. Відрізняються між собою ці групи банків правовою формою, набором клієнтури та цілями діяльності.

43.Цілі та інструменти кредитно-грошової політики

Цілі грошово-кредитної політики можна розділити на кінцеві: (економічне зростання, повна зайнятість, стабільність цін, життєздатний платіжний баланс) та проміжні (процентна ставка, грошова маса, валютний курс). 
Використання проміжних цілей дозволяє узгодити кінцеві цілі з інструментами грошово-кредитної політики. Конкретний вибір проміжного цільового орієнтиру визначається тим, наскільки стало він пов'язаний з кінцевими цілями грошово-кредитної політики у конкретній економічній ситуації. 
Складність проведення грошово-кредитної політики зумовлена тим, що центральний банк не в змозі одночасно стабілізувати грошову масу і процентну ставку, якщо попит на гроші змінюється.