Шпаргалка по "Макроэкономике"

13. Модель економічного зростання Харрода.

Модель економічного зростання  Харрода - модель, що виявляє механізм збалансованого зростання, спираючись на аналіз психологічних мотивів поведінки підприємців і на рівняння, що виражають функціональні зв'язки в економіці. 
Модель Харрода розроблена раніше (1939 р.), ніж модель Домара. Харрод поставив завдання закласти основи загальної теорії економічного зростання. 
Р. Ф. Харрод в свою модель ендогенну функцію інвестицій включив (на відміну від екзогенно заданих інвестицій в моделі Домара) на основі принципу акселератора і очікувань підприємців. 
Особливу увагу приділяє Харрод темпу зростання національного доходу, щоб задовольнити умові кейнсіанс-кой економічної теорії: 
заощадження (St) = інвестиції (It), (1) 
де t - період часу. 
У моделі Харрода St залежить від національного доходу: 
St = sYt, (2) 
де s - середня схильність до заощадження і гранична схильність до заощадження, 
Рівняння (2) означає, що заощадження в кожен даний період часу залежать від доходу цього ж періоду. 
Інвестиції в часі It залежать від швидкості зміни доходу від одного періоду до наступного періоду. Якщо дохід у поточному періоді позначимо (Yt), а дохід у попередньому періоді (Yt - 1), то 
It = а (Yt - Yt - 1), (3) 
де а - акселератор. 
За даних заощадження й інвестиції умова рівноваги, представлене в рівнянні (1), може бути виражене таким чином: 
ΔYt / Yt = s / a, (4) 
де Yt = Yt - Yt - 1. 
Ліва частина виразу (4) показує процентну зміну доходу. У правій частині в чисельнику знаходиться гранична схильність до заощадження, в знаменнику - акселератор. У зв'язку з тим, що дане рівняння Харрод вивів з умови збереження рівноваги в кожен період часу, то він назвав швидкість зміни доходу гарантованим темпом зростання, при якому підприємці задоволені своїми рішеннями. 
Харрод вводить поняття природного темпу зростання як максимального темпу, що допускається зростанням активного населення та технічним прогресом. 
У тому випадку, коли природний темп зростання вище гарантованого, економіка відхиляється від гарантованого темпу зростання, при цьому дохід збільшується швидкими темпами, виступаючи причиною довгострокового підйому. Навпаки, коли природний темп зростання нижче рівня гарантованого темпу, спостерігається довготривала стагнація. 
Ідеальне розвиток економічної системи досягається тільки при рівності дійсного (фактичного), гарантованого та природного темпів зростання. Оскільки, такий стан ніколи не досягається, то динамічна рівновага в умовах економічного зростання нестійка. Тому Є. Домар і Р. Харрод приходять до висновку про необхідність державного втручання в регулювання економіки.

14. Модель економічно зростання Солоу.

Неокласична модель економічного зростання Роберта Солоу грунтується на виробничій функції Кобба-Дугласа. 
Основна відмінність моделі Солоу від виробничої функції полягає в тому, що автор вводить технічний прогрес як фактор економічного зростання нарівні з такими факторами виробництва як праця і капітал. Модель описує вплив трьох вищезгаданих факторів на економічне зростання і описується мультиплікативної виробничої функцією, що становить основу моделі, і низкою умов і обмежень. 
Мультиплікативна виробнича функція 
~ Y = A \ cdot K ^ {\ alpha} \ cdot L ^ {1 - \ alpha},    Y - випуск продукції 
    A - багатофакторна продуктивність праці (технічний прогрес) 
    K - обсяг використовуваного капіталу 
    L - витрати живої праці 
Під технічним прогресом в даній моделі мається на увазі вся сукупність якісних змін праці і капіталу. Таким чином, показник технічного прогресу є показником часу. Технічний прогрес називається нейтральним, тому що він однаково впливає на всі задіяні для випуску продукції ресурси. 
Умови моделі 
    При відсутності одного з факторів випуск є нульовим. 
    Граничні продуктивності факторів є позитивними. 
    При збільшенні обсягів ресурсів випуск зростає. 
    При збільшенні обсягів ресурсів гранична продуктивність зменшується. 
    При необмеженому збільшенні одного з ресурсів випуск також необмежено збільшується. 
    Норма заощадження капіталу (інвестиції) є постійною. 
    Норма вибування капіталу є постійною. 
    Виробнича функція має постійної віддачею від масштабу (одиничним ефектом масштабу).

15. Безробіття в ринковій економіці

Безробіття відповідає стану незайнятості працездатного населення та має негативні економічні й соціальні наслідки для усього населення регіону, де набуло особливого поширення.

По-перше, визнається свобода праці ,використання примусової праці заборонено. В умовах ринкової економіки кожна людина має право обирати спосіб добування життєвих засобів згідно зі своїми здібностями. Кожен громадянин має право на працю, що передбачає можливість заробляти на життя працею, яку він обирає або на яку вільно погоджується

По-друге, безробіття в ринкових умовах не можна вважати випадковим або тимчасовим явищем. Воно зумовлене дією дуже жорстких економічних законів

В умовах ринкової економіки  держава не мас можливості зберігати  певну кількість робочих місць  і визначений (хоч і мізерний) рівень заробітної плати незалежно від ставлення людини до праці. 
По-третє, ринкова економіка усуває явище «соціального утриманства», коли трудові колективи існували за рахунок тих підприємств, які працювали прибутково. В умовах ринку підприємства, які не можуть забезпечити рентабельну роботу, ліквідуються, а їх працівники стають безробітними.

 По-четверте, в умовах ринкової економіки існує багато видів безробіття, які виникають унаслідок різних причин. Існують також державні гарантії забезпечення зайнятості населення, працює державна служба зайнятості.

16. Форми безробіття. Методи виміру рівня безробіття

• Циклічне (кон'юнктурне) безробіття виникає внаслідок коливань економіки. В фазі рецесії підприємства звільняють робочих та наймають на роботу в разі економічного підйому. Вважається, що кон'юнктурне безробіття зникає через 2-3 роки.

• Сезонне безробіття — результат природних коливань кліматичних умов протягом року або коливань попиту. Зникає протягом року.
• Панельне безробіття (у розумінні монетаристів — природне безробіття): відсоток безробіття, який неможливо усунути навіть при найкращому розвитку кон'юнктури. Цей вид безробіття виникає внаслідок фрикційного, добровільного та структурного безробіття. Це та група безробітних, які не можуть знайти роботу в зв'язку з кваліфікацією, віком, станом здоров'я, місцем проживання або недостатнім бажанням до праці.
• Фрикційне безробіття виникає, коли люди тимчасово знаходяться без роботи в результаті зміни місця праці. Цей вид безробіття виникає в короткостроковому вимірі.
• Структурне безробіття — виникає в результаті зміни структури економіки, наприклад, внаслідок технологічної революції.

Рівень безробіття розраховується як відношення чисельності безробітних, які зареєстровані в державній службі зайнятості, до працездатного населення працездатного віку. Значний недолік такої методики розрахунку полягає у заниженні реального числа безробітних, оскільки в країнах, де соціальна допомога безробітним низька або де-факто відсутня, багато осіб не реєструються як безробітні на біржі праці. Згаданий феномен також спостерігається у сільських регіонах, де працездатне населення займається обробкою (власної) землі, що не охоплюється статистикою як діяльність господарювання.

17 Економічні та соціальні  наслідки безробіття. Закон Оукена

Соціальні наслідки безробіття:

Негативні: загострення криміногенної ситуації, посилення соціальної напруженості, зростання кількості фізичних і душевних захворювань, збільшення соціальної диференціації, зниження трудової активності.

Позитивні: підвищення соціальної цінності робочого місця, збільшення особистого вільного часу, зростання свободи вибору місця роботи, збільшення соціальної значущості і цінності праці.

II. Економічні наслідки безробіття:

Негативні: знецінення наслідків навчання, скорочення виробництва, витрати на допомогу безробітним, втрата кваліфікації, зниження життєвого рівня, недовиробництво національного доходу, зниження податкових надходжень.

Позитивні: створення резерву робочої  сили для структурної перебудови економіки, конкуренція між працівниками як стимул до розвитку здібностей до праці, перерву в зайнятості для перенавчання і підвищення рівня освіти, стимулювання зростання інтенсивності і продуктивності праці.

Закон Оукена — коли фактичний рівень безробіття перевищує природний на 1%, відставання ввп становить 2,5%.

U-U*=B(Yn*-Y)/Yn*

U-фактичний рівень безробіття

U*-природний рівень

B –параметр Оукена

Yn*-нац.дохід в умовах повної зайнятості

Y-фактичний дохід

18. Ринок праці.  Попит і пропозиція робочої  сили. Рівновага на ринку праці

Ринок праці — сфера формування попиту і пропозиції на робочу силу. Через ринок праці здійснюється продаж робочої сили на визначений термін. Ринок впливає на всi сфери економiки Вiн дає вiдповiдi на питання ЩО, ДЛЯ КОГО, ЯК виробляти. Ринок працi, зокрема, регулює рух трудових ресурсiв у народному господарствi.

Рівновага на ринку праці досягається тоді, коли кількість праці, що пропонується, дорівнює кількості праці, що потребується. 
В неокласичній концепції рівновага на ринку праці досягається за рахунок миттєвої реакції ставки реальної заробітної плати на співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці. Завдяки гнучкості реальної заробітної плати ринковий механізм забезпечує повну та ефективну зайнятість. Повна зайнятість в даному випадку означає, що кожний охочий продати певну кількість праці за поточного ставкою заробітної плати може здійснити своє бажання.

 В кейнсіанській концепції  ринок праці може стабілізуватись  при наявності безробіття (рис. 9. 6.). 
Попит на працю в розмірі Л визначається у відповідності до величини ефективного попиту. Якщо ставка заробітної плати складає W0 (максимальний досягнутий для підприємців рівень), то пропозиція праці дорівнюватиме N2 і на ринку праці буде надлишок N2 - No. Хоча ті, що шукають роботу, згодні працювати за більш низьку оплату (ніж W0), але зниження її до Wo не збільшить попиту на працю. З позицій класичної школи ціна на працю є завищеною на Wo-Wx. 
В кейнсіанській концепції попит на працю визначається не ціною праці, а величиною ефективного попиту на блага. 
Ринок стабілізується при неефективному рівні зайнятості оскільки гранична продуктивність праці (№) більша за граничні витрати на працю (І). Заштрихований трикутник — чистий виграш від збільшення виробництва шляхом доведення зайнятості до і. 
19Державне регулювання ринку праці і зайнятості населення

Державне регулювання ринку  праці в Україні здійснюється на підставі законодавчих актів, основними  з яких є Закон України «Про зайнятість населення» та Програма зайнятості населення на 1997—2000 рр. Закон України  «Про зайнятість населення» було схвалено в 1991 році (з численними пізнішими поправками). Закон гарантує всім працездатним особам працездатного віку: право здійснювати будь-яку законну економічну діяльність; захист від дискримінаційної практики найму на роботу і звільнення; безплатну допомогу в пошуках роботи відповідно до інтересів, здібностей, освіти та вмінь особи, ураховуючи потреби суспільства; грошову компенсацію, пов’язану із направленням на роботу до інших регіонів; вихідну грошову допомогу у разі втрати постійної роботи; безкоштовне навчання й перенавчання безробітних; надання роботи за фахом випускникам державних профе- сійних навчальних закладів; визначення осіб, які зараховуються до категорії безробітних, а також осіб, яким надається спеціальний захист.

Згідно із Законом України «Про зайнятість населення» основні функції з регулювання ринку праці в Україні здійснює Міністерство праці і соціальної політики. Це Міністерство відповідає за створення та модернізацію трудового законодавства і за роботу з питань зайнятості. До обов’язків Державої  служби зайнятості входить аналіз стану ринку праці, прогнозування попиту та пропозиції робочої сили; облік громадян із питань працевлаштування; надання їм допомоги у працевлаштуванні; надання інформації про вільні робочі місця та вакантні посади; проведення професійної орієнтації і консультації населення, у тому числі молоді; організація професійної підготовки та перепідготовки працівників, звільнених з підприємств, установ та організацій; підготовка пропозицій та висновків про використання праці іноземних громадян, які запрошуються в Україну для виконання робіт за міжурядовими угодами; забезпечення в межах своєї компетенції соціального захисту незайнятих громадян; здійснення контролю за дотриманням підприємствами, установами та організаціями законодавства про зайнятість населення.

20 Причини інфляції, її  види

За величиною темпів розрізняють  такі види інфляції :

• повзуча інфляція — яка проявляється в тривалому поступовому зростанні цін;
• галопуюча інфляція — зростання цін темпами в межах 10-50% в річному вимірі;
• гіперінфляція — з дуже високими темпами зростання цін (сотні, тисячі та ін. відсотків зростання цін в річному вимірі). супергіперстагфляція

Споживчу інфляцію можна розподілити  на такі складові:

• базова інфляція ^[6] (є мірою інфляції попиту, наприклад, може обумовлюватися перевищенням сукупного попиту свого довгострокового рівноважного рівня);
• вузька базова інфляція — зміна цін імпортованих товарів, що відображає таким чином вплив зміни обмінного курсу.
• небазова інфляція (відображає вплив факторів пропозиції), остання включає в себе зміну цін, що регулюються адміністративно, зміну цін на товари з малою ступінню обробки (сирі овочі, фрукти та ін.), а також зміну цін на паливо. За можливістю прогнозування-очікувана, неочікувана.

Причини виникнення інфляції:

• надмірне збільшення пропозиції грошей;
• обмеження пропозиції (інфляція пропозиції), що зазвичай викликає зростання цін на сировинні товари, а також на товари з вищою ступінню обробки через вторинні ефекти;
• надлишковий споживчий попит в економіці (інфляція попиту), причиною якого може бути надто м'які кредитні умови та ін.;
• інфляція в інших країнах за суттєвих обсягів імпорту, підвищення цін на імпортні товари
• девальвація національної валюти
• зростання очікувань щодо зростання цін в майбутньому.