Шпаргалка по "Макроэкономике"

1. Предмет макроекономіки

. Макроекономіка вивчає економічі процеси, які відбуваються в суспільстві, а також за її межами.

Макроекономіка — наука, що вивчає закономірності функціонування національної економіки, тобто функціонування економіки країни в цілому (або її частини, галузі), такі загальні процеси і явища як інфляція, безробіття, бюджетний дефіцит, економічне зростання, державне регулювання тощо. Макроекономіка оперує такими поняттями як ВВП, ВНП, сукупний попит, сукупна пропозиція, платіжний баланс, грошові ринки, товарів і праці, використовуючи агреговані показники.

Об'єктом є економічна система. Окремі економічні системи відрізняються між собою формами власності на засоби виробництва та механізмами регулювання економіки. За цими ознаками економічні системи поділяють на три типи: ринкова економіка (чистий ринок), командно-адміністративна економіка (планова економіка), змішана економіка. Проміжним варіантом економічної системи є перехідна економіка. Субєктами макроекономіки є: держава, підприємства, домогосподарства. Предметом макроекономіки є причинно-наслідковий механізм функціонування економіки, який являє собою сукупність зв'язків між окремими макроекономічними процесами та явищами. Макроекономіка повинна, з одного боку, визначати систему функцій, які відтворюють причинно-наслідкові зв'язки в економіці; з іншого — розкривати можливості людей впливати на причини з метою корегування тих наслідків, які вони викликають в економіці. Отже, макроекономіка виконує як пізнавальну так і прикладну функцію. Макроекономіку, що виконує пізнавальну функцію, називають позитивною, а макроекономіку, що виконує прикладну функцію — нормативною.

2. Методи та функції макроекономіки

М. використовує діалектико-матеріалістичні  методи, а саме: аналіз, синтез, індукцію, дедукцію, абстракцію та інші.

Основним методом макроекономічного дослідження є економіко-математичне моделювання.

Макромоделі - це математичні рівняння, в яких виражені реальні економічні процеси в абстрактному та спрощеному вигляді.

Створити модель - це означає знайти функцію, яка пов'язує ендогенні та екзогенні параметри макромоделі.

Функції:

теоретико-пізнавальну , пояснює закономірності розвитку національної економіки, процеси та явища економічного життя суспільства. Вона дає змогу розуміти, чому одні країни швидко розвиваються, а інші відстають; чому в одних періодах ціни відносно стабільні, а в інших простежуються високі темпи інфляції; чому усі країни стикаються зі спадами та депресіями.

практична функція, суть її полягає в тому, що макроекономіка виробляє рекомендації для проведення економічної політики.

виховна функція. її змістом є формування економічного мислення, економічної психології та економічної культури людей.

методологічну функцію, сформульовані нею наукові уявлення про механізм функціонування національної економіки та поняттєво-категоріальний апарат використовують інші економічні науки — галузеві та функціональні

3. Макроекономічні суб'єкти та їх взаємозв'язок

Сектор домашніх господарств включає всі приватні господарські осередки всередині країни, які постачають економіку ресурсами і використовують отримані за них гроші для придбання благ і задоволення власних потреб. Домашні господарства виявляють три види економічної активності: 
– пропонують засоби виробництва, що знаходяться в їхній приватній власності; 
– споживають частину одержуваного доходу, купуючи споживчі блага; 
– зберігають решту доходу, купуючи цінні папери і нерухомість. 
Підприємницький сектор являє собою сукупність усіх фірм, зареєстрованих всередині країни і створених для виробництва і реалізації благ. Економічна активність даного сектора зводиться до: 
– попиту на засоби виробництва; 
– пропозиції благ; 
– інвестування. 
Державний сектор — це всі державні інститути і заклади, що виробляють суспільні блага і надають їх споживачеві безкоштовно, тобто без безпосередньої оплати кожної споживаної одиниці блага. До числа найважливіших благ належать: безпека, досягнення фундаментальної науки, послуги державної соціальної і виробничої інфраструктур. Економічна активність виявляється в: 
– закупівлі благ; 
– стягненні податків; 
– пропозиції грошей. 
Сектор закордон складається з економічних суб'єктів, що мають постійне місцезнаходження за межами даної країни, а також іноземних державних інститутів. 
Вплив закордону на вітчизняну економіку здійснюється через взаємний обмін товарами, послугами, капіталом і національними валютами

4. Макроекономічні показники

ВВП -сума кінцевих цін товарів та послуг вироблених в країнах на протязі певного періоду з використанням власних факторів виробництва.

Реальний ВВП- номінальний ВВП скоригований на індекс цін.

Те́мпи інфля́ції— середньорічне збільшення загального рівня цін в відсотках.

Рівень  безробіття розраховується як відношення чисельності безробітних, які зареєстровані в державній службі зайнятості, до працездатного населення працездатного віку. Закон Оукена: Коли рівень безробіття перевищує нормальний рівень (3-4%)на 1%, спостерігається спад ВНП на 2,5%

Кінцевий продукт – сукупність товарів і послуг, що купуються для особистого споживання, а не для перепродажу або подальшої переробки

Націона́льний дохі́д — це сукупність усіх доходів в економіці домашніх господарств і підприємців незалежно від того, де вони використовують ресурси – у своїй країні чи за кордоном.

НД = ЧНД - Тn

де, ЧНД - чистий національний дохід, а Тn - непрямі  податки.

5. ВНП,ВВП та способи розрахунку

ВНП -сума цін товарів та послуг вироблених в країніа також за її межами з використанням факторів виробництва даної чи іншої країни. Внп= ввп +(факторні надходження з-за кордону – факторні платежі за кордон).

ВВП -сума кінцевих цін товарів та послуг вироблених в країнах на протязі певного періоду з використанням власних факторів виробництва. 3 методи обчислення ввп: 1) метод доданої вартості:обчислюється яу суму доданої варт., створеної на усіх стадіях вир-ва товарів та посл. за рік.

ВВП(вир)= (ВВ-ПС)+Tn-C

ВВП за доходами = W + Рг + і + R + Am + IT, 
де W – заробітна плата; Рг – прибуток; і – відсоток; R – рента; Am – амортизація; IT – непрямі чисті податки. Обчислюють як суму грошових доходів, отриманих від виробництва продукції в даному році.

ВВП за витратами = С + І + G + NE, 
де С – споживчі витрати; I – приватні валові інвестиції; G – державні витрати; NE – чистий експорт. Обчислюютьяк суму витрат макроекономычних субэктыв на придбання товарыв та послуг за даний рік. Недоліки визначення ввп:не враховує трансфертні виплати, ринок цінних паперів, не враховує роботу в дом.госп.

6 Номінальний та реальний ВВП. Дефлятор

Номінальний ВВП– це загальний обсяг виробництва, який вимірюється в поточних цінах, тобто в цінах, що існують на момент виробництва. Номінальний ВВП = S pi*qi,

де qi – обсяг виробництва і-го товару в поточному році, pi – ціна і-го товару в поточному році. На величину номінального ВВП впливають два процеси: динаміка обсягу виробництва; динаміка рівня цін.

Реальний ВВП– загальний обсяг виробництва, який вимірюється в постійних (незмінних, базових) цінах, (приймається за базу),тобто на величину цього показника впливає лише зміна обсягів виробництва: ВВПр=ВВПн/дефлятор

Якщо  величина індексу цін менша за одиницю (Ір< 1), то відбувається коригування номінального ВВП у бік збільшення, яке називається інфлюванням. Якщо ж величина індексу більша за одиницю (Ір > 1), то відбувається дефлювання – коригування номінального ВВП у бік зменшення.

Дефлятор- індекс цін, який показує темп зростання цін на певний період на всі товари і послуги, що охоплюють ВВП. Співвідношення номінального ВВП до реального..

=ціни поточного року/ ціни базового року.

7. Чистий національний продукт. Національний доход

Чи́стий націона́льний  проду́кт (ЧНП) — це сумарний обсяг вартості всіх кінцевих товарів і послуг, вироблених протягом певного часу, за вирахуванням суми амортизації-вартості зношування основних фондів(обладнання, виробничих приміщень).Тому

ЧНП=ВНП-А,    де А — амортизація.

Націона́льний дохі́д — це сукупність усіх доходів в економіці домашніх господарств і підприємців незалежно від того, де вони використовують ресурси – у своїй країні чи за кордоном.

НД = ЧНД  – Тn  де, ЧНД - чистий національний дохід, а Тn - непрямі податки.

8. Цінові індекси

Індекс Ласпейреса показує, як змінюються ціни за два періоди, що порівнюються, якщо структура виробленого ВВП залишається незмінною.

Цей індекс дещо завищує темп зростання  рівня цін, оскільки при його розрахунку нехтують тим фактом, що із зміною цін, безперечно, відбуваються зміни в структурі споживчих товарів.

   

Індекс Пааше частково усуває обмеженість індексу Ласпейреса, оскільки вагами в даному випадку є товарна структура виробництва поточного року.

.   Qt=к-ть товару поточного року, p0=ціна попереднього періоду.

Індекс Фішера, як середнє геометричне значення індексів Ласпейреса і Пааше, усуває їхню обмеженість:

.

9. Економічний цикл та його фази

Економічний цикл — періодичне повторення протягом років піднесення і спаду в економіці. Основні види циклів: короткі(2-4р) матеріальною основою коротких циклів є процеси, шо відбуваються на грошовому ринку; середні(7-11р) мат.основою є необхідність оновлення основного капіталу; довгі (40-60р)-оновлення інфраструктури ринку. Поділябть на висхідну і низхідну фази. Висхідна(25-30) довготривале піднесення, що виникає на базі революційних стрибків технологій і масового її розповсюдження. Нисхідна (20-25р) – криза виникає тоді, коли стара структура економіки вступає у конфлікт з потребами нової технології, але ще не готова до змін. Складається з таких фаз: криза, депресія, пожвавлення, піднесення.

• Криза (спад) — завершує попередній періодичний цикл і є початком наступного. Характеризується: труднощами збуту виробленої продукції, скороченням виробництва, зростанням попиту на ліквідність (готівку), збільшенням ставки позичкового відсотка. Паніка на ринку цінних паперів, курс акцій швидко падає. Закриваються і банкрутують фірми, передусім дрібні.
• Депресія — фаза циклу, якій властивий застій виробництва. Відтворення — просте. Національний продукт уже не зменшується, але більше не зростає, відсоткова ставка падає до свого мінімального значення. Зростає сукупний попит і готуються умови до пожвавлення виробництва і комерційної діяльності.
• Пожвавлення — спостерігається ріст ділової активності, що супроводжується зростанням промислового виробництва та інвестицій, помітного скорочення безробіття, підвищенням особистих доходів і прибутків корпорацій; Нарощування інвестицій, що пожвавлює попит — спочатку на капітальні блага, а потім і на споживчі, адже зростає зайнятість. Найбільш яскравою ознакою пожвавлення є збільшення платоспроможного попиту. Тому для виходу із застійного стану застосовується стимулювання попиту. Обсяг виробництва досягає попереднього найвищого рівня, і економіка вступає у фазу піднесення.
• Піднесення (зростання) — фаза циклу, коли обсяг виробництва перевищує обсяг найбільшого піднесення попереднього циклу і зростає найвищими темпами. Розпочинається справжній економічний бум, швидке економічне зростання, яке уже готує ґрунт для наступного спаду і нового економічного циклу.

10. Сутність і типи економічного зростання

Економі́чне зроста́ння — зміна результатів функціонування економіки.

Економічне зростання — основний показник розвитку і добробуту будь-якої країни — є однією з головних макроекономічних цілей, досягнення якої обумовлено необхідністю випереджаючого зростання національного доходу порівняно з ростом чисельності населення для підвищення рівня життя в країні. Економічне зростання — це позитивна складова економічної динаміки.Розрізняють змішане, екстенсивне й інтенсивне економічне зростання. Екстенсивний тип зростання, здійснюється шляхом збільшення обсягів залучених до процесу виробництва ресурсів. Інтенсивний тип — це такий, який здійснюється шляхом ефективнішого використання ресурсів на основі науково-технічного прогресу та кращих форм організації виробництва.(підвищення продуктивності праці, впровадження новітніх технологій, інноваційні процеси) Змішаний(поєднання екстерн.+інтенс.цикли)

11. Цілі і фактори економічного зростання

Макроекономічні фактори економічного зростання можуть бути поділені на три групи: фактори пропозиції, фактори попиту і фактори розподілу.

Фактори пропозиції включають:

• кількість і якість природних ресурсів;
• кількість і якість трудових ресурсів;
• обсяг основного капіталу (основні фонди);

Саме ці фактори визначають спроможність до економічного зростання. Але слід розрізняти здатність до зростання і реальне зростання по суті, для чого важливим є два наступних фактори.

Фактори попиту: для реалізації зростаючого виробництва потенціалу в економіці треба забезпечити повне використання збільшених обсягів всіх ресурсів. А це потребує рівня сукупних витрат, тобто сукупного попиту.

Фактори розподілу: здатність до нарощування виробництва недостатня для розширення загального випуску продукції. Необхідним є також розподіл зростаючих обсягів ресурсів з метою отримання максимальної кількості корисної продукції.

Зауважимо, що фактори пропозиції і попиту взаємопов'язані. Наприклад, безробіття уповільнює темпи нагромадження  капіталу, зменшує витрати на дослідження. І навпаки, низькі темпи впровадження нововведень та інвестицій можуть стати головною причиною безробіття.

12. Модель економічного зростання Домара

Модель економічного зростання  Домара - проста кейсіанская модель економічного зростання, що досліджує  двояку роль інвестицій у збільшенні сукупного попиту і в збільшенні виробничих потужностей сукупної пропозиції у часі. 
В економічній літературі модель економічного зростання Д. Домара і Ф. Харрода часто розглядають разом як одну модель. Однак, незважаючи на їх схожість, вони значною мірою відрізняються один від одного як об'єктом дослідження, так і своїм економічним значенням. 
Домар ставив за мету висунути проблему повної зайнятості в довгому періоді. він звернув увагу на необхідність врахування обох елементів інвестицій (мультиплікатора і акселератора). 
Модель Домара є основним відправним пунктом для сучасної теорії економічного зростання. 
Модель Е. Домара виходила з таких передумов.:  
а) технологія виробництва представлена ​​в ній виробничою функцією Леонтьєва; 
б) на ринку праці існує надлишкова пропозиція, викликане негнучкістю цін; 
в) вибуття капіталу відсутнє, ставлення К / У і норма заощаджень стабільні; 
г) випуск залежить тільки від одного ресурсу - капіталу; 
д) ринок благ збалансований; 
е) інвестиційний лаг дорівнює нулю. 
Інвестиційні витрати, будучи елементом сукупного попиту, збільшують сукупний попит. 
Позначивши приріст інвестицій через ΔI, знаходимо, що дохід (ΔY) складе ΔY = ΔI / ау, де ау - гранична схильність до заощадження. 
У короткому періоді модель Домара не враховує, що збільшення інвестицій веде до збільшення виробничих потужностей, ефект від яких невеликий в короткому періоді, але в довгому періоді, коли проявляється економічне зростання, слід брати до уваги їх роль в зростанні виробничих потужностей. 
Y = ΔI (1/ay), де 1/ay - мультиплікатора. 
Умова рівності темпів приросту доходу і виробничих потужностей дотримується, коли 
ΔI / I = ayΘ 
У лівій частині рівняння знаходиться річний темп зростання інвестицій, які, щоб забезпечити повну зайнятість за допомогою зростання виробничих потужностей, повинен збільшуватися з річним темпом ауΘ. Що стосується доходу, то він повинен збільшуватися тим же темпом.