Розвиток фондового ринку України та системи його регулювання

	Станом на 01.10.2007	Станом на 01.01.2008	Станом на 01.04.2008	Станом на 01.07.2008	Станом на 01.10.2008
Реєстратори	361	369	373	372	378
Емітенти	313	304	292	279	283

 

Здійснення діяльності шляхом створення підпорядкованих підрозділів, найбільш характерно для банківських установ, що мають ліцензію на право здійснення діяльності щодо ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Станом на 01.10.2009 р. загальна кількість підпорядкованих підрозділів у реєстраторів становила 81 установу.

Емітенти продовжують активно користуватися послугами реєстраторів, про що свідчать дані таблиці 3.

Таблиця 3

Дані щодо кількості емітентів, які користуються послугами реєстраторів

Найменування показника	Станом на 01.10.2007	Станом на 01.01.2008	Станом на 01.04.2008	Станом на 01.07.2008	Станом на 01.10.2009
Кількість емітентів, реєстри яких обслуговують реєстратори (шт.)	18 267	17 031	17 781	17 557	17 346
Кількість випусків іменних цінних паперів, які обслуговують реєстратори (шт.)	18 778	17 519	18 342	18 115	17 934
Кількість рахунків у власників іменних цінних паперів у реєстрах (тис. шт.)	12 714,5	12 244,8	12 201	12 083,5	12 010,5
Кількість особових рахунків номінальних утримувачів у реєстрах (шт.)	7 381	7 067	7 207	7 156	7 030

 

Станом на 01.10.2009 р. у реєстраторів на 12,01 млн. особових рахунках обліковувались іменні цінні папери загальною номінальною вартістю 187,7 млрд. грн.

Починаючи з 2002 року спостерігається тенденція зменшення кількості емітентів, які самостійно ведуть реєстри власників іменних цінних паперів.

Відтак чинна депозитарна система потребує вдосконалення, але – не повної перебудови. Так основними напрямами розвитку Національної депозитарної системи мають бути: по-перше, удосконалення законодавства та уніфікація обліку цінних паперів, по-друге, централізація депозитарної системи та її інтеграція у міжнародний ринок цінних паперів [9, с. 49 – 52].

 

 

 

Розділ 3. Регулювання ринку цінних паперів та напрямки його удосконалення.

 

3.1. Державне регулювання  ринку цінних паперів.

 

Державне регулювання ринку цінних паперів полягає в здійсненні державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідних та запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері (ст.1. Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні").

Воно здійснюється у формах, передбачених ст. 3 зазначеного Закону:

– прийняття актів законодавства з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;

– регулювання випуску та обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів;

– видача спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів та забезпечення контролю за такою діяльністю;

– заборона та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на цю діяльність та притягнення до відповідальності за здійснення такої діяльності згідно з чинним законодавством;

– реєстрація випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;

– контроль за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;

– створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

– контроль за достовірністю інформації, що надається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів, контролюючим органам;

– проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контролюють діяльність учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством. З метою координації діяльності державних органів з питань функціонування ринку цінних паперів створюється  Координаційна рада.

За порушення законодавства, що регулює ринок цінних паперів, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, відповідно до ст. 11 Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні", накладає на юридичних осіб штрафи.

Рішення Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку про накладення штрафу може бути оскаржено в суді [7, c. 111 – 114].

 

3.2. Саморегулювання  фондового ринку.

 

Саморегулювання фондового ринку – це нормативне регулювання ринкових відносин щодо цінних паперів, яке здійснюється саморегулювальними організаціями (інститутами).

Саморегулювальні організації фондового ринку – це об’єднання суб’єктів фондового ринку,що встановлюють для своїх членів формальні правила та процедури.

Основними ознаками  саморегулювання фондового ринку є:

– саморегулювання здійснюється на підставі або відповідно до державного регулювання,але не заміняє останнього;

– саморегулювання ґрунтується на принципах добровільності та вигідності участі;

– самоорганізація і владні повноваження,які виходять із самоуправлінських початків – це основа саморегулювання фондового ринку.

Головними функціями саморегулювання фондового ринку є:

1) виступає допоміжним засобом (по відношенню до державного регулювання) впорядкування фондового ринку;

2) здійснює регулювання замість державних органів у випадках,коли останні делегують частину своїх повноважень саморегулювальним організаціям;

3) сприяє забезпеченню ринку цінних паперів;

4) інші.

Для того,щоб саморегулювання змогло виконувати свої функції, воно повинно відповідати таким вимогам, як:

– послідовність;

– раціональність;

– концептуальність.

Основні ознаки організації, що саморегулюють фондовий ринок:

– добровільність об’єднання;

– наявність різноманітних видів діяльності;

– захист інтересів членів організації;

– встановлення для своїх членів “правил гри” на ринку;

– виконання низки регулюючих функцій, які недоцільно виконувати державі.

Саморегулювальна організація (СРО) забезпечує представництво інтересів кожного з її учасників у таких процедурах:

– прийняття, внесення поправок або скасування будь-якого правила чи положення про СРО;

– висунення кандидатів на керівні посади і вибори до органів управління та участь в управлінні справами СРО;

– розподіл обґрунтованих виплат, відрахувань чи інших витрат, пов’язаних з діяльністю СРО, серед учасників саморегулювальної організації.

Саморегулювальна організація:

– забезпечує захист від неправомірних дій інших учасників СРО;

– розробляє правила, які обмежують маніпулювання цінами під час проведення операцій з цінними паперами;

– здійснює контроль за виконанням санкцій та заходів, що застосовуються до учасників СРО;

– розробляє правила та стандарти здійснення своїми учасниками професійної діяльності і здійснює контроль за їх дотриманням.

Учасники СРО мають право:

– брати у встановленому порядку участь у роботі СРО;

– виступати з пропозиціями та зауваженнями, пов'язаними з діяльністю СРО, її органів;

– безкоштовно брати участь у первинних торгах акціями приватизованих підприємств, що виставляються на продаж Фондом держмайна України;

– бути звільненими від сплати разового абонемента споживача на первинних торгах ФДМУ;

– бути звільненими від сплати реєстраційного збору за акредитацію брокерської контори на фондовій біржі;

довготривалої оренди брокерського місця на пільгових умовах.

Протягом останніх років Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку, відповідно до сучасного стану фондового ринку, проводиться послідовна робота щодо встановлення єдиного підходу до створення та функціонування СРО та передачі частини регуляторних повноважень на здійснення державного регулювання ринку цінних паперів від Комісії до СРО, створення уніфікованої правової бази за кожним видом професійної діяльності на ринку цінних паперів, направленої на забезпечення стабільності ринку та безпеки діяльності на ньому як для професійних учасників, так і для інвесторів; посилення контролю за дотриманням учасниками фондового ринку регуляторних вимог, уніфікованих правил та стандартів, підвищення дієвості саморегулювання та покращення взаємодії з державними органами.

За станом на 31.12.2008 на ринку цінних паперів здійснювали діяльність 11 саморегулюючих організацій (див. табл. 4).

Великий досвід операцій з цінними паперами, що нагромаджений протягом століть, втілився у традиції ведення цього бізнесу, які відображають історію розвитку фондового ринку та особливості національної політики і менталітету нації. Ринкові операції, наприклад, у США, Європі чи Японії об’єднані лише зовнішньою подібністю – купуються та продаються цінні папери, діють однакові за функціями суб’єкти ринку тощо, але ці операції відповідають особливій економічній моделі конкретної країни, тому є, по суті, різними [7, c. 114 – 116].

 

 

 

Таблиця 4

Кількість членів саморегулюючих організацій в Україні

Назва саморегулюючої організації	Кількість членів за станом на 31.12.2008
1. Професійна асоціація  реєстроутримувачів і депозитаріїв	585
2. Асоціація “Перша фондова  торговельна система”	278
3. Українська асоціація  інвестиційного бізнесу	334
4. Київська міжнародна  фондова біржа	257
5. Українська фондова  біржа	100
6. Придніпровська фондова  біржа.	100
7. Донецька фондова біржа  “Іннекс”	81
8. Українська міжбанківська  валютна біржа	48
9. Українська міжнародна фондова біржа	21
10. Асоціація учасників  фондового ринку	227
11. Асоціація “Регіональний  фондовий союз”	67
Всього:	2098

 

Проте існують і загальні етичні норми, що відповідають принципам функціонування фондового ринку у будь-якій країні. Прикладом таких норм можуть бути “Повсюдно прийняті принципи ведення бізнесу з цінними паперами”, затверджені в 1992 р. Міжнародною фундацією фондових бірж [10, с. 25 – 26].