Розвиток фондового ринку України та системи його регулювання

 

 

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

 

 

 

 

Кафедра економічної теорії

та економіки сільського господарства

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни “Економічна  теорія”

 

на тему:

 

“Розвиток фондового ринку України та системи його регулювання”

 

 

 

 

 

Виконав:

 

Науковий керівник:

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ – 2012

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ……………………………………………………………………………3

 

1. Ринок цінних паперів  як складова частина фінансового  ринку…………….4

1.1. Сутність, функції та  види цінних паперів……………………………....4

1.2. Ринок цінних паперів  та його інфраструктура……………………….....8

1.3. Організація та функціонування  фондового ринку…………………….10

 

2. Формування і розвиток  ринку цінних паперів в Україні…………………...12

2.1. Становлення ринку  цінних паперів та його інфраструктури

в українській економіці………………………………………………....12

2.2. Особливості розвитку  організованого ринку цінних  паперів в Україні…………………………………………………………………...17

2.3. Національна депозитарна  система – основа інфраструктури 

фондового ринку………………………………………………………...21

 

3. Регулювання ринку цінних  паперів та напрямки його удосконалення…...25

3.1. Державне регулювання  ринку цінних паперів………………………...25

3.2. Саморегулювання фондового  ринку…………………………………...26

3.3. Перспективи підвищення  ефективності функціонування ринку

цінних паперів в Україні………………………………………………...28

 

Висновки та пропозиції……………………………………………………....31

 

Список використаної літератури………………………………………….....34

 

Додаток

 

 

Вступ

 

В Україні триває складний процес становлення і розбудови суверенної, демократичної, правової держави та інтеграції її у світову політичну і економічну системи. Та незалежність будь-якої держави передбачає не тільки політичну, а й економічну самостійність. На сучасному етапі головним фактором стабілізації та піднесення економіки є розвиток ринкових відносин.

Процеси ринкових реформ у суверенній Україні проходять дуже непросто. Особливо це відчутно в такій галузі ринкових відносин, як операції з цінними паперами. Сьогодні в Україні триває активний процес розвитку ринку цінних паперів та формування його інфраструктури. Успішне досягнення цієї мети безпосередньо залежить від створення необхідної правової бази у сфері цінних паперів. Формування фондового ринку в Україні стимулює розвиток економіки в цілому, забезпечуючи входження країни в систему міжнародних економічних відносин.

Проте у ході становлення фондового ринку виникло багато злободенних питань, які не знайшли свого вирішення у законодавчій базі і у практичній діяльності та потребують негайного врегулювання.

Метою курсової роботи є аналіз становлення ринку цінних паперів в Україні та визначення ролі фондових бірж у розвитку економіки.

Виходячи з поставленої мети у курсовій роботі вирішувались наступні завдання:

– визначення сутності, функцій і видів цінних паперів;

– дослідження змісту та інфраструктури ринку цінних паперів;

– з’ясування організації та механізму функціонування фондового ринку;

– аналіз становлення ринку цінних паперів та його інфраструктури в українській економіці;

– виявлення особливостей розвитку організованого ринку цінних паперів в Україні;

– визначення ролі депозитарної системи і комерційних банків у розбудові фондового ринку в Україні;

– з’ясування механізмів регулювання ринку цінних паперів;

– визначення напрямків підвищення ефективності функціонування ринку цінних паперів в Україні.

У процесі написання курсової роботи була вивчена і проаналізована законодавча база фондового ринку України, використані підручники, навчальні посібники і монографії провідних вчених і фахівців у цій галузі, джерела періодичного видання та офіційні повідомлення Державного комітету статистики України і Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку.

 

 

 

 

Розділ 1. Ринок цінних паперів як складова частина фінансового ринку.

 

1.1. Сутність, функції  та види цінних паперів.

 

Цінні папери є товаром, який обертається на фондовому ринку. Тому перш, ніж перейти до розгляду особливостей побудови та функціонування фондового ринку, необхідно розглянути, що містить в собі поняття цінного паперу і які документи можуть обертатися на ринку цінних паперів. Цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Відповідно до чинного законодавства в Україні можуть випускатися такі види цінних паперів:

– акції;

– облігації внутрішніх державних і місцевих позик;

– облігації підприємств;

– казначейські зобов'язання держави;

– ощадні сертифікати;

– приватизаційні чеки;

– векселі.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника: іменні цінні папери, якщо інше не передбачено законом, або в них спеціально не вказано, що вони не підлягають передачі, передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи ). Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Цінні папери можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Цінні папери являються фінансовим інструментом, засобом обігу учасників ринку. З розширенням ринку здійснюється процес перетворення двосторонніх контрактів в цінні папери.

Цінні папери є також юридичним інструментом, так як за ним - угода з приводу купівлі-продажу фінансових фондів.

Ознаками цінних паперів є:

– законність;

– стандартність (наявність визначених реквізитів);

– обіговість;

– ліквідність (здатність швидко реалізовуватись з мінімальними збитками);

– спекулятивність;

– ризикованість;

– серійність, що поширює розповсюдження цінних паперів (серія А, Б, В і т. д.).

Акція – цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції можуть бути іменними та на пред'явника, привілейованими та простими.

Обіг іменної акції фіксується у книзі реєстрації акцій, що ведеться товариством. До неї має бути внесено відомості про власника, час придбання акцій, а також кількість таких акцій у кожного з акціонерів (форма №1).По акціях на пред'явника у книзі реєстрації зазначається їх загальна кількість.

Привілейовані акції дають власнику переважне право на одержання дивідендів, а також на пріоритетну участь у розподілі майна акціонерного товариства у разі його ліквідації. Власники привілейованих акційне мають права брати участь в управлінні акціонерним товариством, якщо інше не передбачене його статутом. Привілейовані акції можуть випускатись із фіксованим у процентах до їх номінальної вартості щорічно виплачуваним дивідендом. Виплата дивідендів провадиться у розмірі, зазначеному в акції, незалежно від розміру одержаного товариством прибутку у відповідному році. У тому разі, коли прибуток відповідного року є недостатнім, виплата дивідендів по привілейованим акціям провадиться за рахунок резервного фонду.

Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого проценту (якщо інше не передбачене умовами випуску). Облігації всіх видів розповсюджуються серед підприємств і громадян на добровільних засадах.

Мінімальна номінальна вартість облігації не може бути меншою встановленого законом ліміту. Номінальна вартість облігації більша ліміту повинна бути кратною мінімальній вартості облігації.

В Україні випускаються облігації таких видів:

– облігації внутрішніх республіканських і місцевих позик;

– облігації підприємств.

Облігації підприємств випускаються підприємствами всіх передбачених законом форм власності, об'єднаннями підприємств, акціонерними та іншими товариствами і не дають їх власникам права на участь в управлінні.

Державне казначейське зобов’язання – вид цінних паперів на пред'явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фінансового доходу.

Випускаються такі види казначейських зобов'язань:

– довгострокові – від 5 до 10 років;

– середньострокові – від 1 до 5 років;

– короткострокові – до 1 року.

Рішення про випуск довгострокових і середньострокових казначейських зобов'язань приймається Кабінетом Міністрів України.

Рішення про випуск короткострокових казначейських зобов’язань приймається Міністерством фінансів України. У рішенні про випуск казначейських зобов'язань визначаються умови їх випуску. Порядок визначення продажної їх вартості встановлюється Міністерством фінансів України, виходячи з часу їх придбання.

Ощадний сертифікат – письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту та процентів по ньому.

Ощадні сертифікати видаються строкові (під певний договірний процент на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є не дійсним.

Вексель – цінний папір (документ), який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).

Випускаються такі види векселів:

– простий,

– переказний.

Простий вексель містить такі реквізити:

а) найменування – "вексель";

б) просту і нічим не обумовлену обіцянку сплатити визначену суму;

в) зазначення строку платежу;

г) зазначення місця, в якому, повинен здійснитися платіж;

д) найменування того, кому або за наказом кого платіж повинен бути здійсненний;

є) дату і місце складання векселя;

ж) підпис того, хто видав документ (векселедавця).

Переказаний вексель повинен містити крім реквізитів,передбачених у підпунктах "а", "в", "ж" простого векселя, також: просту і нічим не обумовлену пропозицію сплатити певну суму, найменування того, хто повинен платити.

Функції ринку цінних паперів.

Найбільш повно суть ринку цінних паперів можна розкрити аналізуючи функції, яки ним виконуються в економіці. До них відносяться:

– мобілізація та концентрація тимчасово вільних грошових нагромаджень та заощаджень шляхом продажу цінних паперів посередниками на первинному та вторинному ринках;

– кредитування та фінансування держави і приватного сектора шляхом придбання їхніх цінних паперів на первинному ринку, а також біржових спекулянтів і фінансово-кредитних закладів на вторинному ринку;

– концентрація операцій з цінними паперами, встановлення цін на них, що відбивають рівень попиту та пропозиції, а також формування фіктивного капіталу;

– забезпечення публічності цінних паперів.

– залучає вільні грошові капітали і нагромадження на первинний ринок.

Залучені ринком цінних паперів засоби використовуються для купівлі нових цінних паперів уряду та корпорацій на первинному ринку, тим самим їх покупці якби надають кредит під заставу облігацій та інших грошових боргових зобов'язань або фінансують приватні підприємства та державу, отримуючи в обмін акції або безстрокові облігації. При фінансуванні або кредитуванні приватних компаній відбувається формування прав власності на дійсний та позичковий капітал. Виконуючи цю функцію ринок цінних паперів сприяє концентрації та централізації капіталу [16, c. 116 – 121].

Мобілізація довгострокових капіталів на ринку акцій і облігацій обмежуються двома головними факторами. По-перше, в окремі періоди зменшується частка зовнішніх позичених коштів в загальному капіталі корпорацій в результаті використання самофінансування для здійснення своєї діяльності. Дія цього фактора підсилюється інфляцією. По-друге, існує конкуренція між емісією цінних паперів та отриманням банківської позики, яка дешевше в обслуговуванні однак, не дивлячись на декотре зменшення ролі ринку акцій як джерела фінансування корпорацій, вони все ж звертаються до їх послуг в двох основних випадках: