Розвиток фондового ринку України та системи його регулювання

Аналізуючи процес реформування системи власності шляхом приватизації, можна вивести таку закономірність: починаючи з 1994 року держава все більше й більше позбавляється функцій безпосереднього управління підприємствами, але водночас з кожним роком посилюється і потреба у державному регулюванні ринку цінних паперів. Його розвиток також має свої особливості, оскільки відбувається одночасно з проведенням ринкових реформ та пошуком оптимальних методів державного регулювання економікою в цілому.

Нині в Україні налічується понад 35 мільйонів власників акцій приватизованих підприємств. Населення, якому традиційно притаманне підвищене почуття соціальної справедливості, покладає надії не тільки на розвиток державою різноманітних форм інвестування як засобу збільшення грошових заощаджень, а й на забезпечення захисту своїх фінансових вкладень. Відновлення довіри населення до держави і фондового ринку є необхідною умовою соціальної підтримки курсу ринкових реформ та забезпечення соціальної стабільності в суспільстві. На цих засадах і була започаткована державна політика регулювання ринку цінних паперів в Україні [15, c. 74 – 77].

На фондовий ринок, як на складову частину фінансового ринку держави, звичайно, впливають кризові процеси, які мають місце в економіці. Проте, незважаючи на погіршення інвестиційного клімату, фондовий ринок продовжує свій розвиток.

Значним недоліком вітчизняного ринку є і відсутність такого поширеного на світових фінансових ринках інструменту, як корпоративні облігації. Якщо протягом 1996 – 1997 років було зареєстровано випусків облігацій підприємств на загальну суму 117,1 млн. грн., то в 1998 р. таких випусків зареєстровано лише на суму 8,19 млн. грн. Існують дві основні причини, через які підприємства не використовують можливості залучення додаткових коштів цим шляхом. Насамперед це податкове законодавство, яке не стимулює випуск боргових корпоративних цінних паперів. Іншою причиною можна вважати високу прибутковість облігацій внутрішньої державної позики (ОВДП), ринок яких протягом останніх років відволікав значні обсяги інвестиційних ресурсів з ринку капіталів. Тому в листопаді 1998 року Комісією підготовлено, а урядом відповідно внесено до Верховної Ради законопроект "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що передбачає звільнення від оподаткування надходження коштів при випуску корпоративних облігацій.

На жаль, особливості перехідного періоду у вітчизняній економіці, зростання державного боргу зробили проблематичним ефективне покриття дефіциту державного бюджету шляхом випуску ОВДП. Тому ще одним важливим напрямком розвитку цінних паперів для розв'язання проблем фінансування економіки та розвитку соціально-економічної інфраструктури міст може стати випуск муніципальних та регіональних цінних паперів. Україна вже має певний досвід в цій сфері, оскільки облігації місцевої позики існують фактично вже більше трьох років.

Останнім часом в Україні набули поширення – як засіб подолання кризи неплатежів – векселі.

Вони зайняли серед фінансових інструментів домінуюче становище, вільно продаються та купуються на вітчизняному вторинному ринку. Це пояснюється спадом ринку державних цінних паперів та акцій. Збільшення обсягів продажу векселів є також наслідком збільшення кількості емітентів. Ними, зокрема, стали органи Пенсійного фонду, обласні державні адміністрації, інші органи місцевого самоврядування.

Становлення цілісного та ефективного фондового ринку в Україні неможливе без наявності спеціалізованих фінансових інститутів, які працюють на ниві спільного інвестування. Провідна роль в обслуговуванні громадян при здійсненні ними інвестицій належить інвестиційним фондам та інвестиційним компаніям. Понад чверть громадян України реалізували своє право власності шляхом спільного інвестування. До участі в приватизації з інституціональних інвесторів були допущені лише закриті інвестиційні фонди.

Серед головних проблем, що заважають діяльності інститутів спільного інвестування, слід зазначити подвійне оподаткування доходів інвесторів, невизначеність деяких аспектів ведення бухгалтерського обліку, що іноді призводять до неправильного відображення фінансових результатів.

Для підвищення ефективності функціонування фінансового ринку Комісія ставить собі також за мету посилити вимоги щодо інформаційного забезпечення акціонерів та учасників інвестиційних фондів шляхом встановлення стандартів складання фінансової звітності фондів.

У 1991 – 1993 роках уряд започаткував на основі Української фондової біржі створення національної централізованої системи організованої торгівлі цінними паперами, реєстрації прав власності і забезпечення обігу цінних паперів. Комісія вже видала дозволи на діяльність п'яти спеціалізованих бірж та Позабіржовій фондовій торговельній системі (ПФТС).

На жаль, останніми роками не вдалося повною мірою створити національну централізовану систему, забезпечити її подальше ефективне функціонування: на організаційно оформлені ринки припадає менш ніж три відсотки від загального обсягу торгів всіма видами цінних паперів. Внаслідок цього не повною мірою забезпечуються інтереси держави та громадян у функціонуванні прозорого, ефективного та справедливого ринку.

Однією з головних умов ефективного функціонування ринку цінних паперів є наявність розвинутої ринкової інфраструктури, яка забезпечує прискорення обігу цінних паперів та реєстрацію прав власності на цінні папери.

Прийняття і введення в дію в січні 1998 року Закону України "Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" викликало необхідність приведення професійними учасниками фондового ринку своєї діяльності у відповідність до його норм.

Саме існування Національного депозитарію є ознакою економічної цивілізованості та гарантованого захисту прав власності, що збільшує привабливість країни для вітчизняних та іноземних інвесторів.

Але якщо враховувати, що Національний депозитарій України відповідно до законодавства є системоутворюючим елементом Національної депозитарної системи, який забезпечує стандартизацію документообігу, кодифікацію цінних паперів і міжнародні зв'язки з депозитаріями інших держав, то стає зрозумілим, що створення Національної депозитарної системи України мало б передувати приватизації, чи, як мінімум, збігатися з її початком. Позаяк це своєчасно не було зроблено, єдиним виходом з ситуації, що склалася, є прискорення процесу створення Національної депозитарної системи України і розв'язання проблеми випуску і забезпечення обігу повноцінних паперів (в документарній та бездокументарній формах) в процесі завершення приватизації [17].

Вважається, що 1999 рік був роком виходу українського фондового ринку з кризи. Уже в липні торішній обсяг торгів у ПФТС був перевищений і стало остаточно зрозуміло, що це не випадкові коливання, а впевнене зростання усіх показників ринку. Це яскраво продемонструвало триразове збільшення обсягів торгів, зростання індексу ПФТС, капіталізації та кількості угод, укладених у торговельній системі.

У першій половині 2000 року тривало зростання ринку, але з липня уже спостерігалося незначне зниження котирувань українських акцій. Обсяг торгів акціями становив 270,9 млн. дол. США, що на 14% більше ніж попереднього року. За підсумками цього року ринкова капіталізація компаній, що входить до лістингу ПФТС, становила 2,23 млрд. дол. США, або 7,2% ВВП.

Порівняно з 2000 роком 2001 рік став роком падіння цін на акції. Індекс ПФТС за 2001 рік знизився на 23,3% – від 55,53 до 42,65. Сумарна капіталізація ринку ПФТС за цей період знизилася на 14,1%. На частку ВАТ “Укрнафта” припадало 10,3% загальної ринкової капіталізації. Головною проблемою ринку 2001 року була відмова нерезидентів від інвестування в українські акції. Фінансові ресурси внутрішніх інвесторів є недостатніми для зростання фондового ринку в Україні.

Слід зауважити, що 2001 та 2002 роки яскраво продемонстрували, що на неліквідному ринкові немає чіткої кореляції між фундаментальними показниками діяльності підприємств зокрема та економіки країни загалом, з одного боку, та динамікою ринку цінних паперів, з іншого. Індекс ПФТС та інші фондові індекси, які розраховують українські компанії протягом цих років, впевнено знижувалися, або тривалий час були без змін.

Ринок цінних паперів у 2001 – 2002 роках характеризувався такими особливостями:

• величезний брак ліквідних акцій та стабільних, прибуткових емітентів;
• портфельні інвестори поступово втрачають інтерес до українського фондового ринку. Однією з головних особливостей 2002 року є перетворення фондового ринку в місце торгівлі великими стратегічними пакетами акцій;
• популярність одних цінних паперів зростає (облігації), інших знижується (акції). У зв’язку зі змінами українського законодавства деякі цінні папери випускати або заборонено (фінансові векселі), або проблематично (депозитні сертифікати на пред’явника).

Протягом 2003 року індекс акцій ПФТС зріс на 57,91%. Зростання індексу забезпечили всі цінні папери, що входили до індексного кошика. Негативними чинниками, що вплинули на стан фондового ринку України 2003 року, були: зниження кількості акцій, які перебувають у вільному обсязі на ринку; неприйняття Верховною Радою України Закону “Про акціонерні товариства”, змін до Закону “Про цінні папери та фондову біржу”; зменшення пропозиції інвестиційно привабливих підприємств для продажу на організованому ринку ФДМУ (2003 року для продажу було запропоновано 369 пакетів акцій, 2002 року – 490 пакетів акцій) [8, с. 446 – 449].

Наприкінці 2008 року макроекономічні процеси в країні характеризувалися певною нестабільністю, на що відповідно відреагував і національний фондовий ринок.

Фондовий ринок України зазнав погіршення показників ліквідності, що пов’язано з внутрішніми ризиками та впливом ситуації на світовому фінансовому ринку. Зокрема, за підсумками 2008 року спостерігається втрата позицій основних українських індексів фондового ринку, значне зниження біржового курсу акцій “блакитних фішок”. Починаючи з вересня у зв’язку із “ціновою нестабільністю” неодноразово призупинялися торги на Фондовій біржі ПФТС.

У 2009 році головними стримуючими чинниками для інвестиційної активності на фондовому ринку залишатимуться як внутрішні, так і зовнішні фактори, зокрема спостерігатиметься вплив загальносвітової фінансової кризи. Перспективи фондового ринку України повною мірою залежать від рівня ліквідності світових і українського фінансового ринків.

При цьому інвестори цікавитимуться в основному якісними українськими активами. Основний попит у 2009 році буде зосереджений на українських "блакитних фішках" та підприємствах, які очікують на приватизацію. Інвесторам, імовірно, будуть цікаві цінні папери компаній, які в регулярній інформації за 2008 рік розкриють перспективи розвитку бізнесу, істотні фактори ризику, що можуть вплинути на діяльність емітента в майбутньому, рентабельність тощо. Серед найцікавіших секторів можна виділити компанії аграрного сектора, харчової промисловості, фармацевтики та машинобудування.

У корпоративному секторі економіки, який складають 31,4 тисяч акціонерних товариств (відкритих – 10 111, закритих – 21 287), поступово зменшується їх кількість. З початку року станом на 01.01.2009 р. кількість зареєстрованих на території України акціонерних товариств зменшилась, зокрема ВАТ – на 4,1%, ЗАТ – на 1%.

За підсумками 2008 року найважливішим джерелом залучення фінансових ресурсів на ринку цінних паперів виступали такі види цінних паперів, як акції, облігації підприємств та інвестиційні сертифікати.

Протягом 2008 року обсяг випуску акцій, зареєстрованих центральним апаратом Комісії, становив 46,83 млрд. грн., що порівняно з 2007 роком більше на 14,89 млн. грн. На обсяги випуску акцій активно впливає банківський сектор, який нарощує власний капітал.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1. Обсяг зареєстрованих Комісією випусків інвестиційних сертифікатів пайовими інвестиційними фондами КУА протягом 2003 – 2008 років (млрд. грн.).

 

Емітентами продовжувалось залучення коштів шляхом запозичень через боргові цінні папери. Комісією зареєстровано 774 випуски облігацій підприємств на суму 28,45 млрд. грн. Обсяг зареєстрованих облігацій підприємств зменшився на 16 млрд. грн. порівняно з даними за 2007 рік.

Обсяг зареєстрованих Комісією випусків інвестиційних сертифікатів КУА ПІФ становив 65,37 млрд. грн., що порівняно з даними за 2007 рік більше на 34,25 млрд. грн., або у 2,1 рази (рис. 1). Також активно продовжувалась реєстрація випусків акцій КІФ, обсяг яких збільшився порівняно з даними за 2007 рік на 3,41 млрд. грн. (або у 1,6 рази) та становив 8,89 млрд. грн. (рис. 2).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 2. Обсяг зареєстрованих Комісією випусків акцій корпоративних інвестиційних фондів протягом 2003-2008 років (млн. грн.).

 

Серед фінансових інструментів найбільші обсяги випусків зареєстровано з акціями – 37,52% та облігаціями підприємств – 33,38% від загального обсягу зареєстрованих випусків цінних паперів у 2008 році.

 

 

2.2. Особливості  розвитку організованого ринку  цінних паперів в Україні.

 

Сучасне відродження біржової діяльності в Україні започатковане лише 1990 р. На нинішньому етапі вже завершився організаційний період становлення, й розпочали торги більш як 80 бірж. Звичайно, їх ще не можна порівняти з сучасними центрами біржової торгівлі, та вже й вони починають відігравати самостійну і досить значну роль у процесі оптової торгівлі. З числа зареєстрованих бірж 49 з них сформувалися як універсальні й товарно-сировинні біржі, 8 – спеціалізовані, 8 – фондові й товарно-фондові, 5 – агропромислові, 2 – цукрові, 1 – нерухомості і 1 – міжбанківська валютна біржа. Щоправда, працювали й проводили регулярні торги лише 43 з них. Більше того, і в 1994 – 1996 рр. продовжувався процес скорочення числа бірж. Лише у 1993 р. було ліквідовано або перепрофільовані в інші комерційні структури 15 бірж. Серед причин, що викликали цей негативний процес, основними є: загальна криза економіки, скорочення виробництва, поступове відновлення прямих господарських зв'язків між виробниками й споживачами на основі бартеру, інші кризові та інфляційні фактори.