Ресурсний потенціал підприємства та методи аналізу його ефективності

Автор работы: Пользователь скрыл имя, 21 Декабря 2013 в 22:25, курсовая работа

Краткое описание

В економічній літературі існують два напрямки дослідження ресурсного потенціалу як об'єкта: «ресурсне» і «результативне». Ресурсний напрямок розглядає ресурсний потенціал як сукупність ресурсів господарської ланки, оцінка ресурсного потенціалу зводиться до визначення вартості доступних ресурсів, а рівень використання ресурсного потенціалу визначається відношенням отриманого результату до обсягу застосованих ресурсів.

Содержание

1. Поняття та склад ресурсного потенціалу підприємства…………………5
2. Методичні засади оцінки ресурсного потенціалу підприємства………..9
3. Показники оцінки ефективності використання ресурсного потенціалу підприємства……………………………………………………………....12
4. Оцінка ресурсного потенціалу «Хмельницького хлібокомбінату»……17
5. Аналіз ефективності використання ресурсного потенціалу «Хмельницького хлібокомбінату»……………………………………….24
6. Шляхи підвищення ефективності використання ресурсного потенціалу «Хмельницького хлібокомбінату»

Прикрепленные файлы: 1 файл

курсова економіка підприємства.docx

— 201.01 Кб (Скачать документ)

 

  Обсяг продукції у 2011 році порівняно з 2010р. знизився на 650,5 тис. грн., а матеріальні витрати на 214,5 тис. грн. Матеріаломісткість збільшилась на 0,008грн, матеріаловіддача знизилась на 0,05 грн.

Розрахую вплив факторів на зміну матеріаломісткості

Мм03 =    Мв03 /  О03 = 1970,1 / 5226,9 = 0,376 ((грн.))

Мм(мв) =    Мв04 /  О03= 1755,6 / 5226,9 = 0,336 (грн.)

Мм0 =    Мв04 /  О04 = 1755,6 / 4570,4 = 0,384 (грн.)

Отже, зміна  матеріаломісткості відбулася за рахунок:

      • зміни матеріальних витрат  0,336 – 0,376 = - 0,04 (грн.)
      • зміни обсягу продукції 0,384 – 0,336 = 0,048 (грн.)

Сукупний  вплив на зміну матеріаломісткості становить:

– 0,04 + 0,048 = 0,008 (грн.)

Отже, за рахунок  матеріальних витрат матеріаломісткість знизилась на 0,04 грн., а обсягу продукції - збільшилась на 0,048 грн., що в цілому привело до збільшення матеріаломісткості на 0,008 грн.

Розраховую вплив факторів на матеріаловіддачу :

МВ03 =    О03 / Мв03 = 5226,9/ 1970,1  = 2,65 (грн.)

МВ0 =    О04 / Мв03 = 4570,4 / 1970,1 = 2,32 (грн.)

МВ(мв) =   О04 / Мв04 = 4570,4 / 1755,6 = 2,6 (грн.)

За рахунок  зменшення обсягу продукції матеріаловіддача зменшилась на 0,33 грн. (2,32 – 2,65). За рахунок зменшення матеріальних витрат матеріаловіддача збільшилась на 0,28 грн. (2,6-2,32). В загальному матеріаловіддача знизилась на 0,05 грн (- 0,33 + 0,28).

  Отже, можна зробити висновок, що ефективність використання матеріальних ресурсів на підприємстві в 2011 році погіршилась в порівнянні з попереднім роком, про що свідчить зростання матеріаломісткості продукції та зниження рівня матеріаловіддачі.[15,ст.322]

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

6. Шляхи підвищення ефективності  використання ресурсного потенціалу  підприємства ВАТ «Хмельницький  хлібокомбінат».

Розглянемо основні напрямки стратегії управління ресурсним потенціалом на ВАТ «Хмельницький хлiбокомбiнат».

 В процесі управління основними засобами підприємства важливого значення набуває оптимізація загального їх обсягу. Така оптимізація здійснюється з врахуванням виявлених в процесі аналізу резервів підвищення  виробничого використання основних засобів в наступному періоді.

До таких  резервів можна віднести:

  1. Підвищення виробничого використання основних засобів в часі (за рахунок приросту коефіцієнтів приросту змінності та неперервності роботи).
  2. Підвищення виробничого використання основних засобів (за рахунок росту продуктивності окремих їх видів в межах передбаченої технічної потужності).[12, ст.124]

В процесі оптимізації загального обсягу основних засобів  з їх складу виключаються ті види, які не беруть участь у виробничому циклі з  різних причин. Принципова формула для визначення необхідного обсягу операційних основних засобів  підприємства в наступному періоді має наступний вигляд:

 

ЗПооз = (ООЗк - ООЗнб) х (1 + DКВч) х (1 + DКВп) х (1 + DОРп), (6.1)

 

де  ЗПооз – загальна потреба підприємства в операційних основних засобах в наступному періоді;

ООЗк –  вартість основних засобів, що використовуються  підприємством на кінець звітного періоду;

ООЗнб – вартість основних засобів, що не беруть безпосередню участь    в процесі виробництва, на кінець звітного періоду;

DКВч – плановий приріст коефіцієнта використання основних засобів в часі;

DКВп – плановий приріст коефіцієнта використання основних засобів за потужністю;

DОРп – плановий темп приросту обсягу реалізації продукції, товарів, робіт та послуг (десятковий дріб).

  Отже, можна розрахувати вартість основних засобів ВАТ «Хмельницький хлiбокомбiнат» на 2012р. з урахуванням оптимізації.

Вартість  операційних основних засобів на кінець 2011р. склала 9231,5 тис. грн. Із загальної вартості основних засобів підприємства окремі види на суму 28,3 тис. грн. не приймали участі безпосередньо у виробництві. В плановому періоді за рахунок збільшення змінності роботи підприємства коефіцієнт використання операційних основних засобів в часі  зросте з 0,001 до 0,002.

За  рахунок запланованого більш  ефективного використання основних засобів загальний коефіцієнт використання основних засобів зросте на 0,003. Запланований темп приросту обсягу реалізації у 2012р. складає 5%. Тепер можна підставити вказані дані в формулу 6.1 і розрахувати загальну потребу в основних засобах по ВАТ «Хмельницький хлiбокомбiнат» на 2012р.

 

ЗПооз = (9231,5 – 28,3) х (1 + 0,001) х (1 + 0,003) х (1 + 0,05) = 9702,0 тис. грн.

 

Отже, загальна потреба підприємства в основних засобах на 2012р. складає, згідно розрахунку 9702,0  тис. грн. Слід зазначити, що за вказаною формулою (6.1) може бути розрахована загальна потреба в основних засобах в розрізі окремих видів, що дозволяє оптимізувати їх вартісний склад в рамках загальної потреби. Оптимізація обсягів оборотних активів повинна ґрунтуватись відповідно до вибраного типу політики їх формування, забезпечуючи заданий рівень відношення  ефективності їх використання та ризику.[7, ст.211] Процес оптимізації обсягу оборотних активів на цій стадії формування політики управління ними складається з трьох етапів.

  На першому етапі з врахуванням результатів аналізу оборотних а в попередньому періоді визначається система заходів з реалізації резервів, направлених на скорочення продовжуваності операційного, а в його рамках – виробничого та фінансового циклу підприємства. При цьому скорочення продовжуваності окремих циклів не повинно приводити до зниження обсягу виробництва та реалізації продукції.

  На другому етапі на основі вибраного типу політики формування оборотних активів, планового обсягу виробництва і реалізації окремих видів продукції і виявлених резервів скорочення продовжуваності операційного циклу оптимізується обсяг і рівень окремих видів оборотних коштів. Засобом такої оптимізації виступає нормування періоду їх обороту та суми.

  На третьому етапі визначається загальний обсяг оборотних активів підприємства на наступний період. При цьому використовується формула 6.2.

                        Оап = Зсип + ЗГп + ДЗп + Дап + Іп,                     (6.2)

 

 де Оап  - загальний обсяг оборотних активів підприємства на кінець планового періоду;

Зсип –  сума запасів, сировини та матеріалів на кінець планового періоду;

ЗГп – сума запасів готової продукції на кінець планового періоду (з включенням в неї суми розрахованої вартості незавершеного виробництва);

ДЗп – сума дебіторської заборгованості на кінець наступного періоду;

Дап – сума грошових активів на кінець планового періоду;

Іп – Сума інших видів оборотних активів на кінець планового періоду.[25]

  Важливого значення має оптимізація співвідношення постійної та перемінної частини оборотних активів. Потреба в окремих видах оборотних активів і їх сума в цілому суттєво варіює в залежності від сезонних особливостей здійснення операційної діяльності. Так, на підприємствах ряду галузей агропромислового комплексу закупка сировини здійснюється тільки протягом певного сезону, що визначає підвищену потребу в оборотних активах в той період в формі запасів цієї сировини. На підприємствах окремих галузей є можливість переробки сировини тільки протягом “сезону переробки” з наступною рівномірною реалізацією продукції, що визначає в такі періоди підвищену потребу в оборотних активах в формі запасів готової продукції. Варіювання в розмірах потреби в окремих видах оборотних активів можуть викликатися і сезонними особливостями попиту на продукції підприємства. Тому в процесі управління оборотними активами необхідно визначати їх сезонну складову, яка представляє собою різницю між максимальною та мінімальною потребою в них на протязі року. Процес оптимізації співвідношення постійної і змінної частини оборотних активів здійснюється за такими етапами.

  На  першому етапі за результатами аналізу помісячної динаміки рівня оборотних активів в днях обороту чи в сумі за ряд попередніх років будується графік їх середньої “сезонної хвилі” .

  На другому етапі за результатами графіка “сезонної хвилі” розраховуються коефіцієнти нерівномірності (мінімального та максимального рівнів) оборотних активів по відношенню до середнього їх рівня.

  На третьому етапі визначається сума постійної частини оборотних активів за формулою:

Оапост = ОАСп – Кмін,                               (6.3)

 

де Оапост – сума постійної частини оборотних активів в наступному періоді;

ОАСп  - середня сума оборотних активів підприємства в наступному періоді;

Кмін – коефіцієнт мінімального рівня оборотних активів.

  На четвертому етапі визначається максимальна та середня сума перемінної частини оборотних активів в наступному періоді. Ці розрахунки здійснюються за такими формулами:

 

ОАпмакс = ОАСп х (Макс – Кмін),                        (6.4)

де ОАпмакс – максимальна сума перемінної частини оборотних активів в наступному періоді;

ОАСп – середня сума перемінної частини оборотних активів в наступному періоді;

Кмакс –  коефіцієнт максимального рівня оборотних активів;

Кмін – коефіцієнт мінімального рівня оборотних активів.

  Співвідношення постійної та перемінної частини оборотних активів являється основою управління їх оборотністю і вибору конкретних джерел фінансування. Слід відмітити, що важливого  значення в процесі управління оборотними активами на ВАТ «Хмельницький хлiбокомбiнат» є забезпечення необхідної ліквідності оборотних активів. Хоча всі види оборотних активів в тій чи іншій мірі вважаються ліквідними (крім витрат майбутніх періодів і безнадійної дебіторської заборгованості) загальний рівень їх строкової ліквідності повинен забезпечувати необхідний рівень платоспроможності підприємства за поточними (особливо невідкладними) зобов’язаннями. [29, ст.413]

  В процесі управління оборотними активами на ВАТ «Хмельницький хлiбокомбiнат» також слід розробляти заходи щодо підвищення їх рентабельності. Як і будь-який вид активів підприємства оборотні активи повинні генерувати певний прибуток при їх використанні в виробничо-збутовій діяльності підприємства. Разом з тим, окремі види оборотних активів здатні приносити підприємству прямий дохід в процесі фінансової діяльності в формі процентів та дивідендів. Тому складовою частиною розроблюваної політики являється забезпечення своєчасного використання тимчасового вільного залишку грошових активів для формування ефективного портфелю короткострокових фінансових вкладень.

  Важливого значення на ВАТ «Хмельницький хлiбокомбiнат» має забезпечення мінімізації втрат оборотних активів в процесі їх використання. Всі види оборотних активів в тій чи іншій мірі підлягають ризику втрат. Так грошові активи в значній мірі підлягають ризику інфляційних втрат, короткострокові фінансові вкладення – ризику втрат частини доходу у зв’язку з несприятливою кон’юнктурою фінансового ринку та ризику інфляційних втрат, дебіторська заборгованість – ризику неповернення чи несвоєчасного повернення, а також інфляційному ризику. Тому політика управління оборотними активами повинна бути направлена на мінімізацію ризику та втрат, особливо в умовах дії інфляційних факторів.[32, ст.89]

Формування  принципів фінансування окремих  видів оборотних активів також  впливає на їх ефективність. Виходячи з загальних принципів фінансування активів , що визначають формування структури  та  вартості капіталу, повинні бути конкретизовані принципи фінансування окремих видів та складових частин оборотних активів. В залежності від фінансового менталітету  менеджерів, сформовані принципи можуть визначати широкий діапазон підходів до фінансування оборотних активів  – від крайньо консервативного до крайньо агресивного.

  Також на ВАТ «Хмельницький хлiбокомбiнат» слід звернути на формування оптимальних джерел фінансування оборотних активів. В відповідності з раніше визначеними принципами фінансування в процесі розробки політики управління оборотними активами формуються підходи до вибору конкретної структури джерел фінансування їх приросту з врахуванням тривалості окремих стадій фінансового циклу і оцінки вартості залучення окремих видів капіталу.

  Політика управління оборотними активами відображається в системі розроблених на підприємстві фінансових нормативів. Основними з таких нормативів являються:

    1. Норматив власних оборотних коштів підприємства.
  1. Система нормативів оборотності основних видів оборотних коштів і тривалості операційного циклу в цілому.
    1. Система коефіцієнтів ліквідності оборотних активів.
  1. Нормативне співвідношення окремих джерел фінансування оборотних активів та ін.

Цілі та характер використання окремих видів оборотних  активів мають свої особливості. Тому на підприємствах з великим  обсягом використовуваних оборотних активів розробляється самостійна політика управління окремими їх видами:

Информация о работе Ресурсний потенціал підприємства та методи аналізу його ефективності