Праця як фактор виробництва. Ринок праці

• сприяє формуванню оптимальної  професійно-кваліфікаційної структури;

• стимулює працю, установлює рівноважні ставки заробітної плати;

• впливає на умови реалізації особистого трудового потенціалу;

Основними суб'єктами ринку  праці  є роботодавець і найманий працівник. Останній має право розпоряджатися своєю здатністю до праці. Він є власником, носієм і продавцем своєї робочої сили. Роботодавець є покупцем цього товару.

Для найманого працівника основним джерелом засобів існування  й індивідуального відтворення  є його праця.

Суб'єктами ринку праці  є також посередники між роботодавцями  і найманими працівниками — держава, профспілки і спілки роботодавців.

Ринковий механізм являє  собою єдність двох складових: стихійних  регуляторів попиту і пропозиції робочої сили і регулюючого впливу держави на ці процеси.

Регулювання ринку праці  здійснюється для забезпечення відповідності  між попитом на робочу силу та її пропозицією за обсягом і структурою, тобто має на меті досягнення їх ефективної збалансованості.

В умовах ринкових відносин будь-які диспропорції у виробництві  призводять до порушення пропорцій  ринку праці, тобто співвідношень між сукупною величиною попиту на робочу силу та її пропозицією, попитом на робочу силу та її пропозицією за галузями, регіонами.

 

2.3. Попит і пропозиція  на ринку праці

 

Дослідження ринків праці починається і закінчується аналізом попиту та пропозиції праці. Що відносно попиту на ринку праці, то тут представлені роботодавці, що приймають рішення про наймання робочої сили в залежності від того стану, в якому знаходяться всі три ринки. 

Що стосується пропозиції робочої сили на ринку праці, то тут  представлені такі групи, як працівники і майбутні працівники, чиї рішення щодо того, де працювати і чи працювати взагалі, приймаються з урахуванням власних можливостей професійних і біологічних.

Попит — це платоспроможна потреба покупця в конкретному  товарі при заданій ціні. Попит  праці — це кількість праці, яку  роботодавці хочуть і можуть найняти  при альтернативних рівнях зарплати й інших рівних умов на даний період часу. Попит на працю (робочу силу) формується виходячи з попиту на кінцеві продукти і послуги, вироблені підприємством, фірмою.

У своїй діяльності фірми прагнуть реалізувати власну продукцію, що залежить від попиту, тобто від того, скільки праці і капіталу вони можуть одержати за даними цінами.

Коли вивчається попит  на працю, то з'ясовують, яким чином  кількість робітників на підприємствах залежить від таких факторів як праця, капітал і попит. Розглянемо окремі зміни, кожну автономно.

Зміни в зарплаті: зарплата зростає, не змінюються інші умови (технологія, кредити, ціни, податки, попит на продукт). З підвищенням зарплати зростає собівартість виробництва і ціна товару. Ціна зростає, споживач купує менше, роботодавці скорочують обсяги виробництва. Зниження обсягів виробництва призводять до зниження зайнятості. Скорочення зайнятості при зниженні обсягу виробництва називається ефектом масштабу, тобто переважання меншої зайнятості при меншому масштабі виробництва.

При підвищенні зарплати фірма прагне запровадити нові технології і нове обладнання, тобто відбувається зрушення до капітального виробництва. Це ефект заміщення — у міру зростання рівня зарплати в процесі виробництва капітал заміняє робочу силу.

Крива попиту на працю показує, яким чином необхідний рівень зайнятості, вимірюваний кількістю робочих годин або кількістю працівників, змінюється у зв'язку зі змінами у вартості робочої сили при інших незмінних факторах, що впливають на шкалу попиту.

Еластичністю попиту на працю  називається здатність попиту на працю реагувати на зміни рівня зарплати.[ 5 ]

Пропозиція праці —  висловлене працівником бажання  і можливість працювати певну  кількість часу при альтернативних рівнях зарплати за інших рівних умов.

Як відомо, кількість будь-якого  товару або послуг, пропонованих до продажу, звичайно підвищується в міру підвищення їх ціни. Пропозиція праці реагує в такий же спосіб.

 

Рис.2.1. Попит і пропозиція на ринку праці

На рис. 2.1.  крива попиту показує, скільки працівників необхідно роботодавцям при певній ставці за умови, що ціна капіталу і рівень попиту на продукт праці залишаються незмінними.

Крива пропозиції показує, скільки працівників може вийти на ринок праці на кожному рівні ставки зарплати за умови, що вона по інших професіях вона залишається незмінною.

При рівні зарплати We настає рівновага попиту та пропозиції.

При підвищенні зарплати до рівня W2 — пропозиція зростає доти, доки наймач не задовольнить попит. Утворюється надлишок робочої сили. Потім зарплата знижується до W1 — при цьому пропозиція знижується, утворюючи дефіцит робочої сили.

Пропозиція робочої сили кількісно визначається кількістю  осіб, які виходять на відкритий  ринок праці і звертаються  в службу зайнятості та безпосередньо  на підприємство. Ця кількість включає таких осіб, які: не мають роботи; вивільнюються; звільнені з причин плинності або закінчення договору; випускники навчальних закладів; прибулі з інших територій.

Пропозиція робочої сили являє собою контингент працездатного  населення, що пропонує роботодавцю  свою здатність до праці в обмін на фонд життєвих благ. Пропозиція на ринку праці формується під впливом багатьох факторів. Людина робить вибір: продавати чи не продавати свою працю? Вирішуючи, яку кількість праці запропонувати, вона вибирає між двома цінностями: своїм дозвіллям і тими споживчими благами, які зможе придбати на заробітну плату. При цьому враховуються такі умови:

   1. В разі підвищення заробітної плати діє «ефект заміни»: працівникові вигідно відмовитися від годин дозвілля і збільшити свій робочий час, якщо ціна його праці забезпечує йому більше переваг у вигляді корисностей тих речей і послуг, які він зможе придбати.

   2. Збільшуючи свій робочий час, працівник на кожну його додаткову одиницю витрачає більше фізичної та розумової енергії: діє «ефект граничних витрат праці». Це означає, що лише за умови збільшення заробітної плати індивід погодиться працювати більше.

   3. Підвищення заробітної  плати створює «ефект доходу». Він проявляється в тому, що, задовольнивши свої першочергові потреби, працівник, який одержує високу платню,починає більше цінувати дозвілля. Щоб спонукати працівника збільшувати пропозицію своєї праці на ринку, треба підвищити йому заробітну плату.

Основним матеріальним стимулом підвищення рівня пропозиції праці виступає заробітна плата.

 

 

Рис.2.2. Графік пропозиції робочої сили

Основним матеріальним стимулом підвищення рівня пропозиції праці виступає заробітна плата (рис.2.2.) (підвищення рівня заробітної плати робітників зумовлює підвищення кількості пропозиції праці з точки S1 в точку S2).

Крім заробітної плати  на пропозицію праці впливає (ці фактори  зумовлюють рух самої кривої пропозиції праці):

   * Низький рівень добробуту населення та обтяжлива податкова політика змушує працівників збільшувати пропозицію робочої сили, шукаючи додаткового заробітку для задоволення своїх першочергових потреб

   * Із зміною вікової  структура населення змінюється  пропозиція на ринку праці: збільшення кількості людей працездатного віку призводить до збільшення кількості пропозиції робочої сили.

   * Із підвищенням освітнього та культурного рівня населення збільшується пропозиція кваліфіковоної праці.

   * Професійні спілки  впливають на підвищення заробітної плати, стимулюючи збільшення пропозиції праці.

   * Приріст величини трудових ресурсів;

   * Співвідношення зайнятого і незайнятого населення;

   * Особливості пенсійного  законодавства.

Важливу роль в цьому грають: схильність до професії; престиж праці  і фірми-роботодавця; можливість реалізувати  творчі здібності; культурні або  релігійні інтереси і т.п.

За зміни заробітної плати  на вибір працівника впливає як ефект доходу, так і ефект заміщення. З підвищенням зарплати робота стає привабливішою, тобто відмова від кожного часу дозвілля супроводжується збільшенням доходу. Ефект заміщення має той самий напрям зміни, що й робочий час і заробітна плата. Якби ефект заміщення був єдиним результатом зміни в зарплаті, то крива пропозиції праці мала б висхідний характер. Разом з тим зростання доходу підвищує цінність дозвілля як повноцінного блага. Підвищення зарплати викликає ефект доходу, який примушує людину віддавати більше часу дозвіллю. Ефект доходу, таким чином, спрямований протилежно до ефекту заміщення. Він може точно компенсувати ефект від заміщення, тоді пропозиція трудових послуг буде абсолютно нееластичною. Подальше збільшення доходу призводить до того, що послуги праці стають неповноцінним товаром, до того ж і збільшення робочого часу має свої обмеження. Ефект доходу, діючи у напряму, протилежному ефекту заміщення, починає перевищувати останній. Така реакція на підвищення зарплати обумовлює від’ємний нахил кривої  індивідуальної  пропозиції  праці. Три етапи підвищення зарплати зображено на рис. 2.3.

                    

 

Рис.2.3Лінія індивідуальної пропозиції праці Рис.2.4. Модель монопсонії на ринку праці

 

На першому етапі збільшення заробітної плати з W1 до W2 веде до збільшення кількості робочого часу з f1 до f2 — ефект заміщення перевищує ефект доходу. На другому етапі збільшення зарплати від W2 до W3 не відображається на збільшенні тривалості робочого дня — ефект заміщення дорівнює ефекту доходу. На третьому етапі підвищення зарплати від W3 до W4 веде до скорочення робочого дня з f2 до f3 — ефект заміщення менше ефекту доходу.[ 3 ]

Типовою ситуацією на ринку  праці є монопсонія, коли підприємство у невеликому місті є головним (а фактично єдиним) покупцем, а тому має можливість вплинути на рівень зарплати. Це досягається шляхом скорочення чисельності найманих працівників. У результаті посилення конкуренції між працівниками їх зарплата знижується нижче рівноважного рівня (рис.2.4.).

Кривою попиту виступає крива виторгу монопсонії від граничного продукту праці MRPL. Крива ринкової пропозиції перед монопсонією постає у вигляді кривої середніх витрат на закупку праці АС. Побудована відповідно до неї крива граничних витрат у точці її перетину з кривою попиту визначає кількість праці, необхідної для максимізації прибутку монопсоніста. Ця кількість є меншою, ніж за досконалої конкуренції (fK), і зарплата також є меншою (WK > WM).

 

РОЗДІЛ III. Сучасні тенденції  розвитку ринку праці в Україні

 

3.1. Розвиток ринку праці  та зайнятість населення в  Україні

 

Ринок праці, робочі місця  — найбільш складний і динамічний елемент ринкової економіки. Тут  не тільки переплітаються інтереси працівників  і роботодавців, але й віддзеркалюються всі соціально-економічні, політичні, демографічні та інші процеси в суспільстві, особливо питання розвитку основних фондів, які впливають на розвиток робочих місць. Процеси, що відбуваються на ринку праці і у сфері зайнятості, тісно пов’язані з процесами у підприємницькій, кредитно-грошовій і зовнішньоекономічній сферах, в оподаткуванні та інвестиційній діяльності, освіті та організації профнавчання. Від того, наскільки успішно функціонує економіка, у якій фазі економічного циклу вона перебуває, як сполучаються ринкові засади функціонування і державне регулювання, чим характеризується поведінка головних суб’єктів ринку залежить попит на робочу силу та її пропозиція, обсяг зайнятості й рівень безробіття.

Сучасний стан ринку праці  в Україні формувався головним чином  під впливом трансформації ринкових відносин в умовах затяжної економічної кризи. Це призвело до того, що структура національного ринку праці в Україні має певні особливості. По-перше, це глибокі диспропорції між попитом та пропозицією внаслідок причин, що обумовлені ринковою трансформацією економіки, - економічний спад, структурні перетворення, руйнування єдиного економічного простору країн соціалістичного табору тощо. По-друге, невідповідність дуже низького рівня оплати праці сучасним потребам відтворення робочої сили, що підвищуються внаслідок існування конкурентного середовища і зростання вимог роботодавців до якості робочої сили. По-третє, зростання диференціації доходів працівників, що посилює соціальне розшарування, спричиняє малозабезпеченість населення, - непрацездатних, безробітних та навіть тих, хто працює, зниження соціальної захищеності тощо. [ 2 ]

Розвинутий ринок праці  передбачає ряд взаємопов'язаних умов свого існування та функціонування:

- наявність великої кількості  незалежних суб'єктів трудової  діяльності, які внаслідок ринкової  мотивації в поведінці на ринку праці обумовлюють формування попиту і пропозиції на робочу силу;

- забезпечення умов економічної  свободи та потенційної мобільності  суб'єктів ринку праці;

- мінімальна заробітна  плата повинна забезпечувати  рівень життя вищий за прожитковий мінімум і встановлюватися відповідно до освіти, кваліфікації і якості праці;