Праця як фактор виробництва. Ринок праці

Курсова робота

з дисципліни: « Мікроекономіка »

на тему:

« Праця як фактор виробництва. Ринок праці»

 

         

 

                                                         ЗМІСТ

 

Вступ…                                                                                                                РОЗДІЛ I. Праця як сфера життєдіяльності та провідний фактор

виробництва

      1.1. Праця  як фактор виробництва

      1.2. Поняття  ринку праці

РОЗДІЛ II. Ринок праці

2.1.Функціонування сучасного ринку праці

2.2.Структура та функції ринку праці

2.3. Попит і пропозиція на ринку праці

РОЗДІЛ III. Сучасні тенденції  розвитку ринку праці в Україні

3.1.Розвиток ринку праці та зайнятість населення в Україні

3.2 Вдосконалення ситуації на ринку праці в Україні

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

 

 

ВСТУП

Актуальність теми. Перехід  України від адміністративно-командної  економіки до ринкової, яка базується  на широкому використанні економічних  методів, активізує ряд соціально-економічних проблем. Зараз уже нікого не дивують безробіття та інфляція, соціальна напруженість у суспільстві, які спричинились в Україні переходом до ринкових відносин. За таких умов, однією з найактуальніших проблем в економіці України є формування ринку праці як частини економічної системи, в межах якої відбувається залучення праці як економічного ресурсу до сфери національного виробництва.

    За порівняно короткий відрізок часу прийнято низку, хоч і не досить досконалих, законодавчих актів, які покликані регулювати відносини на ринку праці, створено мережу державних і комерційних установ інфраструктури ринку праці; в навчальних планах вузів з’явились навчальні дисципліни з проблем ринку праці і зайнятості; в наукових журналах і збірниках усе частіше з’являються статті, присвячені трудовим відносинам, соціальному захисту, оплаті праці, регулюванню зайнятості населення; видано ряд навчальних посібників, у яких висвітлюються проблеми ринку праці тощо.

    Аналіз економічної  ситуації в Україні показує, що деякі механізми ринку праці вже створено, але повноцінного цивілізованого ринку праці ще немає. Причиною цьому є економічна криза, яка характеризується глибокими структурними диспропорціями та розбалансованістю економіки, значним вивільненням робочої сили, високим рівнем незайнятості та безробіття, зубожінням населення тощо. Тому розв’язуючи проблеми стабілізації економіки, без якої зараз неможливий прогрес у створенні ринкового господарства, доцільно вивчати та розробляти шляхи формування сучасного ринку праці і зарплати, використовуючи зарубіжний та вітчизняний досвід.

Відомо, що ринок праці  охоплює різноманітні сфери та ланки суспільного виробництва. Він функціонує і в межах підприємства, і поза ним. До проблем ринку праці в межах підприємств відносять, зокрема, проблеми пов’язані з організацією праці та заробітної плати. Ці проблеми є предметом розгляду і на мікрорівні. Їх можна вважати одними з основних проблем ринку праці, які  цікавлять і роботодавців, і найманих працівників.

Мета роботи полягає в  тому, щоб на основі доступної літератури проаналізувати та з’ясувати основні  риси праці як фактору виробництва, розглянути сучасний стан ринку праці.

Для досягнення цієї мети у роботі вирішується ряд завдань:

   * охарактеризувати  характер праці як фактора  виробництва; 

   * дослідити структуру та функції ринку праці;

   * проаналізувати  зайнятість і безробіття на ринку праці;

   * виявити шляхи  вдосконалення ситуації на ринку праці України.

Наукова новизна роботи полягає  в тому, що на основі аналізу різнопланових джерел розглядається проблема праці як сфери життєдіяльності і провідного фактору виробництва.

Об’єктом дослідження є основи та загальні риси ринку праці в Україні.

Предметом дослідження виступає праця як фактор виробництва.

 

РОЗДІЛ I. Праця як сфера  життєдіяльності та провідний фактор

виробництва

 

      1.1. Праця  як фактор виробництва

 

Центральною фігурою в будь-якому виробництві, який би воно характер не носило, є людина з її накопиченими досвідом і знаннями в галузі трудової діяльності. Остання характеризується взаємодією робочої сили, якою володіє людина з матеріальними чинниками виробництва. Робоча сила - це сукупність фізичних, інтелектуальних і духовних здібностей людини, які вона використовує в кожному процесі праці.

Праця являє собою свідому і доцільну діяльність людини, спрямовану на перетворення природних або створених ним раніше предметів для отримання тих чи інших потреб. Саме праця виступає вирішальним джерелом багатства та добробуту будь-якої нації.

  У процесі праці людина, з одного боку, впливає на певні матеріальні та нематеріальні об'єкти, а з іншого - для такого впливу він використовує певні засоби праці. Те, на що спрямована праця людини і що потім перетворюється в продукт його діяльності, називається предметом праці (сировина, матеріали, напівфабрикати, вузли, деталі). Те, за допомогою чого людина впливає на предмет праці називається засобами праці.

  Засоби праці, за допомогою яких людина безпосередньо впливає на предмет праці, називають знаряддями праці. Засоби праці, які створюють нормальні умови для процесу праці, але безпосередньо не приймають участі в ньому, називають пасивними засобами праці.

 Фактор «праця» включає  в себе і підприємництво як особливий вид діяльності, що потребує особливих здібностей та організації виробництва, вміння приймати рішення і йти на ризик. У ринковій економіці значимість і повага до підприємництва настільки високі, що підприємництво розглядається як самостійний фактор виробництва. 

  Праця - це звичайний фактор виробництва,  який володіє ознаками подільності і однорідності. Ринок праці функціонує в умовах недосконалої конкуренції, для якої характерні такі риси:

1) взаємодія на ринку  праці тільки двох типів економічних  суб'єктів (підприємців і найманих працівників);

2) необмежена конкуренція  між численними наймачами за залученням більш кваліфікованої і дешевої робочої сили;

3) необмежена конкуренція  між однаковими в якісному відношенні працівниками за більш високооплачувані робочі місця;

4) всі рішення на ринку праці приймаються автономними і повністю інформованими індивідами.

   Праця представлена інтелектуальною або фізичною діяльністю, спрямована на виготовлення благ і надання послуг. Сукупність здібностей особистості, зумовлена професійним навчанням, навичками, здоров'ям утворюють людський капітал. Чим кваліфікованіша праця людини, тим вище її капітал, а відповідно і дохід з цього капіталу (оплата праці).  Інвестиційні вкладення в людський капітал в даний час є найбільш ефективними для суспільства. [ 7 ]

  Час, протягом якого людина трудиться, називається робочим днем. Тривалість його - величина хоча і мінлива, але має певні межі. Максимальна тривалість робочого дня визначається фізичними, моральними і соціальними чинниками:

   * Людина не може  працювати всі 24 години на добу, тому що йому необхідний час для сну, відпочинку, прийняття їжі, тобто відновлення своєї здатності до праці; 

   * Людині необхідне  задоволення певних духовних  і соціальних потреб.

 Трудовий фактор представлений  в процесі виробництва працею  зайнятих працівників. З'єднання праці з іншими факторами виробництва ініціює виробничий процес як такий. При цьому в факторі «праця» втілено все різноманіття видів і форм трудової діяльності, що направляє виробництво, що супроводжує його і представляє його у вигляді безпосередньої участі в перетворенні речовини, енергії, інформації. Так що всі учасники, прямо або побічно задіяні у виробництві, вносять до нього свою працю, а від цього загального праці залежить і хід виробництва, і його кінцевий результат.

  Хоча фактором виробництва є власне праця, враховуючи виражену ресурсну природу економічних факторів виробництва, досить часто у вигляді виробничого фактора розглядають не саму працю як витрати фізичної і розумової енергії людини або робочого часу, а трудові ресурси, чисельність зайнятих у виробництві або працездатне населення.  Такий підхід часто використовується в макроекономічних факторних моделях.

Важливо також знати і  розуміти, що трудовий фактор виробничої діяльності позначається не тільки в  кількості працівників і витратах праці, але й не меншою мірою - як і ефективність їх праці, у трудовій віддачі. У реальних розрахунках це враховується таким чином, що поряд з величиною трудового фактора вводиться в розгляд його продуктивність.

Людські ресурси, або праця L, - це будь-яка інтелектуальна чи фізична діяльність людини, спрямована на отримання благ і надання послуг.

Заробітна плата - це форма  ціни праці. Для працівників праця  є засіб отримати певну кількість  грошей з метою власного відтворення.

  Розмір зарплати залежить в основному від попиту на робочу силу та її пропозиції. Заробітна плата визначається просто поділом цього фонду на число робітників. Зростання пропозиції праці не може привести до іншого результату, ніж зменшення зарплати.

  Заробітну плату слід розглядати у трьох аспектах, які відповідають трьом стадіям руху цього факторного доходу: до процесу праці, в процесі праці і після нього. До процесу праці, тобто на ринку праці, заробітна плата виступає як ціна робочої сили; в процесі праці - це плата за працю, тісно пов’язана з його якістю та кількістю, після процесу праці - це особистий, сімейний дохід. На підприємстві в процесі праці заробітна плата виступає вже не як ціна робочої сили, а як плата за працю.

 Взагалі і в цілому, праця - це один з основних  факторів виробництва. Його попит  і пропозиція залежать від  виду конкуренції у відповідності  з різними школами економічної теорії. А економічна рівновага попиту і пропозиції впливає на заробітну плату.

 

      1.2. Поняття  ринку праці

 

Ринкова система являє  собою сукупність взаємозв'язаних ринків, які охоплюють різноманітні сфери людської діяльності. Ці ринки взаємодіють між собою на основі цін, що формуються на них під впливом попиту і пропозиції, конкуренції тощо. Ринкові ціни є тією інформацією, що дає змогу постачальникам і споживачам ресурсів приймати необхідні економічні рішення та погоджувати їх.

Складовими ринкової системи  є: ринок товарів (сировини, матеріалів, палива, готових виробів, проектних  робіт, наукових досліджень, послуг, житла), ринок капіталу (інвестицій, цінних паперів, і грошей (кредитів)) і ринок праці.

Ринок праці — це передусім  система суспільних відносин, пов’язаних із купівлею і продажем товару “робоча  сила”. Крім того, ринок праці є  сферою працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між роботодавцями і найманими працівниками.

Особливість ринку праці  полягає в тому, що він охоплює  не тільки сферу обігу товару “робоча  сила”, а й сферу виробництва, де найманий працівник працює. Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а тому потребують особливої уваги з боку держави.

У ринковій економіці ринок  праці охоплює всіх здатних працювати: як зайнятих, так і незайнятих найманою працею. Серед незайнятих розрізняють такі групи працездатних людей:

• особи, що не працюють, але  бажають працювати й шукають  роботу (безробітні, які мають відповідний  статус; особи, які мають вперше приступити до трудової діяльності; особи, які  шукають зайняття після перерви в роботі);

• особи, котрі хоча і  мають роботу, проте не задоволені нею і шукають друге місце основної або додаткової роботи;

• особи, які зайняті, проте  явно ризикують утратити роботу і  тому шукають друге місце роботи.

Указані категорії людей і визначають пропозицію праці на ринку праці.

Отже, ринок праці —  це ринок найманої праці. Він охоплює  відносини від моменту наймання працівників на роботу до їхнього звільнення.

Під ринком праці розуміють складну систему економічних відносин з приводу обміну індивідуальної здатності до праці на фонд життєвих благ, необхідних для відтворення робочої сили та розміщення працівника в системі суспільного поділу праці за законами товарного виробництва та обігу.

Робоча сила - це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які використовуються нею  під час виробництва будь-якої споживчої вартості.

Робоча сила виступає в  ролі товару за таких умов:

1) людина незалежна і може вільно розпоряджатися своєю робочою силою;

2) власник робочої сили відділений від засобів виробництва і не має засобів для існування.

Праця - цілеспрямована діяльність людей зі створення матеріальних і духовних благ, необхідних для  задоволення потреб кожного індивіда і суспільства в цілому.[ 8 ]

Категорії «праця» і «робоча  сила» не тотожні. Але на підставі того, що на ринку праці купується лише здатність людини до праці (робоча сила), робітник «авансує» її роботодавцеві за умови оплати її через певний період, а розрахунок відбувається за виконану конкретну роботу певної якості (працю), поняття «ринок праці» і «ринок робочої сили» можна використовувати паралельно.

Ринок праці формується як органічна ланка ринкової системи. Ринкова система - це система ринків, з-поміж яких виділяють ринок  засобів виробництва, ринок предметів  споживання, ринок фінансів, ринок  послуг, ринок технологій, ринок  інформації тощо. Вказані типи ринків не є однаковими за значимістю. Існує  думка, що на чолі ринкової системи  стоїть ринок капіталів, оскільки останній є грошовим еквівалентом усіх ресурсів і визначає кон'юнктуру всіх товарних ринків.