Планування і контроль на підприємстві

2. За рівнем  управління. На великих підприємствах, що складаються з ряду підприємств (фірм), які мають достатню самостійність, плани складаються на двох рівнях:

• на рівні об'єднання (корпорації);
• на рівні окремого підприємства.

У програмах об'єднання  й планах підприємств розробляються  докладні програми дій, спрямованих  на досягнення загальної (вищої) цілі.

На рівні  об'єднання (корпорації) формулюються:

• стратегія;
• попередні програми й плани роботи його відділень;
• попередній оперативний план об'єднання;
• загальні програми й плани підрозділів;
• оперативний план об'єднання.

На базі вищевказаних документів формулюється стратегія  кожного окремого підприємства.

Під формулюванням стратегії розуміється  визначення узагальнених стратегічних та оперативних цілей і закладених у їхній основі передумов.

У формулюванні попередніх програм  визначаються основні шляхи одержання  прибутку, підбору й розміщення кадрів, диверсифікованості діяльності.

У попередніх оперативних планах об'єднання  провадиться взаємоприв'язка планованих обсягів реалізації продукції і  надходжень ресурсів (капітальних вкладень, кадрів та ін.)

В аналогічних планах і програмах  підприємств (фірм) розглядаються ті ж проблеми, але з більш детальним проробленням аж до аналізу номенклатури та асортименту продукції.

На середньому рівні управління застосовується, як правило, цехова система  планування, на нижньому - виробнича, котра  може охоплювати окремі об'єкти планування (ділянку, бригаду, робоче місце та ін.).

3. За методом обґрунтування прийнято розрізняти такі види внутрішньогосподарського планування: ринкове, індикативне (адміністративне), або централізоване (директивне).

Ринкове самопланування засноване на самостійності суб’єкта, що планує свою діяльність.

Індикативне планування – це планування, що засновується на так званих «індикаторах» і має форму прогнозу. Найчастіше застосовується на макрорівні або мезорівні як інструмент державного регулювання економіки.

Індикатори – це параметри, що характеризують стан і напрямки розвитку економіки (валовий внутрішній продукт, рівень інфляції, грошовий обіг, динаміка цін, якість життя населення та ін.). Вони розробляються органами державного управління в ході формування соціально-економічної політики.

На мікрорівні індикативне планування застосовується при складанні перспективних планів.

Індикативне планування є антиподом директивного, тому що індикативний план не носить обов'язкового для виконавця характеру.

Централізоване  або директивне планування являє собою процес прийняття рішень, які мають обов'язковий характер для об'єктів планування. Директивні плани мають, як правило, адресний характер і відрізняються надмірною деталізацією.

Директивна система, як і кожна інша, має свої недоліки й переваги. До її переваг можна віднести такі:

• дає можливість сконцентрувати ресурси для вирішення невідкладних проблем;
• як і будь-який інший план, націлює колективи на виконання конкретних завдань і підвищує відповідальність за отримані результати;
• створює можливості для оптимізації ухвалених рішень у масштабі всієї економічної системи;
• дозволяє заощаджувати обмежені ресурси;
• створює кращі можливості для вирішення проблем соціальної сфери за рахунок держави;
• нівелює діяльність монополістів як таких, які можуть маніпулювати цінами й обсягами виробництва;
• усуває умови для різкого розшарування населення.

Серед недоліків директивної системи планування варто назвати такі:

• відсутність достатніх стимулів для підвищення ефективності виробництва;
• створення можливостей для превалювання політики над економікою;
• ігнорування конкуренції;
• відсутність достатніх стимулів для впровадження у виробництво досягнень НТП;
• наявність обмежень дій виконавців у рамках поставлених завдань.

Однак, незважаючи на наявні недоліки, не можна робити висновок про недоцільність і неможливість застосування цієї системи в умовах ринку. На рівні підприємства директивний підхід застосовується  в поточному плануванні. Директивне планування може служити ефективним засобом вирішення багатьох завдань національного господарства, що мають загальнонаціональне значення, наприклад, у сфері охорони навколишнього середовища, оборони, соціальної політики, структурної перебудови економіки та ін.

Індикативне й директивне планування повинні доповнювати один одного й бути органічно пов’язаними  між собою.

4. За часом дії планування розрізняється таким чином: короткострокове, поточне, середньострокове, довгострокове і перспективне.

Короткострокове планування здійснюється протягом одного року; середньострокове в межах від 1 до 3 років; довгострокове - від 3 до 10 років.

Довгострокові плани націлені на вирішення окремих самостійних завдань, визначених стратегією підприємства і найчастіше є складовою частиною стратегічного плану.

Довгострокові моделі застосовуються при проектуванні виробничих систем, тобто створенні й розвитку зовсім нових підприємств, а також при перебудові й розширенні діючих об’єктів.

5. За сферою застосування планування розділяється на міжцехове, внутрішньоцехове, бригадне й індивідуальне. Їхнім об'єктом служить відповідна виробнича система або підрозділ підприємства.

6. За стадією розробки розрізняють планування попереднє й остаточне. На першому етапі, як правило, розробляються проекти, а на другому - вони набувають чинності законів.

7. За ступенем точності планування може бути укрупненим і уточненим. Точність планів в основному залежить від методів, що застосовуються, нормативних матеріалів і строків планування, а також, від рівня професійної підготовки, і виробничого досвіду економістів-менеджерів або виконавців-плановиків. 

8. За типами цілей планування може бути визначене як оперативне, тактичне, стратегічне. 

Оперативні  плани - детальні плани, присвячені вирішенню конкретних питань діяльності підприємства в короткостроковому періоді. Мають вузьку спрямованість, високий ступінь деталізації і характеризуються значною різноманітністю прийомів і методів. Розробка і реалізація цих планів практично не залежить від ринкової кон'юнктури і тут може широко використовуватися досвід цієї роботи в умовах централізованого планування.

Стратегічний  план – довгостроковий, що охоплює період 10-15 років, у якому формулюються головні цілі підприємства на перспективу, конкретні завдання з прив'язкою до часу і ресурсів, загальна стратегія досягнення поставлених цілей.

Стратегічне планування - це, по суті, перспективне планування, але в нього вкладено зовсім інший зміст і методика розробки. Це і визначення місії підприємства: яким повинне бути підприємство через 5-15 років, це і визначення стратегії підприємства, аналіз його конкурентного становища, визначення стратегічних альтернатив і, нарешті, формалізація самої стратегії з урахуванням зовнішнього середовища і внутрішніх особливостей підприємства.

У поточних планах пов'язуються всі напрямки діяльності підприємства і робота всіх функціональних підрозділів на поточний фінансовий рік. Вони охоплюють збут, виробництво, дослідження й розробки, постачання, маркетинг, розвиток персоналу й фінансові результати, мають детальний характер і розробляються  функціональними підрозділами у формі бюджетів. Сукупність бюджетів знаходить висвітлення в річному фінансовому плані, де плануються грошові потоки, прибуток, збитки, стан бухгалтерського балансу підприємства.

Контроль – процес спостережень і перевірки відповідності функціонування об’єкта, що управляється, прийнятим управлінським рішенням; виявлення результатів управлінських впливів на об’єкт, що управляється. Контроль є важливою функцією менеджменту.

Контроль також ділиться за видами.

За ступенем завершеності об’єкта контролю останній може бути: попереднім і заключним. Попередній контроль здійснюється до моменту завершення операції, роботи, комплексу робіт, процесу. Заключний здійснюється після їх завершення.

За часом здійснення: минулий, поточний і плановий.

За місцем здійснення: на підприємстві і поза підприємством.

За повнотою: суцільний  та вибірковий.

За методами проведення: вимірювальний, органолептичний, візуальний, технічний огляд, контрольний зразок тощо.

Контрольні  питання:

1. У чому полягає сутність системи планування на підприємстві?
2. Сутність осн<span class="dash041e_0441_043d_043e