Планування і контроль на підприємстві

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ІНСТИТУТ

СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО  НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ІМЕНІ  ВОЛОДИМИРА ДАЛЯ

(М. СЄВЄРОДОНЕЦЬК) 

 

Кафедра економіки  підприємства

 

 

 

 

 

Планування  і контроль на підприємстві

 

ТЕКСТи лекцій 

 для студентів напряму підготовки 6.030504 "економіка підприємства")

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗАТВЕРДЖЕНО на засіданні  кафедри економіки підприємства протокол  № 6 від 05.01.2011 р.

 

 

 

 

Рег. № 343 від 18.04.11

 

 

 

Сєвєродонецьк   2011

 

Планування і контроль на підприємстві:тексти лекцій з дисципліни (для студентів напряму підготовки 6. 030504 „Економіка підприємства”) / Уклад.: І.В. Моргачов – Сєвєродонецьк, 2011. – 156 с.

 

 

 

 

Викладено теоретико-методичні засади, подано понятійній апарат планування і контролю на підприємстві в умовах ринку та конкуренції.

 

 

 

 

 

Текст лекцій відповідає вимогам до змісту та обсягам учбового матеріалу.

 

 

 

 

 

Укладач:                                              І.В. Моргачов, к.е.н., ст.викл.

 

Відповідальний за випуск:                 Г.З. Шевцова, доц., зав. каф.

 

 

 

 

Затверджено методичною комісією хімічного факультету Технологічного інституту СНУ імені В. Даля (м. Сєвєродонецьк).

Протокол №    6 від 07.02. 2011р.           

 

 

 

ЗМІСТ

 

 

ВСТУП

 

Успішність господарювання підприємств в ринкових умовах забезпечується передусім плануванням своєї  діяльності, передбаченням можливих ситуацій, розробкою оптимальних варіантів відповідних дій, а також контролем реалізації розроблених планів. Планування і контроль є важливими функціями господарської практики. План потрібний не тільки великим та середнім, але й малим підприємствам для того щоб визначати потребу коштів на придбання матеріальних ресурсів, виплату заробітної плати робітникам, піддержання в необхідному стані технічної бази.

Мета вивчення дисципліни полягає у засвоєнні теоретичних  знань і набуття практичних навичок  планування і контролю діяльності підприємства.

Предмет вивчення дисципліни ─ процеси і методи планування і контролю діяльності підприємства.

Завдання вивчення дисципліни:

• вивчення теоретичних і практичних засад планування і контролю діяльності підприємства;
• набуття навичок планування і контролю діяльності підприємства;
• виконання техніко-економічних розрахунків та обґрунтування планових показників.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен:

знати:

• сутність, принципи планування і контролю та їх роль в управлінні підприємством;
• види планів, етапи планування;
• основні джерела інформаційного забезпечення;
• основні й прогресивні методи планування і контролю діяльності підприємства;
• техніко-економічні норми й нормативи, і їхнє значення;
• законодавчі й нормативні документи для формування поточних планів підприємства;
• систему показників планування й оцінки діяльності підприємства;
• організацію й порядок розробки планів і контролю діяльності підприємства;
• забезпечення умов для виконання планових завдань;

уміти і мати навички:

• працювати зі звітно-аналітичною й статистичною інформацією;
• оцінювати економічну ситуацію, що склалася на підприємстві й ухвалювати рішення щодо її поліпшення і стабілізації;
• застосовувати на практиці прогресивні методи планування і контролю з урахуванням специфіки виробництв;
• одержувати необхідні відомості, використовуючи всі види доступних інформаційних джерел.

Текст лекцій містить  основні теоретичні та методичні  положення планування і контролю на підприємстві, які викладено у  відповідності до вимог навчальної програми курсу.

ТЕМА 1. СУТНІСТЬ ПЛАНУВАННЯ ТА ОСОБЛИВОСТІ ЙОГО ЗДІЙСНЕННЯ НА ПІДПРИЄМСТВІ

 

1.1. Планування як наука.  Предмет і об'єкти планування

1.2. Механізм і функції планування

1.3. Методи планування

1.1. Планування  як наука. Предмет і об'єкти планування

 

Організація життєдіяльності  кожної людини або підприємства, галузі, регіону, країни здійснюється за допомогою  розробки й реалізації планів, що визначають основні цілі й шляхи їхнього  досягнення.

Планування є наукою (як самостійна галузь знань), процесом, функцією, спеціалізованим видом управлінської діяльності й мистецтвом.

Суть планування полягає  в розробці та обґрунтуванні цілей, визначенні найкращих методів і  способів їх досягнення при ефективному  використанні всіх видів ресурсів.

В загальному розумінні планування – один з економічних методів управління, що полягає в розробці і практичному здійсненні планів, які визначають майбутнє становище економічної системи, шляхів і засобів його досягнення.

План – задум, що передбачає хід, розвиток чого-небудь.

Мета науки планування як складової економічної науки – описати, обґрунтувати та передбачити процеси, закономірності і явища дійсності.

Планування  як наука являє собою сукупність систематизованих знань про закономірності формування й функціонування різних господарських систем.

В сучасних умовах господарювання роль планування і контролю діяльності підприємства неухильно зростає. До факторів, що обумовлюють зростаючу роль науки планування, можна віднести:

• ріст масштабів суспільного виробництва, ускладнення господарських зв'язків, що вимагає поліпшення координації процесів виробництва, розподілу, обміну й споживання;

загострення конкуренції  на внутрішньому і зовнішньому ринках;

• ускладнення зовнішнього і внутрішнього середовища;
• ріст числа управлінських кадрів, що посилює вимоги до рівня організації їхньої роботи й підготовки;
• розширення й ускладнення міжнародних зв'язків;
• зміна методів господарювання у зв'язку з переходом до ринкових відносин, що вимагає кардинальної перебудови системи планування на всіх рівнях управління економікою;
• розвиток науково-технічного прогресу.

Предметом науки планування виступають відносини, які складаються між учасниками виробничого процесу, що відбувається в різних господарських системах.

Об’єктами планування на підприємстві виступають: виробнича діяльність, соціальна діяльність, екологічна діяльність та ін.

Завдання науки  планування полягає в створенні теоретично-методичної бази для забезпечення ефективної діяльності підприємства. В тому числі шляхом теоретичного аналізу визначити сутність виробничих відносин і напрямки їхнього розвитку з метою підвищення ефективності виробництва.

Головний зміст  планування полягає в підвищенні продуктивності й ефективності роботи підприємства за допомогою цільової орієнтації й координації всіх подій на підприємстві; виявлення ризиків і зниження їх рівня; підвищення гнучкості підприємства.

Процес планування проходить зазвичай кілька стадій, або етапів, основними з яких є:

1) розробка загальних цілей;

2) визначення конкретних завдань;

3) аналіз проблеми;

4) вибір основних шляхів і засобів досягнення цілей і вирішення завдань, пошук альтернатив;

5) прогнозування і  оцінка;

6) ухвалення планового  рішення; 

7) контроль за виконанням планових завдань.

Планування завжди опирається на фактичні, нормативні дані сьогодення або навіть минулого періоду, але прагне встановити й контролювати процес розвитку підприємства в майбутньому й поточному часі.

Як особливий  вид управлінської діяльності планування виробництва забезпечує цілеспрямованість і погодженість роботи всіх учасників виробничого процесу.

Планування відокремилося  в самостійний вид діяльності в ході поділу праці, виникнення кооперації й збільшення масштабів виробництва. І незважаючи на те, що елементи планування властиві будь-якому процесу праці, лише на певному етапі розвитку воно виділилося в самостійну функцію суспільної праці. Виділення особливої функції планування як виду діяльності не збігається за часом з виникненням науки планування, яка оформилася в самостійну галузь знань на початку ХХ сторіччя.

З переходом до ринкових методів господарювання, в науці  й у практичній роботі йде переосмислення місця й ролі планування в управлінні економікою. Планування як функція  може займати в системі управління різне положення. Залежно від цього прийнято розрізняти два типи управління: управління, що базується на принципах централізованого планування й управління, що засноване на ринкових механізмах регулювання.

Сутність концепції, що базується на принципах централізованого планування зводиться до жорсткого  цілеспрямованого впливу на людину, колектив і суспільство. В таких умовах планування перетворюється в ціль й зміст процесу управління. Інші функції планування, наприклад, активізація й стимулювання перетворюються у формальність, що має сугубо ідеологічне призначення. Функції, які пов'язані з вивченням ринку й попиту взагалі не виконуються.

Ринкова концепція заснована на відносній самостійності господарюючого суб'єкта. В процесі його діяльності відбувається впорядкування його структурних елементів на основі ринкових механізмів регулювання господарських процесів. Основою даної концепції є стратегічне планування, що опирається на людський потенціал як основу організації, орієнтує виробничу діяльність на запити споживачів, забезпечує своєчасну реакцію господарюючого суб'єкта на будь-які зміни, що відбуваються в зовнішнім середовищі, дозволяє організації виживати й досягати своїх цілей у довгостроковій перспективі.

Місце планування в управлінні діяльністю підприємством проілюстроване на рис.1.1, де окремі види управлінської діяльності представлені як етапи або блоки операцій єдиного процесу.

Відповідно до схеми, планування в широкому розумінні означає прийняття, на основі систематичної підготовки, управлінських рішень, пов'язаних з майбутніми подіями (фази 1 – 4).

Мова йде про систематичну постановку цілей і підготовку, необхідних для їхнього досягнення заходів  у рамках наявного або створюваного потенціалу підприємства.

Планування, таким чином, являє собою систематичне формування майбутнього підприємства й охоплює процес складання й прийняття планів.

 

 

 

Рис. 1.1. Етапи процесу  управління

У вузькому розумінні  планування можна визначити тільки як систематичну підготовку рішень, пов'язаних з визначенням майбутніх подій.

Планування обумовлене аналізом і прогнозом, результати яких містять відповідні порівняння передбачуваних впливів, значимих для майбутнього альтернатив. У зв'язку з цим, як усякий управлінський процес, планування може бути ефективним тільки в тому випадку, якщо базується на досить аргументованих припущеннях, заснованих на аналізі всебічної інформації.

Таким чином, сучасне внутрішньогосподарське планування полягає у визначенні майбутнього бажаного стану всього підприємства, окремих виробничих систем, економічних показників або інших кінцевих результатів і тих доцільних рішень, які необхідно здійснити, щоб вивести суб'єкт господарювання з існуючого положення в нове передбачуване або плановане.

Планування  є й мистецтвом, бо діяльність керівника й фахівця, що займаються рішенням проблем планування, має свої особливості, які випливають із творчого характеру їхньої праці.

Розробка планів здійснюється, як правило, в умовах дефіциту часу й інших ресурсів. При прийнятті  планових рішень доводиться погоджувати  найчастіше суперечливі інтереси різних підприємств, організацій, структурних  підрозділів, служб, посадових осіб. Плановик повинен уміти тримати в полі зору одночасно багато питань і знати, чи зможе він у критичних ситуаціях оперативно й обґрунтовано приймати планові рішення. Він повинен мати високий професіоналізм і бути компетентним у багатьох питаннях. Діяльність працівника планової служби має бути спрямована на пошук нових сфер вигідного вкладення ресурсів, здійснення нових комбінацій використання ресурсів у виробництві, просування товарів на нові ринки та створення нових продуктів, управління ризиками. 

Як мистецтво, планування тісно пов'язане з розумовою діяльністю людини, його природженими якостями, досвідом роботи й в основі своїй воно є неповторним.