Особливості прояву сукупного попиту та сукупної пропозиції в умовах сучасної України

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ 

ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ 

ЖИТОМИРСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРОЕКОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

Факультет економіки та менеджменту

 

 

 

 

Кафедра економічної  теорії

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з курсу «Макроекономіка»

на тему:

«Особливості прояву сукупного попиту та сукупної пропозиції в умовах сучасної України»

 

 

 

 

 

Виконала:

студентка II курсу ІІІ групи

заочної форми навчання

спец. «Менеджмент організації»

Клименко Н. М.

Перевірила:

Сайкевич М. І.

 

 

 

 

 

Ж И Т О М И  Р  2012

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. СУКУПНИЙ ПОПИТ ТА СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ В СИСТЕМІ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ РІВНОВАГИ……………………………..5

1. Поняття сукупного попиту та чинники, що його визначають……..5
2. Сукупна пропозиція та її фактори…………………………………...9
3. Сукупний попит – сукупна пропозиція як модель макроекономічної рівноваги…………………………………………………….14

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СУКУПНОГО  ПОПИТУ ТА СУКУПНОЇ ПРОПОЗИЦІЇ В УМОВАХ СУЧАСНОЇ УКРАЇНИ…………………………..17

2.1. Аналіз стану сукупного попиту та сукупної пропозиції в Україні....................................................................................................................17

2.2. Сучасний стан сільськогосподарського  сектору…………………...22

2.3. Сектор промисловості та деяких інших галузей народного господарства……………………………………………………………………...24

РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ ДОСЯГНЕННЯ МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ РІВНОВАГИ……………………………………………………………………..28

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ………………………………………….37

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………39

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

Особливістю ринкової економіки  є постійне тяжіння до рівноваги. В узагальненому вигляді макроекономічна рівновага є рівновагою між сукупним попитом і сукупною пропозицією. Загальна ринкова рівновага досягається в результаті подолання незбалансованості окремих, але взаємозалежних ринків. Загальна рівновага ніколи не буває повною і ідеальною. Це лише позитивна макроекономічна динаміка від гіршого до кращого співвідношення сукупної пропозиції і сукупного попиту. Індикатором такої тенденції стають показники росту ВВП, НД і інших макроекономічних показників. З іншого боку, існує зворотний зв'язок між загальною і частковою рівновагою. Якщо є стійка позитивна тенденція в динаміці загальної рівноваги, легше долається виникаюча незбалансованість на якомусь окремому ринку. І навпаки, в умовах кризового стану економіки і тривалого порушення рівноваги між сукупним попитом і пропозицією нерівновага на окремих ринках посилюється, набуваючи хронічної форми. Саме така ситуація була характерна, на жаль, для економіки України в останні 7-8 років.

Криві попиту і пропозиції для індивідуальних благ допомагають зрозуміти, чому рівноважна ціна одного блага істотно відрізняється від рівноважної ціни іншого. Однак модель попиту і пропозиції для окремого блага не дає відповіді на цілу низку важливих економічних і питань. Наприклад, які чинники визначають усю рівноважну кількість певних благ на ринку, тобто реальний обсяг національного продукту? Чому в певні періоди цей обсяг зменшується порівняно з попереднім рівнем, а в інші періоди швидко збільшується? Щоб відповісти на ці та інші запитання, необхідно поєднати, або агрегувати, всі окремі ринки в єдиний загальний ринок, тобто проаналізувати сукупні пропозицію та попит.

Метою курсової роботи є теоретичне обґрунтування особливостей сукупного попиту та сукупної пропозиціїу в умовах сучасної України, аналіз функціональних проявів впливу різноманітних чинників на сукупний попит та сукупну пропозицію та визначення напрямів макроекономічної стабілізації країни.

Зазначена мета обумовила необхідність вирішення в роботі таких завдань:

• розглянути теоретичні аспекти поняття сукупного попиту та сукупної пропозиції;
• визначити основні чинники та фактори впливу на стан сукупного попиту та сукупної пропозиції;
• охорактеризувати модель макроекономічної рівноваги;
• дослідити стан сукупного попиту та сукупної пропозиції в умовах сучасної України;
• розглянути основні напрямки забезпечення макроекономічної рівноваги України.

Об’єктом дослідження  є процес сукупного попиту та сукупної пропозиції в умовах сучасної України. Предметом дослідження визначено сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів сукупного попиту та сукупної пропозиції в Україні.

Інформаційною базою дослідження були Закони України, Укази Президента України, нормативно-правові акти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України з питань макроекономічної рівноваги держави, офіційні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних і зарубіжних учених з проблем макроекономічної рівноваги, а також інформаційні ресурси мережі Internet.

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

 

СУКУПНИЙ ПОПИТ  ТА СУКУПНА ПРОПОЗИЦІЯ В СИСТЕМІ  МАКРОЕКОНОМІЧНОЇ РІВНОВАГИ

 

 

1. Поняття сукупного попиту та чинники, що його визначають

 

Сукупний попит – це сукупна величина обсягу продукції, яку готові купити всі суб'єкти національної економіки за даного рівня цін та за інших однакових умов. Він визначається величиною грошових видатків, які передбачають витратити на придбання товарів та послуг домогосподарства, приватні підприємці, урядові установи, а також витрати на чистий експорт. Сукупний попит містить чотири компоненти (рис. 1.1).

Споживчі витрати є  такими грошовими видатками, які  домогосподарства передбачають використати  на придбання споживчих товарів  та послуг. їх загальна величина передусім  залежить від використовуваного  доходу, оскільки переважна частина останнього і спрямовується на ці цілі. На обсяг споживчих витрат впливає розподіл одержуваних домогосподарствами доходів на частину, що споживається, і ту, що заощаджується. Розмір споживчих витрат безпосередньо пов'язаний також із рівнем цін.

 

 

 

 

Рис. 1.1. Структура сукупного попиту

Джерело: [6, с. 14]

Другим компонентом  сукупного попиту є інвестиції. Це ті витрати, які приватні підприємці (юридичні та фізичні особи) передбачають використовувати для придбання  споруд, будівель, устаткування та нагромадження запасів. Розмір цих витрат залежить від обсягу виробництва, витрат на капітал, які зумовлюються рівнем податків і процентних ставок, очікувань на майбутнє. Ця складова сукупного попиту найчутливіша до заходів монетарної політики.

Третій компонент сукупного  попиту становлять урядові витрати. До них належать ті, що передбачені  державними установами на придбання  товарів та послуг для задоволення  державних потреб. їх розмір залежить від величини видатків на цілі, визначені  державним бюджетом згідно з прийнятими урядовими рішеннями.

Останнім компонентом  сукупного попиту є чистий експорт, що становить різницю між вартістю експорту і імпорту товарів та послуг. Найважливішими факторами, що його визначають, є обсяги виробництва  і внутрішні доходи країн, які здійснюють торгівлю, обмінні курси національних валют та співвідношення внутрішніх і зовнішніх цін на обмінювані товари та послуги.

Сукупний попит залежить від цінових та нецінових факторів. Ціновим фактором є рівень цін. Залежність між сукупним попитом і рівнем цін є оберненою і зображається графічно (рис. 1.2).

Рис. 1.2. Крива сукупного попиту

Джерело: [6, с. 15]

 

На цьому графіку  крива АО показує величину реальних видатків (за постійних цін) для кожного рівня цін за інших незмінних умов. Так, якщо рівень цін буде Р,, то обсяг реального ВВП, який купується, буде дорівнювати ВВП,. При зниженні рівня цін до Р2 сукупний попит збільшиться до обсягу ВВП2. Як бачимо, крива сукупного попиту має спадний характер, а це вказує на те, що чим нижчий рівень цін, тим більший обсяг реального ВВП, який буде куплено. Такий нахил кривої сукупного попиту зумовлений трьома факторами.

По-перше, це ефект процентної ставки. Якщо рівень цін зростає, то збільшується і процентна ставка. Це приводить насамперед до зменшення такої складової сукупного попиту, як інвестиції. Зростання процентної ставки негативно позначається і на споживчих витратах, бо значну частину споживчих товарів та послуг домогосподарства купують у кредит. Тому і обсяг реального ВВП, який буде куплено, зменшиться.

По-друге, це ефект багатства. При вищому рівні цін купівельна здатність нагромаджених фінансових активів, таких як строкові рахунки  та облігації, що знаходяться у населення, зменшиться. Багатство населення зменшується, воно стає біднішим, адже за рахунок накопичених фінансових активів може менше купити товарів. Тому і витрати населення на придбання товарів та послуг скоротяться, що зменшить реальний обсяг валового національного виробництва, який буде закуплено.

По-третє, це ефект імпортних  заміщень. Якщо рівень цін на вітчизняні товари зростає, то населення буде більше купувати імпортних товарів, а іноземці – менше вітчизняних. Збільшення ціни приведе до скорочення експорту і зростання імпорту, що спричинить зменшення чистого експорту, а отже, і величини сукупного попиту.

На сукупний попит  впливають і нецінові детермінанти. До них належать доходи населення, його наміри щодо майбутнього придбання товарів та послуг, рівень податків і процентної ставки і інші. Саме вони визначають зміни усіх чотирьох компонентів сукупного попиту. Так, зміни в споживчих витратах обумовлюються загальною величиною доходів населення, очікуванням їх зміни, заборгованістю споживачів, зміною податкового тиску. Зміни в інвестиційних витратах пов'язані з рівнем прибутків та процентних ставок, очікуваними доходами від інвестицій, рівнем використання потужностей. Зміни в урядових видатках визначаються політикою уряду, його політичним курсом. А зміни в чистому експорті є результатом зміни валютних курсів: падіння національної валюти збільшує чистий експорт, бо обсяг експорту зростає, оскільки стає вигіднішим за рахунок зміни ціни. Зростання валютного курсу, навпаки, робить імпорт вигідним, а отже негативно позначається на чистому експорті, зменшуючи його.

Нецінові фактори впливають  на криву сукупного попиту, спричиняючи  її зсув вправо або вліво. Якщо, наприклад, збільшуються грошові доходи домогосподарств, то це приведе до зростання їх витрат на придбання товарів та послуг. Тому при незмінному рівні цін буде купуватись більше товарів та послуг, а це означає, що сукупний попит зросте і його крива переміститься вправо в положення АЕ>Г А коли збільшаться податкові ставки, то це приведе до зменшення як споживчих, так і інвестиційних витрат, що зменшить і сукупний попит, крива якого пересунеться вліво в положення АО: (рис. 1.3).

Рис. 1.3. Зміни сукупного попиту

Джерело: [6, с. 15]

Однозначний вплив на сукупний попит чинять лише остаточні  зміни в чистому експорті, а  не окремі фактори. Коли курс національної валюти країни знижується або світові  ціни зростають, товари вітчизняного виробництва стають дешевшими від іноземних. Попит на них зростає, а попит на імпорт, як правило, скорочується. Чистий експорт і сукупний попит країни в результаті збільшуються. Але знецінення валюти або підвищення зовнішніх цін матимуть протилежні наслідки, якщо видатки на імпортні товари та послуги, від яких країна не може відмовитись (паливо, електроенергія, обладнання, окремі продовольчі, медичні й побутові товари, міжнародні транспортні послуги), зростуть у підсумку більше, ніж доходи країни від експорту.

 

 

2. Сукупна пропозиція та її фактори

 

Розглянемо сукупну  пропозицію. Це загальна кількість  товарів та послуг, які фірми готові виробляти і продавати протягом року за кожного рівня цін. Тобто, сукупна пропозиція визначається обсягом  товарів та послуг, який підприємці країни пропонують на ринку. Характерним є їх прагнення досягти максимально можливого обсягу таких благ, або потенційного чи природного обсягу виробництва. Саме такий обсяг виробництва є одним із найважливіших чинників сукупної пропозиції.

Економіка в кожен момент часу має певний обсяг факторів виробництва у вигляді праці, капіталу та придатної для використання землі. їх поєднання при наявному рівні технологічної оснащеності виробництва дає змогу виробляти максимальний обсяг виробництва товарів і послуг. Потенційний обсяг виробництва є і тим обсягом створюваних товарів та послуг, який можливий за умови повного використання всіх факторів виробництва і технологічних можливостей економки. Тобто, цей обсяг пов'язаний із межею виробничих можливостей економіки, що характеризують можливий вибір суспільства.

Якщо економіка намагається  виробити товарів і послуг понад  потенційний обсяг виробництва, то реальний обсяг виробництва не збільшується, але підвищується рівень цін, бо ресурси будуть використовувати  інтенсивніше. Іншою є ситуація тоді, коли реальний обсяг виробництва менший за потенційно можливий. Це означатиме, що частина факторів виробництва не використана для створення благ, що приводить до безробіття (неповної зайнятості) і недовикористання виробничих потужностей.

Отже, потенційний обсяг  виробництва – це такий реальний ВВП, який економіка виробляє, якщо в ній є повна зайнятість, або норма безробіття не перевищує так званого його природного рівня. Такий обсяг виробництва і є одним з факторів, що визначають сукупну пропозицію.